Постанова

від 15.10.2024 по справі 922/3562/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 922/3562/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,

представників:

прокурор Ногіна О.М.;

представник відповідачів-1, 2 Замніус М.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (вх.260Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2021 (суддя Жигалкін І.П., повний текст складено 28.12.2021) у справі №922/3562/21

за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова Харківської області, м.Харків,

до відповідачів:

1. Харківської міської ради, м.Харків;

2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сутра Харків", м.Харків;

4. Фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків;

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Керівник Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до: відповідача-1, Харківської міської ради; відповідача-2, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна та приватизації); відповідача-3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сутра Харків" (далі ТОВ "Сутра Харків"); відповідача-4, Фізичної особи ОСОБА_1 (далі ФО ОСОБА_1 ), в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати п.73 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 06.07.2016 №283/16;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.09.2016 №5375-В-С, укладений між територіальною громадою м.Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації, та ТОВ "Сутра Харків", посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Саутенко Н.В. (реєстровий №1711);

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним №814328763101, зареєстрованого на підставі договору купівлі-продажу, від 19.09.2016 (номер запису про право власності: 16456902), припинивши вказане право;

- витребувати у ОСОБА_1 на користь Харківської міської об`єднаної територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №LXXXXIX, ХС площею 14,2 кв.м., антресолі №1-:-6, 2а, 2б, 2в, 8-:-16 площею 170 кв.м., загальною площею 184,2 кв.м. у житловому будинку літ. "А-7" по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 814328763101).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.12.2021 у справі №922/3562/21 у позові відмовлено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.09.2016 №5375-В-С, укладений між територіальною громадою м.Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації, та ТОВ "Сутра Харків", посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Саутенко Н.В. (реєстровий №1711). Стягнуто солідарно з Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Сутра Харків" на користь прокуратури Харківської області суму судового збору у розмірі 2 270,00 грн. В іншій частині позовних вимог Керівника Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова Харківської області відмовлено.

Не погодившись із означеним рішенням, Харківська обласна прокуратура звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в цій частині:

- визнати незаконним та скасувати п.73 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 №283/16;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним №814328763101, зареєстрованого на підставі договору купівлі-продажу, від 19.09.2016 (номер запису про право власності: 16456902), припинивши вказане право;

- витребувати у ОСОБА_1 на користь Харківської міської об`єднаної територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №LXXXXIX, ХС площею 14,2 кв.м., антресолі № 1-:-6, 2а, 2б, 2в, 8-:-16 площею 170 кв.м., загальною площею 184,2 кв.м. у житловому будинку літ. "А-7" по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 814328763101).

Судові витрати по справі просить покласти на відповідачів.

На переконання апелянта, оскаржуване рішення ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з огляду на наступне:

- хибним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову через вичерпання дії рішенням Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» №283/16 від 06.07.2016 та, відповідно, ненадання оцінки його законності. Порушення Харківською міською радою вимог законодавства про приватизацію є підставою для скасування в судовому порядку п.73 додатку до означеного рішення;

- Господарський суд Харківської області дійшов помилкового висновку про те, що право власності ОСОБА_1 є непорушним, оскільки остання є добросовісним набувачем майна у власність. Встановлення факту вибуття майна поза волею власника є достатнім для того, щоб у позивача виникли підстави для витребування майна в порядку ст.388 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). Поза увагою місцевого господарського суду залишилося те, що воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади;

- визнавши недійним договір купівлі-продажу, суд необґрунтовано відмовив у витребуванні майна у ОСОБА_1 , у результаті чого порушені права та інтереси територіальної громади залишилися незахищеними.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2022 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., Сгара Е.В., Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2021 у справі №922/3562/21 залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.

Після отримання від скаржника клопотання про усунення недоліків, ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2021 у справі №922/3562/21. Встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на 11.04.2022.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні правового режиму воєнного стану, судове засідання, призначене на 11.04.2022, не відбулось.

У зв`язку з відпусткою головуючого судді Ільїна О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 20.12.2022, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №922/3562/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2022 прийнято до провадження у новому складі судової колегії апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2021 у справі №922/3562/21. Призначено апеляційну скаргу до розгляду на 19.01.2023 о 10:45год.

На поштову адресу суду 18.01.2023 від ОСОБА_1 надійшла заява (вх.695), за змістом якої заявник, у зв`язку із неотриманням ухвали Східного апеляційного господарського суду про відкриття провадження у справі, просить продовжити встановлений судом строк подання відзиву на апеляційну скаргу та залучити до матеріалів справи наданий відзив на апеляційну скаргу від 18.01.2023. До заяви додано відзив на апеляційну скаргу.

Згідно з ч.2 ст.119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника справи може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою.

У контексті приписів ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Як убачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, означена ухвала суду апеляційної інстанції вручена особисто ОСОБА_1 23.02.2022.

Відтак, станом на дату звернення відповідача-4 із заявою про продовження встановленого судом строку для подання відзиву на апеляційну скаргу відповідний строк вже давно закінчився.

З огляду на наведене, враховуючи положення ст.ст.118, 119 ГПК України, судова колегія відмовила у задоволенні клопотання відповідача-4 про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, а сам відзив суд апеляційної інстанції залишив без розгляду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 зупинено апеляційне провадження у справі №922/3562/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №925/1133/18 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі №925/1133/18. Зобов`язано учасників справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №925/1133/18.

У зв`язку із відпусткою головуючого судді Тарасової І.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 02.08.2024, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 прийнято справу №922/3562/21 до провадження колегією суддів у новому складі. Поновлено апеляційне провадження у справі №922/3562/21 та призначено розгляд апеляційної скарги Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2021 у справі №922/3562/21 на 24.09.2024. Запропоновано учасникам справи у строк по 28.08.2024 (включно) надати письмові пояснення у справі з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.

Через підсистему «Електронний суд» 15.08.2024 від Харківської обласної прокуратури отримано письмові пояснення у справі (вх.10724; у межах визначеного судом строку), за змістом яких заявник просить розглянути справу з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №925/1133/18 та задовольнити апеляційну скаргу прокурора в повному обсязі.

Через канцелярію суду 28.08.2024 від ФО ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення (вх.11212; у межах визначеного судом строку), за змістом яких заявник просить рішення суду першої інстанції в частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним №814328763101, зареєстрованого на підставі договору купівлі-продажу, від 19.09.2016 (номер запису про право власності: 16456902) та витребування у ОСОБА_1 на користь Харківської міської об`єднаної територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлових приміщень у житловому будинку літ."А-7" по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 814328763101) залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 24.09.2024, за участі прокурора та представника відповідача-4, оголошено перерву у розгляді справи до 08.10.2024 об 11:30год.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Стойки О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 07.10.2024, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.

У судовому засіданні 08.10.2024, за участі прокурора та представників відповідачів-1, 2, 4, у зв`язку із визначенням нового складу колегії, для всебічного і повного дослідження матеріалів справи оголошено перерву у розгляді справи до 15.10.2024 о 15:00год.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 15.10.2024 прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник відповідачів-1, 2 проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач-4 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Через канцелярію суду 15.10.2024 надав заяву про перенесення судового засідання на іншу дату (вх.13182), мотивовану службовою необхідністю перебування представника 16.10.2024 у м.Києві.

Прокурор проти задоволення означеної заяви заперечив. Представник відповідачів-1, 2 зазначив про можливість задоволення заяви відповідача-4 та перенесення розгляду справи.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія враховує, що позиція відповідача-4 викладена у наявних у матеріалах справи письмових поясненнях та була озвучена представником безпосередньо у судовому засіданні 08.10.2024. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалася судом обов`язковою. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача-4 про перенесення розгляду справи на іншу дату.

ТОВ "Сутра Харків" повноважного представника для участі у судовому засіданні не направило.

Судова колегія звертає увагу, що ухвали Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 (про поновлення апеляційного провадження та призначення справи до розгляду), від 24.09.2024 (про оголошення перерви у судовому засіданні), від 08.10.2024 (про оголошення перерви у судовому засіданні) були направлені на адресу відповідача-4, яка відображена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01024, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 13/1, оф.51).

Втім ухвали від 07.08.2024 та від 24.09.2024 повернулися на адресу суду апеляційної інстанції з відміткою підприємства поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Верховного Суду від 14.06.2024 у справі №910/8002/23, від 11.06.2024 у справі №922/1988/23).

За змістом ухвал від 07.08.2024, від 24.09.2024, від 08.10.2024 звернуто увагу ТОВ "Сутра Харків" на визначений ч.6 ст.6 ГПК України обов`язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. Проте, ТОВ "Сутра Харків" визначений ч.6 ст.6 ГПК України обов`язок не виконало, електронний кабінет не зареєструвало.

Крім того 10.10.2024 з метою повідомлення ТОВ "Сутра Харків" про дату наступного судового засідання (15.10.2024) у справі №922/3562/21 судом здійснено спроби направлення телефонограми. Втім, наявні в матеріалах справи в якості засобу зв`язку номери телефонів ТОВ "Сутра Харків", зокрема і той, що відображений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не обслуговуються (складено акт Східного апеляційного господарського суду).

Судом також здійснено розміщення на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу «Судова влада України» у підрозділі «Повідомлення для учасників судового процесу», розділу «Громадянам» інформації про оголошення перерви у розгляді справи до 15.10.2024.

Оскільки судом апеляційної інстанції вчинено всі можливі дії з метою повідомлення ТОВ "Сутра Харків" про розгляд справи та створено всі необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні за відсутності представників відповідачів-3, 4.

У силу приписів ч.ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Водночас, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

У ході проведення СВ Новобаварського ВП ГУ НП в Харківській області досудового розслідування, а Харківською місцевою прокуратурою №2 процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42017221080000002 від 04.01.2017 за ч.3 ст.365-2 Кримінального кодексу України за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна службовими особами Харківської міської ради, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управління комунального майна та приватизації було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень 1-го поверху №LXXXIX, XC площею 14,2 кв.м., антресолі №1-:-6, 2а, 2б, 2в, 8-:-16 площею 170,0 кв.м., загальною площею 184,2 кв.м. у житловому будинку літ.А-7 по вул.Євгена Котляра, 4/6 на території Холодногірського району м.Харкова.

З матеріалів означеної приватизаційної справи вбачається наступне.

01.06.2016 між Управлінням комунального майна та приватизації (орендодавець) та ТОВ Сутра Харків (орендар) укладено договір оренди №3090, за умовами п.1.1 якого орендар передає, а орендодавець приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху №LXXXIX, XC площею 14,2 кв.м., антресолі №1-:-6, 2а, 2б, 2в, 8-:-16 площею 170,0 кв.м., загальною площею 184,2 кв.м. у житловому будинку (технічний паспорт КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» інвентаризаційна справа №60031 від 25.06.2015), яке належить до комунальної власності територіальної громади м.Харкова, розташоване за адресою: м.Харків, по вул.Конарєва (Євгена Котляра), 4/6, літ.А-7 та відображається на балансі КП «Жилкомсервіс».

Відповідно до п.3.1 договору оренди вартість об`єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 543 600,00 грн. без ПДВ станом на 22.01.2016.

Згідно з п.4.7 договору оренди орендар зобов`язаний змінювати стан орендованого майна виключно за письмовою згодою орендодавця.

Відповідно до п.4.8 договору оренди орендар зобов`язаний здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою орендодавця.

За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.

Здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.

Пунктом 5.2 договору оренди погоджено, що орендар має право здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування окремих входів у встановленому порядку, при наявності письмової згоди орендодавця, за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування та архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, за наявності дозволу, отриманого відповідно до діючого законодавства.

Згідно з п.5.3 договору оренди орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта оренди у власність. Поліпшення, зроблені без згоди орендодавця, які неможливо відокремити без пошкодження орендованого майна, не породжують зобов`язання орендодавця відшкодувати їх вартість.

Орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп (п.5.6 договору оренди).

Згідно з п.10.1 розділу 10 договір оренди діє з 01.06.2016 до 01.05.2019.

За актом приймання-передачі від 01.06.2016 нерухоме майно, зазначене у договорі оренди, було передано орендарю.

ТОВ "Сутра Харків" в особі директора Шилової Л.М. звернулося до Управління комунального майна із заявою від 06.06.2016 (вх.№9146 від 06.06.2016), у якій просило дозволити приватизацію орендованих товариством нежитлових приміщень.

До означеної заяви не було долучено документів, які б надавали право на таку приватизацію.

Рішенням Харківської міської ради №283/16 від 06.07.2016 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова шляхом викупу (згідно з додатком). Пункт 73 додатку: характеристика - нежитлові приміщення 1-го поверху, антресолі в житловому будинку; адреса приміщення - вул.Євгена Котляра, 4/6, літ.А-7; площа - 184,2кв.м; назва - ТОВ «Сутра Харків».

У Рішенні Харківської міської ради зазначено, що воно прийняте на підставі Законів України Про приватизацію державного майна, Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2012-2016 рр., затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 №565/11.

У зв`язку із прийняттям вказаного рішення ТОВ Сутра Харків звернулося до Управління комунального майна та приватизації із заявою про приватизацію шляхом викупу №3361 від 26.07.2016.

Листом від 22.07.2016 ТОВ Сутра Харків просило Управління комунального майна та приватизації (вх.12245 від 25.07.2016) доручити ТОВ «Національна керуюча компанія» проведення експертної оцінки шляхом викупу орендованих товариством згідно з договором №3090 від 01.06.2016 нежитлових приміщень площею 184,2 кв.м, розташованих за адресою: м.Харків, вул.Конарєва, 4/6.

Управління комунального майна та приватизації листом №12177 від 27.07.2016 звернулося до ТОВ «Національна керуюча компанія» з пропозицією провести оцінку орендованих відповідачем-3 нежитлових приміщень з метою визначення вартості об`єкта для приватизації шляхом викупу.

До матеріалів приватизаційної справи долучено Звіт про оцінку майна: нежитлових приміщень у житловому багатоквартирному будинку літ.А-7, за адресою: м.Харків, вул.Євгена Котляра, 4/6, складений 31.07.2016 суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ Національна керуюча компанія та затверджений 17.08.2016 начальником Управління комунального майна та приватизації. Відповідно до Звіту ринкова вартість нежитлових приміщень станом на 31.07.2016 склала 552 360,00 грн. (без урахування ПДВ).

Прокурор наголошує, що у Звіті відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, у тому числі невід`ємні поліпшення.

02.09.2016 між ТОВ Сутра Харків (покупець) та територіальною громадою м.Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації, (покупець) укладено договір №5375-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ТОВ «Сутра Харків», посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Саутенко Н.В. (реєстровий №1711).

За умовами розділу 2 договору ціна продажу нежитлових приміщень становить 662 832,00 грн. (з ПДВ).

На підставі договору №5375-В-С від 02.09.2016 та акту прийому-передачі №5375-В-С від 05.09.2016, приватним нотаріусом ХМНО Саутенко Н.В. 08.09.2016 проведено державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення за ТОВ Сутра Харків (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 814328763101, номер запису про право власності: 16363339).

19.09.2016 між ТОВ «Сутра Харків» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Кошель Т.В. (реєстровий №4837).

В пункті 2 означеного договору зазначено ціну продажу 662 832,00 грн.

Також 19.09.2016 проведено державну реєстрацію права власності на спірні об`єкти нерухомого майна за Кондрат`євою Л.М. (номер запису про право власності 16456902).

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом його викупу орендарем, оскільки останнім не здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, у розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду. Звіт про оцінку майна, договір оренди, заява про приватизацію, спірний договір купівлі-продажу не містять будь-яких відомостей про здійснені орендарем поліпшення об`єкту оренди. За таких обставин рішення Харківської міської ради №283/16 від 06.07.2016 в оспорюваній частині підлягає скасуванню як незаконне, договір купівлі-продажу - визнанню недійсним, а спірні приміщення витребуванню.

Судова колегія враховує наступне.

Правомірність самостійного звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави без визначення компетентного органу, оскільки Харківська міська рада та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, які, за твердженнями прокурора, порушили інтереси держави, є відповідачами у справі, а інший орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, відсутній, наразі цілком відповідає актуальним правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 зі спору, що виник із подібних правовідносин (до завершення касаційного перегляду якої зупинялося апеляційне провадження у справі №922/3562/21), у якій зроблено наступні висновки:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Предметом позову в розглядуваній справі є вимоги прокурора до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації, ТОВ "Сутра Харків" та ФО ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеного між органом місцевого самоврядування та орендарем (відповідачем-3), скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за останнім набувачем (відповідачем-4), витребування майна в останнього набувача (відповідача-4).

Підставою позовних вимог є те, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації майна шляхом викупу орендарем.

В оспорюваному рішенні Харківської міської ради №283/16 від 06.07.2016 зазначено, що його прийнято на підставі Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва", ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 №565/11.

Відповідно до пункту 1.1 Програми приватизації її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

Програма визначає основні цілі, пріоритети, завдання, способи приватизації комунального майна, групи об`єктів, що підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації та надходження коштів від приватизації до бюджету міста Харкова, завдання щодо реалізації стратегії відносин власності в 2012 2016 р.р. та відповідні заходи щодо виконання цієї програми (п.1.2 Програми приватизації)

Пунктами 1.3, 1.4 Програми приватизації визначено основну мету та завдання приватизації.

Згідно з п.1.6 Програми приватизації класифікація об`єктів приватизації здійснюється з метою раціонального та ефективного застосування способу приватизації відповідно до цієї Програми. До групи А належить, зокрема, індивідуально визначене рухоме майно, що знаходиться в комунальній власності, нежитлові будівлі, споруди та приміщення незалежно від їх вартості (у тому числі такі, що не увійшли до статутних капіталів ВАТ).

Згідно з п.3.1 Програми приватизації ініціатива щодо приватизації об`єктів комунальної власності може виходити як від Управління, так і від осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства. Ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню.

При відчуженні об`єкту Управління узгоджує зазначене питання з відповідними виконавчими органами Харківської міської ради (п.3.4 Програми приватизації).

Відповідно до п.3.5 Програми приватизації інформація щодо об`єкту узагальнюється Управлінням та згідно Регламенту Харківської міської ради подається на розгляд постійних депутатських комісій міської ради з переліками об`єктів, що запропоновані до приватизації за способами приватизації.

Після затвердження на сесії Харківської міської ради переліків об`єктів, що підлягають приватизації та відчуженню, Управління здійснює заходи щодо приватизації об`єктів відповідно до чинного законодавства (п.3.7 Програми приватизації).

Згідно з п.5.1 Програми приватизації продаж об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів.

Умови відчуження об`єктів комунальної власності визначено цією Програмою та чинним законодавством України (п.5.2 Програми приватизації).

Згідно з п.5.3 Програми приватизації одним із способів, що застосовується при індивідуальній приватизації, є конкурсний продаж як інструмент збалансування досвіду та переваг, наявних у покупців, які можуть посилити конкурентні переваги підприємства, та збільшення розміру ціни об`єкта.

Відповідно до п.5.4 Програми приватизації продаж об`єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та цієї програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Орендар має переважне право на викуп орендованого майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинки, споруди, приміщення) (п.5.7 Програми приватизації).

За змістом ч.1 ст.5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (тут і далі у редакції станом на дату прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради) з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група "А" окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.

Частиною 2 ст.5-1, частиною 2 ст.16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що об`єкти приватизації, що належать до груп "А", "Д" і "Ж", є об`єктами малої приватизації. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Згідно зі ст.3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (тут і далі у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; готують та публікують інформацію про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства; замовляють у разі потреби проведення екологічного аудиту; замовляють проведення робіт із землеустрою.

За рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки (ст.9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)").

Частинами 1, 3 ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об`єктів групи "А" здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений наказом Фонду державного майна України від 02.04.2012 №439 (далі - Порядок №439).

Згідно з пунктом 8.1 Порядку №439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до п.8.2 Порядку №439 ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.

Виходячи з аналізу наведених норм, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Подібні правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №922/623/20, у постановах Верховного Суду від 17.09.2024 у справі №922/984/20, від 17.09.2024 у справі №922/787/20.

Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003.

Відповідно до абз.6 п.73 названої Методики (у редакції станом на дату прийняття Харківською міською радою оспорюваного рішення) порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).

Наказом Фонду державного майна України №377 від 27.02.2004 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.

Невід`ємними поліпшеннями орендованого майна - є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості (п.1.1 Порядку).

Згідно з п.2.1 названого Порядку ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна є встановлення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.

Пункт 2.2 означеного Порядку визначає перелік підтверджувальних документів про здійснення орендарем поліпшень, що подаються ним до органу приватизації, який включає: договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти; погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо; аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи; довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень; інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.

Частиною 1 ст.74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судовою колегією встановлено та не заперечується сторонами, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що орендарем - ТОВ Сутра Харків здійснювались будь-які поліпшення орендованих ним приміщень за договором оренди №3090 від 01.06.2016, як і не містять доказів подання орендарем (відповідачем-3) підтверджувальних документів про здійснення поліпшень відповідно до Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.

У матеріалах справи також відсутня інформація про ідентифікацію будь-яких поліпшень орендованого майна (якщо вони відбулися), як невід`ємних, станом на час проведення приватизації.

Правильними є посилання прокурора на те, що поліпшень вартістю 25 відсотків від вартості орендованого майна не проводилось, оскільки станом на 01.06.2016 ринкова вартість орендованого об`єкта нерухомого майна без ПДВ складала 543 600,00 грн., а станом на момент приватизації 552 360,00 грн. без ПДВ.

Відтак, обґрунтованим є висновок Господарського суду Харківської області про те, що рішення Харківської міської ради в оскаржуваній частині прийняте з порушенням вимог Закону України Про приватизацію державного майна, Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2012-2016 рр. У цьому випадку умови, передбачені п.1 ч.1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", буди відсутні, а, отже, відсутні підстави для приватизації відповідачем-3 спірного нерухомого майна шляхом викупу.

Отже, доводи прокурора про те, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного нерухомого майна шляхом викупу орендарем знайшли своє підтвердження.

Водночас, Східний апеляційний господарський суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи, оскільки зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням. Схожі за змістом правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, від 12.09.2023 у справі №910/8413/21, від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 (до касаційного розгляду якої зупинялося апеляційне провадження у справі №922/3562/21).

З огляду на те, що на час звернення прокурора з розглядуваним позовом до господарського суду вже був реалізований пункт 73 додатку до рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 №283/16 та вичерпав свою дію виконанням, а саме шляхом укладення 02.09.2016 договору купівлі-продажу №5375-В-С між відповідачем-2 та відповідачем-3, визнання незаконним і скасування такого рішення не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади.

Водночас, позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 01.10.2019 у справі №911/2034/16, від 15.10.2019 у справі №911/3749/17, від 19.11.2019 у справі №911/3680/17.

