Рішення

від 22.10.2024 по справі 908/3087/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/255/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2024 Справа № 908/3087/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Колегія суддів Господарського суду Запорізької області у складі:

Головуючий суддя Проскуряков К.В.,

Судді Азізбекян Т.А.,

Науменко А.О.,

при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборний 91" (електронна пошта представника: ІНФОРМАЦІЯ_2; пр. Соборний, буд. 91, м.Запоріжжя, 69095; код ЄДРПОУ 44871178)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус 18" (вул. Сергія Сєрікова, буд. 23, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 42816625)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1 - Територіальна громада в особі Запорізької міської ради (електронна пошта: zgik@zp.gov.ua; пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915)

2 - Комунальне підприємство "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7" (електронна пошта: reception.prego7@zp.gov.ua; пр. Металургів, буд. 11, м. Запоріжжя, 69032; код ЄДРПОУ 05478717)

3 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про витребування майна з незаконного володіння

За участю представників сторін:

від позивача: Нємна Т.І., ордер серії АР № 1155618 від 11.03.2024, договір № 11-03 від 11.03.2024, свідоцтво серії ЗП № 002041 від 12.02.2019, адвокат;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ

03.10.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборний 91" до відповідачів: 1 - Територіальної громади в особі Запорізької міської ради, 2 - Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7" про: 1) витребування з незаконного володіння у територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7" кімнати 8, 9, 10 цокольного поверху (літ. А-6) площею 45,0 кв.м. будинку АДРЕСА_2; 2) зобов`язання територіальну громаду міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та Комунальне підприємство "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7" передати кімнати 8, 9, 10 цокольного поверху (літ. А-6) площею 45,0 кв.м. будинку АДРЕСА_2 за актом приймання-передачі в управління Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Соборний 91".

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2023 справу №908/3087/23 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 05.10.2023 вказану позовну заяву на підставі п.п. 7, 8 ч. 3 ст. 162, п.1 ч. 1 ст. 164, ст.ст. 172, 174 ГПК України залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

09.10.2023 до суду на виконання ухвали суду від 05.10.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.10.2023 (суддя Проскуряков К.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/3087/23 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.11.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнано обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 13.11.2023 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 06.12.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 06.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 10.01.2024 на 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 10.01.2024 призначено колегіальний розгляд справи №908/3087/23. Відповідно до Протоколу автоматичного визначення кладу колегії суддів від 15.01.2024 вказану справу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., суддя Боєва О.С., суддя Давиденко І.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.01.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Боєва О.С., Давиденко І.В. справу № 908/3087/23 прийнято до свого провадження у порядку загального позовного провадження. Вирішено перейти до повторного проведення підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 13.02.2024 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

29.01.2024 від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборний 91" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 29.01.2024 (вх. № 2092/08-08/24 від 29.01.2024) про заміну первісних відповідачів - Територіальної громади в особі Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915) та КП "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7" (код ЄДРПОУ 05478717) на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельбрус 18" (вул. Сергія Сєрікова, буд. 23, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 42816625). Також, у вищевказаному клопотанні позивач просив суд залучити в якості третьої особи приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Яну Олександрівну (вул. Леоніда Жаботинського, буд. 33, м. Запоріжжя, 69035).

Ухвалою суду від 15.02.2024, у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, повторне проведення підготовчого засідання призначено на 12.03.2024 о 09 год. 15 хв. з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою суду від 12.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 11.04.2024 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСББ "Соборний 91" № б/н від 29.01.2024 в частині залучення до участі у справі в якості третьої особи приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельбрус 18" (код ЄДРПОУ 42816625).

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2024, у зв`язку з перебуванням судді учасника колегії Давиденко І.В. на лікарняному з 10.04.2024, справу №908/3087/23 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., суддя Боєва О.С., суддя Науменко А.О.

Ухвалою суду від 11.04.2024 вказаним складом колегії суддів справу № 908/3087/23 прийнято до свого провадження у порядку загального позовного провадження, вирішено перейти до повторного проведення підготовчого провадження та підготовче засідання призначено на 11.04.2024 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 11.04.2024 підготовче засідання призначено на 15.05.2024 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

25.04.2024 від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборний 91" до суду надійшло клопотання № б/н від 23.04.2024 (вх. № 9111/08-08/24 від 25.04.2024) про витребування доказів в порядку ст. ст. 80, 81 ГПК України. Вказане клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024, враховуючи перебування суді учасника колегії Науменко А.О. у відпустці з 13.05.2024, вказану справу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., суддя Давиденко І.В., суддя Боєва О.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.05.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Боєва О.С., Давиденко І.В. справу № 908/3087/23 прийнято до свого провадження у порядку загального позовного провадження. Вирішено перейти до повторного проведення підготовчого провадження та підготовче засідання призначено на 14.06.2024 об 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2024, враховуючи перебування суддів учасників колегії - Боєвої О.С. у період з 12.06.2024 по 17.06.2024 та Давиденко І.В. у період з 14.06.2024 по 02.07.2024 у відпустках, вказану справу розподілу для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Азізбекян Т.А., Науменко А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.06.2023 у наступному складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Азізбекян Т.А., Науменко А.О. прийнято справу № 908/3087/23 до свого провадження у порядку загального позовного провадження. Вирішено перейти до повторного проведення підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 08.07.2024 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 08.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 04.09.2024 о 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Також судом задоволено клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборний 91" № б/н від 23.04.2024 та витребувано докази у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області - Кардаш Я. О.

Ухвалою суду 04.09.2024 № 908/3087/23 розгляд справи у підготовчому провадженні перенесено на 10.09.2024 о 10 год. 30 хв. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 10.09.2024 № 908/3087/23 залучено до участі у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 24.09.2024 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою від 24.09.2024 судом оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 22.10.2024 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 22.10.2024 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Акорд".

В судовому засіданні 22.10.2024р. колегією суддів проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлені вимоги про витребування з незаконного володіння у територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" кімнати 8,9,10 цокольного поверху (літ.А-6) площею 45,0 кв.м. будинку АДРЕСА_2 та зобов`язання передати зазначені приміщення за актом приймання-передачі в управління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборний 91". Вказує, що за своїм функціональним призначенням є допоміжними приміщеннями житлового будинку, передбачені для експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, що виключає можливість його віднесення до категорії нежитлового. У зв`язку із чим, у Запорізької міської ради відсутні підстави для віднесення цих приміщень до об`єктів нерухомого майна, що є власністю територіальної громади міста Запоріжжя. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 327, 382, 385 Цивільного кодексу України, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Запорізька міська рада надала суду письмовий відзив на позовну заяву від 08.01.2024, відповідно до якого просить суд в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити, оскільки згідно договору купівлі-продажу №68 від 29.03.2006, за актом прийому-передачі від 27.10.2006 №231 спірні нежитлові приміщення № 8, 9, 10 цокольного поверху (літ.А-6) площею 45,0 кв.м. будинку АДРЕСА_2 входять до нежитлового приміщення № 80 цокольного поверху (літ.А-6) загальною площею 407,7 кв.м., яке за договором купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності № 68 від 29.03.2006 року було передано у приватну власність ТОВ ВКФ "Араміс", який укладено на виконання Рішення Запорізької міської ради № 8 від 20.04.2005 року, що було обов`язковим до виконання, є чинним та не скасоване. Згідно інформації ТОВ «ЗМБТІ» від 07.07.2023 № 2994 за даними первинної технічної інвентаризації об`єкту нерухомого майна проведеної у 1994 році у цокольному поверсі житлового будинку(літ.А-6) АДРЕСА_2 м. Запоріжжя нежитлове приміщення мало №VIII загальною площею 556,6кв.м., до складу якого входили спірні приміщення з нумерацією №8,9,10., загальною площею 45,0 кв.м. При проведенні поточної технічної інвентаризації приміщення вже у 2004 році дане нежитлове приміщення змінило свій №VIII на №80 загальною площею 409,3кв.м, до складу якого входили все ті ж спірні нежитлові приміщення тільки зі зміненою нумерацією №5 (раніше 8) - 33,1кв.м, №6 (раніше 9) - 5,9кв.м, №7 (раніше 10) - 9,3 кв.м. загальною площею 45,0 кв.м. При проведенні поточної технічної інвентаризації вже у 2005 році дане нежитлове приміщення змінило свій №VIII на №80 , змінилась лише загальна площа приміщень на 407,7 кв.м., до складу якого входили все ті ж приміщення тільки зі зміненою нумерацією №5 (раніше 8) - 33,1кв.м, №6 (раніше 9) - 5,9кв.м, №7 (раніше 10) - 9,3 кв.м. загальною площею 45,0 кв.м. Вважає, що Позивач безпідставно звернувся до Відповідача 1 із зазначеними у позові вимогами оскільки з 2006 року спірні приміщення є приватною власністю ТОВ ВКФ «Араміс».

КП «ВРЕЖО №7" надало відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що при вирішенні даного спору та вирішенні питання наявності у Відповідачів повноважень на розпорядження спірними приміщеннями, ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень, а саме, встановлення того, чи відносяться вказані приміщення до допоміжних чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку згідно зі ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Вважає, що позивач безпідставно звернувся до відповідача 2 із позовними вимогами, оскільки відповідач 2 є титульним володільцем спірного приміщення на підставі рішення виконавчого комітету Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.09.2018 р. № 439/9 «Про передачу майна комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» (п. 1018 Додатку 1 до нього). Відповідач 2 є лише юридичною особою, на яку розповсюджується дія вищевказаного рішення для його обов`язкового виконання. Вказує, що спірні приміщення за своїм призначенням є укриттям, які будувалися при забудові будинку. Зазначені укриття мали забезпечувати надійних захист людей, а не мешканців конкретно визначеного будинку АДРЕСА_2, від факторів ураження (високих температур, шкідливих газів тощо). Спірні приміщення за своїми технічними та юридичними характеристиками не є допоміжними, оскільки вони не мають у собі технічного обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, чи використовувалось воно для обслуговування будинку; чи навпаки є нежитловим. При цьому посилається на Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про приватизацію державного житлового фонду», Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127 України, Житловий Кодекс України, Конституцію України та судову практику Верховного Суду.

У своїй відповіді на відзив КП «ВРЕЖО №7» позивач додатково проаналізував листування з відповідачем-2 та зазначив, що той зазначав номери приміщень саме № 8,9,10 цокольного поверху (літ.А-6) та жодного разу у Відповідача-2 не виникло заперечень, тобто в своїх відповідях останній фактично погоджувався з тим, що спір стосується саме цих приміщень. Також зазначав, що саме приміщення 8,9,10 цокольного поверху (літ.А-6) є частиною укриття багатоквартирного будинку, а тому вказані кімнати не повинні мати окремого входу, вікна та закладеного переходу до інших кімнат укриття. Зазначене підтверджується копією акта оцінки об`єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населення як найпростішого укриття від 03.11.2023 року, який складено саме після обстеження кімнат 8,9,10 цокольного поверху (літ.А-6). З цього ж акта вбачається, що нежитлове приміщення (літ.А-6) цокольного поверху має окремий вхід. Тобто, з цього слідує, що фактично здійснено перепланування частини укриття та створено окреме нежитлове приміщення. Відповідач-2 не зробив зауваження щодо того, що в його господарське відання не передавались приміщення 8,9,10 цокольного поверху (літ.А-6), а надав відповідь саме стосовно цих приміщень. Тож, вказане свідчить про те, що в господарському віданні Відповідача-2 перебувають саме спірні приміщення. Департамент управління активами Запорізької міської ради повідомив про відсутність інформації стосовно номерів кімнат цокольного поверху (літ.А-6), що передані Відповідачу-2 в господарське відання та порадив звернутися з приводу ідентифікації приміщень до Відповідача-2. Посилаючись на норми чинного законодавства України та судову практику стверджує, що предметом доказування у даній справі є з`ясування правового статусу спірного майна, оскільки Позивач в якості підстави позову посилається на те, що Відповідачі незаконно володіють спірними приміщеннями, так як вони за своєю правовою природою відносяться до допоміжних приміщень, а отже перебувають у спільній власності співвласників багатоквартирного будинку. Наполягає на тому, що оскільки спірні об`єкти нерухомого майна вибули з власності співвласників поза їх волі, що, в свою чергу, є порушенням прав та інтересів власників квартир багатоквартирного будинку, з огляду що спірні об`єкти відносяться до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку,

Представники відповідача та третьої особи-3 у судове засідання 22.10.2024р. повторно не з`явились, запропонованих ухвалами суду документів, заяв по суті справи суду не надіслали. Про дату, час та місце призначених судових засідань повідомлені належним чином шляхом направлення на їх поштові адреси відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без участі уповноважених представників або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Ухвали суду які надіслані на адреси відповідача та третьої особи-3 повернулись до суду з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Судом встановлено, що станом на 22.10.2024 відповідачем вкотре не виконані вимоги ухвал суду та статті 6 Господарського процесуального кодексу України та не зареєстровано свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

В матеріалах справи міститься заява КП "ВРЕЖО №7", яка надійшла до суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС - 15.08.2024, про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд,

УСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 91» було зареєстровано в якості юридичної особи 17.06.2022 року (номер запису 1001031020000052962), про що свідчить копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.08.2022. року.

27.12.2022р. будинок по АДРЕСА_2 на підставі Протоколу зборів співвласників будинку від 19.09.2022р. передано з управління ТОВ «Місто для людей» до управління ОСББ «Соборний 91», про що року складено та підписано уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі технічної документації.

Відповідно до п. 1 Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.09.2018 р. № 439/9 «Про передачу майна комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» Запорізької міської ради», вирішено вилучити з господарського відання комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради та передати в господарське відання комунальному підприємству «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» (далі - КП «ВРЕЖО № 7», відповідач 2) майно комунальної власності згідно з додатком 1 до Рішення.

Відповідно до п. 1018 Додатку 1 до цього рішення підлягало передачі в господарське відання позивача приміщення цокольного поверху (літ.А-6) будинку АДРЕСА_2 площею 45,0 кв.м.

Позивач вказує, що згідно технічного паспорту (інвентаризаційна справа № 101492), виготовленого 14 жовтня 1994 року, кімнати № 8,9,10 цокольного поверху (літ.А-6) мають призначення «укриття», а тому стверджує, що вказані кімнати є спорудами цивільного захисту, а відтак є допоміжними приміщеннями та мають перебувати у власності співвласників будинку.

Судом встановлено, що як вбачається з листа ТОВ «ЗМБТІ» від 07.07.2023р. № 2994 на адресу КП «ВРЕЖО № 7» вивченням матеріалів інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна по проспекту. Соборному «стара адреса - проспект Леніна) № 91, встановлено, що за даними первинної технічної інвентаризації об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_2, проведеної 14.10.1994р., у підвальному поверсі житлового будинку були розташовані: в тому числі нежитлове приміщення № VIII у складі якого , зокрема, були: сховища № 8 площею 33,1 кв.м., № 10 площею 9,3 кв.м., № 17 площею 17,4 кв.м,№ 20 площею 22,9кв. м, № 27 площею 30, 1кв. м, № 29 площею 28,2 кв. м. , а всього приміщення загальною площею 556,6 кв.м та з використовувалося із функціональним призначенням - «прочие» (рос.мова).

При проведені поточної технічної інвентаризації приміщення № VIII, виконаної 23.09.2004р., був встановлений факт переобладнання та утворення із частини нежитлового приміщення № VIII окремого нежитлового приміщення, загальною площею 409,3 кв. м, якому було надано номер №80.

Станом на 23.09.2004р,, нежитлове приміщення № 80 складалося в т.ч. із: сховища № 5 (раніше сховище №8) площею. 33,1 кв.м. , сховища №7 (раніше сховище №10) площею 9,3м", сховища №14 (раніше сховище №17) площею: 17,4 кв.м., загальною площею 409,3 кв.м та використовувалось із функціональним призначенням - «прочне» (рос. мова).

При проведені поточної технічної інвентаризації нежитлового » приміщення №80, виконаної 21.12.2005р. був встановлений факт демонтажу старої та встановлення нової перегородки в складі №2, "внаслідок чого загальна площа нежитлового приміщення №80 змінилася з 409,3м" на 407,7кв.м.

Станом на 21.12.2005р. нежитлове приміщення №80 складалося із: котельні № 1 площею 240,1 кв.м., складу №2 площею 8,5 кв. м., складу №3 площею 20,2 кв. м., коридору №4 площею 16,0 кв.м. , кімнати №5 площею 33,1 кв.м., коридору № 6 площею 5,9 кв.м., кімнати № 7 площею 9,3 кв.м. , коридору № 8 площею 4,З кв. м, вмивальної №9 площею 3,5 кв.м., туалету № 10 площею 0,8 кв.м., туалету №11 площею 2,2 кв.м, вмивальної №12 площею 2,1 кв.м., складу №13 площею 17, 2 кв.м., складу № 14 площею 17,4 кв.м. , складу № 15 площею 27,1 кв.м - загальною площею 407, 7 кв.м. та використовувалось із функціональним призначенням - «прочне» (рос.мова).

При проведені поточної технічної інвентаризації, виконаної 21.07.2010р. та 23.03.2010р. поточні зміни в площі нежитлового приміщення №80 не виявлені. Станом на 23.03.2010р. змінилось функціональне призначення приміщення.

Станом на 23.03.2010р. нежитлове приміщення № 80 складалося із: котельні № 1 площею 240,1 кв.м., складу №2 площею 8,5 кв. м., складу №3 площею 20,2 кв. м., коридору №4 площею 16,0 кв.м. , кімнати №5 площею 33,1 кв.м., коридору № 6 площею 5,9 кв.м., кімнати № 7 площею 9,3 кв.м. , коридору № 8 площею 4,З кв. м, вмивальної №9 площею 3,5 кв.м., туалету № 10 площею 0,8 кв.м., туалету №11 площею 2,2 кв.м, вмивальної №12 площею 2,1 кв.м., складу №13 площею 17, 2 кв.м., складу № 14 площею 17,4 кв.м. , складу № 15 площею 27,1 кв.м, загальною площею 407,7М та використовувалось із функціональним призначенням - «громадське харчування».

В подальшому листом від 23.10.2023р. № 3035 КП «ВРЕЖО № 7» звернулося до ТОВ «ЗМБТІ» щодо приміщення цокольного поверху (літ, А-6) будинку АДРЕСА_2, 91 площею 45,0 кв.м., яке перебуває у господарському віданні КП «ВРЕЖО Ле7». Вказувало , що на його адресу надійшла позовна заява ОСББ «Соборний 91», до якої позивачем долучено копію перекладу експлікації цокольного поверху будинку квартирного типу (гуртожитку) по АДРЕСА_2 1994 р., перекладеного ТОВ «ЗМБТІ» 12.04.2023 р. Так, у зазначеній експлікації приміщення № 8 та №10 мають назву «укриття», у той час як у листі ТОВ «ЗМБТІ» від 07.07.2023 за вих.. №2994 зазначені приміщення мають назву «сховища». За законодавством України визначення термінів «сховище» та «укриття» не тотожними, як і не є тотожнім переклад цих термінів з російської мови на українську. Враховуючи розбіжності просило уточнити, який саме поверх житлового будинку по АДРЕСА_2, мається на увазі у листі ТОВ «ЗМБТІ» від 07.07.2023 р. №2994: цокольний чи підвальний поверх, а також просило повідомити назви приміщень №8 площею 33,1 кв.м. та приміщення №10 площею 9,3 кв.м..

У відповідь листом від 27.10.2023р. № 1443 ЗМБТІ повідомило, що при складанні листа № 2994 від 07.07.2023р. була припущена помилка в зазначенні найменування поверху житлового будинку по АДРЕСА_2, в якому було розташовано нежитлове примушення № VIII , а саме замість вірного зазначення «цокольний поверх» було помилково зазначено «підвальний поверх». Згідно експлікації при первинній технічній інвентаризації вказаного будинку станом на 14.10.1994р. у складі нежитлового приміщення VIII були розташовані зазначені російською мовою «убежище» № 8 площею 33,1 кв.м., «убежище» № 10, площею 9,3 кв.м.

Листом від 16.12.2022р. № 631/01-39/01 Запорізька міська рада повідомляла Позивача про те, у відповідь на його звернення з питання щодо 0 благоустрою найпростішого укриття (підвального приміщення) в будинку АДРЕСА_2, що управління житловим будником № АДРЕСА_2 здійснює ТОВ «Місто для людей Запоріжжя». Відповідно до чинного законодавства, приміщення загального. користування (в тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку. Тобто, найпростіше укриття (підвальне приміщення) житлового будинку є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку. Посилаючись на вимоги Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Житловий Кодекс України, Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» вказала, що забезпечення технічного обслуговування, проведення за свій рахунок поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку належить до обов`язків співвласників багатоквартирного будинку. Отже, вирішити питання благоустрою найпростішого укриття (підвального приміщення) житлового будинку № АДРЕСА_2 можна звернувшись до ТОВ «Місто для людей Запоріжжя», або самостійно ОСББ «СОБОРНИЙ 91».

Листом від 05.06.2023р. № 129 Позивач звернувся до Виконкому Запорізької міської ради з проханням врегулювати питання з балансоутримувачем КП «ВРЕЖО-7» припинення статусу балансоутримувача, привести у відповідний стан документи, відповідно ініціювати скасування рішення Запорізькою міською радою М439/9 від 21.08.2018р., і ініціювати клопотання ЗМР для прийняття відповідного рішення передачі на баланс багатоквартирному будинку приміщення цокольного поверху літ.А-б 45,0 кв.м. кімн. № 8,9,10, що має самовільний вхід в приміщення, що не відповідає технічній документації будинку і що закрите.

У відповідь листом від 28.06.2023р. № 688/01/01-07-1277 (та згідно листа КП «ВРЕЖО № 7» від 23.06.2023р. № 1652) Департамент управління активами ЗМР повідомив ОСББ про те, що на виконання розпорядження міського голови від 03.08.2022 №176р 03.11.2022 року комісією з обстеження найпростіших укриттів (підвальних приміщень) районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району проведено огляд вищевказаного об`єкту комунальної власності. За результатами обстеження комісією складено Акт оцінки об`єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості використання для укриття населення як найпростішого укриття від 03.11.2022 приміщення цокольного поверху (літ.А-б) площею 45,0 кв.м на АДРЕСА_2 та надано висновок, згідно якого зазначене приміщення не рекомендовано до використання для укриття населення як найпростіше укриття та включення його до фонду захисних споруд. Крім того, об`єкт нерухомого майна, який перебуває в господарському. Віданні (на балансі) КП «ВРЕЖО №7» цокольного поверху (літ.А-б) площею 45.0 кв.м на АДРЕСА_2 не включено до фонду захисних. споруд цивільного захисту м. Запоріжжя (найпростіші укриття) затвердженого розпорядженням міського голови від 21.02.2023 № 47 «Про створення фонду захисних споруд цивільного захисту м. Запоріжжя». Територіальна громада м. Запоріжжя, як власник окремих нежитлових приміщень, розташованих в багатоквартирних будинках міста, є співвласником цих будинків. Об`єкти комунального майна, незважаючи на передачу в управління ОСББ будинків, залишаються у комунальній власності територіальної громади м. Запоріжжя. Розпорядження об`єктами права комунальної власності ПОВИННО здійснюватися з дотримання зазначеної норми Закону, тобто на умовах економічної доцільності та не наносити збитків територіальній громаді. Наявність у власності територіальної громади м. Запоріжжя нежитлових приміщень та їх ефективне використання, створює можливість отримання доходів на утримання житлового фонду та вирішення інших соціально - побутових питань громади. Посилаючись на ст.ст. 136, 137 Господарського Кодексу України повідомило, що відсутні підстави для передачі вказаного приміщення на баланс ОСББ для використання його як укриття.

Листом від 30.11.2023р. № 3929/01/01-07/5910 Департамент управління активами ЗМР повідомив у відповідь на адвокатський запит АО «АФіна» від 04.11.2023р. стосовно нежитлових приміщень, переданих в господарське відання КП «ВРЕЖО №7" та розташованих по АДРЕСА_2, що проаналізувавши перелік майна, зазначеного в рішенні виконавчого комітету Запорізької міської ради №439/9 від 21.09.2018 «Про передачу майна комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7" Запорізької міської ради" (зі змінами), в господарське відання КП «ВРЕЖО №7» передано приміщення цокольного поверху (літ.А-6) площею 45,0 кв.м по АДРЕСА_2 (пункт 1018 додатку) без зазначення номерів кімнат тощо. За інформацією, наданою КП «ВРЕЖО №7» в його господарському віданні перебуває приміщення цокольного поверху (літ.А-6) площею 45,0 кв.М по АДРЕСА_2(без зазначення номерів кімнат тощо).

Також з матеріалів справи вбачається, що 29.03.2006р. ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Араміс» (код ЄДРПОУ 23290271) як Покупець уклало з управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради Договір № 68 купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності - нежитлове приміщення № 80 цокольного поверху (літера А-6), загальною площею за внутрішніми замірами 407,7 кв.м., яке розташоване за адресою: 69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 91., за ціною 335979,60 грн. з ПДВ.

Згідно п. 1.4 Договору характеристика об`єкта приватизації наведена в технічному паспорті за станом на 23.09.2004р. та витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.12.2005р. за № 9473937, які видані ОП «ЗМБТІ».

Згідно витягу з Державного реєстру правочинів № 2937320 від 26.09.2006р., вказаний правочин зареєстровано за № 1595993, предметом його є реєстраційний № об`єкту у РПВН: 8368678, нежиле приміщення, цокольного поверху літ. А-6, адреса: Запорізька обл.., м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 91., приміщення № 80.

Судом встановлено, що згідно відповіді №407375 від 16.01.2024 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Араміс" (вул. Волгоградька, буд. 26, м.Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 23290271): припинено - 30.06.2016.

Як вбачається з ухвали Господарського суду Запорізької області від 23.11.2015 у справі №908/398/14 суд погодив реалізацію майна ТОВ ВКФ «Араміс», шляхом продажу на відкритих торгах (аукціоні) у складі цілісного майнового комплексу, початкова вартість якого є сукупністю вимог кредиторів. Скасував обтяження, застосовані щодо майна банкрута ТОВ Виробничо-комерційна фірма «Араміс», зокрема щодо об`єкту обтяження: нежиле приміщення, цокольного поверху літ. А-6, адреса: Запорізька обл., м. Запоріжжя, проспект Леніна, будинок 91, приміщення 80, номер РПВН: 8368678. Зобов`язав ліквідатора завершити ліквідаційну процедуру відповідно до вимог законодавства та надати звіт ліквідатора у строк до 01.01.2016 року; вжити заходи із зберігання майна банкрута у належному стані.

Ухвалою суду у цій же справі від 17.06.2016 банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Араміс" (код ЄДРПОУ 23290271) ліквідовано.

Доказів наявності його правонаступників сторонами суду не надано.

За реєстраційним номером об`єкту у РПВН 8368678 Позивач надав суду інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, а саме згідно інформаційної довідки № 363040133 від 24.01.2024 року власником приміщення № 80 в будинку АДРЕСА_2 є ТОВ "ЕЛЬБРУС 18" (код ЄДРПОУ 42816625), що за договором іпотеки № 1020 від 09.09.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Яною Олександрівною, придбало приміщення № 80 у власність.

Також згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48586414 від 09.09.2019, приватний нотаріус Кардаш Яна Олександрівна, Запорізький міський нотаріальний округ, нежитлове приміщення цокольного поверху загальною площею 407,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, власником вказаного приміщення є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельбрус 18" (код ЄДРПОУ 42816625).

Також в матеріалах справи міститься Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 24.01.2024, номер інформаційної довідки - 363040133 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 999922223101, в якій містяться відомості про основне зобов`язання: строк виконання основного зобов`язання: 09.09.2020, розмір основного зобов`язання: 1000000,00 гривня, правочин, в якому встановлено основне зобов`язання: договір позики, серія та номер б/н, виданий 09.09.2019, видавник ОСОБА_1, ТОВ "Ельбрус"; відомості про суб`єктів: Іпотекодержатель: ОСОБА_1 ; Іпотекодавець: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельбрус 18" (код ЄДРПОУ 42816625, країна реєстрації: Україна); опис предмета іпотеки: в іпотеку передано нежитлове приміщення, цокольного поверху літ. А-6, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 407,7 кв.м. Вид обтяження: заборона на нерухоме майно. Відомості про суб`єктів обтяження: обтяжувач - ОСОБА_1 .

У зв`язку з викладеним судом було задоволено клопотання позивача № б/н від 23.04.2024 про витребування доказів у приватного нотаріуса Кардаш Я.О., а саме витребування відомостей про адресу місця реєстрації проживання, РНОКПП Іпотекодержателя щодо об`єкту нерухомого майна: нежитлове приміщення цокольного поверху загальною площею 407,7 кв. м за адресою АДРЕСА_2 , власником приміщення є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельбрус 18" (код ЄДРПОУ 42816625) ОСОБА_1 , а також копію договору іпотеки серія та номер 1020, виданого 09.09.2019.

З наданих суду нотаріусом Кардаш Я.О. копій документів листом від 29.07.2024р. № 227/01-16 вбачається наступне.

09.09.2019 між гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ельбрус 18" (код ЄДРПОУ 42816625) (Іпотекодавець) укладений договір іпотеки (зареєстрований в реєстрі 1020), відповідно до п. 2.1. якого предметом іпотеки є наступне нерухоме майно: в тому числі нежитлове приміщення, цокольного поверху літ. А-6, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (дев`яносто один), приміщення 80 (вісімдесят), загальною площею 407,7 кв.м., що належить ТОВ "Ельбрус 18" на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з продажу майна банкрута, виданого Чепковою О.В., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 04.05.2019 за реєстровим № 2324 "…".

Будь-яких доказів відчуження ТОВ "Ельбрус 18" вказаного об`єкту нерухомості, який був предметом договору іпотеки, на користь Іпотекодержателя гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) учасниками справи суду не надано.

У зв`язку з наведеними обставинами суд задовольнив клопотання позивача від 29.01.2024р. про заміну первісних відповідачів належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ельбрус 18" (код ЄДРПОУ 42816625), а також залучив до участі у справі гр. ОСОБА_1 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши у судовому засіданні подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд приймаючи рішення виходить з наступного.

За приписами статей 387 та 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Як зазначено у Постанові Верховного Суду від 18.02.2021 року у справі № 918/655/20: захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст.387 та 388 ЦК України. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст. ст. 387 та 388 ЦК України, є неефективними.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/18 висловлена правова позиція про те, що власник з дотриманням вимог ст.ст. 387 та 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Власник з дотриманням вимог статей 387 та 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. При цьому для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки також сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі № 19/028-10/13, від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 року у справі № 911/3681/17.

Згідно зі ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, житловий фонд, нежитлові приміщення, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 8 ст. 60 вказаного Закону право комунальної власності територіальної о громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого дею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 73 цього ж Закону акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно ст. 74: органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Згідно ст. 77: спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (Постанова об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Верховний Суд в своїй постанові №922/1406/21 від 31.05.2023 зазначив, що чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Отже, суд зобов`язаний встановити винятковий статус спірних приміщень як ізольованих приміщень в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду та є самостійним об`єктом нерухомого майна, оскільки зі стадії проектування, тобто, з самого початку, вони будувалися з іншим цільовим призначенням (схожий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №598/175/15-ц).

Відповідно до ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

В частині 18 ст. 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об`єднання, у тримісячний строк з дня державної реєстрації об`єднання забезпечує передачу йому примірника технічної та іншої передбаченої законодавством документації на будинок, а також документа, на підставі якого багатоквартирний будинок прийнято в експлуатацію, технічного паспорта і планів інженерних мереж.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління регламентовані Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

У відповідності до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на врегулювання порядку користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Стаття 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» надає визначення, відповідно до якого, допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення). Нежитловими приміщенням є ізольовані приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Суд погоджується з доводами Позивача відносно того, що у постанові від 15.05.2019 року по справі № 906/1169/17, Верховний Суд зазначив:

27. Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (далі - Закон) власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

28. Офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 вказаного Закону наведено у рішенні Конституційного Суду від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 №N14-рп/2011.

28.1. Так, в рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 визначено: "1.1. Допоміжні приміщення (підвали сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.".

28.2. Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

29. Аналогічні приписи містить частина 2 статті 382 ЦК України, згідно з якою власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, у тому числі і власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

30. При вирішенні даного спору ключовим є визначення правового статусу нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, а саме встановлення того, чи відноситься спірне приміщення до допоміжних чи є нежитловим приміщенням в структурі житлового будинку.

31. При цьому допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

36. Щодо безпосередньо реєстрації за відповідачем-1 права комунальної власності на спірне приміщення, то свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, а видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. У той же час у справі не встановлено наявності будь-яких первинних правовстановлюючих документів, які б підтверджували відповідне речове право відповідача-1 на спірне приміщення. Спірне свідоцтво, яке посвідчує право власності на спірне приміщення за відповідачем-1, само по собі не змінює його правового статусу за умови встановлення у справі належності спірного приміщення до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно даних ТОВ «ЗМБТІ» приміщення цокольного поверху літ. А-6 будинку АДРЕСА_2 з 1990-х років та до моменту їх приватизації та утворення ОСББ належали до комунальної власності міста (територіальної громади).

Само Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 91» було зареєстровано як юридичну особу лише 17.06.2022 року, та вказаний будинок лише 27.12.2022р. було передано з управління ТОВ «Місто для людей» до управління ОСББ «Соборний 91».

При цьому у спірному приміщенні цокольного поверху літ. А-6 неодноразово відбувалися перепланування та їх об`єднання, про що свідчить повідомлення ТОВ «ЗМБТІ» від 07.07.2023р. № 2994, з урахуванням листа від 27.10.2023р. № 1443.

Однак все вказане приміщення за своїм функціональним призначенням не було визначено як «сховище» або «укриття».

Лише його окремі його частини за даними первинної технічної інвентаризації проведеної 14.10.1994р. як нежитлового приміщення № VIII були визначені як сховища: № 8, № 10, № 17, № 20 , № 27, № 2.

При проведені поточної технічної інвентаризації приміщення № VIII, виконаної 23.09.2004р., був встановлений факт переобладнання та утворення із частини нежитлового приміщення № VIII окремого нежитлового приміщення, загальною площею 409,3 кв. м, якому було надано номер №80.

Вказані сховища станом на 23.09.2004р. увійшли до складу нежитлового приміщення № 80: сховища № 5 (раніше сховище №8) площею. 33,1 кв.м. , сховища №7 (раніше сховище №10) площею 9,3м", сховища №14 (раніше сховище №17) площею: 17,4 кв.м., загальною площею 409,3 кв.м та використовувалось із функціональним призначенням - «прочие» (рос. мова).

При цьому станом на 21.12.2005р. та 23.03.2010р. нежитлове приміщення №80 складалося із: котельні № 1 площею 240,1 кв.м., складу №2 площею 8,5 кв. м., складу №3 площею 20,2 кв. м., коридору №4 площею 16,0 кв.м. , кімнати №5 площею 33,1 кв.м., коридору № 6 площею 5,9 кв.м., кімнати № 7 площею 9,3 кв.м. , коридору № 8 площею 4,З кв. м, вмивальної №9 площею 3,5 кв.м., туалету № 10 площею 0,8 кв.м., туалету №11 площею 2,2 кв.м, вмивальної №12 площею 2,1 кв.м., складу №13 площею 17, 2 кв.м., складу № 14 площею 17,4 кв.м. , складу № 15 площею 27,1 кв.м - загальною площею 407, 7 кв.м. та використовувалось із функціональним призначенням - «прочие» (рос.мова)., яке в станом на 23.03.2010р. змінилося на - «громадське харчування».

Отже, наведене свідчить, що вже станом на 21.12.2005р. та 23.03.2010р. у складі нежитлового приміщення № 80 вже не ідентифікувалося жодних сховищ або укриттів.

Тобто станом на дату придбання за Договором від 29.03.2006р. ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Араміс» (код ЄДРПОУ 23290271) об`єкта приватизації права комунальної власності - нежитлового приміщення № 80 цокольного поверху (літера А-6), загальною площею за внутрішніми замірами 407,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2., жодних сховищ або укриттів вказане приміщення не містило, та будь-яких обмежень щодо його використання як об`єкта цивільного захисту вказаний договір не містить.

Крім цього, згідно ч. 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2018 року № 186) допоміжні приміщення будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення). Цокольний поверх - поверх з позначкою підлоги приміщень нижче планувальної позначки землі на висоту, не більшу половини висоти приміщень.

Отже, спірні приміщення за твердженням Позивача знаходяться в багатоповерховому будинку в цокольному поверсі, що не є окремим поверхом, а знаходяться під першим поверхом та відображено як літ. А-6.

Проте, відповідно до п. 1018 Додатку 1 до п. 1 Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.09.2018 р. № 439/9 «Про передачу майна комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» Запорізької міської ради», підлягало передачі в господарське відання позивача приміщення цокольного поверху (літ. А-6) будинку АДРЕСА_2 площею 45,0 кв.м.

Вказане свідчить, що в господарське відання відповідача-2 саме приміщення №№ 8, 9, 10 цокольного поверху не передавалися.

Також суд враховує, що згідно листа від 28.06.2023р. № 688/01/01-07-1277 Департамент управління активами ЗМР повідомив ОСББ про те, що на виконання розпорядження міського голови від 03.08.2022 №176р 03.11.2022 року комісією з обстеження найпростіших укриттів (підвальних приміщень) районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району проведено огляд вищевказаного об`єкту комунальної власності. За результатами обстеження комісією складено Акт оцінки об`єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості використання для укриття населення як найпростішого укриття від 03.11.2022 приміщення цокольного поверху (літ.А-б) площею 45,0 кв.м на АДРЕСА_2 та надано висновок, згідно якого зазначене приміщення не рекомендовано до використання для укриття населення як найпростіше укриття та включення його до фонду захисних споруд. Вказаний об`єкт нерухомого майна, який перебуває в господарському віданні (на балансі) КП «ВРЕЖО №7» не включено до фонду захисних. споруд цивільного захисту м. Запоріжжя (найпростіші укриття) затвердженого розпорядженням міського голови від 21.02.2023 № 47 «Про створення фонду захисних споруд цивільного захисту м. Запоріжжя». Посилаючись на ст.ст. 136, 137 Господарського Кодексу України повідомило, що відсутні підстави для передачі вказаного приміщення на баланс ОСББ для використання його як укриття.

Також з листа від 30.11.2023р. № 3929/01/01-07/5910 вбачається, що проаналізувавши перелік майна, зазначеного в рішенні виконавчого комітету Запорізької міської ради №439/9 від 21.09.2018 «Про передачу майна комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7" Запорізької міської ради" (зі змінами), в господарське відання КП «ВРЕЖО №7» передано приміщення цокольного поверху (літ. А-6) площею 45,0 кв.м по АДРЕСА_2 (пункт 1018 додатку) без зазначення номерів кімнат тощо. За інформацією, наданою КП «ВРЕЖО №7» в його господарському віданні перебуває приміщення цокольного поверху (літ. А-6) площею 45,0 кв.М по АДРЕСА_2 (без зазначення номерів кімнат тощо).

Отже, з наведеного суд дійшов висновку, що як окремі об`єкти права комунальної власності кімнати 8,9,10 цокольного поверху (літ.А-6) площею 45,0 кв.м. будинку АДРЕСА_2, не існують.

Згідно даних інвентаризацій ЗМБТІ вони не є сховищами з 2005 року і у складі приміщення № 80 стали в процесі приватизації комунального майна приватною власністю ТОВ ВКФ «Араміс» ще у 2006 році, тобто за 16 років до утворення ОСББ «Соборний 91», а в подальшому ТОВ «Ельбрус 18», яке придбало його на аукціоні як майно банкрута, тобто є добросовісним набувачем майна за платним договором.

Приймаючи рішення суд також враховує, що згідно із ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Майном, як особливим об`єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ст. 190 ЦК України). Таким чином, майном у розумінні Цивільного кодексу є речі та майнові права і обов`язки.

За змістом ст. 184 ЦК України речі можуть бути з родовими ознаками та з індивідуальними. Зазначеною нормою визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

До речей, визначених індивідуальними ознаками, можуть бути віднесені речі, певним способом виокремлені учасниками правочину з маси однорідних речей. Якщо ж річ визначена тільки кількісно (числом, вагою, мірою) і характеризується ознаками, спільними для всіх речей такого роду, - це річ, визначена родовими ознаками.

Об`єктом позову щодо витребування майна може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову.

Однак з матеріалів справи вбачається, що як індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову, кімнати 8,9,10 цокольного поверху (літ.А-6) площею 45,0 кв.м. будинку АДРЕСА_2 не існують, а тому вони не можуть бути предметом позову про його витребування.

Крім цього зазначені позивачем у позовній заяві відповідачі, які на думку позивача є незаконними володільцями майна: територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», як встановлено судом не є його власниками або володільцями, оскільки воно належить на праві приватної власності ТОВ «Ельбрус 18». Доказів зворотного Позивачем суду не надано.

При цьому суд враховує, що подавши до суду у підготовчому провадженні клопотання про заміну неналежних відповідачів належним (ТОВ «Ельбрус 18») на підставі достеменно відомої Позивачу інформації щодо власника спірних приміщень, ним не подано суду клопотання про зміну предмету або підстав позову, які залишилися незмінними - про витребування з незаконного володіння у територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» кімнат 8,9,10 цокольного поверху (літ.А-6) площею 45,0 кв.м. будинку АДРЕСА_2; а також зобов`язання вказаних відповідачів передати вказані кімнати 8,910 цокольного поверху (літ. А-6) площею 45,0 кв.м. будинку АДРЕСА_2 за актом приймання-передачі в управління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 91».

Вказане свідчить про необґрунтованість та недоведеність таких позовних вимог заявлених стосовно ТОВ «Ельбрус 18».

Крім цього, суд звертає увагу Позивача, що до захисних споруд цивільного захисту належить сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів (п. 1 ч. 1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України).

Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017р. № 138 "Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту".

Балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі (п. 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку).

Балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд, конструкцій і обладнання, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення їх у готовність до використання за призначенням у строк, визначений паспортом захисної споруди, але не більше 12 годин. Паперовий облік фонду захисних споруд здійснюється шляхом складення паспорта захисної споруди, облікової картки захисної споруди, ведення книги обліку захисних споруд і книги обліку споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, зразки яких визначаються МВС (п. п. 10, 18 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку).

Таким чином, існування та статус сховища, яке належить до споруд цивільного захисту, визначаються відповідним паспортом та обліковою карткою захисної споруди.

За змістом ч. 12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Використання цих споруд здійснюється у відповідності до Порядку використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017р. № 138 "Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту".

Таким чином, суд констатує, що позивачем не надано доказів на підтвердження статусу спірних приміщень саме як сховищ.

Навпаки листом від 28.06.2023р. № 688/01/01-07-1277 Департамент управління активами ЗМР прямо повідомив ОСББ про те, що приміщення цокольного поверху (літ.А-6) площею 45,0 кв.м на АДРЕСА_2 не рекомендовано до використання для укриття населення як найпростіше укриття та включення його до фонду захисних споруд. Вказанирй об`єкт нерухомого майна, який перебуває в господарському віданні (на балансі) КП «ВРЕЖО №7» не включено до фонду захисних споруд цивільного захисту м. Запоріжжя (найпростіші укриття) затвердженого розпорядженням міського голови від 21.02.2023 № 47 «Про створення фонду захисних споруд цивільного захисту м. Запоріжжя».

Вказане означає, що Позивачем не доведено і порушення його прав щодо можливого використання спірного приміщення в якості сховища для мешканців (співвласників) ОСББ.

Доказів звернення Позивача до власника приміщення № 80 (літ А-6) -ТОВ «Ельбрус 18» - з приводу використання його повністю або частково у якості сховища для потреб мешканців (співвласників) ОСББ, та відмови в цьому, Позивач суду також не представив.

Доводи Позивача судом до уваги не приймаються з огляду на вищевикладене. Наведені ним аргументи у поясненнях 21.10.24р., які подані вже під час розгляду справи по суті, не можуть бути враховані судом при прийнятті цього рішення як такі, що змінюють підстави або предмет позову, оскільки не відповідають вимогам ст. 46 ГПК України.

Підсумовуючи наведене суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст. 13 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам. Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є не обґрунтованими, не доведеними належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Позивача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне судове рішення складено та підписано 28.10.2024р.

Головуючий суддя Проскуряков К.В.

Суддя Азізбекян Т.А.

Суддя Науменко А.О.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.