Рішення

від 22.10.2024 по справі 530/1405/23

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/1405/23

2/530/60/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

22.10.2024 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Сахно З.С., представника позивача за довіреністю Батрак Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Зіньків цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 до Селянського фермерського господарства "Фаворит", в особі голови Мінченка Віктора Анатолійовича, місце знаходження: с. Шилівка, Полтавського району, Полтавської області про розірвання договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

ОСОБА_1 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до Селянського фермерського господарства "Фаворит", в особі голови Мінченка Віктора Анатолійовича, місце знаходження: с. Шилівка, Полтавського району, Полтавської області про розірвання договору оренди землі.

З позову ОСОБА_1 вбачається, що він є власником земельної ділянки площею 2,96 га, кадастровий номер 5321385000:00:006:0076, яка знаходиться на території Проценківської сільської ради Полтавського (Зіньківського) району Полтавської області та перебуває у користуванні відповідача на підставі договору оренди землі від 06.06.2019 року. Відповідно до п.8 договору строк дії договору оренди становить 7 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору письмово, або усно повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Відповідно до п.9 договору плата вноситься орендарем у формі та розмірі 14,5 % від грошової оцінки землі, що на момент укладення договору становить 15404,19 грн. на рік за згодою сторін у будь-якій формі (грошовій, натуральній, відробітковій). Номенклатура, кількість та вартість продукції, робіт ,послуг, що надаються орендарем орендодавцю в рахунок орендної плати, зазначаються в додатку №1 до даного договору. Відповідно до п.11 договору орендна плата вноситься на протязі року, але не пізніше 31 грудня. Відповідно до п.14 договору у разі невнесення орендної плати у строки визначені цим договором справляється пеня у розмірі 120 % облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. 29.12.2022 року ОСОБА_1 на його картковий рахунок НОМЕР_1 було зараховано від СФГ Фаворит плату за оренду землі в розмірі 10505,25 грн., що суперечить п.9 договору. 27.04.2023 року ОСОБА_1 направив на адресу відповідача претензію з вимогою в самостійний спосіб сплатити недоплачену суму у відповідності до п.9 договору. 26.05.2023 року СФГ Фаворит перерахувало залишок несплачених коштів ОСОБА_1 у розмірі 4765,80 грн. за оренду землі за 2022 рік. 13.06.2023 року позивач направив повторну претензію до відповідача у разі не внесення орендної плати у строки визначені п 14 договору сплачується пеня у розмірі 120 % облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. 23.12.2021 року відповідач на картковий рахунок позивача перерахував суму за оренду земельної ділянки лишу у розмірі 14714,55 грн., що не відповідає п.9 договору. Протягом 2021,2022 року СФГ Фаворит в особі голови ОСОБА_2 систематично не сплачує орендну плату за користування переданою земельною ділянкою. В даному випадку має місце систематичне невиконання орендарем його зобов`язань по сплаті орендної плати та є підставою для дострокового розірвання договору оренди землі. Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся з позовом до суду в якому просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 2482,00 грн. та достроково розірвати договір оренди землі від 10.05.2019 року укладений між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем СФГ Фаворит на оренду належної йому земельної ділянки площею 2,9602 га, кадастровий номер 5321385000:00:006:0076 та стягнути судовий збір.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи справа передана на розгляд судді Должко С.Р..

Ухвалою судді від 22.09.2023 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

01.12.2023 року представником відповідача СФГ Фаворит адвокатом Кіндяк О.І. подано відзив на позов, у якому зазначено, що не заперечується те, що 10.05.2019 року між ОСОБА_1 та СФГ Фаворит укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,9602 га, кадастровий № 5321385000:00:006:0076строком на7років,який зареєстрований 03.06.2019року державнимреєстратором Тарасівської сільськоїради МанойлоН.А. за №31885841.Відповідно доп.5договору оренди нормативнагрошова оцінказемельної ділянкистановить 106235,82грн.Відповідно доп.9договору орендна платавноситься у форміта розмірі14,5% відгрошової оцінкиземлі, щона моментукладення договорустановить 15404,19грн..Вважає позовнівимоги безпідставними,оскільки згідно розрахунку орендиземлі згіднодоговору орендивід 10.05.2019року за періодз 10.05.2019року по31.12.2022року складає: за8місяців 2019року нарахованаорендна плата15000,00грн.,з якихПДФО 2700грн.,військовий збір225,00грн.,орендна платазгідно договору 14,5%від нормативногрошової оцінки10269,46грн.,переплата згіднодоговору оренди станом на31.12.2019року 4730,54грн.; за2020рік нарахована оренднаплата 15100,00грн.,з якихПДФО 2718,00грн.,військовий збір226,50грн.,орендна платазгідно договору 14,5%від нормативногрошової оцінки15404,19грн.,переплата згіднодоговору оренди станом на31.12.2020року 4226,35 грн.;за 2021рік нарахована оренднаплата 18000,00грн.,з якихПДФО 3240,00грн.,військовий збір270грн.,орендна платазгідно договору 14,5%від нормативногрошової оцінки15404,19грн.,переплата згіднодоговору оренди станом на31.12.2021року 6822,16 грн.;за 2022рік нарахована оренднаплата 19000,00грн.,з якихПДФО 3420грн.,військовий збір285,00грн.,орендна платазгідно договору 14,5%від нормативногрошової оцінки15404,19грн.,переплата згіднодоговору оренди станом на31.12.2022року 5652,17грн..Тобто станом на26.05.2023року переплатастановить 10417,97грн.. Зурахуванням нормПодаткового кодексу відповідачсплачував податок ізсуми нарахованоїорендної плати,а суманарахованої платибільша засуму згідноп.9договору,однак черезнарахування та сплатуяк податковимагентом податків,зарахування накартковий рахунок орендодавцякоштів було меншеза ціну котравизначена удоговорі,що неє порушеннямвимог договору,а зумовленевимогою Податковогокодексу України.У зв`зкуз цим порушенняморендарем вимог договору орендиземлі не вбачається, атому підставдля розірваннядоговору немає,а вимогаіз несвоєчасноїсплати орендноїплати єпохідною тане підлягаєзадоволенню. Враховуючи вищевикладене, просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , до Селянського фермерського господарства "Фаворит", в особі голови Мінченка Віктора Анатолійовича про розірвання договору оренди землі та стягнення пені в повному обсязі (а.с.52-59).

Ухвалою суду від 21.05.2024 року призначено по справі судовий розгляд (а.с.163).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, з`явився його представник за довіреністю Батрак Т.А., позовні вимоги підтримала та просила їх задовільнити.

Представник відповідача СФГ Фаворит адвокат Кіндяк О.І. не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі та просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі, просив врахувати відзив, який приєднано до матеріалів справи.

Заслухавши представника позивача, яка підтримала позовні вимоги, зачитавши заяву представника відповідача та дослідивши наявні матеріали справи, суд знаходить, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по даний час.

Відповідно до рішення Ради Суддів України від 24 лютого 2022 року № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні Верховна Рада України 24 лютого 2022 року на позачерговому засіданні запровадила воєнний стан через вторгнення Росії в Україну.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Рада суддівУкраїнивирішила звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.

З урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендувати зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України- кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідност. 10-13 ЦПК України- суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 18 ЦПК Українивстановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до вимогст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цивільного процесуального кодексу України.

Як передбачено нормою ст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 Про судове рішення у цивільній справі, - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процессу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процессу їхні процесуальні права та обов`язки, неслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процессу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процессу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,96 га, кадастровий номер 5321385000:00:006:0076, яка знаходиться на території Проценківської сільської ради Полтавського (Зіньківського) району Полтавської області ( а.с.15).

06.06.2019року між ОСОБА_1 (орендодавець)та СФГ"Фаворит", (орендар) було укладено договір оренди землі (а.с. 13-14), який 06.06.2019 року був зареєстрований у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексний номер 169504534. За умовами даного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування належну орендарю земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,9602 га. строком на 7 років.

Відповідно до п.8 договору строк дії договору оренди становить 7 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору письмово, або усно повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.9 договору плата вноситься орендарем у формі та розмірі 14,5 % від грошової оцінки землі, що на момент укладення договору становить 15404,19 грн на рік за згодою сторін у будь-якій формі (грошовій, натуральній, відробітковій). Номенклатура, кількість та вартість продукції, робіт, послуг, що надаються орендарем орендодавцю в рахунок орендної плати, зазначаються в додатку №1 до даного договору.

Відповідно до п.11 договору орендна плата вноситься на протязі року, але не пізніше 31 грудня.

Відповідно до п.14 договору у разі невнесення орендної плати у строки визначені цим договором справляється пеня у розмірі 120 % облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

29.12.2022 року ОСОБА_1 на його картковий рахунок НОМЕР_1 було зараховано від СФГ Фаворит плату за оренду землі в розмірі 10505,25 грн., що суперечить п.9 договору.

27.04.2023 року ОСОБА_1 направив на адресу відповідача претензію з вимогою в самостійний спосіб сплатити недоплачену суму у відповідності п.9 договору, так як орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 14,5 % від грошової оцінки землі, що на момент укладення договору становить 15404,19 грн..

26. 05.2023 року СФГ «ФАВОРИТ» перерахувало залишок несплачених коштів Позивачу в розмірі 4765,80 грн. на розрахунковий рахунок, в призначені платежу вказано орендна плата за 2022 рік, тобто порушуючи умови договору в строках виплат та не сплативши пені.

13.06.2023 року позивач направив повторну претензію до Відповідача з вимогою виконати пункт 14 договору у разі невнесення орендної плати у строки визначенні цим договором сплачується пеня у розмірі 120% облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення. 20.06 2023 року Позивач отримав замовний лист з претензійними вимогами, що підтверджено повідомленням про вручення укрпошти, але жодних дій на виконання пункту 14 договору на день подачі позовної заяви не вчинив.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.Договір оренди землі (у редакції Закону, чинного на момент укладення спірного договору) набирає чинності з моменту його державної реєстрації (ст.14,18,20 Закону).

Крім того, відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тобто обов`язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при укладенні правочину.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто волевиявлення учасника правочину має бути :1) вільним ( формуватися за відсутності тиску на психіку або особистість фізичної особи тощо, в умовах, за яких особа може належним чином оцінити ситуацію, визначити для себе мету правочину, отримати уявлення про його характеристику тощо); 2) таким, що відповідає внутрішній волі (намірам) суб`єктів правочину. Тому у разі коли воля суб`єкта правочину формувалася не вільно і (або) не відповідала його волевиявленню, правочин визнається недійсним.

Відповідно до ст.1,15,21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю цеплатіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно ст. ст. 24,25 Закону України "Про оренду землі" право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати кореспондується обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбаченихстаттями 24і25цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом Українита іншими законами України.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952 року), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать ,зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном ,не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Враховуючи п.19 коментованої постанови, застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16), задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2019 року у справі №127/17971/15-ц, відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і фактичним володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Тобто згідно із вимогами зазначених статей та частини третьої статті 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Зі змісту ст.210 ЦК України вбачається, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однією із загальних засад державної реєстрації прав є обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. (ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

В ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Державна реєстрація прав є обов`язковою, оскільки відповідно до ст.331, 334 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За змістом частини 1 статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

З наведених положень Закону вбачається, що в разі ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Частиною 3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому п.п. «а» п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 12.12.2011 № 3502/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 12.12.2011 за № 1429/20167, для внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили.

Статтею 1 та ч.1 ст.3 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Пунктом Д ч.1 ст.141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати

Згідно п.1 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно із вимогами ч. ч. 1, 2ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановленихдоговором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вонарозраховувала при укладенні договору.

Сплата Орендарем орендної плати у встановленому розмірі та строки є істотною умовою Договору оренди землі відповідно дост.15 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно достатті 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом Українита іншими законами України.

Згідно до статті 653ЦПК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У пункті «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українивизначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями13,15,21 Закону України «Про оренду землі»основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Наведені положення закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положенняЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другоїстатті 651 ЦК України.

Стаття 611 ЦК Українипередбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже робила правовий висновок щодо поняття систематичності несплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження №61- 41932сво18) згідно якої, підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

Судом встановленощо 10.05.2019року бувукладений договіроренди землі між ОСОБА_1 (орендодавець)та СФГ "Фаворит" (орендар)щодо орендиземельної ділянки площею 2,96 га, кадастровий номер 5321385000:00:006:0076, яка знаходиться на території Проценківської сільської ради Полтавського (Зіньківського) району Полтавської області.

Відповіднодост. 629 Цивільного кодексу України(далі по текстуЦК України) договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

За приписамист. 21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п.9 договору плата вноситься орендарем у формі та розмірі 14,5 % від грошової оцінки землі, що на момент укладення договору становить 15404,19 грн. на рік за згодою сторін у будь-якій формі ( грошовій, натуральній, відробітковій).

Згідно зст. ст.24,25 Закону України «Про оренду землі»орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати і зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися земельною ділянкою.Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно до п.11 договору орендна плата вноситься на протязі року, але не пізніше 31 грудня.

З платіжної інструкції № 103 від 26.05.2023 року вбачається, що ФГ Фаворит перераховано 4789 грн. 75 коп. орендна плата за 2022 рік (а.с.61), з платіжної інструкції № 345 від 29.12.2022 року вбачається, що ФГ Фаворит перераховано 10505 грн. 25 коп. орендна плата за 2022 рік (а.с.62), з платіжної інструкції № 1164 від 23.12.2021 року вбачається, що ФГ Фаворит перераховано 14490 грн. 00 коп. орендна плата за 2021 рік (а.с.63), з платіжної інструкції № 425 від 20.12.2020 року вбачається, що ФГ Фаворит перераховано 11735 грн. 50 коп. орендна плата за 2020 рік (а.с.64), що є порушенням п.9 та п. 11 договору оренди землі від 10.05.2019 року, оскільки орендна плата вноситься на протязі року, але не пізніше 31 грудня та сума на момент укладення договору становить 154044,19 грн..

Як вбачається з розрахунку заборгованості наданого СФГ Фаворит щодо договору оренди від 10.05.2019 року укладеного з ОСОБА_1 за період з 10.05.2019 року по 31.12.2022 року складає за 8 місяців 2019 року нарахована орендна плата 15000,00 грн., з яких ПДФО 2700 грн., військовий збір 225,00 грн., орендна плата згідно договору 14,5 % від нормативно грошової оцінки 10269,46 грн., переплата згідно договору оренди станом на 31.12.2019 року 4730,54 грн.; за 2020 рік нарахована орендна плата 15100,00 грн., з яких ПДФО 2718,00 грн, військовий збір 226,50 грн., орендна плата згідно договору 14,5 % від нормативно грошової оцінки 15404,19 грн., переплата згідно договору оренди станом на 31.12.2020 року 4226,35 грн.; за 2021 рік нарахована орендна плата 18000,00 грн., з яких ПДФО 3240,00 грн., військовий збір 270 грн., орендна плата згідно договору 14,5 % від нормативно грошової оцінки 15404,19 грн., переплата згідно договору оренди станом на 31.12.2021 року 6822,16 грн.; за 2022 рік нарахована орендна плата 19000,00 грн., з яких ПДФО 3420 грн., військовий збір 285,00 грн., орендна плата згідно договору 14,5 % від нормативно грошової оцінки 15404,19 грн., переплата згідно договору оренди станом на 31.12.2022 року 5652,17 грн.. Тобто станом на 26.05.2023 року переплата становить 10417,97 грн..

Відповідно до ч. 1ст. 96 ЗК Україниземлекористувач зобов`язаний своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Положеннями пункту288.2 статті 288 ПК Українивизначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до пункту288.3 статті 288 ПК Україниоб`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з пунктом 288.4 статті 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

У підпункті 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України зазначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Наведені положення у їх системному зв`язку дають підстави стверджувати, що об`єктом орендної плати є земельна ділянка, надана в оренду, а суб`єктом сплати даного платежу є орендар земельної ділянки. Орендна плата за землю є обов`язковим платежем у складі податку на майно, порядок адміністрування та сплати якого, визначеніПК України, у той час як плата за суборенду земельної ділянки є платежем в межах договірних відносин (суборенди), яка, в свою чергу, законодавчо обмежується орендною платою.

Таким чином, орендар земельної ділянки державної і комунальної власності зобов`язаний вносити орендну плату у розмірі та на умовах, визначених договором оренди й законодавством, незалежно від того, чи передана земля у суборенду та умов такої передачі. Суборендар же земельної ділянки у відповідності до положеньПК Українитакого обов`язку немає.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2019 року (справа №822/3241/15).

Відповідно до розрахунку нарахування орендної плати відповідачем не надано доказів сплати ПДФО та військового збору та доведено яким чином вираховувалася переплата згідно договору оренди, яка станом на 26.05.2023 року склала 10417,97 грн. (а.с.60).

Згідно з ч.2ст.152 ЗК Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п.п в) ч.1ст. 96 ЗК Україниземлекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з пунктом (д) ч.1ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до п.7 ч.2ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема: припинення правовідношення.

Згідно зіст. 22 Закону України «Про оренду землі»орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Згідно з ч. 1ст.32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом Українита іншими законами України.

Згідно з ч. 1ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно зіст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно дост. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, є істотною умовою договору оренди землі.

Згідно з ч.1 ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такий висновок зроблено Верховним Судом у справі № 183/262/17 від 06 березня 2019 року. Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду у справі № 475/793/17 від 25 травня 2020 року та № 291/1054/20 від 23 лютого 2022 року.

Для розірвання договору оренди земельної ділянки необхідна наявність саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 371/628/18 від 19 березня 2020 року.

Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 132/1947/18 від 20 травня 2020 року.

Враховуючи вищевикладене судом встановлена систематичність несплати оренди землі, оскільки за умовами договору оренди землі розмір річної орендної плати становить у сумі 15404,19 грн., який має бути сплачений не пізніше 31.12 поточного року, як встановлено в судовому засіданні орендна плата за 2022 рік згідно платіжної інструкції № 345 сплачена не в повній сумі, а лише 10505,25 грн. (а.с.62), а інша частина в сумі 4789,75 грн. сплачена згідно платіжної інструкції № 103 26.05.2023 року, що суперечить п.11 договору оренди в якому зазначено, що орендна плата вноситься на протязі року, але не пізніше 31 грудня, доказів сплати орендної плати за 2019 рік суду не надано, крім цього орендна плата згідно договору становить 15404,19 грн., а згідно платіжних інструкцій орендна плата за 2020 рік сплачена у сумі 11735,50 грн., за 2021 рік у сумі 14490,00 грн., що є істотним порушенням договору. Невиплата орендної плати має систематичний характер і є підставою для розірвання договору оренди землі з огляду на таке:

За правилами статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у разі його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим чи, навпаки, як це має місце при використанні презумпції, - існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Частиною першою статті 76ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі, оскільки вказані документи є платіжними і з них можливо встановити періоди нарахування (постанова Верховного Суду від 23 червня 2022 року в справі № 193/805/20).

Згідно з ч. 1 ст.626, ч. 1 ст.629, ст.651 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначаєтьсяЗаконом України "Про оренду землі".

Згідно з ч. 1ст. 14 Закону України "Про оренду землі"договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За ч. 1статті 15 Закону України "Про оренду землі"істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з ч. 1ст. 21 Закону України "Про оренду землі"орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з абз. 7 ч. 2ст. 25 Закону України від "Про оренду землі"орендар зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1ст. 32 Закону України "Про оренду землі"на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом Українита іншими законами України.

Пунктом "д" частини 1статті 141 ЗК Українивстановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Крім цього, суд критично оцінює посилання представника відповідача проте, що під час виплати орендної плати з суми нарахованої орендної плати підлягає відрахуванню податок на прибуток фізичних осіб, оскільки орендна плата не є базою оподаткування за податковим законодавством, а головне, і не може бути за умовами договору оренди землі, якими чітко встановлено розмір платежу та обов`язок орендаря внести (перерахувати) визначений умовами договору платіж до певного терміну.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»:«Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.».

Якщо умовами договору оренди землі чітко встановлено розмір платежу і обов`язок орендаря внести визначений умовами договору платіж до певного терміну, то цей платіж орендар зобов`язаний внести у розмірі, який встановлений договором, після чого для орендаря та орендодавця настають податкові наслідки, які врегульовані Податковим кодексом України.

Зокрема, підп. 1, п. 1 ст. 170 ПКУ встановлено, що нарахування (виплата) та оподаткування доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється податковим агентом платника податку, при цьомуоб`єкт оподаткування визначається зважаючи на розмір орендної плати, зазначеної в договорі оренди землі.

Нормою ст. 171«Особи, відповідальні за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку до бюджету»ПКУ встановлено не тільки осіб відповідальних за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку, а й те, щоподатковим кодексом України передбачена послідовність з нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, а не просто утримання чи сплату податку.

Внесення орендної плати у розмірі меншому, ніж передбачено умовами договору, є неналежним виконанням умов договору, що дає підстави не тільки для стягнення заборгованості, а й для розірвання договору оренди землі.

Застосування запропонованих результатів досліджень у практиці відносин між орендодавцем і орендарем та практиці розгляду судами справ, пов`язаних з порушенням виконання умов договору оренди землі внаслідок безпідставного зменшення орендарем в односторонньому порядку платежу за оренду землі, врегулюють проблему розрахунку за оренду землі та належного виконання умов договору.

Враховуючи те, що судом встановлено систематичну несплату та не в повному обсязі відповідачем орендної плати та сплати її не в повному обсязі за 2019 - 2022 роки, що є істотним порушенням умов договору оренди, а також враховуючи, що п. 33 договору оренди землі передбачає можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (у цій справі не сплата орендної плати за 2019 рік та за 2020,2021,2022 рік не в повному обсязі, за 2022 рік ще й з порушенням строків виплати) позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі від 10.05.2019 року підлягають задоволенню.

Крімцього,що стосуєтьсясамого договоруоренди землівід 10.05.2019року тосудом встановлено,що під часпідготовчого судовогозасідання представникомпозивача ОСОБА_3 був наданийоригінал договоруоренди землівід 10.05.2019року укладенийміж ОСОБА_1 (орендодавець)та СФГ"Фаворит", (орендар)щодо орендиземельної ділянки площею 2,96 га, кадастровий номер 5321385000:00:006:0076, яка знаходиться на території Проценківської сільської ради Полтавського (Зіньківського) району Полтавської області строком на2роки,який суперечить копіїдоговору орендиспірної земельноїділянки від 10.05.2019року укладенийміж ОСОБА_1 (орендодавець)та СФГ"Фаворит", (орендар)щодо орендиземельної ділянки площею 2,96 га, кадастровий номер 5321385000:00:006:0076, яка знаходиться на території Проценківської сільської ради Полтавського (Зіньківського) району Полтавської області строком на 7 років. Представник відповідача мав доступ до матеріалів справи в електронному вигляді, ознайомлений з вищезазначеним договором, але не надав суду доказів стосовно недійсності договору, крім цього підписи у договорах оренди різні, але представником відповідача не заявлено клопотання щодо проведення почеркознавчої експертизи у спірних договорах оренди , що підтверджується журналом судового засідання ( а.с.123-128) Окрім того, преставником відповідача не було надано пояснення про договір наданий представником позивача, який укладений на 2 роки та його достовірність.

Що стосується вимоги про стягнення пені, то суд виходить з наступного

За змістом частин 1, 2статті 21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За умовами п. 5 Договору оренди землі - Орендна плата вноситься у такі строки - до 31 грудня поточного року. Орендна плата вноситься на рахунок орендодавця або сплачується в іншій формі, погодженій сторонами.

Як вбачається з наведених вище норм права, договір оренди землі обов`язково є платним. Розмір орендної плати є істотною умовою договору оренди землі.

Підпунктом 28 Договору оренди землі передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату.

Натомість відповідач, в порушення строку та обов`язку, які передбачені договором оренди землі, своєчасно не здійснив внесення на користь позивача суми орендної плати за 2019-2022 рік.

Крім того, невиконання СФГ Фаворит власного договірного грошового зобов`язання у вигляді невнесення розміру орендної плати за отримані у користування сільськогосподарські угіддя за 2019 рік та не в повній сумі за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік сплачено поза межами строку 26.05.2023 року, що передбачає відповідальність, встановлену умовами Договору оренди землі, а саме: п. 14 - у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня в розмірі 120% облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно дост. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму богу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що СФГ Фаворит прострочив заборгованість по орендній платі за 2022 рік перед ОСОБА_1 що становить за січень 2023 року 31 день, лютий 28 днів, березень 31 день, квітень 30 днів, травень 26 днів - разом 146 днів, Облікова ставка НБУ 25% - 120 % від облікової ставки НБУ 30 % від суми 4765,80 грн. становить 1429,70 грн. 4765,80+1429,70 = 6195,50 грн. : 364 дні = 17 грн. за один день,17*146 днів = 2482, грн. 00 коп. заборгованість по договору відповідно до п.14 складає 2482,00 грн..

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав в судовому порядку шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку по оплаті орендної плати та наявність правових підстав для стягнення пені за прострочення виплати орендної плати, оскільки це передбачено договором.

Враховуючи вищевикладене, в діях товариства вбачається порушення умов договору оренди, яке полягає в систематичній (два та більше випадків) несплаті орендної плати, передбаченої договором, доводи представника відповідача з даного приводу, що викладені у відзиві, суд вважає необґрунтованими і безпідставними. Відповідач не надав суду обґрунтованих доводів та належних доказів поважності причин порушення строків виплати орендної плати перед позивачем.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також, суд зауважає, що право позивача на майно у виді орендної плати також захищається та практично гарантується ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки така виплата є прибутком для позивача, яка випливає із нерухомої власності у виді земельної ділянки, і ця виплата передбачена добровільно укладеним між сторонами спору договором оренди земельної ділянки (п.42,45,46,57 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1989 року у справі «Мелахер та інші проти Австрії» (Mellacher and Others v. Austria), заяви №№ 10522/83; 11011/84; 11070/84).

Відповідно до ч.1 ст. 133ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства ухвалюючи рішення на основі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні та керуючись ст.ст.1,2,4,7,8,12,13,19,30,81,141,210,228-229,258- 274, 279,280-289,354,430ЦПК України, ст.ст.11,15,256,260,261,267,509,526,626,638,651 ЦК України,ст. 141 ЗК України, Законом України "Про оренду землі", ЗУ "Про судовий збір", суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ,адреса проживання: АДРЕСА_1 до Селянськогофермерського господарства"Фаворит",в особіголови МінченкаВіктора Анатолійовича,місце знаходження:с.Шилівка,Полтавського району,Полтавської областіпро розірваннядоговору орендиземлі задоволити.

Договір оренди землі від 10.05.2019 року укладений між ОСОБА_1 та селянським фермерським господарством Фаворит в особі голови Мінченка Віктора Анатолійовича відносно земельної ділянки площею 2,9602 га, в тому числі 2,9602 га ріллі кадастровий номер 5321385000:00:006:0076, що розташована на території Проценківської сільської ради Полтавського (Зіньківського) району Полтавської області розірвати.

Стягнути з Селянського фермерського господарства "Фаворит", в особі голови Мінченка Віктора Анатолійовича, місце знаходження: с. Шилівка, Полтавського району, Полтавської області, код ЄДРПОУ 330937261 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 (дві тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. пені згідно договору оренди землі від 10.05.2019 року.

Стягнути з Селянського фермерського господарства "Фаворит", в особі голови Мінченка Віктора Анатолійовича, місце знаходження: с. Шилівка, Полтавського району, Полтавської області, код ЄДРПОУ 330937261 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 (одну тисячу сімдесят три гривні ) 60 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути з Селянського фермерського господарства "Фаворит", в особі голови Мінченка Віктора Анатолійовича, місце знаходження: с. Шилівка, Полтавського району, Полтавської області, код ЄДРПОУ 330937261 на користь держави 1610 (одна тисяча шістсот десять гривень) 80 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.

Написано власноручно.

Повний текст рішення виготовлено 24 жовтня 2024 року.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області С.Р. Должко