Ухвала

від 28.10.2024 по справі 308/16155/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/16155/24

1-кп/308/1050/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючої судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42022072180000037 від 14.11.2022 року про обвинувачення: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, українки, уродженки м. Ужгород, Закарпатська область, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із Закарпатської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 42022072180000037 від 14.11.2022 року, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.10.2024 призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українка, громадянка України, уродженка м. Ужгород, Закарпатської області, мешканка АДРЕСА_2 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, тобто службовій недбалості, а саме: у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , державний службовець 11 рангу, будучи начальником Головного управління Держгеокадастру в Закарпатської області (далі - Управління) на підставі наказу від ІНФОРМАЦІЯ_2 , несумлінно ставлячись до виконання своїх службових обов`язків, маючи реальну можливість діяти так, як того вимагають інтереси служби, поверхово, у протиріччі з установленим порядком, вчинила кримінальне правопорушення у сфері службової діяльності, яке виразилося у службовій недбалості.

Зокрема, ОСОБА_4 на час вчинення кримінального правопорушення, як начальник управління, відповідно до розподілу обов`язків між начальником, першим заступником та заступниками начальника Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, затвердженого наказом Державного агентства земельних ресурсів України №133 від 01.06.2017, здійснювала керівництво діяльністю управління і несла персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності, здійснювала добір кадрів в управління, призначала на посади та звільняла з посад державних службовців та працівників управління, тобто була службовою особою, у розумінні ч. 3 ст. 18 КК України, наділеною організаційно-розпорядчими функціями.

Усупереч інтересам служби ОСОБА_4 , не перевіривши у визначеному законом порядку та не порівнявши наявні матеріали проекту відведення земельної ділянки у приватну власність громадянину ОСОБА_6 із наявним в управлінні фондом документації із землеустрою, а також не врахувавши той факт, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-ЗК №002500 від 17.03.1997, виданий Довжанському лісомисливському підприємству для ведення лісового і мисливського господарства, безпідставно скріпила своїми підписами та відтисками печатки управління: наказ Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області №2069-г від 06.09.2019 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_6 ».

Так, відповідно до підпунктів 4.9., 4,19., 4.21., 4.23., 4.24., 4.26., 4.39 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, начальник Головного управління здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами у встановленому порядку, погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою; здійснює землеустрій, у тому числі забезпечує проведення інвентаризації земель; забезпечує створення, формування і ведення регіонального та місцевого фонду документації із землеустрою; здійснює державний нагляд у сфері землеустрою; проводить відповідно до законодавства моніторинг земель та їх охорону; здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Держгеокадастру.

Згідно ст. 1 Закону України «Про землеустрій», землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративнотериторіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Статтею 2 вищезазначеного Закону, передбачено, що землеустрій у тому числі забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративнотериторіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів. Державний фонд документації із землеустрою у відповідності до положення про Державний фонд документації із землеустрою, затвердженого постановою КМУ від 17.11.2004 № 1553, формується на основі збирання, обробки, обліку матеріалів, отриманих у результаті проведення землеустрою незалежно від місця розташування земельних ділянок та форми власності на них, для використання їх органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями і громадянами.

Державний фонд складається з: Головного фонду документації із землеустрою; регіональних фондів документації із землеустрою - Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя; місцевих фондів документації із землеустрою - адміністративних районів та міст обласного значення.

Регіональний фонд призначений для обліку і зберігання документації із землеустрою, проведеного на регіональному рівні, та обліку відомостей про документи місцевих фондів.

Місцевий фонд створюється, формується і ведеться районним (міським) відділом (управлінням) земельних ресурсів Держземагентства.

Місцевий фонд призначений для обліку та зберігання документації із землеустрою, проведеного на місцевому рівні.

Індексна кадастрова карта (план) - картографічний документ, що відображає місцезнаходження, межі і нумерацію кадастрових зон і кварталів та використовується для присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам і ведення кадастрової карти (плану).

П. «є'1» ч. 1 ст. 15-1 ЗК України передбачає, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастр України) належало розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Так, відповідно до положень ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передавали земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті (вилучення земельних ділянок для суспільних та інших потреб, відведення земельних ділянок дна територіального моря), у власність або у користування для всіх потреб.

Частина 1 статті 83 ЗК України врегульовує, що землі комунальної власності обмежені землями, розташованими в межах населених пунктів, а також земельними ділянками, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно з положеннями ст. 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі атомної енергетики та космічної системи; б) землі під державними залізницями, об`єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі оборони; г) землі під об`єктами природнозаповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом; д) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; е) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; є) земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ж) земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами; з) земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності; і) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; ї) землі під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у державній власності.

Держава набуває права власності на землю у разі: а) відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; б) придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; в) прийняття спадщини; г) передачі у власність державі земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами; г) конфіскації земельної ділянки.

В даному випадку йдеться про земельну ділянку, яка розташована в за межами населеного пункту контур 3782 на території Броньківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області.

Територія під земельною ділянкою ОСОБА_6 перебувала у постійному користуванні Довжанському лісомисливському підприємству, у зв`язку з цим останньому за розпорядженням голови Іршавської районної райдержарміністрації від 14.03.1997 № 92 було видано державний акт на право постійного користування землею серії II- ЗК № 002500 від 17.03.1997, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 76.

Стаття 3 Земельного кодексу України 1990 року передбачала, що власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Водночас, частиною 1 статті 186-1 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Відповідно до ч. ч. 5-6 ст. 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Статтею 143 Земельного кодексу України визначено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється виключно у судовому порядку.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Усупереч вищенаведеному, маючи у розпорядженні регіональний та місцевий фонд документації із землеустрою, затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, маючи можливість володіти інформацію, що Державний Акт на право постійного користування землею серії II- ЗК № 002500 від 17.03.1997 перебуває у місцевому фонді документації ГУ Держгоекадастру в Закарпатській області та технічний звіт по виготовленню Державного Акту на право постійного користування землею серії II- ЗК № 002500 від 17.03.1997, який перебуває у регіональному фонді документації ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області, проявивши необережність при виконанні обумовлених її службовим становищем обов`язків, ОСОБА_4 при затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту контур 3782 на території Броньківської сільської ради загальною площею 1,6 га. громадянину ОСОБА_7 не вжила заходів до відмови у погодженні такого проекту, з огляду на невідповідність їх положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та документації із землеустрою, зокрема опираючись на наявний у проекті відомості і індексної кадастрової карти, яка в свою чергу на містить відомостей щодо передачі у власність даної земельної ділянки.

Як наслідок, наказом №2069-г від 06.09.2019 Головним управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області, який підписано ОСОБА_4 та відтиском скріплено печаткою Управління, затверджено та передано у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 2121981600:03:001:0070 громадянину ОСОБА_6 .

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та оціночно-земельної експертизи у кримінальному провадженні №5417-Е від 09.05.2024 земельна ділянка за кадастровим номером 2121981600:03:001:0070 частково площею 0,6955 га накладається на землі лісогосподарського призначення, а саме на землі 23 виділу 23 кварталу Річанського лісництва ДП «Довжанського ЛМГ».

В результаті чого ОСОБА_4 , будучи службовою особою, несумлінно ставлячись до виконання своїх службових обов`язків, маючи реальну можливість діяти так, як того вимагають інтереси служби, поверхово, у протиріччі з установленим порядком, проявила необережність при виконанні обумовлених її службовим становищем обов`язків, усупереч вимог ст. ст. 83, 84, ч.1 ч.4 ст. 122, 141, 143 та 186-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про землеустрій», Положення про Державний фонд документації із землеустрою, Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, не виконала основну функцію територіального органу виконавчої влади, а саме здійснила неналежне виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, здійснючи реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, що знаходиться у прямому причинному зв`язку із прийняттям наказу №2069-г від 06.09.2019 щодо розпорядження земельною ділянкою, чим спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам в особі ДП «Довжанського ЛМГ» на загальну суму 618 155,20 гривень, що у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

За таких обставин, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України - службовій недбалості, тобто у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

24.10.2024захисник ОСОБА_8 подав клопотанняпро звільненнявід кримінальноївідповідальності тазакриття кримінальногопровадження,згідно зякого вказав,що підзахисна ОСОБА_4 обвинувачується увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.367КК України,за якепередбачене покаранняу виглядіпозбавлення воліна строквід двохдо п`ятироків зпозбавленням праваобіймати певніпосади чизайматися певноюдіяльністю настрок дотрьох роківта зіштрафом віддвохсот п`ятдесятидо семисотп`ятдесятинеоподатковуваних мінімумівдоходів громадянабо безтакого.Виходячи зізмісту ч.4ст.12КК України, ОСОБА_4 притягується докримінальної відповідальностіза вчиненнянетяжкого злочину,так якосновне покаранняне перевищуєп`ять роківпозбавлення волі. Подія,яка маланаслідком вчиненнякримінального правопорушеннязафіксована обвинувачем06вересня 2019року. З цього часу пройшло більше, ніж п`ять років, що дає підстави для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, про яке вказано в обвинувальному акті.

Обвинувачена ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні не заперечила проти клопотання про закриття кримінального провадження на підставіст. 49 КК України. Захисник обвинуваченої просив задоволити клопотання.

Прокурор щодо звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків та закриття кримінального провадження не заперечив.

Представник потерпілого подав заяву про розгляд без його участі не заперечує проти закриття кримінального провадження.

Розглянувши вказане клопотання та заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов наступного висновку.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України, здійснюється виключно судом.

Згідно зі ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 5 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочин.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2 ст. 49 КК); не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості. Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності. Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.

Згідно положень ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст. 286 КПК України визначено порядок звільнення від кримінальної відповідальності звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду. Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов`язаний ознайомити з ним потерпілого та з`ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Судом встановлено, що кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , вчинено 6 вересня 2019 року, з цього часу по теперішній час пройшло більше п`яти років.

Будь-яких доказів того, що обвинувачена ОСОБА_4 ухилялася від слідства або суду, судом у ході судового розгляду та безпосереднього вирішення заявленого клопотання не встановлено.

Вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України карається позбавленням волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого, вказане кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, а отже строки притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення становлять 5 років.

Таким чином, з часу вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, минуло більше, ніж 5 років.

У відповідності до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Зазначені вище вимоги закону також підтверджуються судовою практикою, зокрема, відповідно до постанови колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.11.2019 р. у справі №566/554/16-к, визнання винуватості не є умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, при цьому, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд 1-ої інстанції, отримавши клопотання особи про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття провадження у зв`язку із закінченням строків давності, незалежно від визнання особою вини, повинен звільнити особу від кримінальної відповідальності.

Аналогічний висновок також міститься в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 11.02.2020 р. у справі №385/1159/16, в якій Верховний Суд звернув увагу на те, що суд 1-ої інстанції, отримавши під час судових дебатів клопотання сторони захисту про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, в порушення вимог КПК України, не розглянув таке клопотання невідкладно та не закрив кримінальне провадження щодо особи у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, на підставі чого рішення судів 1-ої та апеляційної інстанції були скасовані Верховним Судом, а особу звільнено від кримінальної відповідальності та кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявленого клопотання, з огляду на те, що кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 367 КК України є нетяжким злочином, враховуючи, що перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст. 49 КК України, не зупинявся, не переривався та на день розгляду справи закінчився, суд приходить до переконання, що клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак його слід задовольнити, звільнивши обвинувачену від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч.1 ст. 49 КК України, закривши відносно неї кримінальне провадження за ч. 2 ст. 367 КК України.

Керуючись ст. ст. 284-288, 314, 369-372, 376, 392, 395 КПК України, ст. 49 КК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальноївідповідальності завчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, на підставі ст.49ККУкраїни - у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 367 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст.284ККУкраїни - у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.08.2024 було застосовано відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком до 13.10.2024.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2024 у справі №308/14264/23 на земельну ділянку з кадастровим номером 2121981600:03:001:0094 площею 0,6 га, що розташована за межами населеного пункту контур НОМЕР_1 на території Броньківської сільської ради, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_3 та на земельну ділянку з кадастровим номером 2121981600:03:001:0098, площею 0,97 га та на земельну ділянку з кадастровим номером 2121981600:03:001:0099 площею 0,03 га, які розташовані за межами населеного пункту контур НОМЕР_1 на території Броньківської сільської ради, які на праві приватної власності належить ОСОБА_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_4 .

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 28.10.2024.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1