Постанова

від 28.10.2024 по справі 522/12206/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

28.10.24

22-ц/812/1597/24

Провадження №22-ц/812/1597/24

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 жовтня 2024 року м. Миколаїв

справа № 522/12206/24

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Серебрякової Т.В., Ямкової О.О.,

переглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд ойл плюс» про стягнення збитків, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником адвокатом Кізік Анною Миколаївною, на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, постановлену 10 вересня 2024 року під головуванням судді Максютенко О.А., повний текст судового рішення складений цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд ойл плюс» (далі- ТОВ «Гранд Ойл») про стягнення збитків.

Позивач зазначав,що проживаводнією сім`єюз ОСОБА_2 .За часспільного проживаннябуло придбанонаступне нерухомемайно:комплекс нежитловихбудівель,загальною площею49,5кв.м.по АДРЕСА_1 ,відкриту стоянкудля автомашинта нежитловубудівлю,загальною площею13кв.м,що знаходитьсяпо АДРЕСА_1 ,земельну ділянкуплощею 0,3га зцільовим призначеннямдля обслуговуванняавтостоянки по АДРЕСА_1 ,земельну ділянку0,2224га зцільовим призначеннямдля будівництвата обслуговуваннябудівель торгівліпо АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 відчужила даніоб`єкти нерухомостіна користь ОСОБА_3 та міжостанньою таТОВ «Грандойл плюс»було укладенодоговір орендицього майнавід 28.10.2019року №01/10-2019.Як вказавпозивач,рішенням Первомайськогоміськрайонного судуМиколаївської областівід 03квітня 2023року усправі №484/5407/19визнано недійснимиукладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договори купівлі-продажу.Постановою Миколаївськогоапеляційного суду від 29 січня 2024 року зазначене рішення в частині розподілу спільного сумісного майна змінено та визнано за ним право власності на: комплекс нежитлових будівель, загальною площею 49,5 кв.м, розташований по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 4810400000:06:024:0020, площею 0,2224 га, що розташована по АДРЕСА_1 ; відкриту стоянку для автомашин, нежитлову будівлю, загальною площею 13,0 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1 ;земельну ділянку, кадастровий номер 4810400000:06:024:0140, площею 0,3 га, розташовану по АДРЕСА_1 . Отже, з моменту набрання рішеннями у справі № 484/5407/19 законної сили та з моменту державної реєстрації він став власником зазначених об`єктів нерухомості. Однак, починаючи з 2019 року по теперішній час ТОВ «Гранд Ойл плюс», директором та єдиним засновником якого є ОСОБА_2 , користується належним йому на праві власності майном для здійснення господарської діяльності без достатньої правової підстави. Позивач, посилаючись на дані фінансової звітності ТОВ «Гранд Ойл плюс» щодо отриманого підприємством доходу від здійснення господарської діяльності, вважає, що дохід, який він міг отримати від здійснення підприємницької діяльності, за 5 місяців складає 120452666 грн 66 коп.

За такого, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Гранд Ойл Плюс» дохід, отриманий від використання безпідставно набутого майна за період з 01 лютого 2024 року по 30 червня 2024 року у розмірі 120452666 грн.

Ухвалою судді Первомайського міськрайонного суду м. Миколаєва від 04 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а ухвалою того ж суду від 10 вересня 2024 року - позовну заяву повернуто позивачу на підставі ч. 3 ст.185 ЦПК України.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Кізік А.М., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, а справу повернути до суду першої інстанції для розгляду. Апелянт зазначає, що недоліки, які викладені судом в ухвалі від 04 вересня 2024 року, свідчать про те, що судом надано оцінку позову, а саме предмету позову, надано оцінку позовним вимогам та доказам, наданим на обґрунтування поданого позову, а також надано оцінку належності та допустимості поданих у справі доказів. При цьому, під час вирішення питання про відкриття провадження у справі надмірний формалізм суперечить принципу верховенства права та порушує, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, право на доступ до суду. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу. (постанова Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі № 201/1333/19). При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31серпня 2024 року у справі № 990/114/23). З урахуванням наведеного, на думку представника ОСОБА_5 , оцінка судом позовних вимог, у тому числі щодо наявності чи відсутності доказів використання майна, що належить позивачу, не може бути підставою для залишення позовної заяви без руху та у подальшому повернення позовної заяви. Незгода з наведеним у позовній заяві розрахунком також є оцінкою позовної заяви та надання оцінки обґрунтованості заявлених позовних вимог, що не може здійснюватися судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі. Також апелянт звертає увагу, що позовна заява та копії доказів були подані представником позивача через систему «Електронний суд» з відповідним підписом таких документів за допомогою електронного цифрового підпису, а тому такі документи не потребують додаткового засвідчення. Відносно надання копій рішень з Реєстру судових рішень, в яких не зазначені прізвища учасників справи, апелянт вказує, що відомості з Реєстру є відкритими даними, крім персональних даних сторін у справі. До того ж, на підтвердження того, що дане рішення стосується обставин справи долучено дані з сайту «Судової влади» а саме Стан розгляду справи, у яких зазначаються, зокрема прізвище, ім`я та по батькові учасника справи.

За приписами ч. 2 ст. 369ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в п. 6 ч. 1 ст.353 цього Кодексу, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Кізік А.М. - розглядається в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки, зазначені в ухвалі суду від 04 вересня 2024 року про залишення позову без руху.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Так, статтею 175ЦПК України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.185ЦПК України 1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цьогоКодексу,протягом п`ятиднів здня надходженнядо судупозовної заявипостановляє ухвалупро залишенняпозовної заявибез руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвалою судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України. Суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не містить доказів на підтвердженнявикористання належногопозивачу майнавідповідачем у періодз 01.02.2024року по30.06.2024року,тобто доказидії/бездіяльностіособи,які малинаслідком заподіяннязбитків позивачеві,не наданообґрунтований розрахуноксум,який позивачпросить стягнутиз відповідача,не вповній мірівикладені обставини,якими позивачобґрунтовує своївимоги, додано копії рішень суду із зазначенням сторін по справі Особа 1, Інформація 1, Адреса 1, що не є належними доказами.

На виконання ухвали від 04 вересня 2024 року представник позивача адвокат Кізік А.М. - подала заяву, в якій посилаючись на ті ж доводи, що і в апеляційній скарзі, просила відкрити провадження у справі.

Оцінивши та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Зі змісту позовної заяви, а також заяви про усунення недоліків убачається, що представником позивача зазначено обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та наведено розрахунок щодо розміру не отриманого доходу за період з 01.02.2024 по 30.06.2024 року. Також представником позивача до позовної заяви додано докази, якими, на її думку, ці обставини підтверджуються . Зокрема надано листи та відповіді органів Державної податкової служби, договори оренди об`єкту нерухомості, витяг з ЄДРПОУ щодо ТОВ «Гранд ойл плюс», дані ТОВ «Гранд ойл плюс» про доходи, копії рішень судів та інші докази.

Чинним ЦПК України не визначено ані ступеню деталізації обґрунтування позовних вимог, ані конкретного переліку доказів, які мають бути подані на підтвердження тієї чи іншої вимоги.

На стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19.

З аналізу викладеного, вбачається, що суд першої інстанції повинен надавати оцінку доказам під час розгляду справи по суті, а відсутність належного доказу на підтвердження викладених позовних вимог, не є підставою для залишення позовної заяви без руху та, в подальшому, її повернення позивачеві в порядку ст. 185 ЦПК України.

Посилання суду на те, що копії рішень, які долучені до позовної заяви є неналежними доказами через відсутність у них особистої інформації про учасників справи, також не може бути підставою для повернення позовної заяви, так як суд не позбавлений можливості перевірити ці дані в Єдиному реєстрі судових рішень або через сайт Судової влади в розділі «Стан розгляду справ».

Згідно з частиною першою статті 15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України", яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (пункт 25 рішення у справі "Кутій проти Хорватії").

Таким чином,враховуючи,що позивач виклав обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, надав докази якими, на його думку, ці обставини підтверджуються та розрахунок сумзбитків, підстав повертати позовну заяву у суду першої інстанції не було.

Отже, ухвала суду першої інстанції обмежує права позивача та перешкоджає йому у доступі до правосуддя.

Також колегія суддів виходить з того, що визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 189, п.п. 5, 7, 10 ч. 1 ст. 197ЦПК України можливо на стадії підготовчого провадження.

Оцінка законності та обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 має бути надана судом під час розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання позовної заяви ОСОБА_1 неподаною та її повернення, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі у передбаченому законом порядку відповідно до приписів ст. 379 ЦПК України.

Керуючись статтями 374, 379, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником адвокатом Кізік Анною Миколаївною - задовольнити.

Ухвалу судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, скасувати, а матеріали позовної заяви ОСОБА_1 направити до того ж суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді: Т.В. Серебрякова

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складений 28 жовтня 2024 року