Рішення

від 04.10.2024 по справі 336/1831/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/1831/24

Провадження №: 2/336/1551/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

04 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., за участі секретаря судового засідання Олексієнко С.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою виконавчого комітету Оріхівської міської ради, який діє в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: служба у справах дітей виконавчого комітету Оріхівської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2024 року начальник Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 16.01.2024 до Служби у справах дітей виконавчого комітету Оріхівської міської ради надійшло повідомлення відділу служби у справах дітей Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області про те, що на території селищної ради в АДРЕСА_1 , проживає без реєстрації сім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (внутрішньо-переміщені особи), які зареєстровані по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_5 мати - ОСОБА_5 померла. Місце перебування батька невідоме. Без батьківського піклування залишились діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які наразі проживають за вищевказаною адресою разом з повнолітнім братом - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Умови проживання задовільні. Відповідно до розпорядження начальника Степногірської селищної військової адміністрації від 12.01.2024 № 2 «Про тимчасове влаштування в сім`ю ОСОБА_6 неповнолітнього ОСОБА_1 , 2006 р.н., ОСОБА_2 , 2010 р.н. та ОСОБА_3 , 2012 р.н., вказаних неповнолітніх дітей влаштовано на тимчасове перебування в сім`ю ОСОБА_6 , 2003 р.н., який фактично мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення подальшої долі дітей. В свідоцтвах про народження дітей відомості про батька вказані відповідно до ст. 133 Сімейного кодексу України. Мати дітей, ОСОБА_7 , за життя вела аморальний спосіб життя, нехтувала виконанням батьківських обов`язків, змінювала співмешканців, після народження молодшого сина ОСОБА_8 , виїхала з села. Відповідач ОСОБА_4 в с. Новоданилівка з родиною не проживав, участі у вихованні дітей не приймав, місце його проживання/перебування невідоме. З приводу місцезнаходження батька дітей ОСОБА_4 стало відомо від колишніх сусідів, що він проживає на території росії. Також, згідно характеристик наданих КЗ «Малокатеринівська гімназія «Мрія» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області на дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , встановлено, що вихованням хлопців батьки не займалися. Діти проживали з матір`ю і останнім часом не проживали на території селища. Здебільшого зв`язок з гімназією підтримує старший брат ОСОБА_9 . Батько не приділяє уваги вихованню синів, не цікавиться успіхами дітей, жодного разу не відвідав батьківські збори. Крім цього, керуючись ст. 171 Сімейного кодексу України, у зв`язку з тим, що діти досягли того віку та розвитку, що можуть висловити свою думку, начальником відділу служби у справах дітей Степногірської селищної ради було проведено бесіду з вказаними дітьми та з`ясовано, що Різник Родіон за своє життя бачив свого батька тричі і більше з ним не спілкувався, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 батька ніколи не бачили та з ним не спілкувалися. Фактично батько ОСОБА_4 само ухилився від виконання батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не створює умов для їхнього навчання та підготовки до самостійного життя, не цікавиться їх здоров`ям, не виявляє інтересу до внутрішнього світу синів, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не забезпечує харчування та медичний догляд, лікування своїх дітей. На підставі викладеного, 02 лютого 2024 року, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Оріхівської міської ради від 01.02.2024 № 1 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 відносно дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » виходячи з вищих інтересів дітей та з метою забезпечення захисту їх прав та інтересів, начальник Оріхівської міської військової адміністрації видав Розпорядження від 02.02.2024 № 25 «Про затвердження Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно його неповнолітніх дітей». Також, оскільки відповідач ОСОБА_4 інших осіб на утриманні не має, він працездатний, має можливість отримувати дохід, його стан здоров`я дозволяє працювати, представник позивача вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на трьох дітей у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви та до досягнення старшою дитиною, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2024 року закрито підготовче провадження на призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану Розпорядженням Голови Верховного Суду від 10.05.2022 року № 29/0/9-22 змінено територіальну підсудність справ Оріхівського районного суду Запорізької області з визначенням територіальної підсудності їх справ за Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без участі представника позивача та підтримання позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не прибув, копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками були направлені поштою за зареєстрованим місцем проживання, проте конверти були повернуті на адресу суду поштовим відділенням зв`язку без вручення.

Відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило, жодних доказів на спростування обставин викладених в позовній заяві відповідачем не надано, проте це не заважає розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності представника та підтримання позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Умови проведення заочного розгляду справи визначені ст. 280 ЦПК України, де передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В даному випадку наявна вся сукупність умов для проведення заочного розгляду справи, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до положень ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 в селищі Малокатеринівка Запорізького району Запорізької області, про що 29.06.2006 Малокатеринівської селищною радою Запорізького району Запорізької області складено актовий запис про народження № 12. В свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 батьками дитини вказані: батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_12 .

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 в селі Новоданилівка Оріхівського району Запорізької області, про що 02.09.2010 виконавчим комітетом Новоданилівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області складено актовий запис про народження № 10. В свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 батьками дитини вказані: батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 в селі Новоданилівка Оріхівського району Запорізької області, про що 15.06.2012 виконавчим комітетом Новоданилівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області складено актовий запис про народження № 04. В свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 батьками дитини вказані: батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_5 .

Відповідно до повних Витягів з державного Реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 26.01.2024 № 00043300220, від 27.01.2024 № 00043316510, від 27.01.2024 № 00043315119, виданих Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12 . Відомості про батька дітей вказані відповідно до статті 133 Сімейного кодексу України.

Мати дітей, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_13 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 12 січня 2024 року, актовий запис 138.

Покійна ОСОБА_7 мала зареєстроване місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За час проживання в селі ОСОБА_5 вела аморальний спосіб життя, нехтувала виконанням батьківських обов`язків, змінювала співмешканців. Після народження молодшого сина ОСОБА_8 виїхала з села.

Батько дітей, ОСОБА_4 в с. Новоданилівка з родиною не проживав, місце його проживання/перебування невідоме. За словами колишніх сусідів, ОСОБА_4 проживає на території росії.

На теперішній час діти проживають за адресою: АДРЕСА_1 , разом з повнолітнім братом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до Розпорядження начальника Степногірської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області від 12.01.2024 № 2 «Про тимчасове влаштування в сім`ю ОСОБА_6 неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » вказаних дітей влаштовано на тимчасове перебування в сім`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який фактично мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення подальшої долі дітей.

Для встановлення факту, що діти залишились без батьківського піклування працівниками Служби у справах дітей 09.01.2024 було проведено обстеження умов проживання дитини за адресою АДРЕСА_1 та складено відповідний акт обстеження.

Працівниками служби у справах дітей встановлено, що за вказаною адресою проживають без реєстрації: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Мати дітей ОСОБА_5 померла, місце перебування батька невідоме. Діти залишились без батьківського піклування. Будинок складається з двох житлових кімнат, кухні, коридору. Умови проживання задовільні. В кімнатах є меблі, ліжка, шафи, стіл. Діти забезпечені одягом та взуттям, продуктами харчування. В будинку в наявності є холодильник, телевізор, електро та газова плити. Кожна дитина має окреме ліжко, постільну білизну. Будинок сім`я Різник винаймає, вони переселенці. Діти навчаються в гімназії, для навчання онлайн мають телефони. На даний час за ними доглядає старший брат ОСОБА_16. Стосунки в сім`ї дружні, доброзичливі.

Згідно характеристик наданих КЗ «Малокатеринівська гімназія «Мрія» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області на дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , встановлено, що вихованням хлопців батьки не займалися. Діти проживали з матір`ю і останнім часом не проживали на території селища. Здебільшого зв`язок з гімназією підтримує старший брат ОСОБА_9 . Батько не приділяє уваги вихованню синів, не цікавиться успіхами дітей, жодного разу не відвідав батьківські збори.

З наведених доказів слідує, що фактично ОСОБА_4 з дітьми не проживав, не спілкувався з ними, не займався їх утриманням та вихованням, місце його перебування не відоме.

Начальником служби у справах дітей Степногірської селищної ради ОСОБА_13 було проведено бесіду з вищевказаними дітьми та з`ясовано, що Різник Родіон за своє життя бачив батька тричі і більше з ним не спілкувався, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 батька ніколи не бачили та з ним не спілкувалися.

Батько свідомо нехтує своїми обов`язками, чим порушує норми cт.cт. 150, 152, 155 Сімейного кодексу України. Таке відношення може негативно позначитись на становленні та самоствердженні дітей, як особистостей.

02 лютого 2024 року, враховуючи рішення Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Оріхівської міської ради від 01.02.2024 № 1 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 відносно дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », виходячи з вищих інтересів дітей та з метою забезпечення захисту їх прав та інтересів, начальник Оріхівської міської військової адміністрації видав Розпорядження від 02.02.2024 року № 25 «Про затвердження Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зазначені вище факти, як кожен окремо так і в сукупності, можна розцінювати як свідоме ухилення від виконання батьком своїх батьківських обов`язків. Така поведінка батька суперечить інтересам дитини.

Відповідно до положень частини 1, 2 статті 171 СК України визначено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Згідно ч. 2 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція ООН від 20 листопада 1989 р. «Про права дитини», ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27.02.91, визначає, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, надається, зокрема, можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується її, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Дитина має право вільно висловлювати свої думки (статті 12, 13).

Згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить, зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя. Зокрема, відповідно до положень ст. 12 ч. 1 Конвенції ООН від 20 листопада 1989 р. «Про права дитини» (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.), держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Європейський суд з прав людини також надає особливого значення при вирішенні справ з усіх питань, що стосуються дитини принципу пріоритету інтересів дитини (Рішення у справі «Піні і Бертані та Манера і Атрипальді проти Румунії» від 22 червня 2004 року).

Враховуючи досліджені в судовому засіданні письмові докази, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не створює умов для їх навчання та підготовки до самостійного життя, не цікавиться їх здоров`ям, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дітей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не забезпечує харчування та медичний догляд, лікування дітей.

Фактично ОСОБА_4 з дітьми не проживає, не спілкується, не займається їх утриманням та вихованням, місце їх перебування не відоме.

Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач нехтує виконанням своїх безпосередніх батьківських обов`язків. Таке відношення батька до дітей приводить до грубого порушення ним батьківських обов`язків.

Відповідно до статті 66 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки батьків і дітей, крім випадків, передбачених статтями 67, 67-1, 67-4 цього Закону, визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.

Відповідно до пунктів 4, 7 частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; дія або подія стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

З метою захисту прав та інтересів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , орган опіки та піклування визнав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини. Держава бере під свою охорону кожну дитину-сироту і дитину, позбавлену батьківського піклування. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є - першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України батько, мати можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року (п. 100) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 статті 164 СК України передбачені підстави позбавлення батьківських прав, а саме мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного Кодексу України батьки можуть бути позбавленні судом батьківських прав, зокрема, якщо вони ухиляються від своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків можливе лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках у разі доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного Кодексу України батьки можуть бути позбавленні судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від своїх обов`язків по вихованню дитини.

Особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Враховуючи досліджені в судовому засіданні письмові докази, висновок органу опіки та піклування, найкращі інтереси дітей, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дітей.

Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що ОСОБА_4 не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі; тощо.

Відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, а саме тривалий час не піклується про фізичний і духовний їх розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти, що є підставою для позбавлення батьків / одного з батьків батьківських прав.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі N 203/3505/19 (провадження N 61-14351св21).

Висновок органу опіки та піклування містить відомості про виключні обставини, підтверджені відповідними доказами, що свідчать про свідоме нехтування батьком своїми обов`язками і є законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що відповідатиме найкращим інтересам дітей.

Наведені обставини свідчить про те, що відповідач ОСОБА_4 свідомо нехтував виконанням своїх безпосередніх батьківських обов`язків, що, на думку суду, є підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. Відповідні роз`яснення надані в абз. 7 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».

Статтею 51 Конституції України передбачено обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Крім того, в ст. 180 СК України зазначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною згідно з Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. N 789-XII), дитина враховуючи її фізичну й розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Разом з тим, на момент винесення судом рішення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , досяг повноліття, а тому у задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 стосовно сина Різника Родіона позов задоволенню не підлягає, оскільки позбавлення батьківських прав допускається тільки відносно дітей які не досягли 18 років.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_1 , оскільки згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідач ОСОБА_4 є особою працездатного віку, а тому, суд вважає за необхідне, з урахуванням принципу розумності та справедливості, стягнути з відповідача на користь державного закладу або фізичної особи, на утриманні якої будуть перебувати діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_15 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , аліменти у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) батька, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на одну дитину для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до досягнення дітьми повноліття.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України,на користь позивача з відповідача підлягають відшкодування з оплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10-13, 15, 19, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги виконавчого комітету Оріхівської міської ради, який діє в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: служба у справах дітей виконавчого комітету Оріхівської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_15 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_16 .

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , на користь особи чи установи на утриманні якої будуть перебувати діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_15 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , аліменти у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) батька, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на одну дитину для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви, тобто з 26 лютого 2024 року до досягнення дітьми повноліття.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Виконавчий комітет Оріхівської міської ради, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04593250, місцезнаходження (юридична адреса): Запорізька область, м. Оріхів, вул. Шевченка, 11, фактичне місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 43а.

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , рнокпп НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Оріхівської міської ради, код ЄДРПОУ 43442753, юридична адреса: 70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Шевченка, буд. 11, релоковані за адресою: вул. Незалежної України, буд. 43а, м. Запоріжжя.

Суддя Ю.А.Галущенко