Ухвала

від 28.10.2024 по справі 521/16890/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/16890/24

Пр. №2/521/6880/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

28 жовтня 2024 року м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Сегеда О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляюсь самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська товарна біржа, служба у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання договору купівлі-продажу майна дійсним,

встановила:

У жовтні 2024 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляюсь самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська товарна біржа, служба у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання договору купівлі-продажу майна дійсним.

Ознайомившись зі змістом позовної заяви, приходжу до висновку, що вказана позовна заява подана з порушенням вимог ст. 175 чинного ЦПК України.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, для надання відомостей про місце реєстрації відповідача необхідно вказати дані, які ідентифікують особу (повну дату народження або паспортні дані).

В разі відсутності ідентифікуючих даних (серії та номера паспорта, номера РНКОПП, дати народження) суд позбавлений можливості виконати вимоги закону та перевірити реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі (ст. 16 Закону України Про захист персональних даних).

Таким чином, позивачці необхідно привести позовну заяву у відповідність до вимог чинного законодавства, тобто надати паспортні відомості чи номер ідентифікаційного номеру ОСОБА_2 , а у разі відсутності таких даних, зазначити його дату народження (ідентифікувати відповідача).

Відсутність указаних відомостей унеможливлює ідентифікувати особу, до якої пред`явлено позов.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22 грудня 1995 року, судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання недійсними угод про відчуження майна та дійсними - у випадках, передбачених ч. 2 ст. 47 ЦК.

Суд вважає, що позов про визнання правочину дійсним - це різновид позову про визнання права, можливість пред`явлення якого випливає із п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Тобто, позов про визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна дійсним - це різновид позову про визнання права, а більш конкретно - про визнання факту виникнення, існування, зміни або припинення правовідносин. Якщо суд в рішенні визнав цей факт, а рішення набрало законної сили, питання про виникнення, існування, зміну чи припинення правовідносин стає безспірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем судовий збір справляється у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру від прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п. 2, 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Так, відповідно до змісту позовної заяви ціна позову не визначена.

Стороною позивача здійснено сплату судового збору за розгляд вимоги немайнового характеру (про визнання договору купівлі-продажу дійсним). Відповідна квитанція долучена до позовної заяви.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.

Відповідно до п. 3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінетів Міністрів України №1440 від 10 вересня 2003 року, ринкова вартість це вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.

За статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-III від 12 липня 2001 року незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання.

Механізм проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей обчислення державного мита та інших обов`язкових платежів визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21 серпня 2014 року №358.

У відповідності до п.п. 1 п. 1 вказаної вище Постанови, оціночною вартістю для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.

Також, згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про проведення оцінки майна для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21 серпня 2014 року № 358, оцінка об`єкта для цілей оподаткування здійснюється суб`єктами оціночної діяльності, які відповідають вимогам, установленим Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, у складі яких працює хоча б один оцінювач, який отримав кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні хоча б за однією із спеціалізацій у межах напряму 1 Оцінка об`єктів у матеріальній формі і напряму 2 Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об`єкти інтелектуальної власності.

Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно зазначеної вище Постанови Кабінету Міністрів України № 358 від 21 серпня 2014 року строк дії звіту про оцінку нерухомого майна становить не більше шести місяців з дати оцінки.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Суд звертає увагу, що згідно п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір справляється у 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позивач має визначити ціну позову, надати суду відповідні докази щодо вартості майна та доплатити суму судового збору у відповідності до вимог п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за реквізитами для сплати судового збору до Малиновського районного суду м. Одеси (https://ml.od.court.gov.ua/sud1519/gromadyanam/tax) та надати до суду оригінал квитанції (рахунок отримувача UA028999980313141206000015757).

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (стаття 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Положеннями частини 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» та від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Цивільним процесуальним кодексом України.

Тобто, подана позовна заява не відповідає вимогам, встановленим законодавством.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цьогоКодексу,протягом п`ятиднів здня надходженнядо судупозовної заявипостановляє ухвалупро залишенняпозовної заявибез руху. Вухвалі прозалишення позовноїзаяви безруху зазначаютьсянедоліки позовноїзаяви,спосіб істрок їхусунення,який неможе перевищуватидесяти днівз днявручення ухвалипро залишенняпозовної заявибез руху.Якщо ухвалапро залишенняпозовної заявибез рухупостановляється зпідстави несплатисудового зборуу встановленомузаконом розмірі,суд втакій ухваліповинен зазначититочну сумусудового збору,яку необхідносплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи вищенаведене, суддя вважає, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

ухвалила:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляюсь самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська товарна біржа, служба у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання договору купівлі-продажу майна дійсним залишити без руху.

Надати позивачці строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви не пізніше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що якщо позивачка відповідно до ухвали суду у встановлений строк, виконає вимоги, визначені статтями 175, 177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду, та буде призначена до розгляду у судове засідання, інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачці.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.М. Сегеда