Постанова

від 22.10.2024 по справі 917/780/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 917/780/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С. , суддя Склярук О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Карсад І" (вх. №1979) на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 у справі №917/780/24

за позовною заявою Комунального підприємства "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради, пров. Чайковського, 5, м. Полтава, 36002

до відповідача Приватного підприємства "Карсад І", вул. Степна 1, с. Розсошенці, Полтавський р-н, Полтавська обл., 38751

про стягнення 291 764,27 грн

ВСТАНОВИВ:

09.05.2024 до суду надійшла позовна заява, у якій Комунальне підприємство "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради просить суд стягнути з відповідача Приватного підприємства "Карсад І" 291 764,27 грн. заборгованості за договором про співробітництво № 24 від 21.04.2021 р. у зв`язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань щодо своєчасного проведення компенсації за використання наданих йому прав відповідно до умов договору.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 у справі №917/780/24 1 позов задоволено; стягнуто з Приватного підприємства "Карсад І" (вул. Степна 1, с. Розсошенці, Полтавський р-н, Полтавська обл., 38751, код ЄДРПОУ 36422178) на користь Комунального підприємства "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради (пров. Чайковського, 5, м. Полтава, 36002, код ЄДРПОУ 30191518) 291 764,27 грн заборгованості та 3 511,17 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо оплати за договором співпраці у встановлений строк. Позивач надав рахунки та акти виконаних робіт, які підтверджують факт надання послуг, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 291 764,27 грн.

Приватне підприємство "Карсад І" з відповідним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції невірно визначив предмет договору, що призвело до невірного застосування норм права. Так, предметом договору є не послуги, а майнові права, оскільки право, яке надається позивачем відповідачу, не змінюється, воно має постійний характер, тому не може вважатися послугою.

Скаржник вказує, що надані позивачем акти надання послуг за найменуванням «Право по організації автостоянки по вул. Київське шосе, 60а» не можуть бути визнані первинними документами по договору №24 «Про співпрацю» від 21.04.2021 року. Відсутність належних первинних документів свідчить про відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем по договору №24 «Про співпрацю» від 21.04.2021 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Приватного підприємства "Карсад І" на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 у справі №917/780/24; розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Карсад І" на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 у справі №917/780/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи; позивачу встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові; витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/780/24.

02.09.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив від Комунального підприємства "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.

21.04.2021 року між Комунальним підприємством "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради та Приватним підприємством "Карсад І" укладено Договір про співробітництво № 24.

У договорі сторони узгодили, зокрема, наступне:

- Комунальне підприємство "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради з метою ефективної роботи по створенню та облаштуванню додаткових місць для зберігання автотранспорту на комунальній стоянці по вул. Київське Шосе, 60-а у м. Полтава, передає Приватному підприємству "Карсад І" права по організації та створенню належних умов для зберігання автотранспорту на комунальних автостоянках, а Приватне підприємство "Карсад І" в компенсацію за використання цих прав сплачує Комунальному підприємству "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради грошові кошти (п. 1.1 Договору);

- Плата за наданими згідно з умовами цього Договору правами становить 432 859,32 грн з ПДВ за рік та 36 071,61 грн з ПДВ за місяць (п. 3.1 Договору);

- Нарахування починається з 20 березня 2021 року (п. 3.2 Договору);

- Плата за користування правами вноситься Приватним підприємством "Карсад І" у грошовій формі щомісяця у розмірі 1/12 частини річної суми визначеної у пункту 3.1 Договору протягом 10 (десяти) календарних днів наступним за останнім календарним днем місяця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок КП, що зазначений у реквізитах сторін (п. 3.4 Договору);

- Договір укладено терміном з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року (п. 5.1.Договору).

28.01.2022 року між Комунальним підприємством "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради та Приватним підприємством "Карсад І" укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про співробітництво № 24 (далі Додаткова угода № 1, а.с. 35, зворот), відповідно до якої сторони узгодили, зокрема, наступне :

- пункт 5.1 розділу 5 Договору виклали у такій реакції: "цей Договір укладено на термін з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2022 року" (п. 1 Додаткової угоди № 1);

- пункт 3.1 розділу 3 Договору виклали у такій редакції: "Плата за наданими згідно з умовами цього Договору правами становить 435 174,17 грн з ПДВ за рік та 36 264,51 грн з ПДВ за місяць" (п. 2 Додаткової угоди № 1);

- пункт 3.2 розділу 3 Договору виклали у такій редакції: "Нарахування плати за даною додатковою угодою починається з 01 січня 2022 року " (п. 3 Додаткової угоди № 1).

12.04.2022 року між Комунальним підприємством "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради та Приватним підприємством "Карсад І" укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про співробітництво № 24 (далі Додаткова угода № 2, а.с. 36), відповідно до якої сторони узгодили, зокрема, наступне :

- пункт 3.1 розділу 3 Договору виклали у такій редакції: "Плата за наданими згідно з умовами цього Договору правами становить 29 047,71 грн без ПДВ за місяць" (п. 1 Додаткової угоди № 2);

- пункт 3.2 розділу 3 Договору виклали у такій редакції: "Нарахування плати за даною додатковою угодою починається з 01 квітня 2022 року по 31 травня 2022 року" (п. 2 Додаткової угоди № 2).

01.06.2022 року між Комунальним підприємством "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради та Приватним підприємством "Карсад І" укладено Додаткову угоду № 3 до Договору про співробітництво № 24 (далі Додаткова угода № 3, а.с. 36, зворот), відповідно до якої сторони узгодили, зокрема, наступне :

- пункт 3.1 розділу 3 Договору виклали у такій редакції: "Плата за наданими згідно з умовами цього Договору правами становить 435 174,10 грн без ПДВ за рік та 36 264,51 грн без ПДВ за місяць" (п. 1 Додаткової угоди № 3);

- пункт 3.2 розділу 3 Договору виклали у такій редакції: "Нарахування плати за даною додатковою угодою починається з 01 червня 2022 року та діє до кінця воєнного стану в Україні" (п. 2 Додаткової угоди № 3).

27.12.2022 року між Комунальним підприємством "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради та Приватним підприємством "Карсад І" укладено Додаткову угоду № 4 до Договору про співробітництво № 24 (далі Додаткова угода № 4, а.с. 37), відповідно до якої сторони узгодили, зокрема, наступне:

- пункт 5.1 розділу 5 Договору виклали у такій реакції: "цей Договір укладено на термін з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року" (п. 1 Додаткової угоди № 4).

Додатковою угодою № 5 від 23.02.2023р. до Договору сторони погодили:

пункт 3.1 розділу 3 Договору виклали у такій редакції: "Плата за наданими згідно з умовами цього Договору правами становить 469 403,68 грн без ПДВ за рік та 39 116,97 грн без ПДВ за місяць" (п. 1 Додаткової угоди № 5);

пункт 3.2 розділу 3 Договору виклали у такій редакції: "Нарахування плати за даною додатковою угодою починається з 01 січня 2023 року та діє до кінця воєнного стану в Україні" (п. 2 Додаткової угоди № 5).

01.08.2023 року між Комунальним підприємством "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради та Приватним підприємством "Карсад І" укладено Додаткову угоду № 6 до Договору про співробітництво № 24 (далі Додаткова угода № 6, а.с. 38), відповідно до якої сторони узгодили, зокрема, наступне :

- пункт 3.1 розділу 3 Договору виклали у такій редакції: "Плата за наданими згідно з умовами цього Договору правами становить в рік 469 403,68 грн, з ПДВ та 39 116,97 грн з ПДВ за місяць" (п. 1 Додаткової угоди № 6);

- пункт 3.2 розділу 3 Договору виклали у такій редакції: "Нарахування плати за даною додатковою угодою починається з 01 серпня 2023 року " (п. 2 Додаткової угоди № 6).

Між сторонами на виконання умов Договору в редакції відповідних Додаткових угод підписані акти надання послуг за найменуванням "Право по організації автостоянки по вул. Київське шосе.60а" (а.с. 88-131 132): акт від 31.08.2021 № 7549 на суму 36 071,61 грн, акт від 30.09.2021 № 7899 на суму 36 071,61 грн, акт від 31.10.2021 № 8210 на суму 36 071,61 грн, акт від 30.11.2021р № 8338 на суму 36 071,61 грн, акт від 31.12.2021 № 8574 на суму 36 071,61 грн, акт від 31.01.2022 № 229 на суму 36 264,51 грн, акт від 31.03.2022 № 600 на суму 36 264,51 грн, акт від 31.03.2022 № 600 на суму 36 264,51 грн, акт від 30.04.2022 № 669 на суму 29047,71 грн, акт від 31.05.2022 № 891 на суму 29047,71 грн, акт від 30.06.2022 № 1044 на суму 36264,51 грн, акт від 31.07.2022 № 1209 на суму 36 264,51 грн, акт від 31.08.2022 № 1445 на суму 37 822,97 грн, акт від 30.09.2022 № 1742 на суму 36 264,51 грн, акт від 31.10.2022 № 2041 на суму 36897,23 грн, акт від 30.11.2022 № 2220 на суму 36 582,24 грн, акт від 31.12.2022 № 2380 на суму 36 264,51 грн, акт від 28.02.2023 № 492 на суму 42 148,33 грн, акт від 31.03.2023 № 698 на суму 39 836,72 грн, акт від 30.04.2023 № 862 на суму 39 116,97 грн, акт від 31.05.2023 № 1016 на суму 39 116,97 грн, акт від 30.06.2023 № 1203 на суму 39 695,69 грн, акт від 31.07.2023 № 1373 на суму 39 116,97 грн, акт від 31.08.2023 № 1629 на суму 39 728,71 грн.

Зазначені акти підписані представниками та скріплені печатками обох сторін.

Жодних зауважень щодо наданих послуг матеріали справи не містять.

Як стверджує у позовній заяві позивач, в подальшому ним направляли акти надання послуг ПП "Карсад І", але відповідні акти не поверталися з підписами. Доказів як на підтвердження цієї обставини, так і на її спростування до суду першої інстанції сторонами не надано.

Позивач у позові зазначає, що на виконання умов Договору ПП "Карсад І" зобов`язувався перерахувати на рахунок КП "Полтава-сервіс" ПМР за надання послуг за період з 30.04.2021 року по 31.12.2023 року грошові кошти в сумі 1 227 588,25 грн, перераховано грошові кошти в сумі 935 823,98 грн, заборгованість відповідача за Договором станом на 31.12.2023 року складає 291 764,27 грн.

Як зазначає позивач, ним направлялися відповідачу акти звірки взаємних розрахунків за Договором, за період з квітня 2021 року по 31 грудня 2023 року (а.с.12-14), проте відповідачем підписані не були.

КП "Полтава-сервіс" ПМР направив відповідачу претензію № 319 від 18.03.2024 року (а.с. 24-26) з вимогою про невідкладне перерахування 291 764,27 грн заборгованості з оплати послу за Договором.

Відповідно до трекінгу з Укрпошти, претензія вручена відповідачу 29.03.2024, однак відповіді на зазначену претензію матеріали справи не містять.

Вказане стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Згідно ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Суд першої інстанції, враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, дійшов висновку, що договір є змішаним, а оцінка правомірності заявлених вимог з огляду на зазначені позивачем підстави позову має здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з надання послуг.

Апелянт не погоджується з таким висновком та вважає, що повинно бути застосоване законодавство про договір найму, яке міститься у параграфі 1 Глави 58 Цивільного кодексу України, оскільки предметом договору є не послуги, а майнові права.

Проте, колегія суддів відхиляє такі посилання апелянта, оскільки:

- по-перше, відповідні заперечення не були заявлені до суду першої інстанції у відзиві відповідача та не були предметом дослідження. Разом з тим, відзив до суду першої інстанції поданий у паперовій формі та не містить підпису представника, що його подав. У зв`язку з цим, судом першої інстанції залишено без розгляду та не прийнято до уваги при розгляді справи по суті;

- по-друге, як вбачається з матеріалів, позивач в обґрунтування позовних вимог, серед іншого, посилається на приписи Цивільного законодавства, що регламентують правовідносини у сфері послуг. При цьому, сторони керувались обставинами надання послуг, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень актами саме надання послуг.

Стосовно доводів апелянта, що надані позивачем акти надання послуг за найменуванням «Право по організації автостоянки по вул. Київське шосе, 60а» не можуть бути визнані первинними документами по договору №24 «Про співпрацю» від 21.04.2021 року, адже відсутність належних первинних документів свідчить про відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем по договору №24 «Про співпрацю» від 21.04.2021 року, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Як було встановлено, у п. 3.1 договору (з урахуванням додаткових угод) сторони узгодили розмір щомісячної плати за послуги, а у п. 3.4 договору сторони узгодили порядок та строк щомісячної оплати за послуги.

З урахуванням наведених вище норм права, сторони скористалися наданою законодавцем можливістю врегулювати у договорі свої правовідносини щодо визначення порядку та умов надання послуг і їх оплати на власний розсуд, встановивши як порядок надання послуг за договором, так і їх оплати:

- з 01.01.2021 року по 31.12.2022 року щомісячна вартість послуг становила 36 264,51 грн з ПДВ за умовами додаткової угоди №1;

- з 01.04.2022 року по 31.05.2022 року щомісячна вартість послуг становила 29 047,71 грн без ПДВ за умовами додаткової угоди №2 до договору;

- з 01.06.2022 року до кінця періоду воєнного стану, щомісячна вартість послуг становила 36 264,51 грн без ПДВ за умовами додаткової угоди №3 до договору;

- з 01.01.2023 року до кінця періоду воєнного стану, щомісячна вартість послуг становила 39 116,97 грн без ПДВ за умовами додаткової угоди №5 до договору

та мала бути сплачена відповідачем щомісяця протягом 10 (десяти) календарних днів наступним за останнім календарним днем місяця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок КП, що зазначений у реквізитах сторін.

