Рішення

від 28.10.2024 по справі 201/10165/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/10165/22

Провадження № 2/201/1147/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого судді Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

13.12.2022р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування (а.с.№3-4).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 18.01.2023р. позовну заяву було прийнято до розгляду та відповідно до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.№32).

Ухвалою суду від 23.03.2023р. по справі була призначена судова автотоварознавча експертиза, проведення якої було доручено судовому експерту Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с.№83-84).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 14.07.2023р. ухвала суду від 23.03.2023р. скасована та поновлено провадження у справі (а.с.№98).

Ухвалою суду від 21.09.2023р. у справі призначена судова автотоварознавча експертиза, проведення якої було доручено судовому експерту Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (а.с.№122-123).

29.01.2024р. ухвалою судді Ткаченко Н.В. було поновлено провадження (а.с.№157), а ухвалою суду від 29.01.2024р. задоволено клопотання експерта від 27.10.2023р. та провадження у справі зупинено для подальшого проведення судової експертизи (а.с.№158-159).

07.05.2024р. до суду надійшов висновок експерта (а.с.№173-186), який був повернутий для доопрацювання відповідно до клопотання представника відповідача (а.с. №196-198) та повторно надісланий без усунення недоліків 07.08.2024р. (а.с.№200-201).

Ухвалою суддіТкаченко Н.В.від 21.05.2024р.провадження усправі булопоновлено та продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.№189).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача адвокат Сечко С.В. (діє на підставі довіреності від 06.12.2021р. (а.с.№25) в позовній заяви посилався на те, що 18.07.2021р. сталося ДТП за участю транспортних засобів «МІТSUВІSHІ LANCER», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та «КІА СЕЕD», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2021р. відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП. Позивач відшкодував потерпілому збитки у розмірі 158554 грн., а оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була, просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 158554 грн. разом із судовими витратами.

08.02.2023р.до судунадійшли запереченняпредставника відповідача-адвоката Старовойтової О.Е.(дієна підставіордеру від06.02.2023р.-а.с.№43) проти розглядусправи в порядкуспрощеного позовногопровадження та клопотання про перехід до розгляду в загальному позовному провадженні (а.с.№37).

Ухвалою суду від 23.03.2023р. в задоволенні клопотання відмовлено (а.с.№84).

Одночасно, 08.02.2023р. в порядку ст. 178 ЦПК України до суду надійшов відзив представника відповідача, в якому адвокат Старовойтова О.Е. просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що наданий позивачем Акт огляду транспортного засобу не є належним доказом, оскільки складений з порушеннями (не містить підпису страховика, не зрозумілі повноваження та дані особи, яка складала цей Акт, відсутня печатка на документі, тощо). Також представник відповідача зазначала, що позивачем не було зроблено всіх необхідних дій для встановлення реальної вартості пошкодженого майна, що свідчить про безпідставність та упередженість при виплаті страхового відшкодування згідно з виставленими рахунками ПП «Аеліта», адже, вартість пошкоджень могла бути набагато меншою, ніж було пораховано. Окрім того, ДТП сталася 18.07.2021р., а огляд автомобіля був проведений лише 28.07.2021р., тобто, протягом 10 днів автомобіль міг зазнати пошкодження, які сталися не з вини відповідача. Адвокат вважала, що враховуючи предмет доказування у даній справі, належним доказом є лише висновок експерта про вартість збитків, який відсутній в матеріалах справи.

Також представник відповідача звертала увагу суду на те, що відповідно до п. 25.2.11, 25.3.11 Договору, позивач мав отримати всі складові частини пошкодженого транспортного засобу, які відповідно до рахунків ПП «Аеліта» були замінені на нові деталі. Отже, за таких обставин, позивач або повинен передати у власність відповідача такі деталі або зменшити суму позову на їх вартість. В матеріалах справи відсутні будь-які докази передачі таких деталей позивачу із зазначенням їх вартості. Окрім того, представник відповідача посилалася на те, що відповідача по справі не було запрошено на огляд транспортного засобу та складання відповідного Акту огляду автомобіля (а.с.№46-50).

28.02.2023р. до суду надійшла заява про передачу відповідачу запасних деталей, які були замінені при здійсненні ремонту, з посиланням на те, що у разі задоволення позову відповідач має право на отримання цих деталей (а.с.№52-53).

28.02.2023р. до суду надійшли доповнення до відзиву, в яких представник відповідача зазначала, що позивачем не були надані до суду належні докази на підтвердження проведення фактичного ремонту транспортного засобу «KIA CEED», державний номерний знак НОМЕР_2 та вартість відновлюваного ремонту встановлена позивачем на підставі рахунків на оплату ПП «Аеліта», що не є підтвердженням виконання відповідних робіт (наданих послуг) та не доводить розмір страхового відшкодування. Також адвокат зауважувала, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження факту здійснення ремонтних робіт (акти приймання - передачі виконаних робіт), а тому просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.№61-63).

08.03.2023р. і порядку ст. 179 ЦПК України до суду надійшла відповідь на відзив, вякій представник позивача ОСОБА_3 зазначав, що розрахунок та виплата страхового відшкодування у розмірі 158554 грн. потерпілому проведено на підставі акту огляду транспортного засобу від 28.07.2021р., рахунку на оплату № 2180 від 28.07.2021р., рахунку на оплату № 2181 від 28.07.2021р., страхового акту № АRХ2865313 від 18.08.2021р., розрахунку страхового відшкодування, шляхом перерахування коштів на рахунок СТО ПП «АЕЛІТА». Також представник позивача зазначив, що відповідно до умов договору кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО з урахуванням рахунків СТО. Щодо вимог відповідача про передачу останньому запасних деталей, які були замінені при здійсненні ремонту, представник позивача зазначав, що такі деталі не можуть бути передані відповідачу позивачем, оскільки ПрАТ «СК «АРКС» не приймались, а відповідно не знаходяться у власності страхової компанії, через те, що умовами договору страхування прийом на баланс позивачем таких деталей та обладнання не передбачений. Оскільки на момент дорожньо - транспортної пригоди, цивільно - правова відповідальність потерпілої особи застрахована не була, відповідач, як особа відповідальна за завданий збитків, повинен сплатити на користь позивача суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 158554 грн. (а.с.№72-74).

22.10.2024р. у зв`язку з проведенням експертизи до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача, в яких адвокат стверджувала, що висновок експерта містить неточності та недоліки, а тому не є належним доказом розміру шкоди. Окрім того, експертом не надано відповіді на запропоновані ним же у клопотанні запитання. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не були надані до суду належні докази на підтвердження проведення фактичного ремонту транспортного засобу «KIA CEED» реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вартість відновлюваного ремонту встановлена позивачем на підставі рахунків на оплату ПП «Аеліта», що не є підтвердженням виконання відповідних робіт (наданих послуг) та не доводить розмір страхового відшкодування. Матеріали справи не містять належні докази на підтвердження факту здійснення ремонтних робіт (акти приймання - передачі виконаних робіт). Посилаючись на відсутність у позивача належних та допустимих доказів, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову.

Суд, вивчивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доводам обох сторін у сукупності з наявними письмовими доказами та положеннями законодавчих актів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексув межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що 18.07.2021р. сталося ДТП за участю транспортних засобів «МІТSUВІSHІ LANCER», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та «КІА СЕЕD», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2021р. ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 850грн. (а.с.№5-6).

Відповідно до положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вина відповідача у ДТП встановлена судом та не підлягає доказуванню.

З наданих позивачем доказів (представником відповідача цей факт не спростований) відповідач не має полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.№16).

17.12.2020р. між СК «АRХ» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є транспортний засіб «КІА СЕЕD», державний номерний знак НОМЕР_2 , 2019р.випуску, зі строком дії до 17.12.2021р. (а.с.№7-14).

18.07.2021р. ОСОБА_2 повідомив позивача про страхову подію та подав заяву на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (а.с.№15).

Відповідно до страхового акту № ARX2865313 від 18.08.2021р. позивачем було сплачено на рахунок потерпілої особи 158544 грн. (а.с.№11-22) шляхом перерахування цих коштів ПП АЕЛІТА, що підтверджується платіжним дорученням № 810309 від 19.08.2021р. (а.с.№24).

Відповідно до ст. 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини другоїстатті 8 Закону України «Про страхування»страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Аналогічне положення містить в ст. 27 Закону України «Про страхування» (в редакції від 10.12.2020р. чинного на момент вчинення ДТП та виплати страхового відшкодування).

В пункті 26 постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018р. по справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) дійшла висновку про те, що згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Приймаючи до уваги, що відповідач на момент вчинення ДТП не мав чинного полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, саме на нього покладений обов`язок відшкодувати страховій компанії суму виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до 27.2 договору добровільного страхування наземного транспорту від 17.12.2020р. розмір завданих збитків визначається страховиком з урахуванням дефектної відомості, автотоварознавчої, автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи/експертного дослідження, Акта огляду ТЗ, висновку спеціаліста страховика, сертифікату аварійного комісара, документа, складеного компетентними органами, про обставини, час, місце події із зазначенням знищеного, пошкодженого або викраденого об`єкта страхування чи його частин, документа, що містить розрахунок розміру витрат на компенсацію скоєних збитків (в т.ч., але не виключно висновок спеціаліста Страховика, сертифікат аварійного комісара, кошторис, калькуляція СТО, автотоварознавча експертиза, тощо). Акт огляду ТЗ, дефектна відомість, рахунки СТО можуть містити пошкодження, яке не пов`язані із заявленою подією, відтак не мають наперед визначеної сили. Для визначення, чи пов`язані пошкодження із заявленою подією, Страховик має право замовляти або проводити відповідно дослідження, за результатами якого можуть складатись такі документи: дефектна відомість, висновок спеціаліста Страховика, сертифікат аварійного комісара, висновок експерта/експертиза/експертне дослідження.

Відповідно до п. 28.3 договору страховик повинен скласти страховий акт протягом 10 робочих днів, починаючи з моменту отримання заяви про подію та на виплату інших документів та/або інформації згідно з розділами 25 і 27. Вказаний строк може збільшуватися відповідно до п. 28.4 та 28.15 договору.

Відповідно до п. 28.13 при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої у розділі 10 Договору франшизи по відповідному ризику. При цьому, розмір збитків визначається з урахуванням наведених нижче і зазначених у розділі 14 договору умов «На базі неавторизованої СТО на вибір Страховика», «На базі СТО на вибір Страхувальника, «На базі авторизованої СТО на вибір Страховика», «На базі СТО на вибір Страховика з використанням альтернативних складових частин ТЗ».

Таким чином, сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» від 17.12.2020р. обумовлена можливість визначення завданих збитків, в тому числі на підставі калькуляції СТО.

На підтвердження розміру страхової виплати позивачем надані акт огляду транспортного засобу, розрахунок на оплату від 28.07.2021р. № 2180, відповідно якого вартість деталей та робіт становить 124375 грн. 47 коп., в тому числі ПДВ - 20729 грн. 25 коп. та розрахунок № 2181 від 28.07.2021р., відповідно до якого вартість робіт та деталей становить 34178 грн. 53 коп., в тому числі 5696грн.42коп. (а.с.№18-20).

Страховим актом від 18.08.2021р. та розрахунком страхового відшкодування (а.с.№21-23) підтверджена сума відшкодування у розмірі 158554 грн., яку позивач перерахував в якості страхового відшкодування.

За вищезазначеного, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 158554 грн.

Посилання представника відповідача на те, що страховий акт не є належним доказом, оскільки не містить підпису та печатки, суд оцінює критично, з огляду на те, що представник відповідача, маючи сумніви щодо достовірності наданих позивачем доказів, не заявила клопотання про витребування оригіналу цього документу.

Страховий акт підписаний ЕЦП уповноваженої особи, що підтверджується протоколом підписів (а.с.№22).

При цьому, судом враховано, що відповідачем не доведено суду належними, допустимими та достатніми доказами непроведення ремонту транспортного засобу, невідповідність використаних деталей та робіт, що вказані в рахунках на оплату, фактично виконаним роботам по відновленню транспортного засобу потерпілого.

Висновок, виготовлений у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача (а.с.№173-186), суд не приймає до уваги, як доказ, оскільки він є недостовірним доказом в силу того, що містить ряд неточностей, про що зазначала представник відповідача у своїх додаткових поясненнях, які надійшли до суду 22.10.2024р. (а.с.№205-208), а з клопотанням про призначення повторної судової експертизи відповідач (його представник) до суду не зверталися.

Щодо заяви представника відповідача про передачу відповідачу запасних деталей, які були замінені при здійсненні ремонту, в цій частині вимог слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до п. 25.3.11 Договору страховик має право одержати у власність ТЗ, складові частини, деталі та обладнання ТЗ, повна вартість яких була включена в калькуляцію збитків та/або які були замінені під час відновлювального ремонту ТХ, незалежно від розміру застосованої франшизи за Договором при розрахунку розміру відшкодування.

Отже, договором визначено право страхової компанії на отримання деталей та складових частин транспортного засобу, а не обов`язок.

Зі змісту відповіді на відзив, вбачається, що такі деталі не передавалися потерпілою особою та не приймалися ПрАТ «СК «АРКС», отже не знаходяться у власності страхової компанії, а тому відсутні підстави для такої передачі відповідачу.

Окрім того, варто зазначити, що відповідач не звертався до суду із зустрічною позовною заявою задля захисту свого порушеного права на отримання деталей чи обладнання транспортного засобу, замінених під час ремонту транспортного засобу потерпілого.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування та стягнути зі ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 158554 грн.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позовні вимоги задоволені повністю, судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 481грн., за ставками судового збору на 2022р., коли і було подано позов (а.с. № 2), підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», п. 26 постанови № 4 Пленуму ВССУ від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. по справі № 755/18006/15-ц, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, ч.3 ст. 274 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (ЄДРПОУ - 20474912) суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 158554 грн. (сто п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири грн.).

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (ЄДРПОУ - 20474912) судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 481грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн.)

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: ТкаченкоН.В.