Постанова

від 28.10.2024 по справі 911/3882/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2024 р. Справа№ 911/3882/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Олексієнка Володимира Вікторовича

на рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2024

у справі № 911/3882/23 (суддя Щоткіна О.В.)

за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства»

до Фізичної особи-підприємця Олексієнка Володимира Вікторовича

про стягнення 58 807,17 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Комунальне підприємство «Виробниче управління комунального господарства» (далі позивач, КП «ВУКГ») звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою від 12.12.2023 № 1142/01-07 до фізичної особи-підприємця Олексієнка Володимира Вікторовича (далі відповідач, ФОП Олексієнко В.В.) про стягнення 58807,17 грн заборгованості: за договором № 19 від 15.07.2022 26808,87 грн основного боргу, 1027,89 грн інфляційних втрат, 746,98 грн 3% річних; за договором № 20 від 15.07.2022 28346,74 грн основного боргу, 1086,86 грн інфляційних втрат, 789,83 грн 3% річних.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 15.07.2022 між КП «ВУКГ», як виконавцем, та ФОП Олексієнком В.В., як замовником, укладено договори № 19 та № 20 щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою, відповідно до умов яких замовник зобов`язався оплатити пайову участь в утриманні об`єктів благоустрою: тимчасова споруда торгівельного призначення для провадження підприємницької діяльності площею 25,8 кв. м по вул. Миру, 2-г в с. Сеньківка, Бориспільського району та тимчасова споруда торгівельного призначення для провадження підприємницької діяльності площею 27,28 кв. м по вул. Гетьмана Івана Сулими в с. Лебедин, Бориспільського району, власником яких є замовник, а виконавець зобов`язався забезпечити належне утримання прилеглої до зазначеної споруди території.

Позивач стверджує, що відповідач не дотримується свого обов`язку та не перераховує позивачу кошти відповідно до умов договорів, чим порушує законні права та інтереси КП «ВУКГ» як надавача послуг з благоустрою населених пунктів Бориспільської міської територіальної громади.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.02.2024 у справі № 911/3882/23 задоволено позов частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Олексієнка Володимира Вікторовича на користь Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» 48261 грн 18 коп. основного боргу, 1850 грн 41 коп. інфляційних втрат, 1344 грн 70 коп. 3% річних та 2348 грн 50 коп. судового збору. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення мотивоване тим, що позивач стверджує, що за розрахунками позивача, загальна сума боргу за договором № 19 від 15.07.2022 становить 26808,87 грн, розрахована за період з липня 2022 року по січень 2023 року, виходячи із ціни за день в розмірі 152,32 грн. Сума боргу за договором № 20 від 15.07.2022 становить 28346,74 грн, розрахована за період з липня 2022 року по січень 2023 року, виходячи із ціни за день в розмірі 161,06 грн. Дослідивши додатки, які викладені у вигляді таблиць, суд дійшов висновку, що вони не можуть бути взяті до уваги під час вирішення цього спору, оскільки, всупереч пункту 8.2 договорів, вони не підписані сторонами, а відтак не можуть вважатись невід`ємними частинами договорів № 19 та № 20 як помилково вважає позивач. Оскільки відповідно до умов пункту 1.3 договорів замовник здійснює оплату пайової участі у розмірі, установленому в пункті 1.2 цих договорів, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача 23457,78 грн пайової участі за договором від 15.07.2022 № 19 та 24803,40 грн пайової участі за договором від 15.07.2022 № 20. Вимогу КП «ВУКГ» від 15.12.2022 № 848 про сплату 23457,78 грн пайової участі за договором від 15.07.2022 № 19 та 24803,40 грн пайової участі за договором від 15.07.2022 № 20 вручено ФОП Олексієнку В.В. 28.12.2022. Таким чином, відповідач був зобов`язаний сплатити позивачу суму коштів пайової участі в строк до 04.01.2023. Матеріали справи не містять доказів сплати замовником на користь виконавця пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою за договорами від 15.07.2022 № 19 та № 20, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати пайової участі у сумі 55155,61 грн підлягають задоволенню частково, а саме: 23457,78 грн за договором від 15.07.2022 № 19 та 24803,40 грн за договором від 15.07.2022 № 20, що загалом становить 48261,18 грн. Суд вважає листи Сеньківського старостинського округу від 19.01.2023 та Кучаківського старостинського округу від 12.01.2023 № 16 неналежними та недопустимими доказами в розумінні статей 76, 77 ГПК України, оскільки вони абсолютно не спростовують обов`язок відповідача виконати взяті на себе зобов`язання за договорами № 19 та № 20 щодо сплати пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою. Щодо викладених у відзиві вимог відповідача про розірвання договорів від 15.07.2022 № 19 та № 20, то процесуальне законодавство не передбачає викладення у відзиві адресованих суду вимог про розгляд спору про право, що виник. Здійснивши за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» перерахунок 3% річних та інфляційних втрат на прострочені та належні до сплати відповідачем позивачу платежі пайової участі, не виходячи за межі визначених позивачем періодів, суд установив, що за прострочення сплати пайової участі за договором № 19 від 15.07.2022 з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 899,41 грн інфляційних втрат і 653,60 грн 3% річних; за договором № 20 від 15.07.2022 951,00 грн інфляційних втрат і 691,10 грн 3% річних. Отже вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції і 3% річних підлягають частковому задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 27.02.2024 у справі № 911/3882/23, Фізична особа-підприємець Олексієнко Володимир Вікторович звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду; відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2024 у справі № 911/3882/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» в повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує, що з причини не здійснення господарської діяльності, неможливості ведення підприємницької діяльності, скаржник і звертався до позивача з листами з проханням розірвати спірні договори. Проте позивач не мав наміру це робити, вимагаючи просто стягнути зі скаржника кошти, крім того, роботи по утриманню території позивачем не велися, то за які послуги скаржник має оплачувати кошти позивачу. На думку скаржника, позивач, діючи недобросовісно, мав намір просто збагатись за рахунок відповідача.

Також на думку скаржника, суд нівелює саме поняття дисципліни суб`єктів підприємництва, оскільки якщо можна не надавати фактично послуги і при цьому вимагати їх оплати в судовому порядку, при цьому будучи комунальним підприємством органу місцевого самоврядування, то звідси випливає, що одні суб`єкти господарювання мають абсолютну свободу вибору поведінки у зобов`язальних відносинах, не беручи до уваги сподівання та очікування споживача послуг. Тобто, позивач зобов`язаний надавати послуги з благоустрою, і лише тоді, у разі затримки, вимагати оплати, однак, матеріали справи не містять доказів фактичного надання послуг з належного утримання прилеглих територій до тимчасових споруд, наявності актів приймання-передачі наданих послуг, доказів надання їх відповідачу, а отже відповідач вважає, що у позивача відсутні підстави для стягнення коштів з відповідача.

Скаржник заперечує щодо висновків суду з приводу недопустимості доказів, оскільки вони отримані без порушення закону.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що щодо посилання відповідача про відсутність доказів фактичного надання послуг з належного утримання прилеглих територій до тимчасових споруд, актів приймання-передачі наданих послуг, судом вірно зазначено, що умовами договорів від 15.07.2022 № 19 та № 20 не передбачено складення актів виконаних робіт (наданих послуг) тощо, які були б підставою для сплати відповідних пайових внесків, адже відповідно до умов договорів, підставою для сплати таких внесків є самі договори, а посилання відповідача на листи Сеньківського старостинського округу від 19.01.2023 та Кучаківського старостинського округу від 12.01.2023 № 16, позивач вважає неналежними та недопустимими доказами, так як про їх існування позивач дізнався лише з матеріалів даної справи, і вони не спростовують обов`язок відповідача виконати взяті на себе зобов`язання за договорами № 19 та № 20 щодо сплати пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою.

Позивач зазначає, що не залучався до проведення комісійного обстеження місць розміщення належних відповідачу тимчасових споруд.

На думку позивача, неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати коштів пайової участі у встановлений строк підтверджено матеріалами справи та останнім не спростовано.

Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що вважає, що позивачем не було вжито жодних заходів, необхідних для виконання зобов`язання щодо належного утримання об`єктів благоустрою за адресами: с. Сеньківка, вул. Миру, 2Г, с. Лебедин, вул. Гетьмана Івана Сулими, і доказів протилежного позивачем не надано.

На думку відповідача, судом було взято до уваги лише доводи однієї сторони, які не ґрунтуються на відповідних доказах, судом не враховано доводи іншої сторони, тому рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2024 у справі № 911/3882/23 має бути скасоване.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/3882/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Олексієнка Володимира Вікторовича на рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2024 у справі № 911/3882/23 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати (доплати) судового збору у розмірі 503,25 грн.

26.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжну інструкцію № 2992-7586-3968-2361 від 21.03.2024, що свідчить про сплату (доплату) судового збору у розмірі 503,25 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Олексієнка Володимира Вікторовича на рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2024 у справі № 911/3882/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Олексієнка Володимира Вікторовича на рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2024 у справі № 911/3882/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Враховуючи воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення повітряної тривоги, періодичні відключення електроживлення, надходження матеріалів справи № 911/3882/23 до Північного апеляційного господарського суду 10.04.2024, перебування суддів у відпустках, тимчасові непрацездатності суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 911/3883/23 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області № 934 від 29.11.2021 надано дозвіл відповідачу на встановлення тимчасової споруди торгівельного призначення для провадження підприємницької діяльності (загальною площею до 30 кв.м) по вулиці Гетьмана Івана Сулими в с. Лебедин Бориспільського району терміном на 2 роки.

Рішенням Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області № 240 від 27.06.2022 надано дозвіл відповідачу на встановлення тимчасової споруди торгівельного призначення для провадження підприємницької діяльності (загальною площею до 30 кв.м) по вулиці Миру, 2-г в с. Сеньківка Бориспільського району терміном на 2 роки.

Відповідно до пункту 3 зазначених рішень відповідачу також рекомендовано звернутися до КП «ВУКГ» для укладання договору на вивіз твердих побутових відходів та облаштувати урни для сміття біля павільйону.

14.07.2022 відповідач звернувся до позивача з проханням укласти договір пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою за адресами: Бориспільський р-н, с. Сеньківка, вул. Миру, 2г, терміном на 2 роки, на підставі рішення Бориспільської міської ради № 240 від 27.06.2022; Бориспільський р-н, с. Лебедин, вул. Гетьмана Івана Сулими, терміном на 2 роки, на підставі рішення Бориспільської міської ради № 934 від 29.11.2021.

В подальшому, відповідач, як замовник, та позивач, як виконавець, керуючись Законом України «Про благоустрій населених пунктів», іншими нормативно-правовими актами, а також відповідно до рішень виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 934 від 29.11.2021 та № 240 від 27.06.2022, уклали 15.07.2022 договори щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою № 19 та № 20 (далі також - договір № 19, договір № 20, договори).

Відповідно до п. 1.1 договорів № 19 та № 20 відповідач зобов`язався оплатити пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою: тимчасова споруда торгівельного призначення для провадження підприємницької діяльності площею 25,8 кв.м по вул. Миру, 2-г в с. Сеньківка, Бориспільського району та тимчасова споруда торгівельного призначення для провадження підприємницької діяльності площею кв.м по Гетьмана Івана Сулими в с. Лебедин, Бориспільського району, відповідно, власником якої є відповідач, а позивач зобов`язався забезпечити належне утримання прилеглої до зазначеної споруди території.

У пункті 1.2 договорів сторони погодилися, що відповідач сплачує пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою у розмірі 23 457,78 грн за договором № 19 та 24 803,40 грн за договором № 20.

Обсяги пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою визначені згідно з рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради «Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі власників пересувних тимчасових споруд для здійснення сезонної, ярмаркової торгівлі та атракціонів в утриманні об`єктів благоустрою м. Бориспіль» та відповідно до пункту 10 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та зазначені у розрахунках обсягів пайової участі, який є невід`ємною частиною даного Договору.

За умовами пункту 1.3 договору № 19 відповідач здійснює оплату пайової участі у розмірі, установленому в пункті 1.2 цього договору, згідно рахунку вартості пайової участі, що є невід`ємною частиною даного договору.

У пункті 1.3 договору № 20 зазначено, що відповідач здійснює оплату пайової участі у розмірі, установленому в пункті 1.2 цього договору.

Пунктом 2.1 договорів передбачено, що позивач має право вимагати від відповідача своєчасної оплати пайової участі у розмірі, установленому в пункті 1.2 цих договорів.

За умовами пункту 2.2 договорів позивач зобов`язується з урахуванням вимог Правил благоустрою, затверджених рішенням Бориспільської міської ради від 14.09.2021 № 987-13-VІІІ «Про затвердження правил благоустрою Бориспільської міської територіальної громади», забезпечити на території, прилеглій до розміщення тимчасової споруди у межах, визначених схемою благоустрою території:

- санітарне очищення та прибирання з дотриманням вимог Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 № 145, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.04.2011 за № 457/19195;

- утримання вулично-дорожньої мережі з дотриманням вимог Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14.02.2012 № 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2012 за № 365/20678;

- утримання зелених насаджень з дотриманням вимог Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 27.07.2006 за № 880/12754;

- виконання відповідних робіт з утримання об`єктів благоустрою згідно з номенклатурою, наведеною у додатку 5 до пункту 1.8 Порядку проведення ремонту та утримання об`єктів благоустрою населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 23.09.2003 № 154, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12.02.2004 за № 189/8788.

Підпунктом 1 пункту 2.4 договорів обумовлено, що відповідач зобов`язується своєчасно сплачувати пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою у розмірі, установленому в пункті 1.2 цих договорів.

Відповідно до пункту 6.1 договорів останні набирають чинності з дати їх підписання та діють до 15.12.2022.

У випадку, коли за місяць до закінчення дії цих договорів однією зі сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договорів або необхідність їх перегляду, ці договори вважаються продовженим на той самий строк, але не більше ніж передбачено рішеннями Бориспільської міської ради № 240 від 27.06.2022 та № 934 від 29.11.2021 (пункт 6.3 договорів).

Пунктом 7.2 договорів визначено, що дія цих договорів припиняється у разі: невиконання сторонами умов цих договорів; за згодою сторін, якщо інше не встановлено договорами або законом; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін разі істотного порушення договорів другою стороною та в інших випадках, встановлених договорами або законом; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно із пунктом 8.2 договорів усі додатки до цих договорів підписуються сторонами і є їх невід`ємною частиною.

Договори від 15.07.2022 № 19 та № 20 підписані сторонами та скріплені печаткою позивача.

В подальшому, відповідач звернувся до позивача із заявою від 21.11.2022 (вх. № 662 від 21.11.2022) про розірвання договорів від 15.07.2022 № 19 та № 20, у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності в селі Сеньківка, вулиця Миру 2Г, та в селі Лебедин по вулиці Гетьмана Івана Сулими з 15.07.2022.

У відповідь на вказану заяву позивач листом від 15.12.2022 № 848 повідомив, що договір може бути розірвано за угодою сторін і лише з дати її підписання. Крім того, позивач звернув увагу на наявність у відповідача боргу за договором № 19 від 15.07.2022 в сумі 23 457,78 грн та за договором № 20 від 15.07.2022 - в сумі 24 803,40 грн, який вимагав погасити протягом десяти днів з моменту отримання цього повідомлення.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0830201183548 лист позивача від 15.12.2022 № 848 вручено відповідачу 28.12.2022.

Відповідач звернувся до позивача із заявою від 05.01.2023 (вх. № 12/01-05 від 05.01.2023) про розірвання договорів від 15.07.2022 № 19 та № 20 з аналогічних підстав, які викладені у заяві від 21.11.2022.

Позивач листом від 02.02.2023 № 102/01-07 повідомив, що для розірвання вказаних договорів відповідачу потрібно з`явитись до позивача для укладання додаткових угод про розірвання договорів. Також відповідач вказав на наявність у ФОП Олексієнка В.В. боргу за договором № 19 від 15.07.2022 в сумі 26 808,87 грн та за договором № 20 від 15.07.2022 в сумі 28 346,74 грн. Крім того, з урахуванням наявності у відповідача заборгованості, позивач запропонував відповідачу укласти договір реструктуризації заборгованості, згідно з яким борг буде рівномірно розділений, з помісячним погашенням заборгованості.

Зазначений лист вручено відповідачу особисто 13.02.2023, що підтверджується його відміткою про отримання на цьому листі.

13.02.2023 відповідач подав до позивача заяви (вх. № 130/01-05 та вх. № 131/01-05) із проханням надати довідки, які підтверджують припинення договорів від 15.07.2022 № 19 та № 20, а також заяви (вх. № 132/01-05 та вх. № 133/01-05), у яких просив надати документи, які підтверджують виконання позивачем на відведених відповідачем для ведення підприємницької діяльності земельних ділянках робіт, визначених договорами № 19 та № 20.

У відповідь на вказані заяви позивач надіслав на адресу відповідача листи від 10.03.2023 № 208/01-07 та № 209/01-07 із пропозицією підписати додаткові угоди № 1 до договорів від 15.07.2022 № 19 та № 20 про дострокове розірвання цих договорів. Також окремим листом від 10.03.2023 № 210/01-07 позивач повідомив відповідача, із дотриманням яких норм і правил, позивач забезпечує благоустрій на території Бориспільської міської територіальної громади, а також повторно наголосив на необхідності негайного погашення заборгованості за договорами від 15.07.2022 № 19 та № 20.

Зазначені листи разом із проектами додаткових угод № 1 до договорів від 15.07.2022 № 19 та № 20 про дострокове розірвання договорів позивач надіслав на адресу відповідача 13.03.2023, які, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0830106957420, вручені ФОП Олексієнку В.В. 18.03.2023.

Звертаючись із позовом до суду, позивач стверджує про те, що за відповідачем залишаються наявні боргові зобов`язання: за договором № 19 від 15.07.2022 - в сумі 26 808,87 грн та за договором № 20 від 15.07.2022 - в сумі 28 346,74 грн, загальна сума боргу складає 53474,56 грн, які позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь, водночас, відповідач заперечує проти позову та вказує на відсутність у нього обов`язку сплати коштів на користь позивача, оскільки останній не довів факт надання відповідних послуг. На підтвердження своєї позиції відповідач долучив до відзиву копії листів Сеньківського та Кучаківського старостинських округів Бориспільської міської територіальної громади.

Так, відповідно до змісту листа старости Сеньківського старостинського округу від 19.01.2023 відповідач не здійснював підприємницьку діяльність за адресою - вул. Миру, 2г, у с. Сеньківка Бориспільського району з 01.01.2022 по теперішній час. Крім того у листі зазначено, що позивач не здійснював на місці розміщення тимчасової споруди торгівельного призначення для провадження підприємницької діяльності відповідача по вул. Миру, 2г, у с. Сеньківка Бориспільського району заходів по благоустрою.

У листі від 12.01.2023 № 16 староста Кучаківського старостинського округу повідомив, що відповідач не здійснював підприємницьку діяльність за адресою: вул. Гетьмана Івана Сулими, село Лебедин, Бориспільський район, Київська область (напроти в`їзного знаку Лебедин) з 01.01.2022 по теперішній час. Також повідомлено, що позивач не здійснював заходів благоустрою на відведеній Олексієнку В.В. земельній ділянці для ведення підприємницької діяльності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Правовідносини між сторонами виникли з договорів від 15.07.2022 № 19 та № 20 щодо пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, визначені Законом України «Про благоустрій населених пунктів».

Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Статтею 5 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності.

Частиною 4 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об`єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов`язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об`єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем.

Як вже зазначалось, 15.07.2022, на підставі рішень Виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 240 від 27.06.2022 «Про надання дозволу фізичній особі-підприємцю Олексієнку Володимиру Вікторовичу на встановлення тимчасової споруди торгівельного призначення для провадження підприємницької діяльності по вулиці Миру, 2-г в с. Сеньківка Бориспільського району» та № 934 від 29.11.2021 «Про надання дозволу фізичній особі-підприємцю Олексієнку Володимиру Вікторовичу на встановлення тимчасової споруди торгівельного призначення для провадження підприємницької діяльності по вулиці Гетьмана Івана Сулими в с. Лебедин Бориспільського району», відповідач та позивач уклали договори № 19 та № 20 щодо пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою, зміст яких відповідає Типовому договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою, який затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.11.2013 № 537 відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», з метою забезпечення механізму взаємодії підприємств з утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності або балансоутримувачів цих об`єктів з власниками тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованих на території об`єктів благоустрою державної та комунальної власності.

В подальшому, відповідач неодноразово звертався до позивача із заявами про розірвання вказаних договорів. Зі свого боку позивач надіслав відповідачу проекти додаткових угод про дострокове розірвання договорів від 15.07.2022 № 19 та № 20, які підписані з боку позивача, з боку відповідача такі додаткові угоди не підписані.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, яка кореспондується з нормою ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договорами від 15.07.2022 № 19 та № 20 не передбачено право сторін на розірвання договору в односторонньому порядку, натомість визначено, що договір припиняється за згодою сторін.

Так, приписами ст. 188 ГК України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про чинність договорів, оскільки у матеріалах справи відсутні підписані зі сторони відповідача додаткові угоди № 1 про дострокове розірвання договорів від 15.07.2022 № 19 та № 20, як відсутні і докази розірвання договорів від 15.07.2022 № 19 та № 20 у судовому порядку.

Позивач стверджує, що відповідно до умов договорів відповідач взяв на себе зобов`язання сплатити пайову участь в утриманні об`єктів благоустрою у розмірі: за договором № 19 - 23 457,78 грн, 152,32 грн за добу, площа 25,8 кв.м, відповідно до рахунку вартості пайової участі Додаток № 1; за договором № 20 - 24 803,40 грн, 161,06 грн за добу, площа 27,8 кв.м, відповідно до рахунку вартості пайової участі Додаток № 1.

Як вбачається із матеріалів справи, за розрахунками позивача, загальна сума боргу за договором № 19 від 15.07.2022 становить 26 808,87 грн, розрахована за період з липня 2022 року по січень 2023 року, виходячи із ціни за день в розмірі 152,32 грн. Сума боргу за договором № 20 від 15.07.2022 становить 28 346,74 грн, розрахована за період з липня 2022 року по січень 2023 року, виходячи із ціни за день в розмірі 161,06 грн, що ґрунтуються на додатках до договорів, а саме:

- додаток до договору № 19 від 15.07.2022 «Розрахунок вартості пайової участі ФОП Олексієнко В.В. рішення № 240 від 27.06.2022р. на встановлення тимчасової споруди торгівельного призначення для провадження підприємницької діяльності по вулиці Миру, 2-г», де вартість пайової участі за період з 15.07.2022 по 15.12.2022 становить 23 457,78 грн, за період з 16.12.2022 по 15.05.2023 - 23 000,81 грн;

- додаток до договору № 20 від 15.07.2022 «Розрахунок вартості пайової участі ФОП Олексієнко В.В. рішення № 934 від 29.11.2021 р. на встановлення тимчасової споруди торгівельного призначення для провадження підприємницької діяльності по вулиці Гетьмана Івана Сулими в с. Лебедин Бориспільського району», де вартість пайової участі за період з 15.07.2022 по 15.12.2022 становить 24 803,40 грн, за період з 16.12.2022 по 15.05.2023 - 24 320,22 грн.

Однак, оскільки зазначені додатки до договору № 19 та № 20 не підписані сторонами, тому не можуть вважатись невід`ємними частинами договорів № 19 та № 20, водночас, враховуючи умови пункту 1.2 договорів, ФОП Олексієнко В.В. зобов`язався сплатити на користь КП «ВУКГ» пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою 23 457,78 грн за договором № 19 та 24 803,40 грн за договором № 20.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивач та відповідач при укладенні договорів № 19 та № 20 були вільні у визначенні умов договору, на свій розсуд приймали дані правочини на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договори щодо пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою, а тому всі умови цих договорів з моменту їх укладення стають однаково обов`язковими для виконання сторонами.

Відповідно до умов пункту 1.3 договорів відповідач здійснює оплату пайової участі у розмірі, установленому в пункті 1.2 цих договорів, тобто, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача 23 457,78 грн пайової участі за договором від 15.07.2022 № 19 та 24 803,40 грн пайової участі за договором від 15.07.2022 № 20.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки умовами договорів № 19 та № 20 не встановлено строків оплати відповідачем пайової участі на користь позивача, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду про те, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення частини другої статті 530 ЦК України щодо виконання боржником обов`язку в семиденний строк з дня пред`явлення вимоги кредитором.

Так, вимогу позивача від 15.12.2022 № 848 про сплату 23 457,78 грн пайової участі за договором від 15.07.2022 № 19 та 24 803,40 грн пайової участі за договором від 15.07.2022 № 20 вручено ФОП Олексієнку В.В. 28.12.2022. Таким чином, відповідач був зобов`язаний сплатити позивачу суму коштів пайової участі в строк до 04.01.2023.

Водночас, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем на користь позивача пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою за вказаними договорами, у зв`язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем зі сплати пайової участі на суму, підтверджену матеріалами справи, у розмірі 48 261,18 грн, а саме: 23 457,78 грн - за договором від 15.07.2022 № 19 та 24 803,40 грн - за договором від 15.07.2022 № 20.

Таким чином, апеляційний господарський суд, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати пайової участі у розмірі 48 261,18 грн, є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

З підстав порушення строків виконання грошового зобов`язання позивач заявив до стягнення з відповідача 1 027,89 грн інфляційних втрат і 746,98 грн 3% річних, нарахованих на заборгованість, яка виникла за договором № 19 від 15.07.2022, а також 1 086,86 грн інфляційних втрат і 789,83 грн 3% річних, нарахованих на заборгованість, яка виникла за договором № 20 від 15.07.2022. Розрахунки втрат від інфляції позивач здійснив за період прострочення з 07.01.2023 по 31.10.2023, 3% річних - за період прострочення з 07.01.2023 по 11.12.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що за прострочення сплати пайової участі за договором № 19 від 15.07.2022 з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 899,41 грн інфляційних втрат і 653,60 грн 3% річних; за договором № 20 від 15.07.2022 - 951,00 грн інфляційних втрат і 691,10 грн 3% річних.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на відсутність будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували доводи апеляційної скарги, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, стягнення з відповідача на користь позивача 48 261,18 грн основного боргу, 1 850,41 грн інфляційних втрат, 1 344,70 грн 3% річних, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2024 у справі № 911/3882/23, відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Твердження скаржника про відсутність доказів фактичного надання послуг з належного утримання прилеглих територій до тимчасових споруд, актів приймання-передачі наданих послуг, оцінюється колегією суддів критично, оскільки умовами договорів № 19 та № 20 не передбачено складення актів виконаних робіт (наданих послуг) тощо, які були б підставою для сплати відповідних пайових внесків, адже, відповідно до умов договорів, підставою для сплати таких внесків є самі договори, що вірно встановлено господарським судом першої інстанції.

Враховуючи відсутність доказів проведення сторонами комісійного обстеження місць розміщення належних відповідачу тимчасових споруд із залученням представників позивача, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що листи Сеньківського старостинського округу від 19.01.2023 та Кучаківського старостинського округу від 12.01.2023 № 16 є неналежними та недопустимими доказами в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, оскільки вони не спростовують обов`язок відповідача виконати взяті на себе зобов`язання за договорами № 19 та № 20 щодо сплати пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що відповідачем особисто у заяві від 21.11.2022 (вх. № 662 від 21.11.2022) про розірвання договорів від 15.07.2022 № 19 та № 20, зазначено саме про припинення підприємницької діяльності в селі Сеньківка, вулиця Миру 2Г, та в селі Лебедин по вулиці Гетьмана Івана Сулими і саме з 15.07.2022, що суперечить змісту листів Сеньківського старостинського округу від 19.01.2023 та Кучаківського старостинського округу від 12.01.2023 № 16, в яких зазначено, що відповідач не здійснював підприємницьку діяльність за адресою - вул. Миру, 2г, у с. Сеньківка Бориспільського району з 01.01.2022 по теперішній час.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2024 у справі № 911/3882/23.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Хаджинастасиу проти Греції»).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Олексієнка Володимира Вікторовича на рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2024 у справі № 911/3882/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2023 у справі № 911/3882/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Олексієнка Володимира Вікторовича на рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2024 у справі № 911/3882/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2023 у справі № 911/3882/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 911/3882/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич