Рішення

від 09.10.2024 по справі 607/9607/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.10.2024 Справа №607/9607/24 Провадження №2/607/2333/2024

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складіголовуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Овочева 9» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території,

У С Т А Н О В И В :

Позивач ОСББ «Овочева 9» звернулося в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Протоколом установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 №1 від 13 грудня 2020 року вирішено створити ОСББ, прийнято рішення про управління багатоквартирним будинком та закріплення земельної ділянки (прибудинкової території) за ОСББ, затвердження кошторису, штатного розпису та визначення вартості внесків за 1 м2. Однак, відповідачем ігнорується обов`язок сплачувати внески на утримання будинкуі прибудинкової території та не вчинено жодної оплати, у зв`язку із чим у неї утворилась заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території, яка становить 12 726 грн, а також інфляційне збільшення 1917,53 грн. та 3% річних 647,68 грн. З цих підстав, представник позивача просить позов задовольнити, стягнути із відповідача заборгованість в сумі 15291,21 грн та понесені судові витрати по справі.

Ухвалою судді від 08.05.2024 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подавши попередньо до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Вказав, що заявлені позовні вимоги підтримує та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з`явилася, не повідомивши про причини неявки. Відзиву на позов від відповідача не надходило.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України наявні підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, не з`явилася у судове засідання без повідомлення причин, не подала відзиву, а представник позивача не заперечив проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 374149331 від 12.04.2024 ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 71,1 кв.м.

Судом встановлено, що Протоколом установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 від 13 грудня 2020 року вирішено створити ОСББ, прийнято рішення про управління багатоквартирним будинком та закріплення земельної ділянки (прибудинкової території) за ОСББ, затвердження кошторису, штатного розпису та визначення вартості внесків за 1 м2.

Згідно п.6 Протоколу №1 від від 13 грудня 2020 року встановлено вартість внесків за управління: житлових приміщень з 2 по 10 поверхи по 4,00 грн., за 1 м.кв.; за житлове приміщення 1 поверх 3,00 грн., м.кв., за нежитлове приміщення - 1 грн., м.кв.

04.01.2021 зареєстроване ОСББ «ОВОЧЕВА 9» код ЄДРПОУ 44023760.

Протоколом Загальних зборів ОСББ «ОВОЧЕВА 9» №1 від 28.12.2021 затверджено вартість внесків у розмірі 5,00 грн м.кв. за житлові приміщення 2-11 поверхи; затверджено вартість внесків у розмірі 4,00 грн. м.кв. за житлові приміщення, Іповерх; затверджено вартість внесків у розмірі 1,0 м.кв. за нежитлові приміщення.

Як стверджує представник позивача у позові, відповідачем ігнорується обов`язок сплачувати внески на утримання будинку і прибудинкової території та не вчинено жодної оплати.

Згідно з довідкою по особовому рахунку, станом на день звернення із позовом до суду, заборгованість ОСОБА_1 по оплаті послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території складає 12726, 00 гривень.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачем склались фактичні договірні відносини з надання послуг з утримання загального і неподільного майна та прибудинкової території, за якими позивачем були надані послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_2 , а відповідач фактично прийняла надані їй послуги та зобов`язана здійснити за них оплату.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з наданням та оплатою послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та регулюються Цивільним кодексом України, Житловим кодексом України, Законами України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про житлово-комунальні послуги», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та іншими нормативно-правовими актами України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 13 Конституції України, з якою кореспондується ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Так само і згідно зі ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

За змістом ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких належить затвердження статуту об`єднання, внесення до нього змін, затвердження кошторису об`єднання, визначення розмірів внесків та платежів членами об`єднання.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право: робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну об`єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів; виступати засновником (учасником) інших юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічної переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік, розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків та платежів.

Виходячи з положень ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Так само і статтею 322 ЦК України передбачено обов`язок власника утримувати майно, що йому належить.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком (ч. 2, 3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Аналіз зазначених вище положень закону дає підстави дійти висновку, що співвласник багатоквартирного будинку зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, якщо послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій були фактично надані. Відсутність договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій сама по собі не може бути підставою для звільнення співвласника від оплати послуг у повному обсязі.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № № 686/14833/15-ц.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 3.1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативними документами.

Відповідно до п. 2.1, 2.5, 2.6, 2.7, 2.8 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний: забезпечувати вчасно та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору; надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; своєчасно проводити підготовку житлового будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньо будинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством; сплачувати споживачу компенсацію за перевищення встановлених термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт у розмірі, визначеному договором або законодавством.

Так, засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, а на відповідача - доведення обґрунтованості та підставності заперечень проти позову. Саме на сторони покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції у справі.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, саме сторони, як особи, які на власний розсуд розпоряджаються своїми процесуальними правами щодо предмета спору, визначають докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Неподання стороною належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог/заперечень проти позову є підставою для вмотивованого висновку судів про недоведеність та необґрунтованість позиції сторони у справі, адже саме зазначені стороною обставини, а не висновки судів, у такому випадку ґрунтуються на припущеннях. Сторона має довести належними та допустимими доказами свою правову позицію у справі.

Суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст.510 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги позивача вимагати сплату грошей за надані послуги.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язання за період з 01.04.2018 по 18.03.2024, то суд зазначає наступне.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України)

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач прострочила виконання грошового зобов`язання, вона на вимогу позивача повинна сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц.

З урахуванням зазначеного, та того, що у відповідача наявна заборгованість у розмірі 12726 грн. позивачем проведено розрахунок суми інфляції, яка становить 1917,53 грн. та 3% річних, що складає 647,68 грн., згідно розрахунку наведеному у додатку до позову.

Відповідачем не надано суду відзиву або доказів, які б спростовували наявність перед позивачем боргу, в судовому засіданні їх не здобуто.

Що ж стосується вимоги представника позивача щодо нарахування до моменту виконання на суму основного боргу за методом факт/факт проценти на рівні облікової ставки Національного банку України три відсотка річних за правилами обчислення простих точних процентів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Таким чином, Суд зауважує, що приписи даної статті передбачають право, а не обов`язок суду стягувати відсотки до моменту виконання рішення суду.

За таких обставин, Суд не вбачає підстав для здійснення такого нарахування, а тому в задоволені даної вимоги, слід відмовити.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд вважає, що в даному випадку мають місце порушення відповідачем прав позивача, а тому позов слід задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 442, 40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 2 500 грн.

Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Так, повноваження адвоката Вітіва В.А. підтверджені договором про надання професійної правничої допомоги від 12.04.2024.

Як вбачається з Договору про надання правової допомоги від 12.04.2024, укладеного між Адвокатським бюро «Юридична фірма «Вітів та партнери» в особі керуючого бюро Вітіва В.А., з однієї сторони та Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Овочева, 9» в особі ОСОБА_2 , Адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надати правову допомогу Клієнту консультування та представництва в спорі щодо стягнення заборгованості за утримання будинку і прибудинкової ділянки ОСББ, в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та відшкодувати фактичні витрати, здійснені Адвокатом, що необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені Сторонами у Договорі.

Згідно рахунку №08/24 від 12.04.2024 до Договору про надання професійної правничої допомоги №08/24, оплата за Договором про надання правової допомоги №08/24, зокрема за складання і підготовку до подання позовної заяви в інтересах ОСББ «Овочева, 9» до власника квартири АДРЕСА_3 , становить 2500 гривень.

Згідно платіжної інструкції №714 ОСББ «Овочева, 9» на рахунок АБ «ВІТІВ ТА ПАРТНЕРИ» оплачено 7500 гривень. Призначення платежу: Згідно рахунку №08/24 від 12.04.2024. Згідно договору надання правової допомоги та складення позовної заяви.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Таким чином, позивачем надано докази на понесення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 2 500 грн.

Разом з тим, п.п. 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахування наведеного та вимог ч. 2 ст. 141, ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, беручи до уваги, що позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Овочева 9» до ОСОБА_1 задоволено, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача необхідно стягнути 2 422, 40 гривень судового збору.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 223, 258-259, 263-265, 268, 279, 280, 281-284, 289, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Овочева 9» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Овочева 9» заборгованість в розмірі 15291, 21 грн, яка складається із: 12726 грн заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території; 1917, 53 грн інфляційне збільшення; 647, 68 грн 3% річних.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Овочева 9» 2 422, 40 гривень сплаченого судового збору.

Стягнути із Стягнути із ОСОБА_1 в користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Овочева 9» 2 500 гривень витрат на правничу допомогу.

Копію рішення суду направити сторонам по справі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Овочева 9», адреса місця знаходження: вул.Овочева, 9, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 44023760.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 .

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич