Рішення

від 16.05.2024 по справі 504/1109/23

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №504/1109/23

Провадження №2/504/643/24

Комінтернівський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2024с-ще Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

секретаря Завади Ю.А.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, смт. Доброслав, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» (65009, м. Одеса, вул. Армійська, буд 18 А, офіс 107, код ЄДРПОУ: 40695882) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію, інфляційних втрат, 3% річних та судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, яким просить стягнути заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 8462,62 грн., інфляційні втрати у розмірі 7205,34 грн., 3% річних у розмірі 1296,77 грн. та судовий збір у розмірі 2684 грн.

В обґрунтуваннясвоїх вимогпозивач посилаєтьсяна те,що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .

Позивач має ліцензію від 25.10.2017 № 999/А-2017 на постачання теплової енергії, яка видана Одеською обласною державною адміністрацією.

Позивач має ліцензію від 25.10.2017 № 1000/А-2017 на виробництво теплової енергії, яка видана Одеською обласною державною адміністрацією.

На підставі договору оренди обладнання від 03.08.2017 № 03/08/17 укладеного між ТОВ «МІЛАН-С» (Орендодавець) та ТОВ «Тепло та сервіс» (Орендар), орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування три газових котла MEGA PREX № 3000, та будівлю котельні за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням виконавчого комітету Крижанівської сільської ради Лиманського (відтепер Одеського) району Одеської області від 11.12.2018 № 323 затверджені тарифи для ТОВ «Тепло і сервіс» на виробництво та постачання теплової енергії, зокрема до будинку АДРЕСА_3 ЖК «Європейський») в таких розмірах: 1773,09 грн. за Гкал для населення; 2974,51 грн. за Гкал для інших споживачів; 32,99 грн. за м.кв. для населення; 58,07 грн. за м.кв. для інших споживачів.

Протягом 2021-2022 товариство надавало відповідачу послуги з постачання теплової енергії, за яку відповідач не розрахувався, і тому виникла за відповідачем заборгованість у сумі 8462,62 грн.

Крім того, позивач вказує, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07.09.2022 року у справі № 523/19235/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТЕПЛО і СЕРВІС» заборгованість по сплаті за теплову енергію за період з 21.12.2019 року по 21.05.2021 року у розмірі 17138,13 грн., інфляційних витрат в сумі 1803,52 грн., трьох відсотків річних в сумі 643,42 грн.

Товариство, посилаючись на правило ст. 625 ЦК України, у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання нарахувало три відсотки річних в сумі 1296,77 грн., та інфляційні витрати в сумі 7205,34 грн.

За наведених обставин, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача вказану у позові заборгованість.

Представник позивача просив справу розглянути у свою відсутність, позов підтримав, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечував.

Відповідач повідомлявся судом про дату, час та місце проведення судового засідання за місцем реєстраційного обліку, поштовий конверт повернутий з відміткою «адресат відсутній за адресою».

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської оббласті від 16 травня 2024 року постановлеро розгляд справи у заочному порядку.

Встановлені судом правовідносини регулюютьсястаттею 714 ЦК України,Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженимипостановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630(далі - Правила № 630).

Згідно з частиною першоюстатті 714 ЦК Україниза договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

До житлово-комунальних послуг законодавство відносить комунальні послуги: централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо (стаття 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Опалення - це підтримка в закритому приміщенні температури, що нормується й необхідне для нормальної життєдіяльності людини, ведення технологічних процесів і інших цілей й має важливе значення для запобігання відволоженню, промерзанню, викривлення будівельних конструкцій.

Центральне опалення - послуга, яка передбачає подачу теплової енергії до кожної квартири для забезпечення опалення приміщень.

Відповідно до частини другоїстатті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Частиною третьоюстатті 24 Закону України «Про теплопостачання»передбачено основні обов`язки споживача теплової енергії, зокрема своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно зі статтями19,25 Закону України «Про теплопостачання»споживач повинен щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача сплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, та укладення договору передбаченийстаттею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

За змістомстатті 218 ЦК Українинедодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Законодавством не передбачені випадки, коли недодержання письмової форми договору про надання послуг з теплопостачання має наслідком його недійсність. Відсутність письмового договору про надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води не свідчить про відсутність певних договірних відносин і не звільняє відповідача від оплати за фактично надані послуги.

Верховний Суд України, розглядаючи справу № 6-2951цс15 (постанова від 20.04.2016 року) зазначив, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору по надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного господарського суду від 21 квітня 2020 року у справі №910/7968/19.

Отже відсутність договору, як підстава на безоплатне користування фактично спожитими послугами, не передбачена.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другоюстатті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15.

Згідно з пунктами 24, 25 Правил № 630, які діяли до 02 лютого 2022 року споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Пунктом 26 Правил № 630 передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженогоНаказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4(далі - Порядок), по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Тобто єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише щодо будинку в цілому.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26 липня 2019 року № 169затверджено новий Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Цим Порядком передбачено, що рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від централізованого опалення приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії.

Рішення органів місцевого самоврядування можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Рішення власника (співвласників) будівлі, в тому числі житлового будинку, про відключення від централізованого опалення приймається відповідно до вимогЦивільного кодексу України,законів України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»та «;Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Власник (співвласники) будівлі, в тому числі житлового будинку, подає (подають) до органу місцевого самоврядування заяву про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від централізованого опалення. Для багатоквартирного будинку до заяви додатково додається протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку (витяг із протоколу) про ухвалене співвласниками рішення про відключення будинку від централізованого опалення.

Орган місцевого самоврядування відповідно до законодавства розглядає подані документи за наявності затвердженої ним схеми теплопостачання відповідного населеного пункту.

Заява про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від централізованого опалення передається на розгляд Комісії.

Під час прийняття рішення Комісія враховує технічні можливості наявних мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання населеного пункту чи окремого кварталу (мікрорайону) щодо забезпечення живлення запропонованої власником (співвласниками) будівлі системи, та за потреби надає пропозиції органу місцевого самоврядування щодо збільшення потужностей, а також заміни систем внутрішньоквартальних, магістральних мереж електро-, газо-, водо-, теплопостачання, потрібних для встановлення в будівлі системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) та пропозиції щодо фінансування таких заходів.

Комісія передає рішення до органу місцевого самоврядування протягом п`яти робочих днів із дня його прийняття. Копія рішення Комісії надається заявникові.

Орган місцевого самоврядування на найближчому засіданні за участі заявника чи його уповноваженого представника приймає відповідно до законодавства рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від централізованого опалення, з урахуванням рекомендацій Комісії.

Для відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, власник (співвласники) забезпечує розроблення проєкту відключення будівлі від централізованого опалення, який має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил, і проєкту системи індивідуального чи автономного теплопостачання будівлі, який розробляється з урахуванням схеми теплопостачання населеного пункту та має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про теплопостачання»місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно з пунктом 22 Правил № 630 точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири.

Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про надання послуг теплопостачальною компанією.

Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1192цс15 та № 6-1706цс15.

Відповідно до положень ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача слід стягнути заборгованість в сумі 8462,62 грн.

Щодо нарахування виплат відповідно до статті 625 ЦК України.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Відповідальність встановлена ч. 2 ст. 625 ЦК України не є штрафом або пенею, а застосовуються як спеціальний від цивільно-правової відповідальності за прострочення зобов`язання, який встановлений законом.

Як зазначено в Аналізі практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві (лист Верховного Суду України від 01 липня 2014 року), вирішуючи спори цієї категорії, судам слід враховувати, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1ст. 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Передбачена п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України від 24 червня 2004 р. № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги`норма щодо відповідальності боржника у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків ч. 2 ст. 625 ЦК України (постанови Верховного Суду України від 20 червня 2012 р. у справі № 6-68 цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13).

Позивач розрахував заборгованість за правилом ст. 625 ЦК України, у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання.

Суд, з урахуванням того, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07.09.2022 року у справі № 523/19235/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТЕПЛО і СЕРВІС» заборгованість по сплаті за теплову енергію за період з 21.12.2019 року по 21.05.2021 року у розмірі 17138,13 грн., інфляційних витрат в сумі 1803,52 грн., трьох відсотків річних в сумі 643,42 грн., погоджується з представленим розрахунком, і тому вимоги позову в частині стягнення 3 відсотків річних та інфляційних витрат обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Відповідно дост. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог позову у сумі 2684 грн., сплата якого підтверджена платіжною інструкцією № 1369 від 10 березня 2023 року.

Щодо витрат на правничу допомогу:

Позивач просить стягнути з відповідача витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 20000 гривень.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов`язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин. Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових право відношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, ч. 2 ст. 137 ЦПК Українивизначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов`язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин.

Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових правовідношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата),підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат.

Ці розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVI№ A№D OTHERS v. UKRAI№E, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дорани проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно з вимогами ст. ст. 124,129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання

Водночас вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова КЦС ВС від 23 червня 2022 у справі 607/4341/20).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (висновок ВП ВС викладений у постанові від 19 лютого 2020 року, справа № 755/9215/15-ц).

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має урахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу, а також пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності витрат.

До заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу додано договір, додаткову угоду до договору, акт прийому передачі виконаних робіт, що, на думку суду, не може вважатись розрахунком -детальним описомробіт (наданих послуг), виконаних адвокатом тому, що у ньому відсутній детальний опис витраченого адвокатом часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Суд вважає що розумною, справедливою та достатньою сумою відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката буде сума 2500 грн.

Решта витрат на правничу допомогу на переконання суду є надмірною та не розумною.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 200, 258-259, 263-265, 267-268, 280-282 ЦПК України, суд, -

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 200, 258-259, 263-265, 267-268, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» (65009, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18 А, офіс 107, код ЄДРПОУ: 40695882) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію, інфляційних втрат, 3% річних та судових витрат, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» (65009, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18 А, офіс 107, код ЄДРПОУ: 40695882) суму основної заборгованості за період з 01 листопада 2021 року по 09 квітня 2022 року у сумі 8462,62 грн., а також, з урахуванням встановленого судом факту невиконання ОСОБА_1 рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07.09.2022 року у справі № 523/19235/21, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТЕПЛО і СЕРВІС» заборгованість по сплаті за теплову енергію за період з 21.12.2019 року по 21.05.2021 року у розмірі 17138,13 грн., інфляційних витрат в сумі 1803,52 грн., трьох відсотків річних в сумі 643,42 грн., стягнути три відсотки річних в сумі в сумі 1296,77 грн. та нараховані на суму боргу інфляційні витрати в сумі 7205,34 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» (65009, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18 А, офіс 107, код ЄДРПОУ: 40695882), судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2684,00 грн.

Стягнути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» (65009, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18 А, офіс 107, код ЄДРПОУ: 40695882), - витрати по сплаті витрат на правничу допомогу в сумі 2500 грн.

В решті витрат на правничу допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з моменту його отримання в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Суддя В. К. Барвенко