Рішення

від 24.10.2024 по справі 759/12344/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/12344/24

пр. № 2/759/4284/24

24 жовтня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Марченко В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за фактичне користування послугами,-

ВСТАНОВИВ:

17.06.2024 року позивач звернувся до суду із вказаними позовними вимогами, просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 23 750,00 грн; інфляційні втрати у розмірі 2 488,51 грн, загальну суму 3% річних у розмірі 686,40 грн, в тому числі сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн та сплачену суму правової допомоги у розмірі 4 500,00 грн., що загалом складає 34 452,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_1 є належним користувачем на підставі органу місцевого самоврядування капітального гаражного боксу № НОМЕР_1 , який знаходиться на земельній ділянці відведеній позивачу для експлуатації та обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі чого позивач здійснює охорону в тому числі металевого гаражу № НОМЕР_1 , належного відповідачу. Отже, відповідач отримав перепустку на в`їзд на територію стоянки та користувався гаражем, сплачував щомісячні внески за фактичне користування послугами та охорону машин в тому числі металевого гаражу. Проте у подальшому відповідач перестав оплачувати послуги наданих позивачем, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість станом на 10.06.2024 року у розмірі 23 750,00 грн, у зв`язку із чим, позивач надсилав на адресу відповідача претензії та пропозиції щодо мирного врегулювання спору про оплату боргу, однак оплату у повному обсязі здійснено не було. Зважаючи на те, що відповідач продовжує користувався капітальним гаражем № НОМЕР_1 позивач вважає, що має право на стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 488,51, а також 3% річних у розмірі 686,40 грн за весь період прострочення виконання грошового зобов`язання з 01.01.2017 року по 10.06.2024 року, що загалом становить 26 924,91 грн.

Ухвалою судді від 18 червня 2024 року розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 33, 34).

Ухвалою судді відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

Поряд з цим, відповідач ухвалу судді від 18 червня 2024 року про відкриття провадження разом із позовною заявою та додатками не отримав, оскільки вказані документи повернулися разом з рекомендованим повідомленням та конвертом до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 57).

Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направив.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі рішення №138 виконавчого комітету Ленінградської районної ради народних депутатів від 09.03.1992 р. виділено земельну ділянку для розміщення тимчасової автомобільної стоянки малому підприємству «Партнер» по вул. Жмеринській, 1-А (а.с. 12).

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 22.04.2011 року змінено найменування юридичної особи ПрАТ СП «Партнер» (а.с. 9).

ПрАТ СП «Партнер» діє на підставі статуту затвердженого рішення Загальних зборів акціонерів протоколом №19 від 01.04.2011 р. (а.с. 7, 8).

Згідно наказу №122 від 30.12.2016 р. збільшено витрати на утримання охорони та експлуатації АС №5 ПрАТ СП «Партер» з 01.01.2017 р., а тому щомісячні внески на відшкодування витрат становлять 400,00 грн (а.с. 17, 18).

Згідно наказу №98 від 28.12.2018 р. збільшено витрати на утримання охорони та експлуатації АС №5 ПрАТ СП «Партер» з 01.01.2019 р., а тому щомісячні внески на відшкодування витрат становлять 500,00 грн (а.с. 19, 20).

Згідно наказу №130 від 30.12.2021 р. збільшено витрати на утримання охорони та експлуатації АС №5 ПрАТ СП «Партер» з 01.01.2022 р., а тому щомісячні внески на відшкодування витрат становлять 600,00 грн (а.с. 21, 22).

Згідно наказу №36 від 29.03.2024 р. збільшено витрати на утримання охорони та експлуатації АС №5 ПрАТ СП «Партер» з 01.04.2024 р., а тому щомісячні внески на відшкодування витрат становлять 650,00 грн (а.с. 23, 24).

Як вбачається із матеріалів справи, ПрАТ СП «Партнер» укладав такі договори: договір №1/г про надання послуг по захороненню твердих побутових відходів на сміттєзвалищі від 26.01.2017 р., додаткову угоду № від 23.12.2015 Р. до договору про постачання електричної енергії №ПЗ/ЕЕ-071111/1068/НЮ ВІД 25..05.2011 року, договір №486КІО про спільне використання конструкцій технологічних мереж зовнішнього освітлення від 01.02.2022 р., договір №02 від 01.01.2022 р. щодо виконання робіт по вивезенню та розміщенню на полігоні в смт Бородянка твердих побутових відходів (ТПВ) та харчових відходів (а.с. 25-35).

Позивач в якості доказу наявності суми боргу надав до суду взаємні розрахунки із орендаторами за період з 01.01.2017 р. по 13.06.2024 р. де у відповідача виникла заборгованість за користування послугами ПрАТ СП «Партнер» АС №% гараж № НОМЕР_1 у розмірі 23 750,00 грн (а.с. 13).

У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань, ПрАТ СП «Партнер» звертався до ОСОБА_1 із вимогами від 25.02.2019 р., 19.01.2021 р. та 12.05.2023 р. про сплату суми боргу (а.с. 14-16).

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 488,51 грн та 3% річних у розмірі 686,40 грн за період з 01.01.2017 по 10.06.2024 р., що разом із основною сумою боргу 23 750,00 грн, становить 26 924,91 грн.

Також, вказує, що відповідач є належним користувачем на підстав направлення Органу місцевого самоврядування капітального гаражного боксу № НОМЕР_1 , який знаходиться на земельній ділянці відведеній позивачу для експлуатації та обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу.

За змістом ч. 1 ст. 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до ст. 977 ЦК України якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним.

Договір зберігання транспортних засобів вважається укладеним з моменту передання майна на зберігання, що свідчить про його реальний характер. Між тим, загальні положення про зберігання передбачають обов`язок професійного зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому (ч. 2 ст. 936 ЦК). Тобто, зазначена норма передбачає можливість укладення договору зберігання за конструкцією консенсуального і цілком поширюється на спеціальні види зберігання, а отже - і на договір зберігання транспортних засобів.

В той же час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що саме відповідач є власником чи належним користувачем гаражного боксу НОМЕР_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім цього, суд не приймає до уваги той факт, що відповідач отримав перепустку на в`їзд на територію стоянки та користування гаражем, оскільки доказів на підтвердження вказаному не надано.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача інфляційних страт у розмірі 2 488, 51 грн та 3 % річних у розмірі 686,40 грн, то вказані вимоги є похідними від позовної вимоги про стягнення заборгованості, а тому задоволенню не підлягають.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем може бути особа, яка вважає, що її право, свободу чи інтерес порушено та створені перешкоди для реалізації її прав, що зумовило її звернення до суду. При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права або виникнення додаткового обов`язку.

Проте, позивачем не доведено перед судом, що його право було порушено зазначеними ним відповідачем, а судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси осіб, при доведеності того, що саме визначені позивачем відповідачі порушили ці права.

Крім того, статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З огляду на наведене можна дійти висновку, що обов`язковою умовою для судового захисту будь-якого права, є наявність достовірних даних про те, що право особи порушено, не визнане, або оспорене іншою особою, і цією особою має бути саме той суб`єкт, який вказаний у позовній заяві відповідачем.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу суд, слід зазначити наступне.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Досліджуючи питання щодо співмірності розміру таких витрат із реальними адвокатськими послугами, наданими позивачу у цій справі, суд зазначає таке.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Проте на підтвердження сплати позивачем суми судових витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги представником позивача не надано до суду відповідного документу, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформленого у встановленому законом порядку, що позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, а суд перевірити надання та оплату таких послуг.

Отже, враховуючи вищезазначені обставини суд вважає, що представником позивача не підтверджено належними та допустими доказами заявлені вимоги, зокрема відповідним банківським документом, який би підтверджував оплату таких послуг, та зважаючи на ту обставину, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, внаслідок чого вимоги про стягнення витрат у розмірі 4 500,00 грн на правову допомогу не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягає стягненню на користь позивача понесені судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 527, 629, 901, 903, 977, 936 ЦК Украни; ст.ст. 4, 5, 12, 13, 48, 51, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за фактичне користування послугами - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: Ключник А.С.

Позивач: Приватне акціонерне товариство СП «Партнер» (код за ЄДРПОУ 13684158, юридична адреса: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 1-А);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ).