Рішення

від 24.10.2024 по справі 904/2720/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2024м. ДніпроСправа № 904/2720/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Скородумовій Л.В., розглянувши матеріали справи

За позовом Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області, 52500, Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул.Музична, 32, код ЄДРПОУ 02909938 в інтересах держави в особі Раївської сільської ради, 52523, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с.Раївка, вул.Таланова, буд.10-А, код ЄДРПОУ 04339474

до відповідача-1: фізичної особи-підприємця Паночкіної Олени Костянтинівни, АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

відповідача-2: фізичної особи-підприємця Гапоненко Дмитра Миколайовича, АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2

відповідача-3: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3

про визнання додаткової угоди недійсною, розірвання договору оренди, зобов`язання повернути земельні ділянки

Представники сторін:

від прокуратури: Риженко Вікторія Олегівна, посвідчення № 069939 від 01.03.2023р., прокурор

від позивача: не з`явився

від відповідача-1:

ОСОБА_2 , посвідчення № 4166 від 14.12.2011р. (адвокат)

від відповідача-2: ОСОБА_3 , посвідчення № 1873 від 09.11.2010р. (адвокат)

від відповідача-3: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Синельниківська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Раївської сільської ради звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1: фізичної особи-підприємця Паночкіної Олени Костянтинівни, відповідача-2: фізичної особи-підприємця Гапоненко Дмитра Миколайовича, відповідача-3: ОСОБА_1 , в якій просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду від 01.02.2024 до договору оренди земель водного фонду з кадастровими номерами 1224885000:01:001:0430, 1224885000:01:001:0431 загальною площею 29,5 га, з них водне дзеркало - 15,5 га, прибережна захисна смуга - 14,0 га, від 22.02.2005 №040513100155 (зі змінами та доповненнями від 10.09.2014), укладену між Раївською сільською радою (код ЄДРПОУ 37988155) та ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_1 );

- розірвати договір оренди №040513100155 від 22.02.2005 (зі змінами та доповненнями від 10.09.2014), земельних ділянок водного фонду з кадастровими номерами 1224885000:01:001:0430, 1224885000:01:001:0431 загальною площею 29,5 га, з них водне дзеркало - 15,5 га, прибережна захисна смуга - 14,0 га, укладений між Синельниківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04052376) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) і ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), розташованих на території Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області;

- зобов`язати фізичну особу - підприємця Паночкіну Оленою Костянтинівною (РНКОПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_4 ) повернути на користь Раївської об`єднаної територіальної громади в особі Раївської сільської ради (код ЄДР1ОУ 04339474; вул.Таланова, буд. 10-А, с. Раївка, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52523) з приведенням у придатний для використання стан, земельні ділянки загальною площею 29,5 га, а саме з кадастровим номером 1224885000:01:001:0430 площею 15,5 га, з кадастровим номером 1224885000:01:001:0431 площею 14 га, шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки;

- стягнути з відповідачів на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 49044, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, IBAN-НОМЕР_4, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909938, банк:Державна казначейська служба України м. Київ) сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено, що між Синельниківською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 22.02.2005 укладено договір оренди земельних ділянок водного фонду загальною площею 29,5 га, а саме водного дзеркала 15,5 га (кадастровий номер 1224885000:01:001:0430), прибережної захисної смуги 14,0 га (кадастровий номер - 1224885000:01:001:0431).

У подальшому між Синельниківською районною державною адміністрацією і ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір від 10.09.2014 про зміну та доповнення договору оренди земель водного фонду з кадастровими номерами 1224885000:01:001:0430, 1224885000:01:001:0431 від 22.02.2005 №040513100155 (далі - Договір),яким в порушення вимог ст. 124 ЗК України без застосування процедури земельних торгів у склад орендарів за договором долучено ОСОБА_4 .

В подальшому, рішенням Раївської сільської ради № 931-27/VІІІ від 08.09.2023 ОСОБА_2 включено в якості орендаря до договору оренди земель водного фонду від 22.02.2005 (зі змінами та доповненнями), що укладений з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Пізніше рішенням Раївської сільської ради № 999-31/VІІІ від 24.01.2024 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виключено з переліку орендарів за їх заявами від 22.12.2023.

01.02.2024 укладено додаткову угоду до договору оренди земельних ділянок від 22.02.2005 між Раївською сільською радою та ОСОБА_2 , якою змінено сторону у вищевказаному договорі, а саме відповідно п.1 додаткової угоди сторони домовились викласти преамбулу Договору в редакції, де ОСОБА_2 за відсутності в неї права на здійснення рибогосподарської діяльності визначено орендарем вказаних вище земель водного фонду.

РУХ СПРАВИ:

Ухвалою суду від 24.06.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.07.2024р.

16.07.2024р. до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого ОСОБА_2 просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, за таких підстав:

- відповідачем з моменту укладення спірного договору належним чином виконувались зобов`язання, зокрема, щодо оплати за користування землями водного фонду. Окрім того, стороною позивача не надано доказів протилежного.

- жодне рішення Раївської сільської ради не скасовані та не оскаржені.

- позивачем обрано невірний спосіб захисту в розумінні висновків, викладених в постановах Великої палати Верховного суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17

- заборона заміни сторони у спірному Договорі шляхом укладення додаткової угоди жодною нормою чинного законодавства не встановлена, а тому ОСОБА_2 не зобов`язана була здійснювати процедуру земельних торгів для передачі в оренду, оскільки спірний Договір є чинним, належним чином виконувався, є дійсним, а також зареєстрованим;

- додаткова угода укладена не як у статусі ФОП, а як фізична особа, що не заборонено чинним законодавством

18.07.2024р. до суду від Прокуратури надійшла відповідь на відзив позивача-1, в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі..

22.07.2024р. до суду від відповідача-2 ФОП Гапоненко Д. М. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

- дана справа не належить до справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів;

- прокурор не надав належних обґрунтувань щодо порушення інтересів держави, а тому не має права на участь в судових засіданнях;

- вважає, що у даному випадку норма ч. 2 ст. 124 ЗК України є незастосовною, оскільки в даному випадку при введенні до складу орендарів Відповідача-2 та Відповідача-1 відбувалася не передача земельних ділянок в оренду, а лише зміна суб`єктного складу вже існуючих орендних правовідносин.

- зазначає, що зміни в договорі відбулися за спільною згодою діючих учасників правовідносин оренди, які були на той час сторонами Договору оренди, окрім того спосіб захисту є неналежним, передбачені законом підстави для розірвання договору в даному випадку відсутні, оскільки ані Закон України «Про оренду землі», ані Закон України «Про оцінку земель», ані інші джерела позитивного права, ані Договір оренди, не передбачають в якості підстави для дострокового судового розірвання договору оренди землі ані непроведения чергової нормативно-грошової оцінки землі, ані «суперечності договору приписам чинного законодавства».;

- заявлено клопотання про закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства;

В судове засідання з`явились представники Прокуратури та відповідача-2. Представники позивача, відповідачів-1 та 3 в судове засідання не з`явились, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Ухвалою суду від 25.07.2024р. відкладено підготовче засідання по справі на 29.08.2024р. о 10:00год.

26.07.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заява, в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

30.07.2024р. до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про надання відомостей на виконання ухвали від 25.07.2024р., в якому просить долучити дане клопотання та відмовити в задоволенні позову.

01.08.2024р. до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі відповідача-1 та про закінчення підготовчого провадження.

08.08.2024р. до суду від відповідача-2 надійшли заперечення, в яких просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

15.08.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника Синельниківської районної державної адміністрації надійшла заява про розгляд справи у відсутність особи, яка бере участь у справі.

29.08.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника прокуратури надійшли пояснення, в яких просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі та позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.09.2024р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Гапоненка Д.М. про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.09.2024р. закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 15.10.2024 р.

15.10.2024 р. в судове засідання з`явились представники Прокуратури та відповідача-2. Представники позивача, відповідачів-1 та 3 в судове засідання не з`явились, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомлені.

У судовому засіданні 15.10.2024р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у цій справі є обставини щодо наявності підстав для визнання недійсною додаткової угоди від 01.02.2024 до договору оренди земель водного фонду з кадастровими номерами 1224885000:01:001:0430, 1224885000:01:001:0431, а також наявності підстав для розірвання договору оренди №040513100155 від 22.02.2005 (зі змінами та доповненнями від 10.09.2014), земельних ділянок водного фонду з кадастровими номерами 1224885000:01:001:0430, 1224885000:01:001:0431.

Так, судом встановлено, що 22.02.2005 між Синельниківською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельних ділянок водного фонду загальною площею 29,5 га, а саме водного дзеркала 15,5 га, прибережної захисної смуги 14,0 га, на підставі розпорядження голови Синельниківської районної державної адміністрації від 15.06.2004 за № 456-р, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Михайлівській сільській раді Синельниківського району Дніпропетровської області, про що вчинено запис за № 040513100155 від 22.02.2005.

В подальшому земельній ділянці площею 15,5 га присвоєно кадастровий номер 1224885000:01:001:0430, земельній ділянці площею 14 га - кадастровий номер - 1224885000:01:001:0431.

Відповідно до п. 1 Договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове, платне володіння і користування землі водного фонду, які знаходяться на території Михайлівської сільської ради, Синельниківського району, Дніпропетровської області. В оренду передаються землі водного фонду загальною площею 29,5 га, а саме водне дзеркало 15,5 та прибережна захисна смуга 14,0 га.

Відповідно до п. 2.1 даного Договору земельні ділянки надаються в оренду з метою риборозведення.

Згідно з п. 2.2. Договір укладений на термін 10 (десять) років починаючи з дати його реєстрації.

Відповідно до п. 2.3 Договору розмір орендної плати за оренду водного дзеркала на рік встановлено 1550 грн з ПДВ, розмір орендної плати за оренду прибрежної захисної смуги на рік встановлений 336 грн з ПДВ, що загалом складає 1892 грн з ПДВ на рік.

20.05.2013 між Синельниківською районною державною адміністрацією і ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , на підставі розпорядження голови Синельниківської районної державної адміністрації від 18.05.2013 за №Р-172/0/3-13, укладено договір від про зміну та доповнення договору оренди земель водного фонду з кадастровими номерами 1224885000:01:001:0430, 1224885000:01:001:0431 від 22.02.2005 №040513100155, яким включено до складу орендарів земель водного фонду громадянина ОСОБА_4 .

В подальшому, 10.09.2014між Синельниківською районною державною адміністрацією і ГапоненкомД.М. та ОСОБА_1 , на підставі розпорядження голови Синельниківської районної державної адміністрації від 18.05.2013 за №Р-172/0/3-13, укладено договір від про зміну та доповнення договору оренди земель водного фонду з кадастровими номерами 1224885000:01:001:0430, 1224885000:01:001:0431 від 22.02.2005 №040513100155.

Відповідно до п.1.1 Договору Орендодавець передає в оренду, а Орендарі приймають в строкове платне володіння та користування землі водного фонду загальною площею 29,5 га з метою рибогосподарських потреб.

08.09.2023 Рішенням Раївської сільської ради №931-27/VІІІ Паночкіну О.К. включено в якості орендаря до договору оренди земель водного фонду від 22.02.2005 №040513100155 (зі змінами та доповненнями) з кадастровими номерами 1224885000:01:001:0430, 1224885000:01:001:0431, що укладений з ОСОБА_4 та ОСОБА_1

11.12.2023 між Раївською сільською радою між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до до договору оренди земель водного фонду від 22.02.2005 №040513100155 (зі змінами та доповненнями), якою до складу орендарів включено ОСОБА_2

24.01.2024 Рішенням Раївської сільської ради №999-31/VІІІ ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виключено з переліку орендарів за їх заявами від 22.12.2023.

01.02.2024 між Раївською сільською радою та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду про заміну сторони Договору оренди земельних ділянок від 22.02.2005 за №040513100155 (зі змінами та доповненнями), яку укладено у вищевказаному договорі, та змінено сторону, а саме останню визначено орендарем у зазначеному вище договорі.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовноземельних ділянок з кадастровими номерами 1224885000:01:001:0430, 1224885000:01:001:0431 єдиним їх орендарем на теперішній час є ОСОБА_2 .

Вказані обставини учасниками процесу не оспорюються.

Водночас, судом встановлено, що заміна орендаря та передача вказаних земельних ділянок іншій особі фактично відбулася виключно на підставі рішень Раївської сільської ради № 931-27/VІІІ від 08.09.2023 та № 999-31/VІІІ від 24.01.2024 та зазначених вище додаткових угод від 11.12.2023 та від 01.02.2024.

Надаючи оцінку встановленим в судовому засіданні фактичним обставинам справи, а також представленими сторонами доказам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок,що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюєтьсяза результатами проведення земельнихторгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7.3 Договору орендарі зобов`язані використовувати орендований об`єкт у відповідності з його призначенням. Не передавати орендований об`єкт в суборенду.

Надаючи оцінку вказаному договору, судом встановлено, що умовами останнього не передбачена заміна орендаря та передача вказаних земельних ділянок іншій особі, окрім того у даному випадку надання спірної земельної ділянки в оренду поза конкурсною процедурою не належить до випадків, передбачених частинами 2 та 3 ст. 134 ЗК України.

Таким чином, законодавством України чітко визначено підстави набуття в користування земельних ділянок комунальної форми власності, серед яких набуття в користування такої землі шляхом заміни сторони у договорі іншою фізичною особою (крім випадків реорганізації та правонаступництва) не передбачено.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_5 отримала в оренду земельні ділянки водного фонду з кадастровими номерами 1224885000:01:001:0430, 1224885000:01:001:0431, з порушенням норм земельного законодавства та не у спосіб визначений законодавством, а саме без проведення земельних торгів.

Таким чином, вказані обставини спростовують доводи відповідача ФОП Паночкіної К. О. щодо відсутності порушення умов договору та належного його виконання, оскільки сам спірний договір укладений з порушенням норм законодавства, а тому належне його виконання не може бути доводом на противагу позиції сторони позивача.

Окрім того, суд не бере до уваги пояснення відповідача-2 щодо незастосовності ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, оскільки заміна суб`єктного складу у договорах оренди земельних ділянок в обхід процедури здійснення земельних торгів не передбачена жодними нормами законодавства та суперечить природі даного договору.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Велика Палата Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 визначила, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що додаткова угода від 01.02.2024 про заміну сторони Договору оренди земельних ділянок від 22.02.2005 за №040513100155 (зі змінами та доповненнями) укладена між Раївською сільською радою та ОСОБА_2 укладена в порушення умов Договору і вимог законодавства України, а тому позовна заява в частинівизнання недійсною додаткової угоди від 01.02.2024 до договору оренди земель водного фонду знайшла своє підтвердження в письмових матеріалах справи, а тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи по суті заявлену позовну вимогу про розірвання договору оренди земельних ділянок водного фонду від 22.02.2005 за №040513100155, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди.

Згідно з ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка обов`язково проводиться,зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної форми власності.

Відповідно до абзацу 4 ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Матеріалами справи встановлено, що нормативно-грошова оцінка земельних ділянокз кадастровими номерами 1224885000:01:001:0430, 1224885000:01:001:0431 проведена 14.01.2014, тобто більше 10 років тому, що суперечить приписам земельного законодавства.

Окрім того, відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об`єктів у комплексі з земельними ділянками» (Закон № 963-IX) сторони договорів оренди водних об`єктів, договорів оренди земельних ділянок під водними об`єктами, укладених до набрання чинності цим Законом, які не містять умов щодо розміру орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований водний об`єкт, або щодо розміру орендної плати за водний об`єкт, зобов`язані визначити такі умови протягом року з дня набрання чинності цим Законом.

Закон № 963-IX набрав чинності 02.03.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2021 №572 затверджено Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованими на ній водним об`єктом та відповідно до якої постанова Кабінету Міністрів України від 29 травня 2013 р. №420 «Про затвердження Типового договору оренди водних об`єктів» втратила чинність, однак у разі укладення договорів оренди водних об`єктів відповідно до Типового договору оренди водних об`єктів, то такі договори діють до моменту закінчення строку їх дії.

Таким чином сторони договору оренди земельної ділянки водного фонду від 22.02.2005 (зі змінами та доповненнями) мали обов`язок визначити умови щодо розміру орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований водний об`єкт, та щодо розміру орендної плати за водний об`єкт до 03.03.2022.

При цьому, в судовому засіданні встановлено, що розмір орендної плати за водний об`єкт, розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами 1224885000:01:001:0430, 1224885000:01:001:0431 не визначений станом на момент розгляду справи.

Також, вищевказаним Законом внесено зміни до ст. 51 Водного кодексу України, статей 8, 14, 15, 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та до статті 14 Закону України «Про аквакультуру».

Відповідно до ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом затверджується Кабінетом Міністрів України.

Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом.

Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

За користування водним об`єктом орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за водний об`єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об`єктом.

У договорі оренди водного об`єкта визначаються зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами.

Передача орендарем права на оренду водного об`єкта іншим суб`єктам господарювання забороняється.

Користування водними об`єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, Земельного кодексу України та інших законодавчих актів України.

Надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру".

Таким чином, ст. 51 Водного кодексу України, а також ст. 25 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом також зазначаються розмір орендної плати за водний об`єкт.

Аналізуючи положення спірного договору судом встановлено, що згідно п. 2.3 Договору 2005 року розмір орендної плати за оренду водного дзеркала на рік встановлено 1550 грн з ПДВ, розмір орендної плати за оренду прибрежної захисної смуги на рік встановлений 336 грн з ПДВ, що загалом складає 1892 грн з ПДВ на рік.

У подальшому пунктом 4.1 Договору 2014 року розмір орендної плати визначений лише за землю у сумі 4743 грн 05 коп. без ПДВ як 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, аналізуючи зміст спірного договору, в судовому засіданні встановлено, що його зміст суперечить вищевикладеним нормам водного та земельного законодавства,оскільки розмір орендної плати за водний об`єкт не визначений.

Крім того, відповідно до ч.8 ст. 15 цього Закону України «Про оренду землі» невід`ємною складовою договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом є паспорт водного об`єкта.

Тобто надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта.Порядок розроблення та форму паспорта затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99. Вже розроблені водогосподарські паспорти підлягають коригуванню через 15 років, що передбачено п. 7 зазначеного наказу від 18.03.2013 № 99.

Письмовими матеріалами справи, зокрема, листами Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області за вих. №1845/03-23 від 01.11.2023 та №814/03-24 від 23.04.2024 встановлено, що паспорт водного об`єкту, який повинен бути розроблений у відповідності до Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 18.03.2013 № 99 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2015 за № 775/23307 до Офісу не надходив. Звернень щодо розгляду додаткової угоди до договору оренди земельних ділянок водного фонду від 22.02.2005, що повинна бути розроблена у відповідності до Типового договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2021 № 572, до Офісу не надходило.

Прокурором зазначено, що розмір плати за наданий в оренду водний об`єкт (водне дзеркало) - ставка з площею водного дзеркала 15,5 га (кадастровий номер 1224885000:01:001:0430), виконаний відповідно до «Методики визначення розміру орендної плати за надані в оренду водні об`єкти» (Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.05.2013 № 236, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 17.06.2013 за № 986/23518) за даними, взятими з водогосподарського паспорту, розробленому у 2007 році.

Так, розмір орендної плати за наданий в оренду водний об`єкт, з врахуванням коефіцієнтів індексації, лише за останні 3 роки складає по роках: за 2021 рік - 12868,48 грн., за 2022 рік - 12868,48 грн., за 2023 рік - 15004 грн., що сукупно складає 40 740, 96 грн. недоотриманої орендної плати.

Вказаний розмір недоотриманих коштів стороною відповідача не спростовано, а також у свою чергу свідчить про наявні порушення інтересів держави у виді відповідних збитків.

Дослідженими письмовими матеріалами судом встановлено, що договори стосовно сплати орендної плати за користування водним об`єктами, що розташовані на вказаних земельних ділянках не укладались. Заходи щодо усунення порушень вимог земельного та водного законодавства не вживались (лист Раївської сільської ради за вих. № 01-17-97/02/2-24 від 11.01.2024).

Згідно п. 7.14 договору оренди земельних ділянок водного фонду від 22.02.2005 за №040513100155 (зі змінами та доповненнями) при користуванні водним об`єктом орендарі зобов`язанні дотримуватися вимог природоохоронного, санітарного законодавств, Водного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України про тваринний світ, державних стандартів, норм і правил щодо користування водним об`єктом.

Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, надаючи оцінку, в тому числі кожному докажу окремо, суд дійшов висновку, що спірний договір не містить істотної умови договору оренди земельної ділянки водного фонду у комплексі з водним об`єктом - плати за водний об`єкт, як наслідок, не виконується обов`язок передбачений ст. 25 Закону України «Про оренду землі», ст. 51 Водного кодексу України.

Крім того, станом на час надання в оренду спірних земельної ділянки, ведення рибного господарства регламентувалось Законами України «Про тваринний світ», «Про Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року», постановами Кабінету Міністрів України від 28.09.96 № 1192 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства», від 02.11.2006 № 1523 «Про утворення Державного комітету рибного господарства України», від 24.01.2007 № 42 «Про затвердження Положення про Державний комітет рибного господарства України», наказом Державного комітету рибного господарства від 18.03.1999 № 33 «Про затвердження правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України».На теперішній час (з 04.08.2011) вказані правовідносини регулює Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».

Згідно із Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», чинного на теперішній час, рибогосподарський водний об`єкт (його частина) - водний об`єкт (його частина), що використовується або може використовуватися для цілей рибного господарства.

Згідно з умовами договору із змінами та доповненнями, земельна ділянка надана орендарям з метою створення на них рибного господарства та здійснення на ньому в подальшому рибогосподарської діяльності.

Так, статтею 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», який набув чинності 04.08.2011 надано визначення поняттю рибогосподарська діяльність, зокрема це - діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов`язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо.

Також у статті 1 Закону України «Про аквакультуру», який набрав чинності 01.07.2013, надано визначення поняттю аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Крім того, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 141 від 21.03.2012 р. затверджено форму звітності № 1А-риба (річна) «Виробництво продукції аквакультури за 20__ р.» та інструкції щодо її заповнення.

Відповідно до п. 2 даного Наказу вказану форму звітності поширено на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які здійснюють виробництво посадкового матеріалу та товарної риби в умовах аквакультури.

Згідно з п. 4 даного Наказу керівникам органів рибоохорони Державного агентства рибного господарства України забезпечено збирання та опрацювання даних за формою звітності № 1А-риба (річна) "Виробництво продукції аквакультури за 20_ р.", затвердженою цим наказом.

Аналогічні вимоги регламентовано інструкцією щодо заповнення форми звітності № 1А-аквакультура (річна) «Звіт про аквакультуру за 20__ рік» затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 1655 від 11.09.2023.

Тобто, договір оренди земельних ділянок водного фонду для здійснення рибогосподарської діяльності, міг бути укладений лише з особою, яка звітує про свою рибогосподарську діяльність та має право на зайняття такою діяльністю, а саме з фізичною особою-підприємцем незалежно від того, чи діяв на момент укладення спірного договору оренди від 22.02.2005 Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові від 15.10.2019, справа № 903/129/18, де Велика Палата Верховного Суду врахувала, що Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» не діяв на момент укладення договору оренди, але, відсутність визначення поняття рибогосподарської діяльності у тексті нормативного акта на вказаний момент не змінює суті такої діяльності, яка має господарський характер, а отже, може здійснюватися саме відповідними суб`єктами.

Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм листом №13-9/1073-24 від 21.05.2024 надало інформацію до окружної прокуратури, що ОСОБА_2 ,

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в період 2017-2023 включно звіти за формою №1А-риба (річна), як суб`єкти аквакультури до Управління не подавали.

У постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 902/760/17 викладено такий правовий висновок: "Орендодавець, при наданні водного об`єкта в оренду з метою здійснення рибогосподарських потреб, розраховує не лише на отримання орендної плати, але й об`єктивно заінтересований у задоволенні певного суспільного інтересу, а невиконання зобов`язання, зокрема з дотримання орендарем усіх умов договору, не забезпечує потребу ефективного використання водного об`єкта, який надавався для визначеної мети. Мета надання водного об`єкта в оренду для здійснення рибогосподарських потреб є такою, що слугує загальносуспільному інтересу. Невиконання умов спірного договору порушує принцип раціонального використання цього об`єкта. Здійснення спеціального водокористування без за наявності дозволу порушує вимоги умов договору.".

Як вказано в постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20, за договором оренди землі (зобов`язанням з визначеним строком виконання (дії) обов`язку з цільового використання земельної ділянки) орендар зобов`язаний утриматись від певної дії (використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням). Обов`язок орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до умов договору оренди землі та вимог земельного законодавства повинен виконуватись ним безперервно, протягом усього строку дії договору оренди землі.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачі у справі права на здійснення рибогосподарської діяльності не мають, оскільки первинний орендар ОСОБА_1 не був зареєстрований фізичною особою підприємцем, ФОП Паночкіна О.К. не має права на здійснення економічної діяльності, пов`язаної з рибництвом, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також, ФОП Гапоненко Д.М., який долучений до складу орендарів у 2013 році поза процедурою земельних торгів, мав загальне право на здійснення економічної діяльності, пов`язаної з рибництвом, проте ним, як судом вже було встановлено, не дотримано процедуру отримання належних дозвільних документів на провадження рибогосподарської діяльності.

Таким чином, в письмових матеріалах справи знайшли своє підтвердження наявність порушення умов договору, оскільки відповідачі у справі здійснюють рибогосподарську діяльність без відповідного права та не звітують до компетентних органів про свою діяльність, що є безпосереднім порушенням вимог чинного законодавства України.

Також, рішенням Раївської сільської ради № 999-31/VІІІ від 24.01.2024 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виключено з переліку орендарів земель водного фонду від 22.02.2005 №040513100155 (зі змінами та доповненнями) з кадастровими номерами 1224885000:01:001:0430, 1224885000:01:001:0431 за їх заявами від 22.12.2023, тобто у зв`язку із добровільною відмовою орендарів від оренди вказаних земель водного фонду.

Відповідно до п. 13.2 договору оренди земельних ділянок водного фонду від 22.02.2005 за №040513100155 (зі змінами та доповненнями) підставами розірвання договору є добровільна відмова орендаря від оренди.

Згідно з абз. 9 ч.1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою зокрема єдобровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Враховуючи той факт, що право користування зазначеними землями водного фонду у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 припинено 24.01.2024, зазначений договір підлягає розірванню у судовому порядку, а додаткова угода від 01.02.2024, якою ОСОБА_2 фактично визнано єдиним орендарем вказаних земель, укладена з порушенням ст. 124 Земельного кодексу України, а саме в обхід процедури земельних торгів, підлягає визнанню недійсною.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальних характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав.

Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 ст. 16 ЦК України). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту.

Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.

Згідно із нормою ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду постановою від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц конкретизувала висновки Верховного Суду України щодо позовної давності та способу захисту права власності на земельну ділянку водного фонду, визначивши, що вимога зобов`язати повернути земельну ділянку водного фонду розглядається як негаторний позов, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

У спорах про право власності на землі водного фонду згідно з принципом juranovitcuria («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання надання у користування земельної ділянки комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, а отже порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод у даному спорі відсутнє.

Крім того, зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Таким чином, у даному випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Також, за ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернули орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно з п. 2.4 договору сторони погодили, що після припинення або розірвання договору орендарі зобов`язані повернути орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому Орендар одержав в оренду.

Крім того, відповідно до п. 13.5 договору в разі припинення або розірвання цього договору орендарі зобов`язані забезпечити виконання умов повернення водного об`єкту визначених у п 2.3 цього договору (за актом приймання-передачі в екологічно-чистому стані).

Таким чином, підлягає задоволенню позовна вимога прокурора до ФОП Паночкіної О.К. про зобов`язання повернути земельні ділянки загальною площею 29,5 га шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

Водночас посилання ОСОБА_2 на позицію Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц не може бути застосована в контексті даних правовідносин, оскільки не є правовим висновком у подібних правоводіносинах.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 року у справі №916/3156/17 визначила, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є ознакою правочину як юридичного факту.

З огляду на встановлені порушення вимог земельного та водного законодавства, суд погоджується з доводами прокурора щодо обраного способу захисту, відхиляючи аргументи відповідача ОСОБА_2 з даного питання.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вказані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідачем ОСОБА_2 не надано доказів, які б свідчили про те, що остання здійснювала користування водним об`єктом на підставі відповідного дозволу, а також отримала право користування земельною ділянкою на умовах, визначених законодавством.

У частинах 1 та 2 статті 651Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідна правова позиція була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-92цс13 особа може бути позбавленою її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Так, при істотному порушенні умов договору оренди землі, а саме нецільовому використанню земельної ділянки, для дострокового його розірвання за рішенням суду достатньо встановлення самого факту такого істотного порушення, а подальше його усунення не позбавляє орендодавця права вимагати розірвання договору у зв`язку із невиконанням його умов.

Зазначене вище узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду України від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, судом під час надання оцінки письмовим доказам встановлено наявність порушень істотних умов договору, а також порушення норм земельного та водного законодавства в частині отримання права користування земельними ділянками в обхід конкурсної процедури, а тому додаткова угода від 01.02.2024 до договору оренди земель водного фонду від 22.02.2005 року №040513100155 (зі змінами та доповненнями) підлягає визнанню її недійсною, а сам вказаний договір оренди земельних ділянок водного фонду з кадастровими номерами 1224885000:01:001:0430, 1224885000:01:001:0431 підлягає розірванню у судовому порядку з одночасним зобов`язанням орендаря - ОСОБА_2 повернути власнику - Раївській сільській раді зазначені земельні ділянки.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду від 01.02.2024 до договору оренди земель водного фонду з кадастровими номерами 1224885000:01:001:0430, 1224885000:01:001:0431 загальною площею 29,5 га, з них водне дзеркало - 15,5 га, прибережна захисна смуга - 14,0 га, від 22.02.2005 №040513100155 (зі змінами та доповненнями від 10.09.2014), укладену між Раївською сільською радою (код ЄДРПОУ 37988155) та ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_1 ).

Розірвати договір оренди №040513100155 від 22.02.2005 (зі змінами та доповненнями від 10.09.2014), земельних ділянок водного фонду з кадастровими номерами 1224885000:01:001:0430, 1224885000:01:001:0431 загальною площею 29,5 га, з них водне дзеркало - 15,5 га, прибережна захисна смуга - 14,0 га, укладений між Синельниківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04052376) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) і ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), розташованих на території Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області;

Зобов`язати фізичну особу - підприємця Паночкіну Оленою Костянтинівною (РНКОПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_4 ) повернути на користь Раївської об`єднаної територіальної громади в особі Раївської сільської ради (код ЄДР1ОУ 04339474; вул.Таланова, буд. 10-А, с. Раївка, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52523) з приведенням у придатний для використання стан, земельні ділянки загальною площею 29,5 га, а саме з кадастровим номером 1224885000:01:001:0430 площею 15,5 га, з кадастровим номером 1224885000:01:001:0431 площею 14 га, шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Паночкіної Олени Костянтинівни (РНКОПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_4 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38, код ЄДРПОУ 02909938) 3229 грн. 87 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Гапоненка Дмитра Миколайовича,(РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38, код ЄДРПОУ 02909938) 3229 грн. 87 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38, код ЄДРПОУ 02909938) 3229 грн. 87 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 28.10.2024

Суддя С.П. Панна