Ухвала

від 07.10.2024 по справі 487/8289/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/8289/24

Провадження № 2-н/487/2846/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року м. Миколаїв

Суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Сухаревич З.М., розглянувши заяву ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» про видачу судового наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2024 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла заява ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» про видачу судового наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1 , судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначена заява передана судді Сухаревич З.М. 26 вересня 2024 року.

Вивчивши матеріали заяви, приходжу до такого.

Наказне провадження - це спрощена форма захисту прав і інтересів кредитора, чиї вимоги до боржника засновані на беззаперечних документах. Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ст. 19 ЦПК України).

Частиною першою статті 160 ЦПК України визначено, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу, а саме: судовий наказ може бути видано, якщо:

1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку;

2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;

3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;

4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів;

7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 168 ЦПК України у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Регулювання судових витрат належить до розділу І "Загальні положення" ЦПК, а тому поширюється на всі категорії цивільних справ, у тому числі на наказне провадження.

Згідно частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

ЦПК України містить норми щодо розподілу судових витрат у разі ухвалення судового рішення (частина друга статті 141 ЦПК України)

Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частини 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини 5 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно частини 6 статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, вимоги про відшкодування понесених витрат на правову допомогу не є безспірними в силу статті 137 ЦПК України, оскільки особа, на яку їх може бути покладено, в силу норм процесуального закону має право заявити клопотання про зменшення таких витрат.

Проте, у зв`язку з особливостями наказного провадження, яке не передбачає процедури розгляду справи, зокрема, у судовому засіданні, отримання від боржника відзиву та інших процесуальних документів, що притаманно позовному провадженню, в наказному провадженні клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не може бути подано боржником та розглянуто судом.

Враховуючи викладене, витрати на професійну правничу допомогу не передбачені ч. 1 ст. 160 ЦПК України як вимоги, за якими може бути видано судовий наказ, проте пов`язана з вимогою про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до частини 3 статті 165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Відтак, оскільки вимоги про відшкодування понесених витрат на правову допомогу не є безспірними в силу статті 137 ЦПК України, однак такі вимоги пов`язані із вимогами про стягнення заборгованості і їх окремий розгляд в силу норм ЦПК є неможливим, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для відмови у видачі судового наказу у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст.ст. 161, 163, 260, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у видачу судового наказу за заявою ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» про видачу судового наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1 .

Роз`яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 ч. 1ст. 165 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 07 жовтня 2024 року.

Суддя: З.М. Сухаревич