Постанова

від 02.04.2024 по справі 908/2041/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2041/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Шурига Д.О. (в залі суду)

представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Український розвиток плюс на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2023 (повний текст складено та підписано 09.11.2023 суддя Проскуряков К.В.) у справі №908/2041/23

за позовом: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Український розвиток плюс, м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління ДПС у Запорізькій області, м.Запоріжжя

про стягнення 462 670,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

21.06.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Український розвиток плюс, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління ДПС у Запорізькій області про стягнення 462 670,78 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.10.2023 у справі 908/2041/23 позов Запорізької міської ради задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Український розвиток плюс на користь Запорізької міської ради заборгованість за договором оренди землі від 03.03.2007, що зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 21.03.2007 040726100149 в розмірі 436 815 грн. 75 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Український розвиток плюс на користь Запорізької міської ради витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 552 грн. 23 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 03.03.2007р. між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Український розвиток плюс укладено договір оренди землі 040726100149, про що 21.03.2007 вчинено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20264413 (далі за текстом - Договір). Строк дії договору 19 (дев`ятнадцять) років.

Запорізька міська рада повністю виконала покладені на неї зобов`язання, передбачені договором, та передала орендарю земельну ділянку загальною площею 1,7347 га, кадастровий номер 2310100000:03:020:0049 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 8б, а орендар прийняв вказану земельну ділянку в оренду, що підтверджується підписаним між сторонами актом прийому-передачі земельної ділянки за договором оренди землі (далі за текстом - акт).

Однак, всупереч умов договору, відповідно до інформації, отриманої від Головного управління ДПС у Запорізькій області листом від 20.03.2023 2676/5/08-01-04-07, станом на 16.03.2023 заборгованість ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ РОЗВИТОК ПЛЮС (код ЄДРПОУ 33795432) по орендній платі за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:020:0049 складає 462 670,78грн.

28.02.2023 орендодавець направив засобами поштового зв`язку орендарю відправленням 6912600952910 претензію про сплату заборгованості з орендної плати та земельного податку 01/02-11/0420 від 22.02.2023. Вказана претензія з вимогою залишилась без виконання.

Згідно інформації від ГУ ДПС у Запорізькій області, розмір заборгованості відповідача з орендної плати за землю за період 2022 року складає 436 815,75 грн., у зв`язку зі сплатою 42 832,69 грн. у січні 2022 року та 34 343,86 грн. у лютому 2022 року.

Оскільки за період з 01.01.2022 по 16.03.2023 відповідач має заборгованість у розмірі 436 815,75 грн., яка ним не погашена, враховуючи заявлений позивачем розмір позовних вимог на суму 462 670,78 грн., суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 436 815,75 грн. з відмовою відмовою у стягненні 25 855,03 грн.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Український розвиток плюс подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2023 у справі 908/2041/23 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Український розвиток плюс на користь Запорізької міської ради заборгованості за договором оренди землі від 03.03.2007, що зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 21.03.2007 за 040726100149 в розмірі 436 815 грн. 75 коп. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимоги Позивача повністю.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що власником земельної ділянки загальною площею 1.7347 га, кадастровий номер: 2310100000:05:020:0049 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Східна, 8 «Б» є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. Строк дії Договору - дев`ятнадцять років.

Згідно з додатковою угодою № 201703000400247 від 26.04.2017, до вказаного Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 467 265 грн. 73 коп., що складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2017 рік.

Запорізька міська рада передала орендарю земельну ділянку кадастровий № 2310100000:03:020:0049, загальною площею 1.7347 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Східна, 8 «Б», а орендар прийняв вказану земельну ділянку в оренду, що підтверджується підписаним між сторонами Актом прийому- передачі земельної ділянки за договором оренди землі від 21.03.2007.

Відповідно до пп. 69.14, п. 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу визначено, що, тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Земельна ділянка загальною площею 1.7347 га, кадастровий номер 2310100000:03:020:0049, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Східна, 8 «Б», отримана ТОВ «Український розвиток плюс» 21.03.2007 на підставі Договору оренди землі за № 040726100149, була розташована саме на території, де ведуться активні бойові дії з 12.03.2022.

ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РОЗВИТОК ПЛЮС», відповідно до пп. 69.14, п. 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу України під час дії воєнного стану має право не нараховувати та не сплачувати плату за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї) до його закінчення.

ТОВ «Український розвиток плюс», на підставі чинних норм Податкового кодексу України, форс-мажорні обставини у зв`язку з введенням воєнного стану на всій території України, має право, надане законодавцем, не нараховувати та не сплачувати плату за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності), до його закінчення.

Однак, Господарський суд Запорізької області, приймаючи Рішення від 30.10.2023,проігнорував норми чинного законодавства та порушив норми процесуального та матеріального права.

ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РОЗВИТОК ПЛЮС» здійснює свою фінансово-господарську діяльність з використанням ділянки за адресою: вул. Східна, 8 «Б», м. Запоріжжя, Запорізька область, Україна та за юридичною адресою: вул. Складська, 8, м. Запоріжжя, Запорізької області, Україна, то контролюючим органом для Відповідача, згідно з принципом територіальності є Головне управління ДПС у Запорізькій області, як контролюючий орган, що здійснює адміністрування сплати за землю.

Суму фактичної заборгованості ТОВ «Український розвиток плюс» за договором оренди землі № 040726100149 від 03.03.2007 на користь Запорізької міської ради встановлено судом шляхом незрозумілих математичних дій, що призвело до задоволення суми за позовними вимогами, яка не відповідає ні даним ГУ ДПС у Запорізькій області, ні з урахуванням відомостей щодо сплачених за період січня-лютого 2022 року ТОВ «Український розвиток плюс» орендної плати за земельну ділянку, а саме - 436 815 (чотириста тридцять шість вісімсот п`ятнадцять) грн, 75 коп.

Вказана сума визначена на розсуд Господарського суду Запорізької області, без перевірки та врахування документального підтвердження сплачених та задекларованих сум обов`язкових платежів, наданих товариством, та підтверджених, в свою чергу, контролюючим органом, що є грубим порушенням.

Самостійних розрахунків зобов`язань по сплаті орендної плати за землю за вказаним договором Запорізькою міською радою до суду не надано, що в котрий раз вказує на відсутність повноважень звернення до суду з вказаним позовом.

Зазначені факти, у своїй сукупності, вказують про відсутність заборгованості за договором оренди землі у товариства та, відповідно, відсутність предмету судового спору.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Запорізька міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі необґрунтовані, та такі, що не базуються на нормах чинного законодавства України й не підлягають задоволенню. Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Просить залишити рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2023 по справі №908/2041/23 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РОЗВИТОК ПЛЮС» без задоволення.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 року відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи 908/2041/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи 908/2041/23.

14.12.2023 року матеріали справи 908/2041/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 22.12.2023 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Український розвиток плюс на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2023 у справі 908/2041/23.

Надано Товариству з обмеженою відповідальністю Український розвиток плюс строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, а саме:

- уточненої позовної заяви, з зазначенням належного відповідача (скаржника) по справі, з урахуванням положень п.2 ч.2 ст. 258 ГПК України.

До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Український розвиток плюс на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2023 у справі 908/2041/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 02.04.2024 о 10:30 годин.

02.04.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

03.03.2007 між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Український розвиток плюс укладено договір оренди землі 040726100149, про що 21.03.2007 вчинено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20264413 (далі за текстом - Договір).

Строк дії договору 19 (дев`ятнадцять) років.

Згідно п. 1 Договору орендодавець, відповідно до рішення шостої сесії п`ятого скликання Запорізької міської ради 75/282 від 06.12.2006 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування станції технічного обслуговування, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 8б.

Власником земельної ділянки загальною площею 1,7347 га, кадастровий номер 2310100000:03:020:0049 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 8б (далі - земельна ділянка) є Запорізька міська рада, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 329402399 від 18.04.2023.

Згідно п. 9 договору, в редакції додаткової угоди 201703000400247 про внесення змін до договору оренди землі від 03.03.2007 (зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 21.03.2007 040726100149) від 26.04.2017, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 467 265,73 грн., що складає 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2017 року.

Відповідно до п. 11 Договору, орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок Управління Державної казначейської служби України в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Держказначейства України в Запорізькій області.

Запорізька міська рада повністю виконала покладені на неї зобов`язання, передбачені договором, та передала орендарю земельну ділянку загальною площею 1,7347 га, кадастровий номер 2310100000:03:020:0049 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 8б, а орендар прийняв вказану земельну ділянку в оренду, що підтверджується підписаним між сторонами актом прийому-передачі земельної ділянки за договором оренди землі (далі за текстом - акт).

За таких умов, у орендаря за результатами підписання договору та вказаного акту прийому-передачі виник обов`язок щомісячно рівним частинами протягом 30 календарних днів, наступними за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету сплачувати орендну плату, що вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 467 265,73 грн., що складає три відсотки нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2017 року.

Однак, всупереч умов договору, відповідно до інформації, отриманої від Головного управління ДПС у Запорізькій області листом від 20.03.2023 2676/5/08-01-04-07, станом на 16.03.2023 заборгованість ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ РОЗВИТОК ПЛЮС (код ЄДРПОУ 33795432) по орендній платі за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:020:0049 складає 462 670,78грн.

28.02.2023 орендодавець направив засобами поштового зв`язку орендарю відправленням 6912600952910 претензію про сплату заборгованості з орендної плати та земельного податку 01/02-11/0420 від 22.02.2023. Вказана претензія з вимогою залишилась без виконання.

Також з матеріалів справи вбачається, що у письмових поясненнях б/н від 30.10.2023 (вх. 22991/08-08/23 від 30.10.2023) позивач зазначив, що в ході судового розгляду на підставі отриманої інформації від ГУ ДПС у Запорізькій області, розмір заборгованості відповідача з орендної плати за землю за період 2022 року складає 436 815,75 грн., у зв`язку зі сплатою 42 832,69 грн. у січні 2022 року та 34 343,86 грн. у лютому 2022 року.

Отже, Відповідач за період з 01.01.2022 по 16.03.2023 має заборгованість у розмірі 436 815,75 грн., яка ним не погашена.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанцїі в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що 03.03.2007р. між Запорізькою міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український розвиток плюс» (Орендар) укладено договір оренди землі, № 040726100149 (далі - Договір) на виконання умов якого, Запорізька міська рада передала орендарю земельну ділянку кадастровий № 2310100000:03:020:0049, загальною площею 1.7347 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Східна, 8 «Б», а орендар прийняв вказану земельну ділянку в оренду, що підтверджується підписаним між сторонами Актом прийому- передачі земельної ділянки за договором оренди землі від 21.03.2007.

Відповідно до п. 69 підрозділу 10 Перехідні положення Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у наступному пункті. (Абзац перший пункту 69 підрозділу 10 розділу XX в редакції Закону № 2260-IX від 12.05.2022).

Так, відповідно до пп. 69.14, п. 69 підрозділу 10 Перехідні положення Податкового кодексу визначено, що, тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 06 грудня 2022 року за №1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.

Наказом від 22.12.2022 за №309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, додатком (Переліком) до якого, актуалізованим станом на 27.02.2023, у п. 2.3 Запорізька область зазначено, що вся територія Запорізького району, де Запорізька територіальна громада і, відповідно, м. Запоріжжя є його невід`ємною частиною, віднесені до територій можливих бойових дій.

12.12.2022р. Державною податковою службою України було надано роз`яснення, в якому зазначено, що після запровадження воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-ГХ, п. 69 підрозділу 10 Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - Кодекс) доповнено підпунктами 69.14, 69.16, 69.22 щодо нарахування та сплати плати за землю, екологічного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти оподаткування, розташовані в межах територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасове окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Колегія суддів констатує, що апелянтом не доведено належними і допустимими в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами його твердження щодо можливості віднесення земельної ділянки до території на якій ведуться активні бойові дії, в вз`язку із чи доводи апеляційної скарги « … Відповідно до додатку (Переліку) до вказаного Наказу, актуалізованим станом на 27.02.2023, у п. 2.3 «Запорізька область» зазначено, що вся територія Запорізького району, де Запорізька територіальна громада і, відповідно, м.Запоріжжя є його невід`ємною частиною, віднесені до територій на яких ведуться активні бойові дії.

Територія м. Запоріжжя входить до Запорізького району Запорізької області на підставі Постанови Верховної ради України «Про утворення та ліквідацію районів від 17.07.2020 за №807-ХІ.

Тобто, земельна ділянка загальною площею 1.7347 га, кадастровий номер 2310100000:03:020:0049, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Східна, 8 «Б», отримана ТОВ «Український розвиток плюс» 21.03.2007 на підставі Договору оренди землі за № 040726100149, була розташована саме на території, де ведуться активні бойові дії з 12.03.2022…» відхиляються як такі, що ґрунтуються на вільному тлумаченні скаржником положень Постанови Верховної ради України «Про утворення та ліквідацію районів від 17.07.2020 за №807-ХІ і суперечать фактичним обставинам справи.

Предметом позовних вимог є стягнення заборгованості з орендної плати, нарахованої у відповідності до умов, укладеного між сторонами Договору оренди землі, згідно пункту 9, якого, в редакції додаткової угоди № 201703000400247 про внесення змін до договору оренди землі від 03.03.2007 (зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 21.03.2007 № 040726100149) від 26.04.2017, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 467 265,73 грн., що складає 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України Про оренду землі ).

Статтею 21 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Положеннями пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Отже, плата за землю здійснюється в залежності від суб`єкта належності земельної ділянки: власником землі сплачується земельний податок, а орендарем за договором оренди землі - орендна плата.

Згідно з пунктами 288.1- 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на 01.01.2017) було встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2018) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з пунктом 5 договору, в редакції Додаткової угоди № 201703000400247 про внесення змін до договору оренди землі від 03.03.2007р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення договору оренди землі становить 15 575 524,36 в цінах 2017 року.

Апелянтом не оспорюється факт підписання № 201703000400247 про внесення змін до договору оренди землі від 03.03.2007р.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з пунктом 30 Договору, орендар (Відповідач) , зобов`язаний, зокрема, своєчасно вносити орендну плату.

Щодо доводів скаржника про те, що спір у цій справі є фактично є спором щодо плати за землю у формі земельного податку відповідно до податкового законодавства, тому позивач не має права звертатися до суду з такими вимогами та є неналежним позивачем, то суд касаційної інстанції зазначає таке.

Виходячи із системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України Про оренду землі , підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з другого боку, є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України Про оренду землі , пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

За змістом частини другої статті 21 Закону України Про оренду землі Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, про що також зазначено в пункті 288.4 статті 288 цього Кодексу (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі 925/258/17).

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платник орендної плати - орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 Податкового кодексу України).

Згідно із частиною п`ятою статті 5 Закону України Про оцінку земель для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Крім того, за змістом статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Закону України Про оцінку земель та Закону України Про оренду землі дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі 916/3233/16, від 07.10.2019 у справі 922/3321/18, від 16.03.2020 у справі 922/1658/19.

З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору (такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі 1917/1188/2012 ( 826/1291/17) (провадження 11-1317апп18)).

За таких обставин посилання скаржника на пріоритетне застосування норм податкового законодавства у порівнянні з положеннями земельного законодавства та Закону України Про оренду землі , якими регулюються спірні орендні правовідносини між сторонами у даній справі, є безпідставними (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.06.2020 у справі 911/2685/18).

Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, про невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договорами оренди землі, в тому числі де предметом дослідження є наявність заборгованості з орендної плати або предметом є стягнення заборгованості з орендної плати, розглядаються саме господарськими судами в рамках договірних відносин, а не адміністративними судами в рамках контролюючих відносин, з урахуванням положень земельного законодавства, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.

Суди вправі самостійно, за наданими сторонами доказами, досліджуючи умови договору оренди землі у сукупності з наданими доказами, встановлювати наявність або відсутність заборгованості з орендної плати за договором оренди землі та розмір такої заборгованості. Це жодним чином не є підміною функцій органу доходів і зборів, адже предметом розгляду у даних справах є стягнення заборгованості саме з орендної плати за договором оренди землі, тобто у зв`язку з неналежним виконання договірних зобов`язань орендарем земельної ділянки перед орендодавцем.

Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили заперечення відповідача щодо перевищення позивачем повноважень шляхом нарахування спірної заборгованості та підміну функцій органів доходів і зборів, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди, а не виконання органами доходів і зборів повноважень щодо донарахування і стягнення обов`язкових платежів.

Крім того, Верховний Суд в ухвалі від 18.03.2021 у справі 904/5955/19 за позовом Дніпровської міськради до ТОВ Караван-Дніпропетровськ про розірвання договору від 04.03.2005 оренди земельної ділянки та зобов`язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку, закриваючи касаційне провадження вказав, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.11.2018 у справі 912/1385/17, до правовідносин, які склалися саме між орендодавцем та орендарем у межах виконання договору оренди земельної ділянки, підлягають застосуванню норми статті 2 Закону України Про оренду землі , відповідно до частини першої якої відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи та предмет доказування у цій справі, оскільки предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для викладення висновку щодо застосування норм статті 1 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 статті 1, підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10, підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14, підпункту 20.1.36 пункту 20.1 статті 20, пунктів 41.1, 41.2 статті 41, статті 191, підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269, підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України, статей 1, 2, 21 Закону України Про оренду землі у спірних правовідносинах.

Колегія суддів констатує, що пояснення Головного управління ДПС у Запорізькій області (а.с. 70 -73) не містять тверджень про те, що станом на дату розгляду справи, тобто 30.10.2023, заборгованість ТОВ «Український розвиток плюс» за договором оренди землі № 040726100149 від 03.03.2007 на користь Запорізької міської ради за 2022 рік - відсутня.

Відповідно до листа ГУ ДПС у Запорізькій області за № 27024/6/08-01-13-04-03 від 06.07.2023, : « …Головне управління ДПС у Запорізькій області розглянуло лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Український розвиток плюс», ЄДРПОУ 33795432, від 21.06.2023 №21/06-01 (вхідний від 21.06.2023 № 20866/6), щодо скасування податкової вимоги та повідомляє наступне.

Станом на 04.07.2023 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Український розвиток плюс», ЄДРПОУ 33795432 в інтегрованих картках платника ІКС «Податковий блок» відсутній податковий борг, податкова вимога ГУ ДПС у Запорізькій області від 12.05.2023 №0000331-1304-0801 вважається відкликаною…» (а.с. 93).

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Позивача - представник Головного управління ДПС у Запорізькій області, надала Суду інформацію, про те, що станом на дату розгляду справи, тобто 30.10.2023, заборгованість ТОВ «Український розвиток плюс» за договором оренди землі № 040726100149 від 03.03.2007 на користь Запорізької міської ради за 2022 рік - відсутня.

Вказане також підтверджено листом Головного управління ДПС у Запорізькій області за № 27024/6/08-01-13-04-03 від 06.07.2023, наданого на запит товариства, відповідно до якого ТОВ «Український розвиток плюс» не має заборгованості зі сплати орендної плати за землю, - податковий борг відсутній.

Господарським судом Запорізької області вказана інформація під час прийняття Рішення від 30.10.2023 не прийнята до уваги, що є неприпустимим.

Суму фактичної заборгованості ТОВ «Український розвиток плюс» за договором оренди землі № 040726100149 від 03.03.2007 на користь Запорізької міської ради встановлено судом шляхом незрозумілих математичних дій, що призвело до задоволення суми за позовними вимогами, яка не відповідає ні даним ГУ ДПС у Запорізькій області, ні з урахуванням відомостей щодо сплачених за період січня-лютого 2022 року ТОВ «Український розвиток плюс» орендної плати за земельну ділянку, а саме - 436 815 (чотириста тридцять шість вісімсот п`ятнадцять) грн, 75 коп

Вказана сума визначена на розсуд Господарського суду Запорізької області, без перевірки та врахування документального підтвердження сплачених та задекларованих сум обов`язкових платежів, наданих товариством, та підтверджених, в свою чергу, контролюючим органом, що є грубим порушенням.

Самостійних розрахунків зобов`язань по сплаті орендної плати за землю за вказаним договором Запорізькою міською радою до суду не надано, що в котрий раз вказує на відсутність повноважень звернення до суду з вказаним позовом.

Зазначені факти, у своїй сукупності, вказують про відсутність заборгованості за договором оренди землі у товариства та, відповідно, відсутність предмету судового спору.…» , як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Приймаючи рішення про відмову в задоволені клопотання ТОВ «Український розвиток плюс» суд першої інстанції, відповідно до вступної частини оспорюваного рішення виходив з того, що перше судове засідання з розгляду справи по суті відбулось 03.10.2023, в якому був присутній представник відповідача та закінчення визначених ГПК України строків розгляду справи.

Відповідно до статті 216 Господарського процесуального кодексу України:

1. Суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України:

2. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що клопотання про відкладення розгляду справи вмотивоване хворобою адвоката Бобир В.В. не містить в собі мотивувань, які б зобов`язували суд першої інстанції відкласти розгляд справи, в зв`язку із чим доводи апеляційної скарги в частині того, що : « 30.10.2023,до початку судового засідання - о 9.30 год., представник відповідача - адвокат Бобир Віталій Валерійович надав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою, що офіційно підтверджено відповідним листом непрацездатності закладу охорони здоров`я. Однак, судом вказане клопотання не задоволено при цьому позбавивши товариство права на захист своїх інтересів у судовому засіданні. Як наслідок, в судовому засіданні 30.10.2023 представника Відповідача не було, рішення оголошено без його участі.

Натомість, 30.10.2023 представником Запорізької міської ради, на виконання зазначеної Ухвали Господарського суду від 03.10.2023, подано письмові пояснення, які датовано 30.10.2023 і надіслано їх на також адресу Відповідача 30.10.2023 року.

Вказані пояснення отримано ТОВ «Український розвиток плюс» лише 01.11.2023, тобто після постановлення Рішення суду, без будь-якого права на надання заперечень, що також грубо порушує право Відповідача на захист своїх інтересів. Вказані пояснення судом використано для ухвалення зазначеного Рішення, що вказує на його упередженість…» , як такі, що знаходяться в межах обов`язку відповідача нести негативні наслідки, пов`язані з невчиненням процесуальної дії (прийнятті участі в судовому засіданні) і цілком узгоджуються з принципом диспозитивної господарського судочинства.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2023 у справі №908/2041/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Український розвиток плюс на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 9828,35 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Український розвиток плюс на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2023 у справі №908/2041/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2023 у справі №908/2041/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 9828,35 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Український розвиток плюс.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.10.2024.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус