Рішення

від 28.10.2024 по справі 485/2043/24

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/2043/24

Провадження № 2/485/541/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Семенака А.Г.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі суду м.Снігурівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Горохівської сільської ради Миколаївської області, про визнання права постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування,

встановив:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Козирєву А.В. звернулась до суду з позовом до Горохівської сільської ради Миколаївської області про визнання права постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на право постійного користування земельною ділянкою для ведення особистого підсобного господарства, площею 1,0 га, в межах території Горохівської сільської ради Миколаївської області, яке належало спадкодавцю на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-МК №004174, виданого Олександрівською сільською Радою народних депутатів 14 березня 1995 року на підставі рішення цієї ради №15 від 28 лютого 1995 року.

З метою оформлення спадкових прав після смерті матері звернулась до нотаріальної контори, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв`язку з тим, що чинним законодавством не передбачено право спадкування права постійного користування землею.

Враховуючи, що право постійного користування земельною ділянкою є об`єктом спадкування та не припиняється у зв`язку зі смертю особи, якій воно належало на день смерті на підставі державного акту про право постійного користування земельною ділянкою, позивач просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право постійного користування на земельну ділянку загальною площею 1,0 га, для ведення особистого підсобного господарства, розташованої в межах території Горохівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, яка належала її матері ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІІ-МК №004174 від 14 березня 1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №899.

У підготовче судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримують (вх.№ 7265/24-вх.від 28.10.2024 р.).

Представник відповідача Горохівської сільської ради Завірюхін М.В. справу просить розглядати без участі представника відповідача, не заперечують проти задоволення позовних вимог (вх.№6997/24-вх.від 09.10.2024 р.).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Враховуючи визнання позову відповідачем, суд вважає можливим ухвалити рішення по справі, що передбачено ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.200 ЦПК України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Оскільки визнання відповідачем позову у даному випадку не суперечить закону та не порушує права свободи та інтереси інших осіб, тому суд приходить до висновку про прийняття визнання позову відповідачем та про винесення рішення по суті справи у підготовчому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі, визнання права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Херсон, район Дніпровський, Херсонської області померла ОСОБА_2 , про що 21 серпня 2018 року Снігурівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 за актовим записом №275 (а.с.5).

Після її смерті відкрилася спадщина на право постійного користування земельною ділянкою для ведення особистого підсобного господарства, площею 1,0 га, в межах території Олександрівської сільської ради Миколаївської області, яке належало спадкодавцю на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-МК №004174, виданого на підставі рішення Олександрівської сільської Ради народних депутатів Снігурівського району Миколаївської області №15 від 28 лютого 1995 року, який зареєстрований за №899 у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею (а.с.7).

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є її донька - позивач у справі ОСОБА_1 , що вбачається із копії спадкової справи №3/2019 до майна померлої ОСОБА_2 , заведеної 08 лютого 2019 року приватним нотаріусом Снігурівського нотаріального округу Миколаївської області Лєбєдєвою І.М. Інших спадкоємців першої черги, які прийняли спадщину, немає. Згідно з довідкою Олександрівської сільської ради Миколаївської області №221 від 06 лютого 2019 року на час смерті ОСОБА_2 разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані та проживали: ОСОБА_4 та онук ОСОБА_5 (а.с.29-54).

Родинні відносини із спадкодавцем підтверджуються копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 , виданого 22 березня 1975 року Дар`ївською сільською радою Білозерського району Херсонської області; копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 01 жовтня 1994 року Олександрівською сільською радою Снігурівського району Миколаївської області за актовим записом №7 від 01 жовтня 1994 року; копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 06 березня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області за актовим записом №29 від 06 березня 2008 року; копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 21 листопада 2015 року Виконавчим комітетом Олександрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області за актовим записом №3 від 21 листопада 2015 року.

Листом приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Лєбєдєвої І.М. від 01 жовтня 2024 року №134/02-14 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право постійного користування землею узв`язку з тим, що чинним законодавством не передбачено право спадкування права постійного користування землею (а.с.4).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 набула право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0 га для ведення особистого підсобного господарства у 1995 році, тобто, до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-ХІІ, чинного на час набуття ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою, користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (стаття 23 ЗК України 1990 року).

У ст. 56 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII зазначено, що для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара. За бажанням громадян їм додатково можуть надаватися земельні ділянки у користування. Загальна площа цих ділянок не повинна перевищувати 1 гектара.

Відповідно до пункту 5 постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562-XII "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Згідно з ч.1 ст. 92 Земельного кодексу України 2001 року, який набрав чинності з 01 січня 2002 року, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але у пункті 6 розділу Х "Перехідні положення" зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку.

22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України, оскільки використання у ній терміна "набувають" (який означає "ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь") вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц.

Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

У постанові від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, є такими, що порушують це право.

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218, 1220, 1221, 1222, 1241, 1261 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщини, визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

Право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Отже, право постійного користування земельними ділянками, яке перейшло у порядку спадкування, не припиняється ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть осіб, яким це право належало. Такі висновки висловлено Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 по справі № 681/1154/17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20).

Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_2 на законних підставах, передбачених законодавством, чинним на час виникнення спірних відносин, набула право постійного користування земельною ділянкою, з метою, передбаченою законом для ведення особистого підсобного господарства, яке не було припинене, а відтак, входить до складу спадщини після її смерті.

За такого, оскільки позивач є спадкоємцем за законом на спадкове майно, до якого входить право постійного користування земельною ділянкою, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На прохання позивача суд не стягує з відповідача судові витрати.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 142, 200, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Горохівської сільської ради Миколаївської області, про визнання права постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування,- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право постійного користування земельною ділянкою для ведення особистого підсобного господарства, площею 1,0 га, в межах території Горохівської (колишньої Олександрівської) сільської ради Баштанського (колишнього Снігурівського) району Миколаївської області, належного ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-МК №004174, виданого на підставі рішення Олександрівської сільської Ради народних депутатів Снігурівського району Миколаївської області № 15 від 28 лютого 1995 року, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №899.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, який відраховується з дати складення повного судового рішення.

Суддя І.А.Квєтка

Дата складення повного судового рішення 28.10.2024.