Враховуючи означене, правильним є висновок Господарського суду Харківської області про відмову у задоволенні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування п.73 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 06.07.2016 №283/16.

Разом з тим, Господарський суд Харківської області встановивши, що договір купівлі-продажу приміщень №5375-В-С від 02.09.2016 укладений на підставі незаконного рішення Харківської міської ради №283/16 від 06.07.2016, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання його недійсним. При цьому, розглянувши заяви відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності, місцевий господарський суд погодився з твердженнями прокурора, що у цьому випадку строки позовної давності не спливли.

Надаючи оцінку цим висновкам суду першої інстанції, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Зі змісту поданого позову вбачається, що позовні вимоги прокуратури спрямовані на захист права власності територіальної громади на нерухоме майно, речове право на яке на час звернення з позовом та вирішення спору зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, стороною якого не є Харківська міська рада як представник територіальної громади міста Харкова.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин. Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №922/4206/19, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 22.06.2021 у справі №334/3161/17.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.ст.387, 388, 1212 ЦК України).

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Саме задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №633/408/18.

Власник з дотриманням вимог ст.388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19, від 10.04.2024 у справі №496/1059/18, від 24.09.2024 у справі № 922/2555/21.

Наведене виключає необхідність визнання недійсними в судовому порядку як оспорюваного договору купівлі-продажу, укладеного в процесі приватизації спірного нерухомого майна, так і договору купівлі-продажу, за яким спірне майно було відчужене на користь ОСОБА_1 (Аналогічна правова думка висловлена у постанові Верховного Суду 922/2555/21 від 24.09. 2024).

Відтак, оскільки прокурор прагне повернення спірного нерухомого майна у володіння територіальної громади, то єдиною належною (зокрема ефективною) позовною вимогою є вимога про витребування спірного нерухомого майна на користь територіальної громади (яка і є фактичним позивачем у цій справі). Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №922/461/22, від 10.09.2024 у справі №922/459/22, від 24.09.2024 у справі №922/2555/21.

У свою чергу, обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин. Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.

Виходячи із вимог ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Оскільки звернення до суду із застосуванням неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, у задоволенні позовної вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу №5375-В-С від 02.09.2016 слід відмовити з підстав її необґрунтованості, що виключає необхідність дослідження питання спливу строку позовної давності.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов хибних висновків про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №5375-В-С від 02.09.2016 та безпідставно надав оцінку доводам відповідачів щодо спливу строку позовної давності.

Враховуючи викладені вище за текстом постанови висновки, вимога прокурора про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна не є ефективним способом захисту права власника і, відтак, не підлягає задоволенню.

Щодо вимог прокурора про витребування у ОСОБА_1 на користь Харківської міської об`єднаної територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлових приміщень.

Господарським судом Харківської області встановлено відсутність підстав для задоволення означеної вимоги прокурора, оскільки ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, а втручання у її право на мирне володіння майном є порушенням принципу «пропорційності», оскільки покладатиме на відповідача-4 надмірний індивідуальний тягар. При цьому суд першої інстанції зауважив, що «помилка» державних органів не має виправлятися за рахунок відповідача-4.

Прокурор із означеними висновками суду не погодився та обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що встановлення факту вибуття майна поза волею власника є достатнім для того, щоб у позивача виникли підстави для витребування майна в порядку ст.388 ЦК України. При цьому стверджує, що воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Оцінюючи означені висновки місцевого господарського суду та доводи прокурора, Східний апеляційний господарський суд зауважує наступне.

Частинами 1, 2 ст.321 ЦК України унормовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ч.1).

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна (ч.2).

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч.3).

Застосування інституту віндикації зумовлює необхідність з`ясування судами ознак добросовісності/недобросовісності у діях кінцевого набувача майна для забезпечення дотримання критерію пропорційності при втручанні у його майнові права.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного лише в передбачених законом випадках. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів ст.388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Подібні правові висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17, від 01.04.2020 у справі №610/1030/18, від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19.

Добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на відомості, наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей. Схожі висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19.

У позовній заяві прокурор посилається на те, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні він дізнався про факти порушення вимог закону під час приватизації спірного майна.

Разом із тим, у розглядуваній справі прокурор не наводить обставин, які б свідчили про недобросовісність поведінки ОСОБА_1 , як набувача спірного нерухомого майна, не надає відповідних доказів на підтвердження таких обставин.

Відповідач-4 стверджує, що покладався на легітимність добросовісних дій Управління комунального майна та приватизації, як представника публічної влади та відповідних нотаріусів, які посвідчували договори купівлі-продажу спірного майна. Відповідач-4 також зазначає, що не мав можливості перевіряти правильність актів Харківської міської ради щодо надання у 2016 році дозволу на приватизацію ТОВ Сутра Харків належного тепер ОСОБА_1 на праві власності спірного нерухомого майна.

Враховуючи оплатний характер набуття відповідачем-4 спірного нерухомого майна, не обізнаність відповідача-4 станом на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна відповідачем-3 та відсутність можливості у відповідача-4 бути обізнаним (протилежного прокурором не доведено) про вибуття майна з комунальної власності з порушенням процедури приватизації, а також відсутність станом на дату укладення відповідачами-3, 4 договору купівлі-продажу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень (на які (відомості) добросовісно покладався відповідач-4), Східний апеляційний господарський суд не вбачає ознак недобросовісності у діях кінцевого набувача спірного нерухомого майна ОСОБА_1 .

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Частиною 1 статті 1 Протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства"напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно. Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації. Водночас, Східний апеляційний господарський суд звертає увагу, що питання про компенсацію прокурором не порушується.

Судова колегія також зауважує, що добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам ст.388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №922/461/22, від 27.05.2020 у справі №641/9904/16-ц.

У рішеннях у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії" ЄСПЛ дійшов висновку, що потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ у справі "Лелас проти Хорватії").

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти помилки, навіть ті, причиною яких є їхня недбалість, проте, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, у даному випадку, ОСОБА_1 .

Як правильно зауважено Господарським судом Харківської області, виникненню права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, виходячи з національної системи регулювання підстав та порядку набуття такого права, слугувала та передувала активна участь у такому процесі органів влади, зокрема Харківської міської ради, а тому відповідальність за вказані процедури не може покладатися на відповідача-4, який розраховував на їх належність та легітимність.

У розглядуваному випадку задоволення позовної вимоги про витребування у відповідача-4 спірного нерухомого майна не відповідатиме наведеному принципу пропорційності, оскільки покладатиме надмірний індивідуальний тягар на фізичну особу, яка добросовісно набула право власності на об`єкти нерухомого майна.

Відтак, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги прокурора про витребування у ОСОБА_1 нежитлових приміщень.

Викладене вище зумовлює відхилення аргументів скаржника та відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги. Такий результат апеляційного перегляду зумовлює в порядку ст.129 ГПК України віднесення на рахунок скаржника судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Разом з тим, враховуючи висновки суду про те, що єдиною належною (зокрема ефективною) позовною вимогою у розглядуваному випадку є вимога про витребування спірного нерухомого майна на користь територіальної громади, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.09.2016 №5375-В-С, з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині (у частині відмови в задоволенні решти позовних вимог) рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п.4 ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням, у тому числі: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог, з урахуванням приписів ч.4 ст.129 ГПК України, судовий збір за подання позовної заяви в повному обсязі підлягає віднесенню на прокуратуру.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2021 у справі №922/3562/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.09.2016 №5375-В-С, укладеного між територіальною громадою м.Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сутра Харків", посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Саутенко Н.В. (реєстровий №1711).

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2021 у справі №922/3562/21 залишити без змін.

Віднести на рахунок Харківської обласної прокуратури судові витрати, пов`язані із поданням позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.10.2024.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова