Ухвала

від 25.10.2024 по справі 953/2011/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/2011/24

н/п 2/953/1962/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2024 р. м. Харків

Київський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря судових засідань Бірукової Л.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Харкові клопотання відповідача ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду по цивільній справі за позовною заявою керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова Новікова Е. в інтересах держави в особі позивачів: Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Циркунівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області, третя особа: Державне підприємство "Харківська лісова науково-дослідна станція" про визнання незаконним та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, визнання недійсними договору купівлі продажу, зобов`язання повернути земельну ділянку, скасувати реєстрацію,-

за участю представника позивача Добронос Д.С.,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Київського районного суду м.Харкова знаходиться позовна заява прокурора в інтересах держави до відповідачів, в якій просить: 1) визнати незаконним та скасувати рішення XXXII сесії V скликання Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 30.07.2009, яким передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку, з кадастровим номером 6325185001:00:038:0192, площею 0,1200 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 ); 2) визнати недійсним виданий ОСОБА_1 державний акт серії ЯЛ №183780, зареєстрований 16.08.2010 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №011070300234, на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325185001:00:038:0192, площею 0, 1200 га для ведення садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ) визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:015:0030, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 12.08.2016 №1877, зареєстрований рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Т.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30920470 від 12.08.2016; 4) зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:015:0030, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , у власність держави в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації; 5) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:015:0030 (номер відомостей про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 15887172); 6) скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600: 41:015:0030, площею 0,12 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , з припиненням речових прав ОСОБА_2 .

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 19.03.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі.

09.04.2024 до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування якого зазначила, що прокурор не довів наявність підстав для представництва у цій справі інтересів Державного агентства лісових ресурсів України, не зазначено у чому полягає обґрунтування необхідності захисту прав та інтересів відповідного державного органу, який протягом 15 років не заявляв про порушення.

18.10.2024 до суду від позивача надійшли письмові заперечення на вказане клопотання, в яких сторона позивача просила заяву представника відповідача залишити без задоволення, зазначивши, що позов у цій справі подано прокурором, зокрема в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України до сфери управління якого входить державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», в постійному користуванні якого перебуває земельна ділянка.

Звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності. Обраний спосіб захисту в даному випадку спрямований на поновлення порушених прав держави. Оскільки при визнанні відсутності у відповідачів прав на спірні земельні ділянки, підлягає поновленню порушене право власності держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України, до сфери управління якого входить ДП «ХАРКІВСЬКА ЛНДС», яке є постійним користувачем спірної земельної ділянки, шляхом зобов`язання відповідача повернути у власність держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України 6-1цс15 від 11.02.2015. Чинність рішень органу місцевого самоврядування, державного акту на право власності на земельну ділянку, а також реєстрації земельної ділянки та речових прав на неї порушує визначений законодавством порядок набуття права власності на земельні ділянки державної (комунальної) форми власності та фактично нівелює роль цілої системи органів державної влади та місцевого самоврядування, які на підставі вимог закону здійснюють повноваження у цій сфері.

Про зазначені вище порушення та намір представництва інтересів держави органами прокуратури у суді в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Київською окружною прокуратурою міста Харкова 10.02.2022 скеровано листи до Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної державної адміністрації та ДП «Харківська лісова науково дослідна станція» з пропозицією захистити інтереси держави шляхом пред`явлення позовів.

В подальшому прокурором направлено до Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної державної (військової) адміністрації повідомлення в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» від 11.12.2023, що підтверджується накладними та описом вкладення у цінні листи (копії додано до позову).

Однак, не зважаючи на сплив тривалого часу з моменту відчуження зазначеної вище земельної ділянки, Харківською обласною державною адміністрацією та Державним агентством лісових ресурсів України заходи, спрямовані на її повернення у власність держави, не вжито, своїм правом на звернення до суду з відповідним позовом зазначені особи не скористались, що свідчить про їх бездіяльність та наявність у Київської окружної прокуратури міста Харкова передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для звернення до суду з даним позовом самостійно. Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Таким чином, при наявності порушень інтересів держави та бездіяльності органу, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, прокурором встановлена наявність визначених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення до суду з позовною заявою.

Сторони, які беруть участь у справі в підготовче судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

За змістом статей 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно статті 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення належать землі, зайняті зеленими насадженнями в межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до вимог статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до положень статей 141, 149 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Згідно п.1 положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою КМУ від 08.10.2014 №521 -Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Згідно п.7 Положення- Держлісагентство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 4 ст. 4 Положення передбачено, що Держлісагенство здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства (крім державного контролю з карантину рослин та у сфері захисту рослин).

Статтею 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Судом вбачається, що позов у цій справі подано прокурором, зокрема в інтересах держави в особі Держлісагенства України, Харківської обласної державної адміністрації (Харківської військової адміністрації) у зв`язку з незаконним заволодінням земельною ділянкою державної власності лісогосподарського призначення.

Суд враховує думку сторони позивача, що спірні земельні ділянки передано у приватну власність за рахунок земель, що перебувають ДП «у постійному користуванні «Харківська лісова науково-дослідна станція» без виключення з Державного лісового фонду України, межі цих земельних ділянок накладаються на землі лісового фонду, отже Державне агентство лісових ресурсів України, в інтересах якого пред`явлений позов прокурором, є належним позивачем у справі.

Суд звертає увагу на постанову Великої палати Верховного суду України від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, зі змісту якої вбачається, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 статті 131-1 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia), заява № 42454/02, § 35).

За змістом частини другої статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункт 8.5), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80) та інші).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункти 8.10, 8.12) від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81)).

Незалежно від того, хто саме звернувся до суду, - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор - у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор. На відміну від останнього та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 82-83).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; тут і далі - у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду).

З наведеного можна виснувати, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Останній не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може та бажає захищати інтереси держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 45)). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову).Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього кодексу (речення третє абзацу третього статті 45 ЦПК України у вказаній редакції).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункти 38-39)).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 40)).

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 43)).

Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів(пункт 3 частини першої статті 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» у редакції, чинній на час звернення до суду).

Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України (пункт 5 статті 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

У позовній заяві прокурор вказав, що у нього є підстави для звернення до суду, бо Державне агентство лісових ресурсів України, Харківська обласна державна адміністрація та ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» цього не зробили. Прокурор долучив до позовної заяви лист-відповідь Державного агентства лісових ресурсів України від 17.05.2022, відповідно до змісту якого Держлісагенство не заперечує щодо представництва Київською окружною прокуратурою м.Харкова інтересів держави в даному випадку. Крім того, в подальшому прокурором направлено до Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної державної адміністрації та ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» повідомлення в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» від 11.12.2023. Прокурор у позовній заяві вказав, що, на його думку, порушення інтересів держави полягало у незаконному переданні спірної земельної ділянки приватній особі, внаслідок чого постраждали інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів; обґрунтував необхідність захисту цих інтересів політикою держави щодо забезпечення охорони, відтворення та сталого використання зазначених ресурсів із урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Отже, прокурор виконав вимоги процесуального закону, визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їхнього захисту, а також зазначив органи, які, хоч і уповноважені державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідні заходи не вжили.

Враховуючи викладене, клопотання відповідача ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 257, 258-260 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду по цивільній справі за позовною заявою керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова Новікова Е. в інтересах держави в особі позивачів: Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Циркунівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області, третя особа: Державне підприємство "Харківська лісова науково-дослідна станція" про визнання незаконним та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, визнання недійсними договору купівлі продажу, зобов`язання повернути земельну ділянку, скасувати реєстрацію,- відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Т.В. Юрлагіна