Постанова

від 28.10.2024 по справі 2-467/06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 28.10.2024 Справа № 2-467/06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №2-467/06 Головуючий у першій інстанції: Кулик В.Б.

Провадження № 22-ц/807/2055/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Трофимової Д.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2024 року про повернення заяви про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 " (Товариство з обмеженою відповідальністю " Іскра-Прес") про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И ЛА:

24.04.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою судді від 29.04.2024 року зазначена заява залишена без руху, оскільки вона подана без дотримання вимог статей 175, 177 ЦПК України та заявник сповіщений про необхідність протягом п`яти днів з дня отримання ним копії даної ухвали виправити недоліки заяви.

06.08.2024 року ОСОБА_1 надав до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя 07 серпня 2024 року заяву про скасування заходів забезпечення позову повернуто заявнику.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем надано вичерпну інформацію щодо недоліків заяви, тим самим усунуто недоліки зазначені в ухвалі про залишення заяви без руху.

Відповідно до частини першоїстатті 368 ЦПК Україниу суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті369 цього Кодексу.

За положенням ч.2ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. 6 частини першоїстатті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7ЦПКУкраїни розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В силу вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанціїв межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ухвалою судді від 29.04.2024 року зазначена заява залишена без руху, оскільки вона подана без дотримання вимог статей 175, 177 ЦПК України, що встановлюють вимоги до змісту та форми позовної заяви, які застосовані судом першої інстанції за аналогією закону з підстави не врегульовання ЦПК вимог до форми та змісту заяви про скасування заходів забезпечення позову поданої в порядку позовного провадження, заявник сповіщений про необхідність протягом п`яти днів з дня отримання ним копії даної ухвали виправити недоліки заяви, а саме для надання інформації про відомостей про сторони справи.

06.08.2024 року ОСОБА_1 надав до суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначено всі можливу інформацію до якої має доступ заявник.

Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що заявником не усунуто недоліки зазначені в ухвалі судді від 29.04.2024 року.

Колегія суддів не погоджується з зазначеним рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Підставою застосування норм статей 175, 177 ЦПК України, що встановлюють вимоги до змісту та форми позовної заяви, судом першої інстанції обґрунтовувалось заяви про скасування заходів забезпечення позову в порядку позовного провадження.

Проте, як вбачається з матеріалів протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддів від 24.04.2024 року заява про скасування забезпечення позову зареєстрована не в позовному провадженні про що свідчить присвоєний номер провадження 2-зз/333/32/24.

Таким чином, судом першої інстанції безпідставно застосовано норми статей 175, 177 ЦПК України та, як наслідок, в подальшому визнано неподаною та повернуто заяву про скасування заходів забезпечення позову заявнику.

Питання розгляду заяви про забезпечення позову та його скасування врегульовано Главою 10 ЦПК України, зокрема статтею 151 цього кодексу, яка встановлює вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову, що, на думку колегії суддів, за аналогією застосовується також до заяви про скасування забезпечення позову.

Зазначене спростовує висновки суду першої інстанції викладені в Ухвалі судду від 29.04.2024 року та оскаржуваній ухвалі.

У відповідності до правової позиції, висловленої в Постанові Верховного Суду від 29.09.2022 року у справі №500/1912/22, згідно якої при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зістаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.

Конституційний Суд України у Рішенні №9-зп від 25 грудня 1997 року зазначив, що частина першастатті 55 Конституції Українимістить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим закономвимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно достатті 64 Конституції України не може бути обмежене. Таким чином, положення частини першоїстатті 55 Конституції Українизакріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно доРішення Конституційного Суду України № 6-зп від 25 листопада 1997 рокуГоловним обов`язком держави, згідно зістаттею 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується (стаття 8 Конституції України).

Так, у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, заява №4451/70, пункти 28-36) Європейським судом з прав людини було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід`ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення

свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France), заява № 13343/87, пункт 36). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany ), [ВП] заява № 42527/98, пункт 45 та рішення у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії", (Lupeni Greek Catholic Parish and others v. Romania), [ВП] заява № 76943/11, пункти 84, 86).

При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law; прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року (далі - Доповідь Венеціанської комісії).

В пункті 37 Доповіді Венеціанської комісії вказано, що верховенство права включає в себе вісім «інгредієнтів: (1) доступність закону (в тому значенні, що закон має бути зрозумілим, чітким та передбачуваним); (2) питання юридичних прав мають бути вирішені нормами права, а не на основі дискреції; (3) рівність перед законом; (4) влада має здійснюватися у правомірний, справедливий та розумний спосіб; (5) права людини мають бути захищені; (6) мають бути забезпечені засоби для розв`язання спорів без надмірних матеріальних витрат чи надмірної тривалості; (7) суд має бути справедливим; (8) дотримання державою як її міжнародноправових обов`язків, так і тих, що обумовлені національним правом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено передчасний висновок, щодо визнання неподаною та повернення позовної заяви.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 07 серпня 2024 року та є підставами її скасування і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2024 року у цій справі скасувати, направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28 жовтня 2024 року.

Головуючий

Судді: