Рішення

від 28.10.2024 по справі 907/785/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/785/24

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д., розглянувши справу у спрощеному позовному провадженні,

за позовом: Державного підприємства "Науково-практичний центр впровадження "Еліта" Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України", код ЄДРПОУ - 00729400, 89432, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Ратівці, вул. Ракоці, 43,

до відповідача: Фермерського господарства "Тізеш", код ЄДРПОУ - 33536724, 90365, Закарпатська обл., Виноградівський р-н, село Ботар, вулиця Петефі, будинок 2,

про стягнення коштів,

Секретар судового засідання - Ігнатко О.В.

Без виклику учасників справи,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство "Науково-практичний центр впровадження "Еліта" Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України" звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовними вимогами до Фермерського господарства "Тізеш" про стягнення на свою користь 652 341.90 грн. основного боргу за договором поставки пшениці від 19.12.2023 року; 45 052.46 грн. інфляційних втрат та 21 042.62 грн. трьох процентів річних.

Описова частина рішення.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.09.2024 в межах даної справи прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Суд зазначає, що відповідач не скористався належним йому правом для подання відзиву до суду чи інших заяв по суті справа, хоча був своєчасно та в належний спосіб повідомлений про відкриття провадження у справі (ухвала суду від 16.09.2024 була направлена відповідачу за його юридичною адресою згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) та отримана ним 24.09.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. Отже адреса місцезнаходження відповідача Закарпатська обл., Виноградівський р-н, село Ботар, вулиця Петефі, будинок 2, є достовірною.

Окрім того, судом перевірено належність повідомлення відповідача. Факт вручення поштового відправлення відповідачеві підтверджено шляхом роздруківки та долучення до справи Трекінгу відправлень Укрпошти, (перевірки статусу відстеження 28.10.24), відповідно до якого відправлення №0600962874948 вручено особисто представникові 03.10.2024 року.

Суд зазначає, що приписами ч. 2 ст. 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності, покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про відкриття провадження та необхідність подання заяв по суті справи.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України, відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. Відповідно до частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі, наявних у справі.

Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суть спору за позицією Позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.12.2023 між сторонами спору було укладено договір поставки пшениці, за умовами якого позивач, як продавець, взяв на себе зобов`язання передати у власність відповідача, як покупця, пшеницю врожаю 2023 року у кількості 650 т. У свою чергу, відповідач взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити поставлений товар. Відповідно до п. 4.1. договору, сторонами обумовлено ціну товару у розмірі 4298.25 грн. за 1 тону. Позивач вказує, що передача товару від продавця до покупця оформлювалась видатковими накладними.

За твердженням позивача, за ФГ "ТІЗЕШ" обліковується прострочена заборгованість на суму 597 438.08 грн. за поставлений ним товар.

Додатково позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 45 052.46 грн. та три проценти річних у сумі 21 042.62 грн., стягнення яких разом з основною сумою боргу і стало предметом розгляду у даній справі.

Позиція відповідача у справі.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Суд виходить з презумпції правомірності правочину на підставі якого виникли правовідносини та обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на пропозицію господарського суду в ухвалі про відкриття справи надати протягом 15 днів відзив на позов, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.

Мотивувальна частина рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що 19.12.2023 між сторонами спору був укладений договір поставки пшениці. Згідно п. 1.1. договору, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити пшеницю врожаю 2023 року на умовах EXW склад покупця в с. Ратівці Ужгородського району Закарпатської області, відповідно до Інкотермс 2010. Навантаження товару проводиться за рахунок Покупця.

Товар поставляється у кількості 650 т. Зазначена кількість поставленого товару зазначається у видаткових накладних на товар (п. 2.1. договору).

Факт продажу товару підтверджується накладною (накладними) (п. 2.2. договору).

Згідно п. 4.1. договору, ціна товару згідно даного договору становить 4298.25 грн. за 1 тону.

Загальна вартість товару, що продається визначається за фактом продажу товару та зазначається у накладній/накладних на товар (п. 4.2. договору).

Відповідно до приписів п. 5.1. договору, покупець здійснює оплату товару не пізніше 10 днів з моменту поставки товару. Дострокове виконання зобов`язань допускається.

Оплата за товар проводиться у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця вказаний ним у цьому договорі або наданий в окремому рахунку (п. 5.2. договору).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що продавець передає товар покупцю у власність на складі продавця на умовах цього договору в повному обсязі не пізніше 31 січня 2024 року.

Передача продавцем товару покупцеві у власність підтверджується передачею покупцеві оригіналу належним чином складеної накладної на товар (п. 6.2. договору).

Даний договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, визначених договором. Після підписання цього договору всі попередні переговори щодо предмету даного договору вважаються недійсними.

Судом встановлено, що даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін і містить відтиски печаток обох сторін.

Видатковими накладними №79 від 20.12.2023, №80 від 21.12.2023, №81 від 22.12.2023, №82 від 26.12.2023, №1 від 03.01.2024, №2 від 04.01.2024, №3 від 09.01.2024, №4 від 10.01.2024, №5 від 11.01.2024, №6 від 15.01.2024, №7 від 29.01.2024 підтверджується поставка товару позивачем відповідачу на загальну суму 2 866 698.97 грн.

Судом встановлено, що дані накладні підписані з обох сторін уповноваженими представниками сторін та на них містяться відтиски печаток обох сторін.

За твердженням позивача, яке не спростоване відповідачем, зобов`язання з оплати вартості товару ФГ "ТІЗЕШ" виконало лише частково у сумі 2 214 357.07 грн., а саме: 1) 22 січня 2024 року сплачено відповідачем 869 260.89 грн.; 2) 19 березня 2024 року сплачено відповідачем 945 096.18 грн.; 3) 1 травня 2024 року сплачено відповідачем 400 000.00 грн. Загальна сума здійснених оплат складає - 2 214 357.07 грн.

Відповідно, за ФГ "ТІЗЕШ" обліковується прострочена заборгованість на суму 652 341.90 грн. (2 866 698.97 грн. - 2 214 357.07 грн. = 652 341.90 грн.), стягнення якої разом з сумою нарахованих інфляційних втрат та трьох процентів річних і стало предметом спору у даній справі.

Висновки суду та норми права, які підлягають застосуванню.

Положеннями ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Господарські зобов`язання можуть виникати зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГКУ).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Згідно положень ст. 509 ЦКУ, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 173 ГКУ, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 175 ГКУ).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 193 ГКУ, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Також відповідно до положень ст. 198 ГКУ, платежі за грошовими зобов`язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов`язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами (ст. 202 ГКУ).

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ст. 179 ГКУ).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ). Згідно ст. 631 ЦКУ, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Нормою ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГКУ).

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях (ст. 189 ГКУ).

Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 ГКУ).

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 655 ЦКУ, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦКУ).

Приписами ст. 662 ЦКУ передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦКУ).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦКУ).

Відповідно до положень ст. 689 ЦКУ, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 691 ЦКУ, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Відповідно до положень ст. 692 ЦКУ, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ст. 712 ЦКУ передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Щодо стягнення суми основного боргу.

Судом встановлено, що дійсно 19.12.2023 між сторонами спору був укладений договір поставки пшениці. Згідно п. 1.1. договору, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити пшеницю врожаю 2023 року на умовах EXW склад покупця в с. Ратівці Ужгородського району Закарпатської області, відповідно до Інкотермс 2010. Навантаження товару проводиться за рахунок Покупця.

Товар поставляється у кількості 650 т. Зазначена кількість поставленого товару зазначається у видаткових накладних на товар (п. 2.1. договору).

Факт продажу товару підтверджується накладною (накладними) (п. 2.2. договору).

Згідно п. 4.1. договору, ціна товару згідно даного договору становить 4298.25 грн. за 1 тону.

Загальна вартість товару, що продається визначається за фактом продажу товару та зазначається у накладній/накладних на товар (п. 4.2. договору).

Відповідно до приписів п. 5.1. договору, покупець здійснює оплату товару не пізніше 10 днів з моменту поставки товару. Дострокове виконання зобов`язань допускається.

Оплата за товар проводиться у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця вказаний ним у цьому договорі або наданий в окремому рахунку (п. 5.2. договору).

Видатковими накладними №79 від 20.12.2023, №80 від 21.12.2023, №81 від 22.12.2023, №82 від 26.12.2023, №1 від 03.01.2024, №2 від 04.01.2024, №3 від 09.01.2024, №4 від 10.01.2024, №5 від 11.01.2024, №6 від 15.01.2024, №7 від 29.01.2024 підтверджується поставка товару позивачем відповідачу на загальну суму 2 866 698.97 грн.

За твердженням позивача, яке не спростоване відповідачем, зобов`язання з оплати вартості товару ФГ "ТІЗЕШ" виконало лише частково у сумі 2 214 357.07 грн., а саме: 1) 22 січня 2024 року сплачено відповідачем 869 260.89 грн.; 2) 19 березня 2024 року сплачено відповідачем 945 096.18 грн.; 3) 1 травня 2024 року сплачено відповідачем 400 000.00 грн. Загальна сума здійснених оплат складає - 2 214 357.07 грн.

Відповідно, за ФГ "ТІЗЕШ" обліковується прострочена заборгованість на суму 652 341.90 грн. (2 866 698.97 грн. - 2 214 357.07 грн. = 652 341.90 грн.).

Сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 652 341.90 грн. після проведення ним часткової оплати за поставлений товар.

Відтак, належними і допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, підтверджується поставка позивачем відповідачу товару, а також наявність непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем у загальній сумі 652 341.90 грн. основного боргу за договором поставки.

Відповідач заяв по суті справи до суду не подав, власного контррозрахунку позовних вимог до суду не надав, доказів погашення заборгованості перед позивачем до матеріалів справи не долучив.

Таким чином, суд задовольняє позовну вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 652 341.90 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з поданим позивачем розрахунком інфляційних втрат, за прострочення оплати відповідачем нараховано 45 052.46 грн. інфляційних втрат. Судом здійснено арифметичний перерахунок нарахованих інфляційних втрат і встановлено, що він проведений коректно. Відтак, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 45 052.46 грн.

Згідно з поданим позивачем розрахунком трьох процентів річних, за прострочення оплати відповідачем нараховано 21 042.62 грн. трьох процентів річних. Судом здійснено арифметичний перерахунок нарахованих трьох процентів річних і встановлено, що він проведений коректно. Відтак, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 21 042.62 грн.

Щодо обґрунтованості рішення.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 10 776.56 гривень витрат на оплату судового збору.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Тізеш", код ЄДРПОУ - 33536724, 90365, Закарпатська обл., Виноградівський р-н, село Ботар, вулиця Петефі, будинок 2, на користь Державного підприємства "Науково-практичний центр впровадження "Еліта" Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України", код ЄДРПОУ - 00729400, 89432, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Ратівці, вул. Ракоці, 43, суму 718 436.98 грн. (сімсот вісімнадцять тисяч чотириста тридцять шість гривень 98 копійок), яка складається з: 652 341.90 грн. (шістсот п`ятдесят дві тисячі триста сорок одна гривень 90 копійок) - суми основного боргу; 45 052.46 грн. (сорок п`ять тисяч п`ятдесят дві гривень 46 копійок) - інфляційні втрати; 21 042.62 грн. (двадцять одна тисяча сорок дві гривень 62 копійок) - три проценти річних.

3. Судові витрати покласти на відповідача.

4. Стягнути з Фермерського господарства "Тізеш", код ЄДРПОУ - 33536724, 90365, Закарпатська обл., Виноградівський р-н, село Ботар, вулиця Петефі, будинок 2, на користь Державного підприємства "Науково-практичний центр впровадження "Еліта" Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України", код ЄДРПОУ - 00729400, 89432, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Ратівці, вул. Ракоці, 43, сплачений судовий збір у загальному розмірі 10 776.56 грн. (десять тисяч сімсот сімдесят шість гривень 56 копійок).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 28.10.2024 року

Суддя П. Д. Пригуза