Рішення

від 17.10.2024 по справі 187/2075/23

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/2075/23

2/0187/47/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2024 р. селище Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Говорухи В.О., за участі секретаря судового засідання Єрмолаєва О.В., за участі позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Бреже Л.В., відповідача ОСОБА_2 і її представника адвоката Попова В.А., розглянувши в залі суду, у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Петриківської селищної ради про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

23.10.2023 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 .

При цьому, позивач посилається на те, що 24.10.1998 між ним та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 07. Від шлюбу вони мають трьох дітей, доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05.10.2021 шлюб між Позивачем та Відповідачем розірвано. Після розірвання шлюбу вони з Відповідачкою не ведуть спільне господарство та не підтримують стосунки, як подружжя.

Їх син ОСОБА_3 є дитиною-інвалідом з захворюванням: помірна розумова відсталість з порушенням поведінки, синдром Дауна , дитина яка потребує стороннього догляду. Дитина потребує підтримки, уваги та любові з боку батьків.

Позивач зазначає про те, що наразі Відповідачка створила нову сім`ю, одружилася з іншим чоловіком ОСОБА_8 , та неналежно приділяє увагу їхньому сину, дуже часто відлучається на довгий час покидаючи дитину самотньою, що створює для дитини неспокійне та нестійке середовище, у якому вона проживає з матір`ю. З боку матері вбачається протиправна поведінка щодо дитини, оскільки мати ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо життя, виховання їх сина ОСОБА_3 , який є інвалідом дитинства та потребує стороннього догляду. Так, 20.10.2020 постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області Відповідачку за неналежне виконання батьківських обов`язків притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП.

Крім того, Відповідачка ніде не працює та не має самостійного доходу відповідно не може забезпечити дитину усіма нормальними матеріально-побутовими умовами та забезпечити її повноцінним харчуванням.

Позивач зі свого боку офіційно працює, має стабільний дохід та має можливість належним чином приймати участь в утриманні і вихованні свого сина ОСОБА_3 , він постійно піклується про нього та приділяє увагу його навчанню, цікавиться його успіхами в школі. Постійно відвозить та забирає його зі школи, приділяє увагу та любов до сина, дитина зі свого боку дуже прив`язана до нього, а тому визначення місця проживання сина з ним буде відповідати його як найкращим інтересам з урахуванням положень Закону України «Про охорону дитинства» та статті 3 Конвенції про права дитини.

Він не одноразово пропонував Відповідачці щоб ОСОБА_3 проживав з ним, він буде забезпечувати його та приділяти належну увагу зі свого боку як батько, в свою чергу це не буде перешкодою та обмеженням права Відповідачки на спілкування з сином, та її участі у його вихованні, але до теперішнього часу згоди щодо того, з ким з батьків буде проживати їх син між ними не досягнуто, така невизначеність в першу чергу шкодить інтересам їхнього сина ОСОБА_3 , а тому він змушений звертатися з даним позовом до суду.

Уточнивши свої позовні вимого, 05.02.2024 позивач зазначає, що 14.11.2023 Відповідачка з якою він проживав на території одного домоволодіння, вчинила відносно нього домашнє насильство, провокувала сварку в ході якої ображала його, погрожувала йому фізичною розправою, вчиняла дії психологічно тиску та в подальшому не пустила його до помешкання (тобто умисно позбавила його житла). В цей же день, за даним фактом він звернувся з письмовою заявою відносно протиправних дій ОСОБА_2 до відділення поліції №10 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області. Враховуючи зазначені обставини він вимушений був переїхати проживати до своєї матері за іншою адресою: АДРЕСА_1 , де і мешкає на теперішній час. У вказаному домоволодінні він облаштував місце свого проживання та облаштував умови для проживання сина ОСОБА_3 , тому змушений просити суд визначати місце їхнього проживання з сином за останньою зазначеною адресою де він на даний час проживає.

Ухвалою від 25.10.2023 прийняти позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрити провадження у цивільній справі.

09.11.2023 Відповідач ОСОБА_2 подала відзив, де визнає факт припинення ведення з Позивачем спільного господарства та розірвання шлюбу. Визнає факт притягнення її до адміністративної відповідальності, однак вказує на причетність Позивача до події встановленої судом, оскільки він виїхавши автомобілем, залишив відчиненими ворота через які ОСОБА_3 залишив межі подвір`я. Вона дійсно не працевлаштована так як задіяна по догляду за сином інвалідом. Звертає увагу, що Позивач ігнорує інтереси інших їх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Вона живе під постійним пресом сексуальних претензій з боку Відповідача.

В силу хворобливого фізичного стану, їх син не може і не повинен визначатися з ким він буде жити, вона впевнена, що з нею в звичайній для його обстановці, він буде почуватися значно краще, ніж з Позивачем.

Подаючи відзив на заяву про зміну предмету позиву, Відповідач зазначила, що сварка, яка мала місце 14.11.2023, спровокована позивачем, який вимагав ключі від вхідних дверей будинку, де вона проживає з дітьми і вимагав їх виселення. Виказує сумніви, щодо здатності Позивача здійснювати догляд за дитиною, оскільки він має ненормований робочий день. Заперечує твердження Позивача про її одруження з іншою особою.

Відповідач не заперечує проти побачень Позивача з їх сином і перебування останнього у Позивача у вільний від роботи час.

Ухвалою від 13.02.2024закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні Позивач і його представник підтримали позовні вимоги.

Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечували проти позову. Відповідач погоджується та не заперечує проти активної участі позивача у вихованні їх сина, не заперечує проти тимчасового перебування ОСОБА_3 за місцем проживання Позивача. При цьому вважає таким, що не відповідатиме інтересам дитини зміна його місця проживання.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування Петриківської селищної ради від 11.12.2023, вих. № 18-2922/0/2-23, яким визнано недоцільним визначення місця проживання ОСОБА_3 з Позивачем. Вважає, що враховуючи стан здоров`я ОСОБА_3 , який має помірну розумову відсталість з порушенням поведінки, синдром Дауна, він не може бути заслуханий судом, оскільки не зможе висловити свою об`єктивну думку з приводу предмета спору.

Заслухавши учасників справи, директора КУ «Петриківськийінклюзивно-ресурсний центр «ПІРАМІДА» Петриківської селищної ради ОСОБА_15 і психолога КНП КЗ «Центр соціальних служб» Петриківської селищної ради ОСОБА_12 та дослідивши надані суду докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позові слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, судом встановлено що 24.10.1998 Виконкомом Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області між сторонами зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 07. Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року у справі № 187/194/21 шлюб між сторонами розірвано, про що вказують останні.

Сторони мають трьох дітей, доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 6-7).

Відповідно до висновку лікарсько - консультативної комісії КП ДБКЛПДДОР від 27.03.2023 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 має наступний діагноз захворювання та рекомендації: помірна розумова відсталість з порушенням поведінки. Синдром Дауна . 71.1 Стійкі помірні порушення психічних функцій. Обмеження життєдіяльності 2 ступеню по категоріям: здатність до самообслуговування, здатність до спілкування, до орієнтації, здатність контролювати свою поведінку, здатність до навчання, здатність до трудової діяльності - «дитина-інвалід». Потребує стороннього нагляду. Підпадає під дію наказу МОЗ від 08.11.2001р. № 454/471/516 р.10 п.3 п.п. 3.1, наказу від 23.05.2002р. №187 (а.с. 32).

ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю та сестрами ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (а.с. 31).

Згідно запису в трудовій книжці та довідки і характеристики з 16.06.2021 Позивач працює в ПП «Ротор» слюсар-ремонтником, і на даний час - машиніст (кочегар) котельні (а.с. 8-13, 144, 145).

Відповідач перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації як отримувач державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з надбавкою на догляд на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та протягом періоду з листопада 2022 року по жовтень 2003 року включно отримала допомогу в сумі 34 488,50 грн (а.с. 33-34).

Позивач піклується про своїх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , приділяє належну увагу їхньому вихованню і навчанню. З 01 вересня 2023 року для ОСОБА_3 організоване інклюзивне навчання і батько тісно співпрацює з асистентом вчителя свого сина, забирає його після занять зі школи про що вказує довідка, складена завідувачем Малопетриківської гімназії-філії Петриківського ліцею від 07.09.2023 (а.с. 14).

При цьому відповідно до довідки виданої старшим державним виконавцем Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області, згідно виконавчого листа № 187/402/21 від 16.04.2021 виданого Петриківським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з Позивача на користь Відповідача на утримання трьох дітей: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 -ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_7 в розмірі частини від заробітку платника щомісячно, починаючи з 24.03.2021, станом на 01.09.2023 заборгованість з аліментів складає 7 775,31 грн (а.с. 35).

Між сторонами склалися особисті неприязні стосунки, про що вказують скарги сторін на до ВП № 10 та витяг з ЄРДР про внесення відомостей про вчинене правопорушення за заявою Відповідача(а.с. 37-39, 106-107).

Згідно висновку органу опіки та піклування Петриківської селищної ради від 11.12.2023 враховуючи всі обставини та рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Петриківської селищної ради, орган опіки та піклування Петриківської селищної ради вважає за недоцільне визначати місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 57).

Згідно психологічного висновку, складеного психологом КНП КЗ «Центр соціальних служб» Петриківської селищної ради за зверненням ОСОБА_1 , який звернувся за психологічною допомогою, щодо ситуації з сином в рамках цивільного провадження по встановленню місця проживання та прихильності ОСОБА_3 до одного із батьків.

« ОСОБА_3 має встановлений клінічний діагноз синдром Дауна , що частково ускладнює діагностику психологічного спектру. Хлопець контактує з мамою і татом в однаковій часовій складовій.

На момент психологічної зустрічі мав добрий настрій, загальну зосередженість та зацікавленість. З задоволенням виконували завдання. Комунікативна складова ускладнена та має свої особливості з нечітким мовленням, що ускладнює процес взаємопорозуміння. ОСОБА_3 має високий рівень емоційності.

Заняття з психологом відвідували регулярно та з задоволенням. Має не чіткі думки, збудливий емоційний стан. Потребує дуже помірного навантаження пов`язаного з запитаннями.

В роботі психологічної консультації було використано проективну методику «Картки МАК», яка є дуже розповсюдженим елементом для діагностики порушень у взаємовідносинах дітей з рідними та оточуючими, та гарним діалоговим інструментом.

В розмові постійно згадує батька в дуже позитивному контексті. Таким чином показуючи свою прихильність.

Також було використано, як елемент діагностики бесіду на тему: «Я і мама!» Отримавши та проаналізувавши результати, можна сказати наступне. ОСОБА_3 дуже позитивні та активні дитина, але в силу свого діагноза має труднощі з мовленням та чітким емоційним забарвленням ситуації.

В рамках цивільного провадження не може бути допитаний в суді в зв`язку зі складнощами мовлення та діагнозом з неврологічно-психіатричної сфери.

Рекомендовано виключити ментальні навантаження для дитини.

Продовжити відвідувати заняття з психологом з метою підтримки загального психологічного стану.».

Судом досліджено покази директора КУ «Петриківськийінклюзивно-ресурсний центр «ПІРАМІДА» Петриківської селищної ради ОСОБА_15 , яка в судовому засіданні показала, що ОСОБА_3 має захворювання: помірна розумова відсталість з порушенням поведінки. Синдром Дауна , що характерне складним (не чітким) мовленням. Враховуючи загальний стан здоров`я ОСОБА_3 та його розвиток, опитування останнього в судовому засіданні з приводу його прихильності до одного з батьків, чи щодо його бажання проживати з одним із них не дасть жодного результату, так як його пояснення пов`язані виключно з його ситуативним сприйняттям, його настроєм в той самим момент, коли йому задають питання.

ОСОБА_15 пояснила, що з ОСОБА_3 вона займається більше 4 років та протягом цього часу його вихованням займаються обоє батьків.

Він любить обох батьків однаково.

При цьому, погіршення сімейних стосунків в родині ОСОБА_1 негативно впливає і призупиняє його розвиток.

Наголошує на тому, що ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду його майже ніколи не можна залишати без нагляду.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (стаття 7 Сімейного кодексу України, далі - СК України).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Сімейні спори, які стосуються інтересів дітей та їх батьків, необхідно розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини, які закріплені у Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 21 грудня 1995 року), зокрема, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися, держава має позитивні зобов`язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров`ю та розвитку (забезпечує у максимально можливій мірі безпечне життя і здоровий розвиток дитини).

У Європейській конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованій Законом України від 03 серпня 2006 року № 69-V, зазначено, що предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються. Для цілей цієї Конвенції розгляд судовим органом справ, що стосуються дітей, визнається розглядом сімейних справ, зокрема тих, що пов`язані зі здійсненням батьками своєї відповідальності, наприклад, стосовно місця проживання дітей і доступу до них.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

У рішенні ЄСПЛ «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Аналіз релевантної практики ЄСПЛ, норм національного та міжнародного права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретно взятої справи, а вже тільки потім - права батьків.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як визначено в постанові Верховного Суду №756/125/09/21 від 14.02.2024, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Сім`я є цінною для розвитку дитини і, коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів. Судам слід пам`ятати, що основним суб`єктом, на якого має вплив ухвалене рішення у сімейних спорах цієї категорії, є саме дитина.

У спорах про визначення місця проживання дитини суди мають крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановити та надати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема:

- особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності);

- відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов`язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов`язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною);

- можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків);

- стан здоров`я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги);

- стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо.

Указане тлумачення статті 161 СК України при розгляді категорії справ, що стосуються надчутливої сфери правовідносин (оскільки йдеться не просто про спір між позивачем і відповідачем, а про долю дитини), є сталим та однозначним у практиці Верховного Суду (див. постанови від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18, від 23 жовтня 2021 року у справі № 127/17427/20, від 15 квітня 2020 року у справі № 761/35714/16-ц, від 28 вересня 2023 року у справі № 944/5191/19, від 08 вересня 2023 року у справі № 639/3862/20).

Крім того, першочерговим завданням держави є забезпечення безпеки і права на життя дитини, що проголошено статтею 6 Конвенції про права дитини, а тому, розглядаючи справи про визначення місця проживання дитини з урахуванням особливостей, спричинених введенням в Україні воєнного стану, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, судове рішення має бути спрямованим на забезпечення її безпеки і права на життя (постанови Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20, від 14 червня 2023 року у справі № 760/31518/21, від 24 травня 2023 року у справі № 127/9377/21).

Надаючи оцінку висновку органу опіки та піклування, суд виходить з того, що у частинах четвертій-шостій статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Так, згідно висновку органу опіки та піклування Петриківської селищної ради від 11.12.2023 враховуючи всі обставини та рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Петриківської селищної ради, орган опіки та піклування Петриківської селищної ради вважає за недоцільне визначати місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 57).

Подаючи уточнений позов, позивач зазначив свої заперечення щодо висновку органу опіки та піклування Петриківської селищної ради від 11.12.2023, вих. № 18-2922/0/2-23 про недоцільність місця проживання його сина з ним. Так він вважає, що даний висновок є недостатньо обґрунтований, прийнятий поверхнево без з`ясування та врахування усіх обставин, що мають суттєве значення для вирішення даного питання. Зокрема, в порушення вимог ст.171 СК України, при прийнятті висновку органом опіки та піклування, не була надана можливість їх синові висловити свою думку з приводу того, з ким з батьків він хоче проживати. При прийнятті висновку органом опіки та піклування, з ОСОБА_3 не було проведено бесіду в присутності психолога та не враховано рекомендації фахівців, щодо проживання ОСОБА_3 з стороннім чоловіком ОСОБА_8 , з яким Відповідачка одружилася та який проживає разом з ними, не з`ясовано їхні відносини з ОСОБА_3 з урахуванням його психічних функцій та поведінки, так як він є дитиною- інвалідом з захворюванням та , взагалі, не повідомлено про такі обставини. Не враховано майновий стан матері, яка ніде не працює та не може в повній мірі матеріально забезпечувати сина. ОСОБА_3 як дитина-інвалід потребує посиленого лікування, харчування та догляду. Розмір щомісячних витрат на його утримання значно більший за розмір державної соціальної допомоги, яку отримує Відповідачка перебуваючи на обліку в управлінні соціального захисту населення.

Подаючи відзив на заяву про зміну предмету позиву, Відповідач вказує, що при прийнятті рішення органом опіки та піклування не могла бути врахована думка ОСОБА_3 , так як він має помірковану розумову відсталість, синдром Дауна , порушення психічних функцій з порушенням поведінки, обмеження життєвої діяльності, потребує стороннього догляду, він не вміє говорити.

Оцінюючи вказаний висновок суд враховує, що приймаючи його члени органу опіки та піклування виходили з результатів засідання комісії з питань захисту прав дитини Петриківської селищної ради в якому взяли участь сторони. Враховані обставини, встановлені в результаті аналізу умов проживання сторін, працевлаштування Позивача та його характеристику з місця роботи, наявність у його власності нерухомості; участь сторін у вихованні ОСОБА_3 і інших дітей, зокрема, ОСОБА_5 ; наявність заборгованості у Позивача зі сплати аліментів. Крім того, враховано, що ОСОБА_3 отримує послуги вчителя-реабілітолога та є учасником гуртка «Весела цибулинка» комунальної установи «Петриківський інклюзивно-ресурсний центр «ПІРАМІДА», де організацію та закріплення матеріалу проводила мати, що дало достатньо стійкий результат. На даний час батьки разом опікуються організаційними заходами щодо відвідування хлопцем інклюзивно-ресурсного центру (а.с. 141-152).

Таким чином, вказаний висновок достатньо обґрунтований і відповідає інтересам дитини, а отже, відсутні підстави для незгоди з ним.

Вирішуючи питання про можливість проведення опитування ОСОБА_3 в судовому засіданні суд виходить з того, що у спорах, що стосуються долі дитини, зокрема щодо визначення її місця проживання, незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, дитина має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

При цьому, право дитини буди вислуханою судом пов`язано зі здатністю дитини сформувати таку свою позицію, причому погляду дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю (ст. 12 конвенції про прав дитини).

Обговорюючи можливість опитування ОСОБА_3 судом заслухано сторони, вивчено матеріали справи, які містять відомості щодо його стану здоров`я, досліджено психологічний висновок та заслухано з даного приводу пояснення покази директора КУ «Петриківськийінклюзивно-ресурсний центр «ПІРАМІДА» Петриківської селищної ради ОСОБА_15 і психолога КНП КЗ «Центр соціальних служб» Петриківської селищної ради ОСОБА_12 . Таки чином з огляду на те, що ОСОБА_3 в силу свого діагноза має помірну розумову відсталість, труднощі з мовленням та чітким емоційним забарвленням ситуації, йому рекомендовано виключити ментальні навантаження, тому суд, керуючись найкращими інтересами дитини приходить до переконання про недоцільність опитування ОСОБА_3 в судовому засіданні.

На переконання суду, проведення опитування ОСОБА_3 може негативно вплинути на його стан здоров`я і розвиток, чого безумовно слід уникнути. Опитування не дасть можливості з`ясувати його об`єктивну та виважену думку з приводу предмету спору.

З таких же міркувань суд відхиляє заперечення позивача на висновок органу опіки та піклування Петриківської селищної ради від 11.12.2023, які зводяться до його неповноти в силу не з`ясування думки ОСОБА_3 щодо його бажання проживати з одним із батьків.

За змістом статей 160-161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Таким чином, у разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями статті 29 ЦК України.

Відповідно до частини третьої статті 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Вказана норма узгоджується з положеннями статті 29 ЦК України, зокрема, її частиною другою, відповідно до якої фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання.

Враховуючи існування спору між батьками про визначення місця проживання дитини яка вже досягла чотирнадцяти років, враховуючи стан здоров`я ОСОБА_3 , який характеризується помірною розумовою відсталістю є інвалідом та потребує стороннього догляду, суд вважає за необхідне продовжити розгляд справ і вирішити спір по суті.

Отже, суд враховує, що дитина має інвалідність - встановлений клінічний діагноз синдром Дауна , потребує постійного стороннього догляду, має необхідність у корекційно-розвиткових послугах, йому слід виключити ментальні навантаження, тому з метою його перебування у спокої та постійній атмосфері любові, відсутності додаткових душевних переживань, суд приходить до висновком, що ОСОБА_3 повинен продовжити проживати із матір`ю, і саме це відповідатиме найкращим інтересам дитини і забезпечить його розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним для нього.

Ухвалюючи таке рішення суд безумовно бере до уваги, що під час перебування сторін у шлюбі та у фактичних сімейних стосунках Відповідача постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20.10.2020 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП за неналежне виконання батьківських обов`язків. Так, судом встановлено, в результаті неналежної бездіяльності Відповідача мало місце самовільне залишення території дому дитиною інвалідом - ОСОБА_3 (а.с. 15).

Однак, вказане не може свідчити про умисне (свідоме) ухилення Відповідача від свого обов`язку щодо виховання дитини, чи про недостатню увагу ОСОБА_3 , що може бути підставою для зміни визначеного місця проживання дитини, чи створить якісь загрози чи ризики для дитини, чи про існування інших обстави, визначених в абзаці третьому частини другої статті 159 СК України.

Твердження Позивача про те, що Відповідач не працює, а тому не зможе належним чином забезпечити їх сина безпідставне, оскільки їх син потребує постійного стороннього догляду, що за умови його постійного проживання з Відповідачем пояснює відсутність можливості у останньої працевлаштуватися. До того ж Відповідач перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації як отримувач державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з надбавкою.

Створення Позивачем належних побутових умов за своїм місце проживання не свідчить про необхідність зміни місця проживання дитини, оскільки за теперішнім місце перебування ОСОБА_3 його умови проживання не визнані непридатними для нього.

Таким чином, взадоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, слід відмовити повністю.

Оскільки, в задоволенні позову відмовлено, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Петриківської селищної ради про визначення місця проживання дитини, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 25.10.2024.

Суддя: В. О. Говоруха