Рішення

від 23.10.2024 по справі 229/3207/24

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/229/1328/2024

ЄУН 229/3207/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Дружківка

Дружківский міський суд Донецької області у складі головуючого судді Шевченко Л. В., за участю секретаря судового засідання Зінченко С. О., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дружківка в поряду спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди і судових витрат (гонорар адвоката),

У С Т А Н О В И В:

01.05.2024 року адвокат Деменкова Євгенія Сергіївна, яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1347759 від 31.01.2024 року, в інтересах ОСОБА_2 звернулася до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди і судових витрат (гонорар адвоката), у якому просить стягнути з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітної плати за період з 01.04.2022 року по 31.01.2024 року в розмірі 143 000,00 грн, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки в кількості 50 днів, в сумі 10 833,50 грн, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Крім того, позивач просить стягнути з вищевказаного відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн та судові витрати в сумі 5 000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що позивачка ОСОБА_2 в період з 13.11.2015 по 01.02.2024 знаходилась у трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», обіймала посаду інженера комп`ютерних систем. Враховуючи, що відповідач не сплатив позивачці заробітну плату з 01 квітня 2022 року, позивачка звернулася до центру зайнятості із заявою про розірвання трудових відносин з 01.02.2024 року з ВСП «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет». Довідкою № 42 від 02.02.2024 року Тернівський відділ Павлоградської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості повідомив позивачку про те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану» від 21.04.2022 року № 2220-ІХ Павлоградською філією було відправлено лист-повідомлення про припинення трудових відносин разом із заявою позивачки до роботодавця, органу Пенсійного фонду України та органу Державної податкової служби. Згідно вищезазначеного Закону України «датою припинення трудового договору є день, наступний за днем подання такої заяви». Листом № 0500-0704-8/37323 від 16.04.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України надало інформацію про те, що в Пенсійному фонді наявна інформація про дату припинення трудових відносин (звільнення) з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (ЄДРПОУ 33670479) з 01.02.2024 року. Позивачка зверталася до відповідача з приводу виплати їй заборгованості із заробітної плати, проведення всіх розрахунків при її звільненні, але її заробітна плата станом на день звернення до суду із цим позовом залишається невиплаченою, розрахунку при звільненні не здійснено, заява від 20.04.2024 року про проведення розрахунків при звільненні залишена відповідачем без відповіді і без задоволення. Отриманий відповідачем адвокатський запит № 286/04 від 12.04.2024 станом на день звернення до суду із цим позовом залишений відповідачем без відповіді і без задоволення. Враховуючи грубе та тривале порушення трудових прав ОСОБА_2 , у зв`язку із тим, що роботодавець відповідач по справі, не вчинив жодних дій щодо врегулювання ситуації із заробітною платою співробітників, у тому числі і ОСОБА_2 , на підставі рекомендацій Управління державної служби України з питань праці, рекомендацій Міністерства економіки України та керуючись листом Міністерства освіти і науки України «Про оплату праці працівників закладів освіти» № 1/4444-22 від 25.04.2022 року позивачка вимушена звернутися до суду з метою захисту свого права на отримання всіх розрахунків при звільненні.

Дружківський міський суд Донецької області ухвалою від 02.05.2024 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву.

21.05.2024 року до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» Гончарової Ж. В., в якому вона просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначає, що до позовної заяви для підтвердження трудових відносин з відповідачем позивач надав копію трудової книжки. З огляду на копію трудової книжки вбачається, що записи зроблено про прийняття на роботу, містяться посилання на накази, на підставі яких було зроблено зазначені записи. В розпорядженні відповідача відсутні оригінали наказів, посилання на які зроблено у записах доданої копії трудової книжки. Інших доказів позивач не надає. У зв`язку з наведеними обставинами та перебуванням будівель коледжу у м. Бахмут на території, наближеній до активних бойових дій, як було зазначено, у адміністрації університету та коледжу повністю відсутній доступ до документів кадрового та бухгалтерського обліку, що на теперішній час унеможливлює встановлення факту перебування позивача у трудових відносинах з коледжем. Також позивач не надає документів, які підтверджують розрахунок заборгованості. Згідно з чинним законодавством, заробітна плата працівникам (в тому числі за час щорічної, соціальних відпусток), виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків з дотримання встановленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи та за умови здійснення підприємством (установою, організацією) господарської діяльності. Підставою для нарахування заробітної плати працівнику - є табель робочого часу. Відповідачем надаються до суду первинні документи (табелі обліку робочого часу за червень 2022-січень 2024 рік), на підставі яких ведеться облік робочого часу та відповідний розрахунок заробітної плати, які у своїй сукупності свідчать про не підтвердження посилань позивача на порушення відповідачем трудового законодавства, а також свідчать про те, що позивач в спірний період не виконувала будь-які трудові обов`язки. Представник позивача у судовому засіданні зазначила, що позивач в спірний період виконувала обов`язки прибиральниці за адресою розташування навчального корпусу коледжу. До таких пояснень слід відноситися критично, оскільки відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 9 травня 2022 № 420 «Про тимчасове переміщення відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» ВСП БІФК ДонНТУ тимчасово переміщений на базу Луцького національного технічного університету за адресою: вул. Софії Ковалевської, 29, м. Луцьк, Волинська область, 43012. Позивач не могла не усвідомлювати, що не виконує свої обов`язки як інженер, також не могла не усвідомлювати, що внаслідок переміщення ВСП БІФК ДонНТУ до міста Луцьк в навчальному корпусі відсутні інші працівники, відсутній її безпосередній керівник. Також стосовно заявленої вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 01.04.2022 року по 31.08.2022 року. Позивач стверджує, що була працівником Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» (код ЄДРПОУ ВП 33670479). ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ в розумінні Бюджетного кодексу є розпорядником бюджетних коштів, самостійно отримував від МОН фінансове забезпечення його діяльності здійснюватиметься відповідно до законодавства за рахунок бюджетних коштів (загальний і спеціальний фонди) із залученням коштів суб`єктів господарювання і громадських організацій, інвестиційних програм та інших, не заборонених законодавством, джерел. Враховуючи, що ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ є самостійним розпорядником бюджетних коштів, відповідач як юридична особа не володіє інформацією щодо розпорядження бюджетними коштами в період квітень-травень 2022 року. Згідно виписки з рахунку ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ вбачається, що заробітна плата за квітень-травень 2022 року перераховувалася на рахунок відділення ПУМБ в м. Бахмут. Враховуючи, що позивач не надав виписку з власного карткового рахунку, відкритого в ПУМБ в м. Бахмут, на який він отримував заробітну плату, відповідач зробив запит до Головного відділення ПУМБ з метою отримання виписки по рахунку ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ. Відповідно до виписок, які надані на запит відділенням ПУМБ в м. Бахмут вбачається, що за квітень-травень 2022 року виплачено заробітну плату, а також відпускні. Аналізуючи виписки з рахунку ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ, вбачається, що всі платіжні операції по виплаті заробітної плати за квітень-травень 2022 року проведенні керівником ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ до часу скасування довіреності, тобто з наявними відповідними повноваженнями. Щодо посилання позивача на інформацію в довідках ок5, ок7 вказує, що зазначені довідки не можуть застосовуватися для встановлення трудового стажу, факту перебування в трудових відносинах тощо. Також позивач не надає будь-яких доказів для підтвердження заподіяної моральної шкоди, не наводить ніяких доказів в залежності від чого розрахована саме така сума моральної шкоди тощо, тому така вимога не підлягає задоволенню. Щодо строку звернення до суду зазначає, що позивачем пропущений строк звернення до суду, передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України, позивач мала скористатися своїм правом на звернення до суду протягом 3-х місяців з моменту виявлення нею порушення свого права. Порушення свого права на своєчасну виплату заробітної плати позивач повинен був дізнатися в останній день серпня 2022 року, в зв`язку з чим, передбачений тримісячний строк звернення до суду з вимогою про відшкодування моральної школи позивачем порушений, в зав`язку з чим позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають. Щодо витрат на правову допомогу вказує, що представником позивача подано низку позовних заяв аналогічного змісту, до позовної заяви навіть додано узагальнена таблиця всіх клієнтів, які надали право на звернення до суду з аналогічним спором. Текст позовної заяви є набором цитувань положень законодавства, відрізняється тільки данні позивача та прохальна частина. Тому така позовна вимога підлягає зменшенню (арк. с. 118-178 т. 1).

23.05.2024 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 про повернення заявнику без розгляду відзиву Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на позовну заяву із додатками, оскільки відзив на позовну заяву не містить документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву позивачці, позивачка ОСОБА_2 не отримувала відзиву із додатками від відповідача. Приймаючи до уваги, що позивачка ОСОБА_2 не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд», відповідач та /або його представник зобов`язаний надати доказ надсилання позивачці копій податних до суду документів (відзив із додатками) розрахункову квитанцію (фіскальний чек) поштового закладу. В позовній заяві позивачка ОСОБА_2 зазначила свою адресу для кореспонденції на період воєнних дій в АДРЕСА_1 . Тобто, у відповідача на момент направлення суду і іншим учасникам справи була і є можливість виконати вимоги ухвали суду від 02.05.2024 року про відкриття провадження у справі та ст. 43, 48, 178 ЦПК України. На підставі викладеного, просить відзив Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на позовну заяву із додатками (вх 11762/24-вх) повернути заявнику без розгляду (арк. с. 190-193 т. 1).

Дружківський міський суд Донецької області ухвалою від 28.05.2024 року надав відповідачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали, а саме для надсилання копії відзиву з додатками у паперовій формі листом з описом вкладення на адресу позивача. Розгляд клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про залишення без розгляду відзиву на позовну заяву відкладено на наступне судове засідання -13.06.2024 о 10. 00 год (арк. с. 201-202 т. 1).

13.03.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» Гончарової Ж. В. про виконання ухвали суду. До заяви додана квитанція про надсилання копії відзиву з додатками у паперовій формі листом з описом вкладення на адресу позивача: АДРЕСА_2 (арк. с. 215-220 т. 1).

З довідки Дружківського міського суду Донецької області № 229/3207/24/27081/2024 від 18.06.2024 року вбачається, що розгляд цивільної справи № 229/3207/24 не відбувся 13.06.2024 року о 10 год 00 хв, у зв`язку із видаленням до нарадчої кімнати колегії суддів у складі: головуючого судді Фролової Н. М., судді Худіної О. О., судді Шевченко Л. В. для винесення вироку по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_3 з 12.06.2024 року о 15 год 32 хв до 18.06.2024 року о 08 год 52 хв. Судове засідання відкладено на 19.06.2024 року об 11 год 30 хв (арк. с. 222 т. 1).

Дружківський міський суд Донецької області ухвалою від 19.06.2024 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про повернення відповідачу відзиву на позовну заяву без розгляду залишено без задоволення (арк. с. 234-236 т. 1).

Позивач ОСОБА_2 у заяві від 22.05.2024 підтримала позовну заяву, просила позов задовольнити у повному обсязі, при цьому в заяві зазначено адресу для листування: АДРЕСА_3 , електронну адресу та мобільний телефон. Крім того в цій заяві позивач вказує, що в неї немає технічної можливості вийти до судового засідання в режимсі відеоконференції, обмежена можливість прибути до суду і ні з ким залишити дитину, бо я мати одиначка. Тому просить всі судові засідання проводити у її відсутність, за участю представника - адвоката Деменкової Є.С. (арк.с.188, 211 т.1).

У заяві від 12.06.2024 позивач вказує адресу для листування: АДРЕСА_2 . Просить розглядати справу без її участі (арк.с.221 т.1).

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні просила задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» Гончарова Ж. В. в судовому засіданні підтримала позицію щодо невизнання позову та просила відмовити в його задоволенні з урахуванням відзиву та усіх документів наданих до суду.

В судовому засіданні 05.08.2024 суд визнав явку позивача обов`язковою з метою встановлення усіх фактів, викладених у позовній заяві.

Представник позивачазаперечував противизнання явкипозивача обов`язковою,мотивуючи ст. 64 ЦПК, згідно якої представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки та може пояснити все, що стосується розгляду справи.

20.08.2024 представник відповідача звернулася до суду з клопотанням про витребування доказів, а саме інформації щодо перетину державного кордону України. Мотивуючи свою заяву, ОСОБА_4 зауважила, що така інформація потрібна для того, щоб встановити, чи перебувала позивач у спірний період на території України, а оскільки позивач та її представник таких доказів не надають, а ця інформація є інформацією з обмеженим доступом, тому звернулася до суду (арк.с.14 т. 2).

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні 23.09.2024 проти задоволення клопотання заперечувала, оскільки воно не відповідає вимогам ст. 84 ЦПК України (арк. с. 37 т.2).

Клопотання судом задоволено. Ухвалою суду від 23.09.204 зобов`язано Державну прикордоннуслужбу Українинадати інформацію: чи перетинала державний кордон громадянка України ОСОБА_2 в період часу з 09.05.2022 року по 01.02.2024 року, якщо перетинала, то яку кількість разів, в якому напрямку і якого числа.

Після постановлення даної ухвали представник позивача подала заяву про усунення порушень позивача, у якій поставила питання про порушення відповідачем процесуальних строків подання клопотання про витребування доказів, визначених ст. 83, 84 ЦПК України, а суд не з`ясував чому відповідач надає таке клопотання після спливу строку подання такого документа. Крім того, відповідачем не подано до суду доказів того, що самостійно не може отримати цей доказ. З урахуванням встановленого, представник позивача просила суд не допускати порушень прав позивача і діяти відповідно до вимог діючого законодавства, адже після судового засідання, яке відбулося 23.09.2024, як зазначила ОСОБА_1 у заяві, довіра до суду похитнулася.

Втім, у судовому засіданні 23.10.2024, представник позивача ОСОБА_1 пояснила, що підстави для відводу судді відсутні і просила вважати заяву про усунення порушень прав позивача такою, що не є заявою про відвід судді.

Також в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 пояснила, що позовні вимоги щодо компенасії за відпустки у 50 днів складаються з 10 днів за 2022 рік, 24 календарних дні та 7 додаткових днів до основної відпустки за особливий характер праці згідно Колективного договору за 2023 рік, 9 днів за 2024 рік.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Зі змістустатті 12 ЦПК Українивбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною другою статті 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.

Частиною 1 ст.6 Конвенції, яка з огляду на приписи ч.1 ст.9 Конституції України, ст.10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Частиною 3 статті 6 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Як наголошує ст. 2 КЗпП Україниправо громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники мають право в тому числі на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Відповідно достатті 3 КЗпПдо трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004 р. №14-рп/2004 від 16.10.2007 р. №8-рп/2007, та від 29.01.2008 р. №2-рп/2008 зазначив, що визначенест. 43 Конституції Україниправо на працю Конституційний суд України розглядає як природу потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про оплату праці» при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

В силу положень ст. 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, яка ратифікована 31 січня 1961 року, метою цієї Конвенції є термін «заробітна плата», який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Згідно положень ч. 1 ст. 2 Конвенції ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.

Заробітна плата виплачується через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу (ст. 12 Конвенції про захист заробітної плати).

Статтею 141 КЗпП України встановлено, що обов`язок неухильного додержання законодавства про працю лежить на власнику або уповноваженому ним органі.

Частиною 1 статті 35 Закону України «Про фахову передвищу освіту» безпосереднє управління діяльністю закладу фахової передвищої освіти здійснює його керівник (директор, начальник тощо). Права, обов`язки та відповідальність керівника закладу фахової передвищої освіти визначаються законодавством і установчими документами закладу фахової передвищої освіти.

З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» № 2147575338119106, вбачається, що з листопада 2015 року ОСОБА_2 знаходилася у трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», перебуваючи на посадіінженера комп`ютерних систем (код ЄДРПОУ 33670479) (арк. с. 99-101 т.1).

Відповідно до п. 1.3 Положення про відокремлений структурний підрозділ «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» (в новій редакції, затвердженій ректором ДВНЗ ДонНТУ Я.Ляшок 25.09.2020), далі Положення, останній здійснює свою діяльність відповідно доКонституції України,Законів України «Про освіту», «Про фахову передвищу освіту»та інших нормативно-правових актів України, Статуту Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний універсистет» та цього Положення.

Пунктом 5.3.10 Положення встановлено, що Коледж має створювати належні умови для якісної організації освітнього процесу студентів та високопродуктівної праці співробітників, додержуватися законодавства про працю, правил та норм охорони праці, протипожежної безпеки, соціального страхування.

Відповідно до п. 5.6.5.4, 5.6.5.5 педагогічні та інші працівники приймаються на роботу та звільняються ректором Університету за пропозицією директора Коледжу. Ректор Університету може делегувати директору повноваження щодо прийняття та звільнення з роботи педагогічних та інших працівників Коледжу (арк.с. 33-77 т.1).

Згідно з листом Міністерства освіти і науки України від 25.04.2022, № 1/4444-22 «Про оплату праці працівників закладів освіти» - посадові особи (керівники, голови, начальники), органи управління (структурні підрозділи) у сфері освіти приймають у межах своєї компетенції рішення, обов`язкові до виконання на відповідній території, для реалізації державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду) (арк.с.121 т.1).

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 09.05.2022 № 420 «Про тимчасове переміщення відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» з метою збереження життя та здоров`я громадян України, а також створення безпечного освітнього середовища, організації здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану, відокремлений структурний підрозділ «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (ВСП БІФК ДонНТУ), тимчасово переміщений на базу Луцького національного технічного університету за адресою: вул. Софії Ковалевської, 29, м. Луцьк, Волинська область, 43012, до завершення дії воєнного стану.

Згідно з п. 3 вказаного Наказу обов`язки щодо забезпечення зазначеного переміщення покладено на ректора ДВНЗ ДонНТУ»

ОСОБА_5 метою негайного виконання наказу МОНУ № 420 адміністрацією університету була ініційована та проведена організаційна нарада із керівниками відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ ДонНТУ, на якій директор ВСП БІФК ДонНТУ ОСОБА_6 був ознайомлений з наказом МОНУ № 420, отримав відповідне доручення ректора, але відмовився особисто приїжджати та забезпечувати переміщення ВСП БІФК ДонНТУ до м. Луцьк. Через бездіяльність керівництва коледжу у особі ОСОБА_7 , який до 13.05.2022 року мав відповідні повноваження та обов`язки, а також інших посадових осіб коледжу, у тому числі заступника директора, які фактично самоусунулися від виконання своїх посадових обов`язків, на теперішній час фактично втрачений доступ до будь-якої фінансової та кадрової документації коледжу, документів обліку освітнього процесу, архівів та ін. У зв`язку з втратою доступу до документації коледжу подано відповідну заяву до Національної поліції України у м. Луцьк щодо вчинення дій, що мають ознаки кримінального правопорушення, а директор ВСП БІФК ДонНТУ ОСОБА_8 за поданням вченої ради звільнений наказом ректора.

З 15.06.2022 в. о. директора коледжу призначено ОСОБА_9 .

Згідно наказу МОН від 29.07.2022 № 676 «Про реорганізацію відокремлених структурних підрозділів Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет». Цим наказом МОН погодилося з рішенням Вченої ради Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» щодо реорганізації Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (код ЄДРПОУ ВП 33670479) шляхом його приєднання до Відокремленого структурного підрозділу «Костянтинівський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (код ЄДРПОУ ВП 36512800). Установлено, що Відокремлений структурний підрозділ «Костянтинівський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» є правонаступником прав і обов`язків Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», якому наказано здійснити інвентаризацію майна Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет». Державному вищому навчальному закладу «Донецький національний технічний університет» наказано утворити комісію з реорганізації Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» та забезпечити здійснень заходів з реорганізації відповідно до законодавства.

Листом-відповіддю на звернення Міністерства економіки України № 4711- 06/61389-07 від 24.08.2022 року повідомлено, що на підставі ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (зі змінами) - заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Відповідно до наказу міністра Міністерства освіти та науки ОСОБА_10 від 31.01.2023 № 93 Відокремлений структурний підрозділ «Костянтинівський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» тимчасово переміщено на базу Волинського національного університету імені Лесі Українки до міста Луцьк до завершення дії воєнного стану (джерело: https://mon.gov.ua› mon › uploads › public).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.08.2024 року Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет» (ДВНЗ ДОННТУ) не має Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (код ЄДРПОУ ВП 33670479), діяльність його припинена (арк.с. 28 т.2).

Відповідно до ст. 48 КЗпП України облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження).

Відповідно доЗакону України від 05.02.2021 № 1217-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі»працедавцю доступна історія трудової діяльності працівника в електронному вигляді і може бути врахована під час обчислення трудового стажу та ін.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність трудової книжки, і, як наслідок, однієї з підстав не виплачувати позивачу заробітну плату, оскількиКодексом законів про працю Українита Правилами внутрішнього трудового розпорядку (Додаток № 1 до Колективного договору), затвердженими директором ВСП «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» 24.09.2021 (далі - Правила внутрішнього трудового розпорядку Відокремленого структурного підрозділу) визначено, що при прийнятті на роботу особа, яка працевлаштовується, повинна надати паспорт, трудову книжку, оформлену у встановленому порядку, диплом. Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Тобто, при оформленні трудових відносин ОСОБА_2 подавала трудову книжку, доказів її видачі позивачу суду не надано. Роботодавець повинен був забезпечити зберігання трудових книжок працівників Коледжу. Саме через бездіяльність керівництва коледжу у особі директора, який до 13.05.2022 мав відповідні повноваження та обов`язки, які покладені на нього, зокрема,Законом України «Про освіту»(ст. 26), було втрачено доступ до будь-якої документації коледжу.

Позивач не зобов`язана вести облік виконаної роботи, щоб доводити це при нарахуванні заробітної плати, відповідачем не надано також і доказів звільнення ОСОБА_11 із займаної посади. Перебування позивача у трудових відносинах з роботодавцем підтверджується отриманням нею заробітної плати по травень 2022 року.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованоїЗаконом України від 14 вересня 2006 року № 137-V«Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

Відповідно дост. 24 Закону України «Про оплату праці», виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці.

Згідно з п. 3.1.1., 3.1.2. Колективного договору між роботодавцем та трудовим колективом відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», схваленого на загальних зборах трудового колективу 24.09.2021 року протокол № 2/2021 (надаліКолективний договір), оплата праці працівників Коледжу здійснюється на підставі законів України та інших нормативно-правових актів, Галузевої угоди, цього Колективного договору в межах затверджених кошторисів доходів і видатків на утримання Коледжу.

Кошти загального фонду Державного бюджету - визначаються щорічноЗаконом України «Про Державний бюджет України», затвердженого в кошторисі та плані використання коледжу за відповідною бюджетною програмою.

Кошти спеціального фонду Державного бюджету, затверджуються в кошторисі та плані використання коледжу за відповідними бюджетними програмами та формуються за рахунок платних послуг, які можуть надаватися коледжем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 p. № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності» та інших нормативно-правових актів, що регулюють надання платних послуг у навчальних закладах. Також до спеціального фонду відносяться кошти з інших джерел власних надходжень (благодійні та спонсорські внески, фінансова підтримка місцевих органів влади, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб тощо).

Джерелом фінансування фонду оплати праці Коледжу є Державний бюджет України. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені Колективним договором або наказом Роботодавця, погодженим з Профспілковим комітетом, двічі через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, і не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. На момент укладання даного Колективного договору строки виплати заробітної плати встановлено такі: за першу половину місяця - 15-те число поточного місяця, за другу половину - 30-те число місяця, за який виплачується заробітна плата.

Пунктом 1.3 Колективного договору визначено, що він є чинним з дня затвердження загальними зборами трудового колективу та дійсний до укладання нового договору або його перегляду. Невід`ємною частиною Колективного договору є додатки до нього (п.1.10).

Колективний договір Коледжу внесено в реєстр колективних договорів, змін і доповнень до них за 2021 рік на сайті Бахмутської міської ради 20.10.2021 під номером 64 (лист реєструючого органу з інформацією про повідомну реєстрацію угоди № 09/5186-1 від 20.10.2021 р.).

Коледжу надані рекомендації № 24 від 20.10.2021 щодо приведення у відповідність деяких положень Колективного договору, які не впливають на вирішення даного спору.

Зміни до Колективного договору з урахуванням наданих рекомендацій схвалені на Загальних зборах трудового колективу 9 листопада 2021 року (протокол 3/2021) та зареєстровані у Бахмутській міській раді (номер 69 в реєстрі, повідомна реєстрація № 01-32/5085/0/2-21 від 22.11.2021) (посилання: сайт Бахмутської міської ради, https://artemrada.gov.ua).

Пунктом 2.1.12 Колективного договору передбачено, що за три місяці до прийняття рішення про ліквідацію, злиття, приєднання, поділ, зміну власника або організаційно-правової форми закладу проводити консультації з профкомом щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшенню несприятливих наслідків таких змін.

Пунктом 3.1.16 Коледж зобов`язується відповідно до вимогст.115 КЗпП України заробітну плату за період відпустки виплачувати не пізніше ніж за три дні до початку відпустки, зазначеної у графіку відпусток, за наявності відповідного фінансування.

Пунктом 5.1.11 Колективного договору визначено, що графік щорічних відпусток Роботодавець (Коледж) зобов`язується затверджувати не пізніше 15 січня поточного року, графіки доводити до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховувати інтереси Коледжу, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку (арк.с.16 т.1).

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який нараховується з дня укладання трудового договору. Встановити в Коледжі гарантовану тривалість щорічної основної відпустки окремим категоріям працівників (Додаток № 6) п. 5.1.13, 5.1.14 (арк.с.16 т.1).

Пунктом 6.3.1 Колективного договору передбачено, що за зверненням працівників у найкоротші строки готувати документи, необхідні для пред`явлення їх до органів, установ, організацій усіх форм власності, призначення пенсій за вислугу років та за віком у т.ч. для консультаційного звернення.

Колективний договір укладено строком на чотири роки, п.11.1 (арк. с.20, т.1).

Відповідно до п. 4.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку Відокремленого структурного підрозділу роботодавець зобов`язаний: дотримуватись умов Колективного договору; видавати заробітну плату педагогічним та іншим працівникам у встановлені строки; своєчасно подавати центральним органам державної виконавчої влади встановлену статистичну і бухгалтерську звітність і т. п.(арк. с.24 т.1).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/19 провадження № 12-56гс21 звернула увагу суддів та виснувала таке.

35. Частиноюпершоюстатті 1 Закону України «Про оплату праці»та частиною першоюстатті 94 КЗпПУкраїнивстановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

36.Частиноютретьоюстатті 15 Закону України «Про оплату праці»передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п`ятійстатті 97 КЗпПУкраїни.

37.Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством(зокрема,у випадку простою). Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складіоб`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.10.2019 у справі№ 243/2071/18, і підстав для відступу відтакогоправового висновку немає.

38.Згідноіз частиноюпершоюстатті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язанийудень звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

39.Відповідно достатті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

40.Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настаєвідповідальність, установленастаттею 117 КЗпП України.

41.Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

42.Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена в пунктах67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).

Цей висновок застосовано Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду при постановленні судового рішення від 14 грудня 2022 року у справі № 757/44641/19 провадження № 61-9748св21.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 757/6109/19-ц провадження № 61-10555св20 звернуто увагу суддів на таке.

Відповідно достатті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті12, частинами першою, шостою статті81 ЦПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Згідно положень статей115,116 КЗпП Українивідсутність заборгованостіперед позивачеммає довестисаме роботодавець, але це не звільняє позивача процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

Відповідно до частини першоїстатті 94 КЗпП Українизаробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. Подібний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2019 року у справі № 408/2445/17-ц (провадження № 61-36644св18) та від 21 грудня 2020 року у справі №242/6386/18 (провадження № 61-6648св19).

Суд, з урахуванням викладених вище висновків Верховного Суду, зауважує, що дійсно ОСОБА_2 (позивач) як працівник є слабшою, ніж роботодавець (відповідач), стороною у трудових правовідносинах. Водночас, у вказаних відносинах ОСОБА_2 як працівник також має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав.

У заяві від 20.04.2024 на ім`я приватної особи ОСОБА_12 (м. Луцьк) про проведення розрахунків при звільненні (арк. с. 89 т.1) позивач просить грошові кошти, що їй належать при звільненні, перерахувати на рахунок НОМЕР_2 , тоді як відповідачем кошти перераховувалися на рахунок ОСОБА_2 НОМЕР_3 . До того ж заяву надіслано приватній особі ОСОБА_12

ОСОБА_2 , отримавши в квітні та травні 2022 року заробітну плату (аванс), що було підтверджено представником ОСОБА_1 , починаючи з червня 2022 року до 1 лютого 2024 року не вчинила жодних дій для з`ясування обсягу, порядку здійснення своїх трудових обов`язків, зокрема, щодо дистанційної роботи. Доказів звернення до установи позивачем не надано.

Суд відхиляє доводи представника позивача ОСОБА_1 про те, що доступ до бази позивачу було заблоковано. По-перше, ані позивачем, ані представником позивача, не надано доказів щодо факту та дати заблокування роботи позивача. ОСОБА_2 , 1990 року народження, працюючи певний час інженером з комп`ютерних систем, мала досвід для вчинення дій та з`ясування місця знаходження Коледжу, з яким в неї були оформлені трудові відносини, працівником якого вона була. Позивач не надала суду докази неможливості направлення поштової кореспонденції до місця розташування Коледжу в місті Бахмут, принаймні до початку бойових дій у місті; звернень до Коледжу електронними засобами зв`язку; звернення до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», адже інженер з комп`ютерних систем, молода освідчена людина, яка володіє знаннями та можливостями інтернету, ОСОБА_2 , мала би бути обізнаною про засновника (власника) відокремленого структурного підрозділу, зокрема дані про таке містяться на печатці у трудовій книжці, встановити поштову, електронну адресу університету, звернутися для отримання інформації з метою виконання своїх посадових обов`язків.

Відповідно до інформації від 15.10.2024 № 19-70873/18/24, отриманої від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією, ОСОБА_2 в період з 09.05.2022 по 01.02.2024 в Базі даних не виявлено (арк.с. 57 т.2), тобто позивач перебувала в Україні.

З матеріалів справи вбачається, що 16.03.2017 Костянтинівським індустріальним технікумом Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» Дубовика Вадима Володимировича на підставі наказу №33 -к переведено на посаду інженера комп`ютерних систем на 0.5 ставки за сумісництвом з 16.03.2017 року з оплатою згідно 5 тарифікаційного розряду у розмірі 1088 грн на місяць із загального фонду (на підставі особистої заяви) (арк.с.149 т.1).

З 22 вересня 2022 року Костянтинівським індустріальним технікумом Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет»3, до якого було приєднано Відокремлений структурний підрозділ «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», відповідно до наказу № 43-к на період відсутності інженера з комп`ютерних систем з 23.09.2022 прийнято ОСОБА_13 з посадовим окладом згідно штатного розпису та проведення оплати праці за рахунок загального фонду КЕКВ 2282 «Заробітна плата» (арк.с.150 т.1).

На підтвердження факту існування трудових відносин з вищеперерахованими працівниками відповідачем надані табелі обліку використання робочого часу за 2022 2023 роки, штатні розписи, які вводяться в дію з 01.09.2022, з 01.01.2023 з посадою інженер з комп`ютерних систем з посадовим окладом 4455 грн. (арк. с. 151-175 т.1).

Щодо припинення трудового договору.

Згідно з ч.1ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

У законодавстві України про працю встановлено вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з метою охорони трудових прав громадян. Так, підстави припинення трудового договору окреслені у ст.36 та інших статтяхКЗпП Україний залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі групи: припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору (наприклад, угода сторін, закінчення строку);розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті38,39 КЗпП України);розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті40,41 КЗпП України); розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (пункти 3, 7 ст.36, ст.45 КЗпП Українита ін.).

Згідно зіст. 38 КЗпП Українипрацівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Трудовий договір припиняється тільки за наявності підстав для його припинення. Підставою припинення договору є юридичний факт або сукупність юридичних фактів, закріплених у законі та необхідних для припинення трудового договору. Вони поділяються на два види: 1) дії (життєві ситуації, що відбуваються за волею людей; вольові акти їх поведінки) сторін трудового договору або осіб, які не є його сторонами; 2) події (життєві обставини, настання яких не залежить від волі та свідомості людей: закінчення строку трудового договору; смерть працівника або роботодавця - фізичної особи тощо).

Відповідно дост. 39 КЗпП Українистроковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першоюстатті 38 цього Кодексу.

Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Стаття 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»визначено особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника. Так, у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури).

За будь-яких умов припинення трудового договору є правомірним за одночасної наявності таких умов: 1) передбаченої законодавством підстави припинення трудового договору; 2) дотримання порядку звільнення; 3) юридичного факту припинення трудового договору (наказу чи розпорядження роботодавця, заяви працівника, відповідного документа особи, уповноваженої вимагати розірвання договору).

Відповідно до довідки № 42 від 02.02.2024 року Тернівський відділ Павлоградської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості повідомив, що ОСОБА_2 31.02.2024 року подала заяву про розірвання трудових відносин з 01.02.2024 року з ВСП «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет». Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану» від 21.04.2022 року № 2220-ІХ Павлоградською філією було відправлено лист-повідомлення про припинення трудових відносин разом із заявою ОСОБА_2 до роботодавця, органу Пенсійного фонду України та органу Державної податкової служби. Також у довідці зазначено, що згідно вищезазначеного Закону «датою припинення трудового договору є день, наступний за днем подання такої заяви» (арк. с. 97 т. 1).

Втім, суду не надано доказів якій саме установі (роботодавцю) був направлений лист повідомлення про припинення трудових відносин разом із заявою ОСОБА_2 .

Представником позивача до позовної заяви додано копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.06.2023 за кодом 33670479 діяльність ВСП «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», Донецька область, м. Бахмут, вул. Чайковського, 63, - припинено (арк.с. 93 т.1).

Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України № 0500-0704-8/37323 від 16.04.2024 року «Про надання інформації щодо знаходження у трудових відносинах ОСОБА_2 » за інформацією, що міститься в реєстрі застрахованих осіб по ОСОБА_2 за даними Центру зайнятості наявна інформація про дату припинення трудових відносин (звільнення) з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (ЄДРПОУ 33670479) з 01.02.2024 року. Крім того в реєстрі застрахованих осіб наявні оцифровані відомості про трудову діяльність згідно сканованих копій відомостей про трудову діяльність наданих ОСОБА_2 25.10.2021 року (арк. с. 96 т. 1).

Отже, позивач та представник позивача вважають, що ОСОБА_2 припинені трудові відносини з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (ЄДРПОУ 33670479) з 01.02.2024 року.

На переконання суду, і позивачем, і відповідачем не надано доказів звільнення позивача із займаної посади, не підтверджено факт та дату припинення трудового договору, з урахуванням такого.

Законом України від 21.04.2022року № 2220-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану», що набрав чинності 07.05.2022 року, передбачено спрощенупроцедуру набуттястатусу безробітного,зокрема дляосіб якіперебувають натимчасово окупованійтериторії,які перебуваютьна території,на якійведуться бойовідії,для внутрішньопереміщених осіб. На виконання вказаного Закону розділ XI «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про зайнятість населення»доповнено п.5 2 якимустановлено,що під час дії воєнного стану:

статус безробітного надається особі з першого дня її реєстрації у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за особистою заявою без вимоги щодо наявності підходящої роботи;

особа, яка перебуває на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, може звернутися до будь-якого територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, будь-якими доступними їй засобами комунікації, у тому числі електронними, із заявою про надання статусу безробітного;

надання статусу безробітного внутрішньо переміщеним особам, а також особам, які перебувають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, які не мають документів, необхідних для реєстрації їх як безробітних, та/або про періоди страхового стажу, трудової діяльності, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), здійснюється на підставі відомостей, наявних у:

Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

Єдиній державній електронній базі з питань освіти;

Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування;

інформаційній системі Державної міграційної служби України та Міністерства внутрішніх справ України;

Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб;

податковій звітності за останній звітний період чи за IV квартал 2021 року або річній звітності за 2021 рік;

для отриманнястатусу безробітного внутрішньо переміщені особи, а також особи, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії, у яких не розірвані трудові договори з роботодавцем, подають до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, заяву на ім`я роботодавця про припинення трудового договору за формою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про що повідомляються роботодавець (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними), територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та територіальний орган Пенсійного фонду України.

Тобто, такий спосіб звільнення запроваджений для спрощеної процедури отримання статусубезробітного та допомоги по безробіттю.

Згідно статті 24-1 Закону України «Про зайнятість населення» термін «внутрішньопереміщені особи" вживається у значенні, наведеному вЗаконі України"Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Згідно ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»( далі - Закон) тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Положеннями ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», передбачено гарантії прав і свобод громадян України, які виїхали за межі тимчасово окупованої території, визначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004, з 13.12.2023 року м. Бахмут є тимчасово окупованою територією, але в Перелік ці дані внесені 07.05.2024 року.

Відповідно дочастини 1статті 7Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Частина 4статті 7 згаданого вище Закону з 07.05.2022 застосовується в такій редакції: «Внутрішньо переміщена особа, яка звільнилася з роботи (припинила інший вид зайнятості), за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення (припинення іншого виду зайнятості), періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструється як безробітна та отримує допомогу по безробіттю, соціальні та інші послуги за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття відповідно до законодавства.

Внутрішньо переміщена особа, яка не мала можливості припинити трудовий договір (інший вид зайнятості) відповідно допункту 1статті 36,статей 38,39Кодексу законів про працю України у зв`язку з неможливістю продовження роботи за таким трудовим договором (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю і соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття має право припинити такий трудовий договір в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи заяву на ім`я роботодавця про припинення трудового договору.

Датою припинення трудового договору є день, наступний за днем подання такої заяви.

Центр зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи у день припинення трудового договору повідомляє про це:

роботодавця (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними). У разі якщо у таких осіб не розірвані трудові договори з роботодавцем, що перебуває на непідконтрольній території або щодо якого відсутня інформація про місце перебування, заява зберігається у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на підконтрольній території до моменту деокупації (розблокування) відповідних територій, після чого протягом 7 календарних днів повідомляє роботодавця (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними);

територіальний орган Пенсійного фонду України;

територіальний орган Державної податкової служби.

Взята на облік внутрішньо переміщена особа, яка не має документів, необхідних для надання статусу безробітного, отримує статус безробітного без вимог, що застосовуються за звичайної процедури. До отримання документів та відомостей про періоди трудової діяльності, заробітну плату (дохід), страховий стаж допомога по безробіттю таким особам призначається у мінімальному розмірі, встановленому законодавством на випадок безробіття.

Таким чином, тільки для осіб, які отримали статус внутрішньо переміщених, діє припис Закону про те, що «датою припинення трудового договору є день, наступний за днем подання такої заяви».

Правовий статус внутрішньо переміщених осіб визначеноЗаконом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 р. № 1706. Відповідно дост. 1 цього законувнутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими й такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй із прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста й Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік як внутрішньо переміщену особу тільки 04 квітня 2024 року, про що свідчить довідка № 1225-7002000030, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 , фактичне місце перебування: АДРЕСА_2 . Довідка видана посадовою особою - Адміністратором центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Богданівської сільської ради ОСОБА_14 (арк.с. 69 т.2).

Тобто, на день подання заяви про припинення трудового договору з 01.02.2024 ОСОБА_2 не мала статусу внутрішньо переміщеної особи, а тому припис Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" про те, що «датою припинення трудового договору є день, наступний за днем подання такої заяви» до позивача не може бути застосовано. Крім того, позивач не надав жодного доказу, що вона не мала жодної можливості звернутися до роботодавця з заявою про припинення (розірвання) трудового договору.

Так, суд встановив, що 10.08.2023 позивач у органі 1237 Павлоградський районний відділ ГУ ДМС в Дніпропетровській області отримала паспорт громадянина України НОМЕР_4 (код НОМЕР_5 ) (арк.с.106 т.1).

У зв`язку з тим, що позивач декілька разів у заявах змінювала місце адреси листування, однак не отримувала повістки про виклик до суду та не виконала ухвалу суду про визнання її явки обов`язковою, судом 23.09.2024 надіслано запит до Богданівської сільської ради.

30.09.2024 до суду надійшла відповідь про те, що місце реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області не зареєстровано.

З реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5 Пенсійний фонд України) вбачається, що Управління соціального захисту населення Бахмутської міськоїради Донецькоїобласті (код 25953176) в 2017, 2018, 2019, 2021 роках здійснювало виплати позивачу (арк. с. 99-100 т.1).

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні 23.10.2024 підтвердила отримання соціальної допомоги ОСОБА_2 як одинокою матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, оскільки згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу Ураїни № 00020097805 від 08.05.2018 ОСОБА_15 (донька позивача) народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд констатує, що позивач ОСОБА_2 не надала доказів звернення до роботодавця з приводу звільнення її з посади.

Судом встановлено, що подання заяви позивача про припинення трудового договору є нічим іншим як заявою для отримання статусу безробітного, а факт припинення трудового договору має бути встановлено судом. З такими позовними вимогами ОСОБА_2 не зверталася. Тому звернення до суду з вимогами щодо проведення розрахунків при звільненні є передчасним.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

На підставі ч.1ст. 84 ЦПК Україниучасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третійстатті 83 цього Кодексу.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів,а також інших випадків, передбачених цим Кодексом(ч. 7ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994року, серія A, №303-A, п.29).

Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

За встановлених вище обставин, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди не доведені належними та допустимими доказами, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.2,5,10-13,76-81,141,258-259,263-265,268,273,354,430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 доДержавного вищогонавчального закладу«Донецький національнийтехнічний університет»про стягненнязаробітної плати,грошової компенсаціїза невикористанідні щорічноївідпустки,середнього заробіткута відшкодування моральної шкодиі судовихвитрат (гонорарадвоката) відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення підписано 28.10.2024.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ; адреса для кореспонденції: АДРЕСА_6 ;

відповідач: Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет», код ЄДРПОУ 02070826, юридична адреса: 85300, Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 2; фактична адреса: 43012, м. Луцьк, Волинська область, вул. Софії Ковалевської, 29.

Cуддя Л. В. Шевченко