Рішення

від 17.10.2024 по справі 904/3248/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3248/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

позивача: Демченко А.Г.,

відповідача: Тер-Товмасян Ю.Г.,

дослідивши матеріали справи №904/3248/24

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

до Комунального підприємства "Протитуберкульозний диспансер" Дніпропетровської обласної ради

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Комунального підприємства "Протитуберкульозний диспансер" Дніпропетровської обласної ради (далі - відповідач) про стягнення 1.012.950,05 грн основної заборгованості.

Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3248/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2024.

Ухвалою від 26.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.08.2024.

Ухвалою від 22.08.2024 підготовче провадження продовжено, підготовче засідання відкладено до 19.09.2024.

Ухвалою від 19.09.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 17.10.2024.

Через відділ документального забезпечення 13.09.2024 від відповідача надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог, сформовані в системі «Електронний суд».

Через відділ документального забезпечення 24.09.2024 від позивача надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог, сформовані в системі «Електронний суд».

В судовому засіданні 17.10.2024 представники сторін відповідали на запитання суду, надавали пояснення у справі. Представник позивача підтримував позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, а представник відповідача, навпаки, проти задоволення позовних вимог заперечував та просив у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач посилається на невиконання відповідачем договірного зобов`язання, яке полягає в оплаті отриманої від позивача теплової енергії у період з листопада до грудня 2023 року.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, звертає увагу суду на некоректність відображення даних у рахунку-фактурі №496 від 21.12.2023.

Спір відповідач вважає передчасним, оскільки сторонами не вичерпано досудовий порядок його врегулювання, який передбачений п. 9.1 договору.

Існуюча у відповідача перед позивачем заборгованість за спірний період не погашена, оскільки відповідач знаходиться в процедурі реорганізації шляхом приєднання до іншої юридичної особи.

Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву

Позивач зауважив, що відповідач не розібрався в специфіці виставленого позивачем рахунку і дійшов висновків, які не відповідають дійсності.

Посилання відповідача на знаходження його підприємства у стані реорганізації не свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору, поставки теплової енергії; настання строку оплати теплової енергії; фактичної оплати теплової енергії; наявності/відсутності заборгованості за договором.

Суд встановив, що 20.01.2023 між позивачем (далі позивач, теплопостачальна організація) та відповідачем (далі відповідач, споживач) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії №496 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими чинним законодавством тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Строк (термін) постачання теплової енергії: січень-грудень 2023 року (п. 2.1 договору).

Ціна договору становить 2.847.384,48 грн з ПДВ (474.564,08 грн) (п. 4.1 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №2 від 29.12.2023).

Відповідно до п. 10.1, цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань. Разом із цим сторони домовилися, що відповідно до ст. 631 ЦК України та ст. 180 ГК України умови даного договору поширюються на правовідносини, які виникли до його укладання, а саме з 01.01.2023.

В якості підтвердження подачі (припинення подачі) теплової енергію у спірний період позивач до справи долучив акт про подачу теплової енергії за об`єктом відповідача з 18.10.2023 та акт про припинення подачі теплової енергії з 28.03.2024.

Для оплати теплової енергії позивач виставив рахунок-фактуру №496 від 21.12.2023 на суму 1.012.950,05 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією №496/14998 (від 30.04.2024 за №2625/13), у якій позивач просив відповідача погасити існуючу заборгованість за поставлену теплову енергію у період з 01.12.2023 до 31.03.2024 у загальному розмірі 1.564.903,85 грн.

Оскільки відповідач не погасив існуючу перед позивачем заборгованість у добровільному порядку позивач звернувся до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 1.012.950,05 грн заборгованості за теплову енергію поставлену у період з листопада 2023 року до грудня 2023 року включно.

Підставою позовних вимог визначено договір купівлі-продажу теплової енергії №496 від 20.01.2023.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України).

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу теплової енергії.

Згідно з п. 2.2 договору теплова енергія постачається споживачу на об`єкти в обсягах, визначених в додатку №1 до цього договору.

У додатку №1 до договору (Дислокація об`єктів споживача), зокрема об`єкти відповідача (тубдиспансеру), розташовані за адресою: вулиця Євгена Чикаленка, 35.

Суд встановив, а матеріалами справи підтверджено подачу (припинення подачі) тепла до приміщень відповідача, розташованих за адресою: вулиця Євгена Чикаленка, 35, а саме актом про подачу теплової енергії, складеного 18.10.2023 та актом про припинення подачі теплової енергії, складеного 28.03.2023.

Тобто, у спірний період (листопад-грудень 2023 року) позивач поставляв відповідачу теплову енергію.

Відповідно до п. 4.5 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач щомісяця до 15 числа отримує в теплопостачальній організації рахунок-фактуру, акт приймання-передачі товарної продукції, акт звіряння розрахунків на початок та закінчення опалювального сезону, податкову накладну.

Суд встановив, а матеріалами справи підтверджено, що позивач виставив позивачу рахунок-фактуру №496 від 21.12.2023 на суму 1.012.950,05 грн, який отриманий представником відповідача 27.12.2023, що підтверджується реєстром рахунків-фактур, актів приймання-передачі наданих послуг з постачання теплової енергії та актів приймання-передачі товарної продукції за період з 31.12.2023.

Варто наголосити, що до матеріалів справи позивач долучив акт №496 від 31.12.2023 приймання-передачі товарної продукції на суму 1.012.950,05 грн, який підписаний представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками підприємств. Дійсність вказаного акту та справність підписів представників сторін відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 4.8 договору оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем щомісяця, не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, на розрахунковий рахунок (теплова енергія) теплопостачальної організації, а в грудні оплата проводиться до кінця поточного місяця.

Спірною є оплата отриманої теплової енергії у листопаді і грудні 2023 року, а тому строк оплати є таким, що настав 31.12.2023.

Доказів оплати товару в сумі 1.012.950,05 грн відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1.012.950,05 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості у повному обсязі.

Водночас, належних доказів на підтвердження у повному обсязі своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.

Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог в частині зазначення позивачем незрозумілих даних у рахунку-фактурі №496 від 21.12.2023 відхиляються судом як необґрунтовані з огляду на таке.

Рахунок-фактура №496 від 21.12.2023 на суму 1.012.950,05 грн виписаний позивачем відповідачу 21.12.2023 і містить інформацію щодо споживання відповідачем теплової енергії, зокрема у листопаді (частково) і грудні 2023 року (спірний період), проте на дату виписування позивачем відповідачу рахунку-фактури (станом на 21.12.2023) грудень місяць 2023 року не закінчився і вказане свідчить про підставність висновку позивача, що виставлений позивачем рахунок-фактура від 21.12.2023 (за грудень 2023 року) є проміжним, а фактичний рахунок-фактура формується і виставляється відповідачу в наступному місяці за попередній.

Суд акцентує увагу, що відповідач підписав акт приймання-передачі товарної продукції №496 від 31.12.2023 на суму 1.012.950,05 грн і доказів його сплати суду не надав.

Більш того, відповідач визнає (у заяві «письмові пояснення у справі», сформованій в системі «Електронний суд» 13.09.2024), що існуюча заборгованість за отриману теплову енергію у грудні 2023 року позивачу не погашена.

Посилання відповідача на передчасність спору, оскільки сторонами не вичерпано досудових порядок його врегулювання, передбачений п. 9.1 договору також відхиляються судом з огляду на таке.

У пункті 9.1 договору вказано, що розбіжності та спори між сторонами, пов`язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються шляхом переговорів, обміном листами або укладанням додаткових угод.

Водночас, у п. 9.2 договору зазначено, що у разі неможливості досягнення згоди сторони мають право звернутися до суду для вирішення спірних питань.

Суд зауважує, що згідно з ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Отже, лише у разі, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору про вжиті позивачем заходи слід вказати у позові.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Тобто, можливість звернення до суду пов`язується з дотриманням позивачем досудового порядку врегулювання спору, якщо такий порядок визначений законом як обов`язковий.

З огляду на зміст спірних взаємовідносин сторін суд вказує, що відсутня вимога закону про обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору, а отже і вказівка в позові про вжиті заходи досудового врегулювання спору не є обов`язковою.

Варто закцентувати увагу відповідача і на тому, що він мав достатньо час (період з 31.12.2023 (дата настання строку оплати) до 17.10.2024 (дата ухвалення судового рішення) для добровільної сплати заборгованості, проте таким правом не скористався. Докази зворотного до справи не долучив.

Обґрунтування наявності у відповідача перед позивачем спірної заборгованості через його знаходження в процедурі реорганізації шляхом приєднання до іншої юридичної особи не є підставними, оскільки не впливають на існування заборгованості та обов`язок з її погашення.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежновід характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства "Протитуберкульозний диспансер" Дніпропетровської обласної ради (50037, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ КЕМЕРІВСЬКА, будинок 35; ідентифікаційний код 01985989) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, пров. Цісик Квітки, будинок 9; ідентифікаційний код 03342184) 1.012.950,05 грн (один мільйон дванадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят грн 05 к.) основної заборгованості та 12.155,40 грн (дванадцять тисяч сто п`ятдесят п`ять грн 40 к.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 28.10.2024.

Суддя С.А. Дупляк