Також підписані та скріплені печаткою акти надання послуг за найменуванням "Право по організації автостоянки по вул. Київське шосе.60а" (а.с. 88-131 132): акт від 31.08.2021 № 7549 на суму 36 071,61 грн, акт від 30.09.2021 № 7899 на суму 36 071,61 грн, акт від 31.10.2021 № 8210 на суму 36 071,61 грн, акт від 30.11.2021р № 8338 на суму 36 071,61 грн, акт від 31.12.2021 № 8574 на суму 36 071,61 грн, акт від 31.01.2022 № 229 на суму 36 264,51 грн, акт від 31.03.2022 № 600 на суму 36 264,51 грн, акт від 31.03.2022 № 600 на суму 36 264,51 грн, акт від 30.04.2022 № 669 на суму 29047,71 грн, акт від 31.05.2022 № 891 на суму 29047,71 грн, акт від 30.06.2022 № 1044 на суму 36264,51 грн, акт від 31.07.2022 № 1209 на суму 36 264,51 грн, акт від 31.08.2022 № 1445 на суму 37 822,97 грн, акт від 30.09.2022 № 1742 на суму 36 264,51 грн, акт від 31.10.2022 № 2041 на суму 36897,23 грн, акт від 30.11.2022 № 2220 на суму 36 582,24 грн, акт від 31.12.2022 № 2380 на суму 36 264,51 грн, акт від 28.02.2023 № 492 на суму 42 148,33 грн, акт від 31.03.2023 № 698 на суму 39 836,72 грн, акт від 30.04.2023 № 862 на суму 39 116,97 грн, акт від 31.05.2023 № 1016 на суму 39 116,97 грн, акт від 30.06.2023 № 1203 на суму 39 695,69 грн, акт від 31.07.2023 № 1373 на суму 39 116,97 грн, акт від 31.08.2023 № 1629 на суму 39 728,71 грн.

Таким чином, на виконання умов Договору ПП «Каскад І» зобов`язувався перерахувати на рахунок КП «Полтава-сервіс» ПМР за надання послуг за період з 30.04.2021 по 31.12.2023 грошові кошти в сумі 1 227 558,25 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Каскад І» перерахував на рахунок КП «Полтава-сервіс» ПМР за зазначений період грошові кошти в сумі 935 823,98 грн.

Отже, судом першої інстанції правомірно вирахувано та визначено суму заборгованості за вказаним Договором у розмірі 291 764,27 грн.

Твердження апелянта про те, що акти наданих послуг не є первинними документами, є необґрунтованими та не підтверджуються правовими нормами. Акт наданих послуг є первинним документом відповідно до законодавства України. Це випливає з визначення первинного документа, закріпленого в ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно з цим законом, первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію, тобто дію чи подію, яка змінює структуру активів, зобов`язань або власного капіталу підприємства.

Акт наданих послуг є підтвердженням факту виконання господарської операції надання послуг, яке спричиняє зміну активів та зобов`язань. Підписання акту сторонами договору фіксує завершення відповідної операції та визначає обсяг виконаних робіт або наданих послуг. Таким чином, акт є доказом завершення операції, що підлягає бухгалтерському обліку.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 9 Закону, первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, що підтверджує, що акт наданих послуг відіграє ключову роль у формуванні записів про зобов`язання та активи підприємства. Без належного оформлення таких документів неможливо відобразити факт здійснення господарської операції в обліку.

Отже, акт наданих послуг є первинним документом, що відображає реальне виконання зобов`язань за договором та надання відповідних послуг, і відповідає вимогам законодавства щодо підтвердження господарських операцій, що спростовує доводи апелянта.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

17.10.2019 року набув чинності Закон України від 20.09.2019 року №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким були внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст. 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16.02.2021 року у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. and others v. Sweden») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначає про те, що суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо дострокового розірвання договору чи визнання його недійсним, виходячи з правомірності правочину відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, застосовуючи стандарт вірогідності доказів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Належних доказів сплати заборгованості у повному обсязі чи обґрунтованого контррозрахунку стягуваних сум відповідач суду не надав.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства «Карсад І» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 року у справі №917/780/24, яке відповідає вимогам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, має бути залишене без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Карсад І» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 року у справі №917/780/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.І. Склярук