Рішення

від 23.10.2024 по справі 404/4496/23

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/4496/23

Номер провадження 2/404/984/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Шевчук Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у червні 2023 року звернувся до суду з позовом про визначення проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обгрнутвання позову зазначено, що врни з відповідачем мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначає, що після розірвання шлюбу малолітня дитина залишилась проживати з ним, а також перебуває на повному його утриманні. Вказав, що у зв`язку з тим, що вони з відповідачем разом не проживають, у них виник спір щодо визначення місця проживання спільної дитини.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 липня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. На підставі частини третьої статті 53 Цивільного процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради. Витребувано в Управлінні з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради висновок щодо розв`язання спору про визначення місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 28-29).

На виконання вимог ухвали судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 липня 2023 року Управлінням з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради висновок щодо розв`язання спору про визначення місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 надано до суду витребуваний висновок (а.с.47-50).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 березня 2024 року закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.57).

В підготовчому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, з підстав зазначених у позові. В судове засідання призначене на 23 жовтня 2024 року позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 72), причини неявки суду не відомі, заяв та клопотань до суду не подавав.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання, повідомлена належним чином (а.с. 63, 71), про причини неявки суд не повідомила, клопотань, заяв, та відзиву на позов не подавала.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 70), причини неявки суду не відомі, заяв та клопотань до суду не подавала.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24.07.2024 року виданого Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції (актовий запис № 1299), батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.9).

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 20 січня 2022 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 17 грудня 2005 року Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції, актовий запис за № 1123, розірвано (а.с.3-5).

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 3» Кропивницької міської ради № 434 від 24.04.2023 року, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 1968 року народження, та його син ОСОБА_3 2013 року народження (а.с.6). Зазначене також підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади (а.с.7).

Згідно довідки № б/н від 20 квітня 2023 року виданої Комунальним некомерційним підприємством «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_1 , 1968 року народження на диспансерному обліку у лікаря-нарколога не перебуває, за медичною допомогою не звертався (а.с.8).

ОСОБА_1 , на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується договором дарування від 30 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Стоєвою Галиною Фелорівною, та зареєстрованого в реєстрі за № 3246 (а.с.16-17).

Відповідно до довідки Приватного акціонерного товариства «НВП «Радій», позивач офіційно працевлаштований на вказаному підприємстві на посаді - водія автотранспортних засобів (а.с.12).

Згідно висновку Управління з питань захисту прав дітей, керуючись найкращими інтересами дитини, вирішено за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 (а.с.48-50).

Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у частині восьмій статті 7 Сімейного кодексу України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150-152, 154, 155 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства, звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини. Право дитини на належне батьківське виховання гарантоване законом. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно статті 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина перша статті 160 Сімейного кодексу України).

В свою чергу, частиною другою статті 160 Сімейного кодексу України визначено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до положень частини третьої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

За частиною другою статті 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» батьки або інші законні представники зобов`язані задекларувати або зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування) (абзац п`ятнадцятий пункту 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

З указаного вбачається, що законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у виховані дитини. Так, у випадку якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання, тобто батьки можуть його вирішити у судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки і піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується із рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду.

Так, із матеріалів справи встановлено, що малолітня дитина сторін - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьком.

Відповідач проживає окремо, на день подання позову її місце проживання з малолітньою дитиною сторін - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , не зареєстровано.

Відповідач ОСОБА_2 заперечень щодо реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із батьком не висловлювала і упродовж всього часу проживання дитини за зазначеною адресою та на час перебування даної справи в суді не ставила питання про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із нею, оскільки жодних доказів про це в матеріалах справи немає, як і немає доказів, які б підтверджували дії відповідача та її бажання щодо зміни місця проживання малолітньої дитини.

Більш того, з наданого Управлінням з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради висновку щодо розв`язання спору про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено, що на засіданні комісї відповідач ОСОБА_2 повідомила, що син виявив бажання проживати разом з батьком і вона погодилась з рішенням ОСОБА_4 .

Таким чином, зі змісту позовної заяви, та з інших матеріалів справи випливає, що ще до подання позову позивач і відповідач досягли згоди щодо проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком. Сторони за взаємною згодою врегулювали питання, необхідні для забезпечення проживання дитини з батьком, мати не має перешкод у спілкуванні з дитиною.

За таких обставин, суд вважає що між сторонами відсутній спір про визначення місця проживання дитини.

Однак, суд звертає увагу, що оскільки позивач підтримує позовні вимоги та наполягає на визначенні місця проживання малолітньої дитини разом з ним, суд вирішує справу по суті.

В свою чергу, згідно статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як роз`яснено в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Оцінивши наявні в матералах справи докази, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку, що останнім не надано жодних доказів на обгрунтування обставин викладених в позові, в матеріалах справи відсутні докази будь-яких заперечень з боку відповідача щодо проживання їх спільної малолітньої дитини разом з позивачем. Як і відсутні докази вчинення позивачу перешкод відповідачем щодо проживання з ним їхньої спільної малолітньої дитини. Більш того, відповідач під час розгляду органом опіки та піклування питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомила, що не заперечує проти проживання дитини разом з батьком.

Ухвалюючи вказане рішення, суд враховує особливості вказаної справи, зокрема, той факт, що як на час звернення до суду із вказаним позовом, так і на час ухвалення рішення по суті спору позивач у справі ОСОБА_1 , та малолітня дитина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживають в одному житлі за однією адресою, мати дитини, яка проживає окремо, не ставить питання про визначення місця проживання дитини з нею, тому правових підстав для вирішення питання про визначення місця проживання дитини із батьком на час розгляду справи немає, оскільки дитина зареєстрована і фактично проживає з батьком і його право не оспорюється.

За змістом положень, зокрема, статтей 15, 16 Цивільного кодексу України, статтей 8, 18, 161 Сімейного кодексу України, статтей 2, 4, 19, 184 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа, право якої порушене, оспорене чи не визнане, вправі захищати його судовим порядком шляхом пред`явлення позову до відповідальної за порушення права особи, судом вирішується саме спір між батьком і матір`ю щодо місця проживання малолітньої дитини (дітей), коли батько та мати, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина (діти).

Будь-яких підстав вважати, що право батька на визначення місця проживання дитини із ним не визнається, заперечується матір`ю дитини чи будь-ким наразі немає, докази про таке відсутні.

Суд вирішує спір, що реально виник, і не робить припущень щодо обставин і фактів, які ще не виникли, (а не як зазначено в позові «уникнення в майбутньому конфліктних ситуацій), та не регулює правовідносин щодо обставин проживання дитини, які не існують. За відсутності позову одного з батьків, з яким не проживає дитина, не вимагається підтвердження судом факту наявності в одного з батьків права на визначення місця проживання дитини, визнання такого права тощо, для цього відсутні процесуально-правові підстави. Звернення до суду про вирішення спору одного з батьків, право якого не порушено, дає підстави для відмови у задоволенні позову.

Крім того, щодо надання Управлінням з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради висновку про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розвязання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку Управління з питань захисту прав дітей, керуючись найкращими інтересами дитини, вирішено за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 (а.с.48-50).

Проте, суд зазначає, що зазначений висновок має рекомендаційний характер та не є обовязковим для суду (частина п`ята, шоста статті 19 Сімейного кодексу України). Водночас, суд не вважає висновок обґрунтованим, оскільки він не містить обставин, мотивів за яких комісія дійшла такого висновку. Неможливість проживання дитини з матір`ю взазагалі органами опіки не з`ясовувалась та не досліджувалась. Висновок ґрунтується лише на взаємній згоді батьків та дитини, не містить відповідного всебічного обґрунтування, викладений вкрай формально, що викликає у суду сумнів в його об`єктивності.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не доведено та жодним чином не обгрунтовано підстави звернення до суду з вказаним позовом, не наданого доказів заперечень відповідача щодо місця проживання їх спільної малолітньої дитини разом з позивачем, наявності спору між батьками, більш того відповідач погодилась та не заперечує щодо проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з позивачем, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з підстав його необгрунтованості та недоведеності.

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 18, 141, 150-152, 153-155, 157, 160, 161 Сімейного кодексу України, статтями 2, 4, 12, 19, 76-81, 89, 263-265, 272 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеними позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засідання було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складння повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_4 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, місцезнаходження: 25006, місто Кропивницький, вулиця Велика Перспективна, будинок № 41.

Повний текст рішення суду складено 28.10.2024 року.

Суддя Кіровського районного

суду міста Кіровограда Людмила КУЛІНКА

Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка

районного суду

м.Кіровограда