Рішення

від 25.10.2024 по справі 904/3058/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3058/24

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівеліс", м. Дніпро

Відповідача-2: ОСОБА_1 , сел. Старий Корець, Рівненька область

про стягнення заборгованості за кредитним договором

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівеліс", Відповідача-2: ОСОБА_1 про солідарне стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 1 000 000 грн.

Ухвалою від 16.07.2024 суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання фізичної особи ОСОБА_1 щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Ухвалою суду від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/3058/24 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що між Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівеліс" (надалі - позичальник) був укладений кредитний договір № 42099555-КД-2 від 21.02.2023 (надалі - договір).

Пунктом А.1 договору визначено вид кредиту - відновлювана кредитна лінія.

Згідно з п. А.2 договору, ліміт цього договору: 25 000 000 грн. на наступні ціни: фінансування посівної кампанії в умовах ВС с/г циклу 2023 року (обігові кошти).

Позивач наполягає на тому, що свої зобов`язання за договором він виконав в повному обсязі, надавши у період з 22.02.2023 по 01.03.2023 відповідачу кредитні кошти на загальну суму 25000000 грн.

У п. А.2.1 договору сторони дійшли згоди про встановлення наступного поточного ліміту за цим договором, а саме:

- з 01.12.2023 до розміру 20 000 000 грн.;

- з 01.02.2024 до розміру 12 500 000 грн.;

- з 01.03.2024 до розміру 0 грн.;

Умовами цього договору встановлено зобов`язання позичальника дотримуватись поточного ліміту та здійснювати погашення (повернення) різниці заборгованості за кредитом, на яку поточна заборгованість позичальника за кредитом перевищує поточний ліміт, встановлений для відповідного періоду користування кредитом.

Пунктом А.3 договору встановлений кінцевий термін повернення кредиту 01.03.2024 (включно).

Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання за договором та не повернув банку кредитні кошти у розмірі 25 000 000 грн. у встановлені строки.

За таких обставин, за розрахунком позивача, станом на момент звернення останнього до суду з цим позовом у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівеліс" перед Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" обліковується заборгованість з тіла кредиту у розмірі 25 000 000 грн.

Крім того, як вказав позивач, 21.02.2023 між банком та позичальником була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № 42099555-КД-2 від 21.02.2023 (надалі - додаткова угода).

Згідно з п. 2.1. додаткової угоди, за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додаткової угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї Додаткової угоди розмір 18,5 % річних.

Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%, але не більше Індекс UIRD (3 міс.) + 7% (обмеження встановлюється на дату укладання цієї Додаткової угоди).

Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1. цієї додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень, де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі інтернет на офіційному сайті Національного Банку України

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розміру базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки Банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п. 2.2. додаткової угоди, у випадку прострочення позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п.п. 2.3, 2.7 цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення від суми простроченої заборгованості за Кредитом та в розмірі компенсаційної процентної ставки від суми непростроченої заборгованості за Кредитом;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних від суми простроченої заборгованості за Кредитом та в розмірі базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди від суми непростроченої заборгованості за Кредитом;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

За розрахунком позивача, за період з 23.02.2023 по 02.03.2024 мав сплатити банку відсотки за користування кредитом у загальному розмірі 5 655 237,92 грн.

Однак, позичальником, за твердженням позивача, було порушено свої зобов`язання зі сплати банку відсотків за користування кредитом у встановлені строки та розмірах та загалом сплачено банку відсотки у розмірі 459 775,90 грн.

А отже, за розрахунком банку, станом на дату звернення до суду з цим позовом у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівеліс" перед Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" обліковується заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 5 195 462,02 грн.

Разом з цим, відповідно до прохальної частини позову, банк просить суд стягнути заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 1 000 000 грн.

Також позивач вказав про те, що у якості забезпечення зобов`язань позичальника за договором кредиту, між АТ КБ «Приватбанк» (надалі - кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - поручитель) було укладено договір поруки № 42099555-КП-2/1 від 21.02.2023 (надалі - договір поруки).

Відповідно до п. 1.1. договору поруки, поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед Кредитором відповідати солідарно з Позичальником (Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівеліс") за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору (№ 42099555-КД-2 від 21.02.2023).

Згідно з п. 1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання в тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

За умови наявності у основного боржника заборгованості перед банком з відсотків за користування кредитом у розмірі 1 000 000 грн., позивач вимагає стягнути таку заборгованість з позичальника та поручителя солідарно.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧІВ.

Відповідачі відзивів на позов не надали.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1 000 000 грн., наданими позичальнику на підставі кредитного договору № 42099555-КД-2 від 21.02.2023.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (в які строки та якому розмірі мали бути поверненні кредитні кошти), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи були поверненні кредитні кошти у встановлені строки та розмірі), які саме зобов`язання порушені боржниками (чи наявні підстави для солідарного виконання грошового зобов`язання), яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівеліс" (надалі - позичальник) був укладений кредитний договір № 42099555-КД-2 від 21.02.2023 (надалі - договір).

Відповідно до п. 6.1 договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, та діє до терміну, що зазначений в п. А.3 цього договору, або до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором, в залежності від того, яка подія настане раніше.

Пунктом А.1 договору визначено вид кредиту - відновлювана кредитна лінія.

Згідно з п. А.2 договору, ліміт цього договору: 25 000 000 грн. на наступні ціни: фінансування посівної кампанії в умовах ВС с/г циклу 2023 року (обігові кошти).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши у період з 22.02.2023 по 01.03.2023 відповідачу кредитні кошти на загальну суму 25 000 000 грн.

У п. А.2.1 договору сторони дійшли згоди про встановлення наступного поточного ліміту за цим договором, а саме:

- з 01.12.2023 до розміру 20 000 000 грн.;

- з 01.02.2024 до розміру 12 500 000 грн.;

- з 01.03.2024 до розміру 0 грн.;

Умовами цього договору встановлено зобов`язання позичальника дотримуватись поточного ліміту та здійснювати погашення (повернення) різниці заборгованості за кредитом, на яку поточна заборгованість позичальника за кредитом перевищує поточний ліміт, встановлений для відповідного періоду користування кредитом.

Пунктом А.3 договору встановлений кінцевий термін повернення кредиту 01.03.2024 (включно).

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором та не повернув банку кредитні кошти у розмірі 25 000 000 грн. у встановлені строки.

За таких обставин, станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівеліс" перед Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" обліковується заборгованість з тіла кредиту у розмірі 25 000 000 грн.

Крім того, 21.02.2023 між банком та позичальником була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № 42099555-КД-2 від 21.02.2023 (надалі - додаткова угода).

Згідно з п. 2.1. додаткової угоди, за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додаткової угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї Додаткової угоди розмір 18,5 % річних.

Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%, але не більше Індекс UIRD (3 міс.) + 7% (обмеження встановлюється на дату укладання цієї Додаткової угоди).

Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1. цієї додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень, де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі інтернет на офіційному сайті Національного Банку України

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розміру базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки Банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п. 2.2. додаткової угоди, у випадку прострочення позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п.п. 2.3, 2.7 цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення від суми простроченої заборгованості за Кредитом та в розмірі компенсаційної процентної ставки від суми непростроченої заборгованості за Кредитом;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних від суми простроченої заборгованості за Кредитом та в розмірі базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди від суми непростроченої заборгованості за Кредитом;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Згідно зі ст.ст. 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 наведено висновки про те, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 Цивільного Кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 розмежувала поняття проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами та проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами, а отже проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначених в договорі, і такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, і які сплачуються позичальником та порядок виплати яких урегульований частиною 1 статті 1048 та частиною 1 статті 1051 Цивільного кодексу України.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання порядок виплати яких урегульований частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Так, згідно зі ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що у разі сплати процентів за неправомірне користування кредитом, проценти за користування кредитом за той же період часу не сплачуються.

У постанові від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила відмінності у термінах строк договору, строк виконання зобов`язання та виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 відступила від висновку, викладеного Верховним Судом в постанові від 13.12.2018 у справі №913/11/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зазначивши, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

За таких обставин, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

В п. 81, 87, 91, 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування Велика Палата Верховного Суду в п. 114-116, 122-123, 128 постанови від 05.04.2023 у справі у справі №910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила про таке.

Сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Тобто, проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (п. 141 постанови ВП ВС від 05.04.2023 у справі у справі №910/4518/16).

Приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін) (п. 143 постанови ВП ВС від 05.04.2023 у справі у справі № 910/4518/16).

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу (постанова Великої Палати ВС від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).

Як було вказано вище, у даному випадку позичальник мав повертати тіло кредиту частинами у строки, визначені графіком зменшення ліміту кредитування, встановленого п. А.2.1 договору, а саме:

- 5 000 000 грн. тіла кредиту мали бути сплачені у строк до 30.11.2023 включно;

- 7 500 000 грн. тіла кредиту мали бути сплачені у строк до 31.01.2024 включно;

- 12 500 000 грн. тіла кредиту мали бути сплачені у строк до 29.02.2024 включно.

За таких обставин, після спливу строку повернення кредитних коштів (за кожним черговим платежем) у кредитора припинилось право нараховувати позичальнику відсотки за користування кредитом на підставі умов кредитного договору. Натомість, виникло право нараховувати проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Нарахування позивачем процентів за користування кредитом після спливу строку кредитування є безпідставним.

За розрахунком суду, всього за період кредитування позичальник мав сплатити банку відсотки за користування кредитом у розмірі 4 809 403,96 грн.

Однак, позичальником було порушено свої зобов`язання зі сплати банку відсотків за користування кредитом у встановлені строки та розмірах та загалом сплачено банку відсотки у розмірі 459 775,90 грн.

А отже, станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівеліс" перед Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" обліковується заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 4 349 628,06 грн.

Разом з цим, відповідно до прохальної частини позову, банк просить суд стягнути заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 1 000 000 грн.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівеліс" відсотків за користування кредитом у розмірі 1 000 000 грн. є обґрунтованими.

У якості забезпечення зобов`язань позичальника за договором кредиту, між АТ КБ «Приватбанк» (надалі - кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - поручитель) було укладено договір поруки № 42099555-КП-2/1 від 21.02.2023 (надалі - договір поруки).

Відповідно до п. 1.1. договору поруки, поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед Кредитором відповідати солідарно з Позичальником (Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівеліс") за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору (№ 42099555-КД-2 від 21.02.2023).

Згідно з п. 1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання в тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

У відповідності до п. 1.3. договору поруки, цим договором поручитель дає згоду на будь-які зміни умов кредитного договору, які не стосуються збільшення обсягу відповідальності поручителя відповідно до максимальних (граничних) умов кредитування, що вказані у цьому договорі.

У п. 1.4. договору поруки визначено, що збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни умов кредитування за кредитним договором виникає в разі: 1) підвищення розміру процентів за користування кредитними коштами, внаслідок внесення змін до кредитного договору, що пов`язані із збільшенням фіксованого розміру процентної ставки при застосуванні в кредитному договорі фіксованої процентної ставки або максимального розміру процентної ставки при застосуванні в кредитному договорі змінюваної процентної ставки; 2) відстрочення виконання, що призводить до збільшення суми нарахованих процентів за користування кредитними коштами; 3) установлення (збільшення розміру) неустойки; 4) встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення.

При цьому не є збільшенням відповідальності поручителя, внаслідок зміни основного зобов`язання, у разі зміни розміру процентної ставки за користування кредитними коштами по кредитному договору, в бік її збільшення, при застосуванні в кредитному договорі змінюваної процентної ставки, із встановленим в кредитному договорі порядком її розрахунку та періодичністю зміни її (процентної ставки) розміру.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Положеннями статті 554 ЦК України встановлено, що, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За умови наявності у основного боржника станом на день ухвалення рішення суду у цій справі заборгованості перед кредитором з відсотків за користування кредитом у розмірі 1 000 000 грн., вимоги позивача про солідарне стягнення вказаних сум з Відповідача-2: ОСОБА_1 - є обґрунтованими.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться кредитним договором № 42099555-КД-2 від 21.02.2023 з додатковою угодою (т. 1 а.с. 18 - 29), договором поруки (т. 1 а.с. 30 - 34), анкетою-заявою (т. 1 а.с. 35 - 37), виписками по рахунку позичальника (т. 1 а.с. 39 - 63).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідачів порівну.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівеліс" (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Мандриківського, буд. 47; ідентифікаційний код: 42099555) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код: 14360570) відсотки за користування кредитом у розмірі 1 000 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівеліс" (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Мандриківського, буд. 47; ідентифікаційний код: 42099555) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код: 14360570) витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код: 14360570) витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 000 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 25.10.2024.

Суддя М.О. Ніколенко