Рішення

від 17.10.2024 по справі 908/1441/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/89/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2024 Справа № 908/1441/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участі секретаря судового засідання Бойко Н.А., розглянувши матеріали

за позовом Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп", 03127, м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 132

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Маштехконструкція", 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34 Б, офіс 3

про визнання недійсним договору купівлі - продажу

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Масалов К.О., самопредставництво, виписка з ЄДР від 26.04.2024, посвідчення № 1404 від 17.10.2023;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

суть спору

13.05.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Маштехконструкція" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (105 - холодильно-компресорної станції інв. №100984, загальною площею 5107,9 кв.м.) від 27.10.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маштехконструкція", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшенко В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1206 від 27.10.2023 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 236403623101, номер відомостей про речове право 52299518).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024, справу № 908/1441/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 15.05.2024 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.

16.05.2024 на адресу суду надійшла заява Запорізької міської ради про усунення недоліків позовної заяви.

Разом із матеріалами позовної заяви Запорізькою міською радою подана заява про вжиття заходів забезпечення позову, якою позивач на підставі ст. ст. 136-138 ГПК України просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: 105 - холодильно-компресорна станція інв. № 100984, загальною площею 5107,9 кв.м, розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 16, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 236403623101.

Ухвалою суду від 21.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1441/24, присвоєно справі номер провадження № 15/89/24, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання суду призначено на 13.06.2024 об 11:30 год.

Окремо постановленою ухвалою від 21.05.2024 задоволено заву позивача про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: 105 - холодильно-компресорна станція інв. № 100984, загальною площею 5107,9 кв.м, розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 16, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 236403623101.

Ухвалою суду від 13.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 10.07.2024 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 10.07.2024 підготовче засідання у справі відкладено до 12.08.2024 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 12.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/1441/24 до судового розгляду по суті на 04.09.2024 о 10:00 год.

Однак, призначене на 04.09.2024 о 10:00 год. засідання з розгляду справи по суті не відбулося через відсутність в будівлі Господарського суду Запорізької області електроживлення, про що свідчить акт від 04.09.2024 № 5.

Ухвалою суду від 04.09.2024 розгляд справи по суті відкладено на 12.09.2024 об 11:00 год.

Ухвалою суду від 12.09.2024 судове засідання з розгляду справи по суті було відкладено на 17.10.2024 о 15:30 год.

В засідання 17.10.2024 представники відповідачів до приміщення суду не прибули, представник відповідача -1 для участі в засіданні в режимі відеоконференції не приєднався.

Судове засідання 17.10.2024 проводилось з використанням системи відеоконференцзв`язку.

Судом перевірено повноваження представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що у квітні 2021 ТОВ "Промактив Груп" (відповідач 1) набуло та зареєструвало за собою право власності на майновий комплекс, який складається із нерухомого майна, яке розташоване на 21 земельній ділянці, що мають спільну поштову адресу: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16. ТОВ "Промактив Груп" 27.10.2023 уклало щонайменше 5 угод з відчуження нерухомого майна на користь ТОВ "Маштехконструкція" (відповідача 2), що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами: 2310100000:02:026:0008 (дві угоди), 2310100000:02:018:0109, 2310100000:02:018:0039, 2310100000:02:026:0009, в тому числі оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна. Оспорюваний договір став підставою для переходу 27.10.2023 права власності від ТОВ "Промактив Груп" до ТОВ "Маштехконструкція" на нерухоме майно (105 - холодильно-компресорної станції інв. №100984, загальною площею 5107,9 кв.м.). Позивач вважає, що оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає визнанню судом недійсним, як такий, що є фраудаторним правочином, оскільки ТОВ "Промактив Груп" не виконало зобов`язань по сплаті орендної плати за землю, на якій знаходилося належне йому на праві власності нерухоме майно; наявні чисельні судові справи щодо стягнення з ТОВ "Промактив Груп" заборгованості за користування земельними ділянками, на яких знаходиться придбане товариством у квітні 2021 нерухоме майно, зокрема у справі № 908/2646/23 рішення суду від 13.10.2023 стягнути з відповідача 1 на користь позивача заборгованість з орендної плати в розмірі 307 061,12 грн; ціна оспорюваного договору призвела до штучної неплатоспроможності ТОВ "Промактив Груп" та унеможливлення виконання рішень Господарського суду Запорізької області щодо стягнення з ТОВ "Промактив Груп" заборгованості за користування земельними ділянками. Вказані обставини свідчать про те, що спірний правочин, вчинений відповідачами, є фраудаторним, а тому підлягає визнанню судом недійсним. На підставі зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю. Також позивач просить суд покласти на відповідачів 1 і 2 судові витрати зі сплати судового збору.

Відповідач 1 (ТОВ "Промактив Груп") проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (вих.б/н від 11.06.2024). Вказує, що дійсно у квітні 2021 ТОВ "Промактив Груп" через аукціон з реалізації майна боржника банкрута - ПрАТ "Завод напівпровідників" набуло право власності на майновий комплекс, який складається з нерухомого майна в кількості 71 одиниця, яке розташоване на 21 земельній ділянці, що мають спільну поштову адресу: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16. Загальна (ринкова) вартість придбаного майна склала 136 681 543,20 грн. Вартість реалізованого за оспорюваним договором майна склала 208 261,51 грн, що є незначною сумою у порівнянні з загальною вартістю наявного (придбаного) товариством майна. Заперечуючи проти аргументів позивача щодо ознак фраудаторності оспорюваного договору, ТОВ "Промактив Груп" посилається на постанову від 01.04.2020 у справі № 182/2214/16-ц, де Верховним Судом визначені критерії для кваліфікації договору як фраудаторного, зокрема: - відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; - відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); - майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); - майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); - після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором. Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника. Відповідач 1 просить суд прийняти до уваги, що на момент вчинення оспорюваного договору не існувало заборгованості, на яку посилається позивач у позові, оскільки рішення суду у справі № 908/2646/23 набрало законної сили 03.11.2023, тобто майно було відчужене на користь відповідача 2 до виникнення заборгованості перед позивачем. Вказане майно відчужене на основі платного договору, а грошові кошти перераховані на користь ТОВ "Промактив Груп". Майно не відчужене на користь пов`язаної особи, а позивачем не доведено протилежного. Крім того, після відчуження зазначеного вище майна, на балансі ТОВ "Промактив Груп" перебуває у власності нерухоме майно вартість якого становить близько 149 528 053,56 грн., що в свою чергу доводить платоспроможність відповідача 1, тому твердження позивача про навмисне зменшення платоспроможності відповідача-1 є безпідставним і необґрунтованим. Відповідач-1 вважає, що позивачем не доведений жодний із критеріїв, який би підтверджував факт фраудаторності укладеного договору. Просить в задоволенні позову відмовити.

18.06.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1 (вих..б/н від 18.06.2024), в якій позивач наводить обґрунтування на спростування доводів відповідача 1, наведених ним у відзиві на позовну заяву. Зокрема, заборгованість відповідача- 1 перед Запорізькою міською територіальною громадою виникла не після ухвалення рішення суду на користь Запорізької міської ради по справі № 908/2646/23 про стягнення з ТОВ "Промактив Груп" заборгованості з орендної плати в розмірі 307 061,21 грн, а безпосередньо у зв`язку з несплатою орендної плати за користування земельними ділянками, на яких розташоване придбане відповідачем - 1 майно з моменту набуття права власності на це майно (з 01.04.2021). Тобто, заборгованість в цій сумі виникла до моменту укладання оспорюваного договору. Набувши право власності на нерухоме майно ТОВ "Промактив Груп" не виконало свій обов`язок та на податковий облік за місцем знаходження нерухомого майна, як новий орендар, не стало, податкові зобов`язання по сплаті орендної плати не задекларувало, не нараховує та не сплачує плату за землю (земельний податок та орендну плату за землю). Судовим рішенням у справі № 908/2646/23 задоволено вимоги позивача про стягнення заборгованості лише за користування однією ділянкою із 21 земельних ділянок. В подальшому, дізнавшись про наміри Запорізької міської ради в судовому порядку стягувати заборгованість з орендної плати за користування іншими земельними ділянками, розмір боргу, який Запорізька міська рада планує стягнути, ТОВ "Промактив Груп" з метою уникнення звернення стягнення на належне йому майно, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, уклало угоди по відчуженню майна на користь ТОВ "Маштехконструкція". На момент звернення позивача до суду з позовом у справі № 908/1415/24 в провадженні Господарського суду Запорізької області перебувало 9 справ про стягнення з відповідача-1 заборгованості з орендної плати. Таким чином, фактично дії відповідача-1 додатково могли бути спрямовані на ускладнення розгляду потенційних справ зі стягнення заборгованості позивачем в майбутньому за користування земельними ділянками, на яких розташоване відчужуване за укладеними 27.10.2023 між відповідачами 1 і 2 договорами майно. Більш того, з моменту звернення позивача до суду з позовом у справі № 908/2646/23 (серпень 2023 року) відповідачу - 1 було відомо про існуючу заборгованості та про можливе накладення арешту на нерухоме майно. Водночас, після цього, 27.10.2023 ТОВ "Промактив Груп" уклало 5 угод з відчуження нерухомого майна на користь ТОВ "Маштехконструкція", що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами: 2310100000:02:026:0008, 2310100000:02:018:0109, 2310100000:02:018:0039, 2310100000:02:026:0009. Доводи відповідача 1, що оспорюваний правочин є оплатним не впливають на визначення цього договору як фраудаторного, оскільки щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (судова практика, викладена у постановах Верховного Суду у справах № 904/7905/16, № 905/2030/19 (905/2445/19), № 905/2030/19 (905/2429/19)). Відповідно до п. 4 оспорюваного договору продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за ціною 208 261,51 грн без ПДВ, ПДВ 20 % - 41 652,30 грн., а всього з урахуванням ПДВ - 249 913,81 грн. Згідно з довідкою ТОВ "Промактив Груп" від 26.10.2023 балансова вартість відчужуваного об`єкта становить 208 261,51 грн без ПДВ, а з урахуванням ПДВ - 249 913,81 грн. На сайті Фонду держмайна України (https://evaluation.spfu.gov.ua/main) передбачена можливість безкоштовно самостійно здійснити оцінку майна. Позивачем, враховуючі наявні відомості про об`єкт нерухомого майна за оспорюваним договором, було сформовано таку довідку про оцінку майна від 17.04.2024 № 201-20240417-0007660972, згідно якої оціночна вартість об`єкта оцінки 94 932 513,41 грн. Отже, ціна, за якою відчужено об`єкт нерухомості за оспорюваним договором є значно заниженою. Заперечення відповідача, що майно за оспорюваним договором не відчужене на користь пов`язаної особи, на думку позивача, не впливає на визначення його як фраудаторного. Також позивач наполягає на тому, що відповідачем-1 не підтверджено жодними доказами його твердження, викладене у відзиві на позовну заяву, щодо наявності у ТОВ "Промактив Груп" після відчуження на користь ТОВ "Маштехконструкція" ряду об`єктів нерухомого майна інших активів у розмірі близько 149 млн.грн. З урахуванням викладеного, позивач наполягає на отому, що сукупність наведених обставин свідчить, що укладені 27.10.2023 відповідачами 1 і 2 договори відчуження нерухомого майна, в тому числі договір, що є предметом спору у даній справі, спрямовані на ухилення від потенційного та правомірного стягнення заборгованості за користування земельними ділянками, тобто відповідачем 1 здійснюються свідомі дії щодо зменшення своєї платоспроможності із порушенням засад цивільного законодавства.

27.06.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача -1 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (вих.б/н від 27.06.2024). На спростування додаткових аргументів позивача, відповідач -1 вказує, що на балансі товариство перебуває майно загальною вартістю 149 528 053,56 грн. Вказане спростовує позицію позивача про неможливість здійснення відповідачем-1 погашення боргу за рахунок майна боржника. Позивачем не надано доказів неможливості виконання рішення суду у зв`язку з відсутністю майна на балансі відповідача 1. Щодо вартості відчуженого майна, то відповідно до вимог ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відчужуючи нерухоме майно за оспорюваним договором сторони договору враховували його стан на момент продажу, а також, його балансову вартість на момент вчинення договору. Таким чином, вказаний договір був вчинений згідно балансової вартості майна на момент проведення угоди. Щодо пов`язаності відповідачів 1,2, то позивачем не було надано доказів на підтвердження вказаної позиції. З урахуванням зазначеного, відповідач 1 просить суд в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача-2 у судове засідання не прибув, причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву не надав. Ухвали суду у справі направлялись судом до електронного кабінету відповідача-2, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача-2 про відкриття провадження у справі № 908/1441/24 та її розгляд судом.

Положеннями ст.ст. 165, 178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судому засіданні 17.10.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено, що повний текст рішення буде складено 28.10.2024.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, суд установив.

01.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" (відповідач 1 у справі) через аукціон з реалізації майна боржника - банкрута Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" - набуло право власності на майновий комплекс, який складається із нерухомого майна, що розташоване на 21 земельній ділянці, що мають спільну поштову адресу: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16.

Загальна (ринкова власність майна складала 136 681 543,20 грн.

Державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" на об`єкти нерухомості з вищезазначеною адресою проведено 01 та 02 квітня 2021 року, що підтверджується Інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 372348883 від 02.04.2024.

Як стверджує позивач, з моменту набуття та реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, ТОВ "Промактив Груп" на облік в ГУ ДПС в Запорізькій області не стало, договори оренди земельних ділянок не уклало, орендну плату за користування земельними ділянками, що належать територіальній громаді м. Запоріжжя - не сплачує.

Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували зазначені факти.

13.10.2023 Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення у справі № 908/2646/23 про стягнення із відповідача на користь Запорізької міської ради заборгованість з орендної плати в розмірі 307 061 грн 21 коп. Рішення набуло законної сили та було виконано в примусовому порядку. На вказане рішення відповідачем було подано апеляційну скаргу. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2023 апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2023 без змін.

27.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" уклало щонайменше 5 угод з відчуження нерухомого майна на користь ТОВ "Маштехконструкція", що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами: 2310100000:02:026:0008 (дві угоди), 2310100000:02:018:0109, 2310100000:02:018:0039, 2310100000:02:026:0009.

Предметом спору за даною позовною заявою є договір купівлі-продажу нерухомого майна (105 - холодильно-компресорної станції інв.№100984, загальною площею 5107,9 кв.м.) від 27.10.2023, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшенко В.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1206 від 27.10.2023.

Позивач вважає, що є наявні підстави вважати вищевказаний договір фіктивним через такі характеристики: момент вчинення правочинів, ціна договорів, відсутність у відповідача-2 іншого нерухомого майна, окрім придбаного за вищевказаним договором, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справа № 466/8649/16-ц).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ст. 16 ЦК України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 16 ЦК України). Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є основною ознакою правочину як юридичного факту.

Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору), відповідно до ч. ч. 1, 3 якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України (тут і надалі - в редакції, чинній на час укладення договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 та Верховний Суд у постанові від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 сформулювали висновок про те, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами (принципами) цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав, необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє в межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства. Добросовісність (від лат. "bona fides") розкривається через те, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Цей принцип знаходиться, зокрема, в основі доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Вказані засади (принципи) цивільного законодавства, застосовуються як при укладенні договору, його виконанні, так і враховуються при розгляді судом такого інституту цивільного права як визнання договору недійсним.

Стаття 13 ЦК України визначає межі здійснення цивільних прав. Відповідно до ч. 2 цієї статті при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 06.10.2022 у справі № 904/624/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, сформулював висновок про те, що: слово "зловживання" за своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було; під "зловживанням правом" розуміються випадки, коли суб`єкт цивільних правовідносин, якому належить певне суб`єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом. Тобто уповноважена особа, маючи суб`єктивне право і спираючись на нього, виходить за межі дозволеної поведінки.

Здійснюючи тлумачення ст. 13 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 дійшла висновку про те, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч. ч. 2-5 цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст. 13 ЦК України). Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 16 ЦК України не суперечать ч. 2 ст. 58 Конституції України, та вказано, що "оцінюючи домірність припису ч. 3 ст. 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису ч. 1 ст. 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполучення "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у ч. 3 ст. 13 ЦК України, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що ч. 3 ст. 13 та ч. 3 ст. 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).

З урахуванням вище викладеного, вбачається, що норма ч. 3 ст. 13 ЦК України має на меті стимулювати учасників цивільних правовідносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав у всіх їх проявах, є заходом, спрямованим на зміцнення засад цивільно-правового регулювання, оскільки, кожен зобов`язаний вчиняти дії без посягання на права і свободи інших осіб. Не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2023 у справі № 644/5819/20 зазначив про те, що договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували "право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин (див. постанови Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 464/7832/21, від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17, на які посилається скаржник у касаційній скарзі).

Фраудаторні правочини - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципу добросовісності, закріпленого у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цим кредиторам.

Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку. Основною метою фраудаторного правочину є отримання певної користі шляхом шахрайства, обману або зловживання довірою.

Фраудаторними правочинами є правочини, що завдали шкоди боржнику.

Верховний Суд у постанові від 06.10.2022 у справі № 904/624/19, на яку посилається скаржник у касаційні скарзі, дійшов висновку про те, що фраудаторний договір може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна).

У постанові від 22.02.2024 у справі № 464/7832/21 Верховний Суд зазначив про те, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину як: фіктивного (ст. 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (ст. ст. 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України). При цьому, у постанові від 06.10.2022 у справі № 904/624/19 Верховний Суду дійшов висновку про те, що договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладення договору та розпорядження власністю, оскільки, унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором купівлі-продажу.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваних правочинів враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

Як встановлено судом, 13.10.2023 Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення по справі № 908/2646/23, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ""Промактив Груп" заборгованості за договором оренди землі № 231010004000149 від 11.11.2011 у розмірі 307 061 грн 21 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду від 13.10.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" оскаржило його в апеляційному порядку.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024 апеляційна скарга ТОВ "Промактив Груп" залишена без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2023 без змін.

Разом із поданням позову по справі № 908/2646/23 Запорізькою міською радою подавалась заява про забезпечення позову, у задоволені якої ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.08.2023 у справі № 908/2646/23 Запорізькій міській раді було відмовлено.

Таким чином, до моменту укладення п`яти договорів купівлі-продажу нерухомого майна з Товариством з обмеженою відповідальністю "Маштехконструкція", Товариству з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" було відомо про можливе накладення арешту на нерухоме майно, а також про прийняте на користь Запорізької міської ради рішення суду у справі № 908/2646/23 щодо стягнення заборгованості за договором оренди землі у розмірі 307 061 грн 21 коп.

Однак, 27.10.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" уклало 5 угод з відчуження нерухомого майна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маштехконструкція", що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами: 2310100000:02:026:0008 (дві угоди), 2310100000:02:018:0109, 2310100000:02:018:0039, 2310100000:02:026:0009.

Окрім справи № 908/2646/23, в провадженні господарського суду Запорізької області щодо стягнення заборгованості з орендної плати з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" за позовами Запорізької міської ради перебували/перебувають на розгляді наступні справи: № 908/3288/23 - про стягнення заборгованості за договором оренди землі в сумі 72 895 грн 45 коп., де рішення суду від 02.04.2024 вимоги задоволені повністю і рішення набрало законної сили; № 908/3290/23 - про стягнення заборгованості за договором оренди землі в сумі 222 278,66 грн, де рішення суду від 01.05.2024 вимоги задоволені повністю і рішення набрало законної сили; № 908/962/24 - про стягнення заборгованості за договором оренди землі в сумі 200 699,02 грн, де рішення суду від 02.07.2024 вимоги задоволені повністю і рішення набрало законної сили; № 908/755/24 - про стягнення заборгованості за договором оренди землі в сумі 707 047,90 грн де рішення суду від 18.06.2024 вимоги задоволені повністю і рішення набрало законної сили; № 908/814/24 - про стягнення заборгованості за договором оренди землі в сумі 1 152 806,05 грн де рішення суду від 11.06.2024 вимоги задоволені повністю і рішення набрало законної сили; № 908/3289/23 - про стягнення заборгованості за договором оренди землі в сумі 235 548,04 грн де рішення суду від 07.03.2024 вимоги задоволені повністю і рішення набрало законної сили;№ 908/1149/24 - про стягнення заборгованості за договором оренди землі в сумі 103 521,17 грн де рішення суду від 01.07.2024 вимоги задоволені повністю і рішення набрало законної сили; № 908/1150/24 - про стягнення заборгованості за договором оренди землі в сумі 86 300,69 грн де рішення суду від 03.07.2024 вимоги задоволені повністю і рішення набрало законної сили.

Отже, враховуючи вищезазначене, фактичні обставини, та зокрема позицію суду щодо задоволення вимог Запорізької міської ради по вказаним справам, борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" виник не до ухвалення рішень суду.

Крім того, в провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала на розгляді:

- справа № 908/3734/23 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" про внесення змін до договору оренди землі від 11.11.2011 № 231010004000149 (кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:02:018:0106). Рішенням суду від 03.04.2024 у справі № 908/3734/23 позовні вимоги задоволені в повному обсязі та вирішено внести зміни до вищевказаного договору оренди;

- справа № 908/3736/23 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" про внесення змін до договору оренди землі від 11.11.2011 № 231010004000147 (кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:02:018:0107). Рішенням суду від 03.04.2024 у справі № 908/3736/23 позовні вимоги Запорізької міської ради задоволені в повному обсязі та вирішено внести зміни до вищевказаного договору оренди;

- справа № 908/3735/23 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" про внесення змін до договору оренди землі від 11.11.2011 № 231010004000148 (кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:02:018:0101). Рішенням суду від 18.04.2024 у справі № 908/3735/23 позовні вимоги Запорізької міської ради задоволені в повному обсязі та вирішено внести зміни до вищевказаного договору оренди;

- справа № 908/155/24 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" про внесення змін до договору оренди землі від 02.06.2005 № 040526100355 (кадастрові номери земельних ділянок: 2310100000:02:026:0010; 2310100000:02:026:0009; 2310100000:02:026:0008; 2310100000:02:018:0040; 2310100000:02:011:0063; 2310100000:02:018:0039; 2310100000:02:027:0034). Рішенням суду від 18.04.2024 у справі № 908/155/24 позовні вимоги задоволені в повному обсязі та вирішено внести зміни до вищевказаного договору оренди.

27.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" (далі-Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маштехконструкція" (далі-Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі-договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшенко В.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1206 від 27.10.2023 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 236403623101, номер відомостей про речове право 52299518).

Відповідно до п. 1 договору продавець продав (передав у власність) Покупцеві, а Покупець купив (прийняв у власність і сплатив грошову суму визначену цим договором) нерухоме майно, а саме: 105- холодильно-компресорна станція інв.№ 100984, загальною площею 5107,9 кв.м., що розташована за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16. Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці (на частині земельної ділянки) кадастровий номер: 2310100000:02:026:0008, яка знаходиться в комунальній власності Запорізької міської ради.

Нерухоме майно належить Продавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажу майна в провадженні у справі про банкрутство, серія та номер: зареєстровано в реєстрі за № 1-123, виданий 01.04.2021, видавник: Четверта Запорізька державна нотаріальна контора та згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 251641952 від 07.04.2021 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстрацій пий номер об`єкта нерухомого майна: 236403623101, номер запису про право власності: 41376983 (п. 2 договору).

Згідно з п. 4 договору продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за ціною 208 261,51 грн. без ПДВ, ПДВ 20 % - 41 652,30 грн, а всього з урахуванням ПДВ - 249 913,81 грн.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 372349030 від 02.04.2024 вбачається факт відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Маштехконструкція" нерухомого майна, окрім того, що було придбано внаслідок укладення п`яти договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 27.10.2023.

Однією з ознак фраудаторного правочину є його ціна.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання правочинів недійсними (зазвичай це стосується договорів купівлі - продажу), крім підстав наведених для безоплатних договорів, враховують таке: момент укладення договору; контрагента, з яким боржник укладає оспорюваний договір (родич боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціну (ринкова/неринкова); наявність/відсутність плати за продане майно; чи після відчуження спірного майна в боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (позиція, викладена у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), 09.02.2022 № 905/2030/19 (905/2429/19)).

Відповідач-1 не надав жодних підтверджуючих доказів своєї позиції та факту здійснення розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маштехконструкція" за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 27.10.2023 (105- холодильно-компресорна станція інв.№ 100984, загальною площею 5107,9 кв.м.).

Відповідачем-1 не обґрунтовується встановлення ціни укладеного договору та не спростовуються/заперечуються доводи позивача щодо її невідповідності ринковій ціні та її заниженості тощо.

На сайті Фонду держмайна України (https://evaluation.spfu.gov.ua/main) передбачена можливість безкоштовно самостійно здійснити оцінку майна, де потрібно зареєструватися за допомогою електронного ключа та крок за кроком ввести усі параметри об`єкта оцінки. За результатом визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості Єдиною базою формується довідка про його оціночну вартість з автоматичним присвоєнням кожній довідці унікального реєстраційного номера.

Пунктом 5 ст. 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" визначено повноваження Фонду держмайна України у сфері оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, згідно з якими Фонд ДМУ здійснює, зокрема, державне регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; контроль за дотриманням єдності методичного та організаційного забезпечення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; сприяє розвитку громадського регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; здійснює методичне регулювання у сфері оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, затверджує методики та приймає нормативно-правові акти, у тому числі правила організації системи зовнішнього контролю якості, які містять правила організації, випадки, порядок, строки та періодичність проведення перевірок системи зовнішнього контролю якості, порядок рецензування звітів про оцінку (актів оцінки майна), а також можливості та способи відшкодування завданої шкоди (збитків); забезпечує широке інформування суспільства з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, стану та особливостей ціноутворення на майно та майнові права тощо.

Згідно із статтею 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Приписами п. 172.3 статті 172 Податкового кодексу України встановлено, що Єдина база даних звітів про оцінку (далі - Єдина база) - державна автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, до складу якої входять база даних, програмне забезпечення, модуль електронного визначення оціночної вартості, сервіс послуги електронного визначення оціночної вартості та автоматичного формування електронних довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості.

Власником Єдиної бази, прав інтелектуальної власності на Єдину базу та її програмного забезпечення є держава в особі Фонду державного майна України.

Фонд державного майна України є держателем, розпорядником та адміністратором Єдиної бази, а також власником всієї інформації, що міститься в ній.

Порядок ведення Єдиної бази затверджується Фондом державного майна України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

З метою формування інформаційної основи для визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості Фонд державного майна України використовує інформаційні джерела з відкритим доступом та дані про ціни, зазначені в договорах купівлі-продажу об`єктів нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості, внесені нотаріусами до Єдиної бази, а також дані про ринкову вартість об`єктів нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості, внесені до Єдиної бази на підставі звітів про оцінку.

Визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості здійснюється автоматично, на підставі даних про об`єкт нерухомості, неподільний об`єкт незавершеного будівництва/майбутній об`єкт нерухомості, внесених до Єдиної бази будь-якою особою за допомогою мережі Інтернет, що підтверджуються офіційними документами на такий об`єкт. Перелік даних, які вносяться особою до Єдиної бази з метою визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, затверджується Фондом державного майна України.

За результатом визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості Єдиною базою формується довідка про його оціночну вартість з автоматичним присвоєнням кожній довідці унікального реєстраційного номера.

Якщо особа не погоджується з результатами автоматичного визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/ майбутнього об`єкта нерухомості, вона має право звернутися до суб`єкта оціночної діяльності (оцінювача) з метою визначення ринкової вартості такого об`єкта.

Порядок ведення єдиної бази даних звітів про оцінку (далі - Порядок) затверджено Наказом Фонду ДМУ від 17.05.2018 № 658 (зі змінами від 12.01.2021).

Відповідно до пункту 1 Розділу 1 Порядку цей Порядок визначає механізм ведення Фондом державного майна України Єдиної бази даних звітів про оцінку, формування електронних довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості та реєстрації звітів про оцінку майна, складених суб`єктами оціночної діяльності (оцінювачами) для цілей обчислення доходу платника податку - фізичної особи від продажу (обміну) нерухомого майна, а також доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок майна (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою), доходу, отриманого за іншими правочинами, за якими здійснюється перехід права власності на нерухомість, дохід за якими підлягає оподаткуванню у випадках, передбачених Податковим кодексом України.

Розділом 3 Порядку (Порядок автоматичного формування електронних довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості в Єдиній базі) визначено наступне.

У випадках, визначених Податковим кодексом України, на запити фізичних або юридичних осіб здійснюється електронне визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, розраховане Модулем Єдиної бази.

З метою електронного визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості фізична або юридична особа повинна зареєструватися, авторизуватися (ідентифікуватися) та внести до сервісу електронного визначення оціночної вартості дані про об`єкт нерухомості. Доступ, внесення даних про об`єкт нерухомості, перевірка інформації до/ з Єдиної бази здійснюється безоплатно.

Перелік обов`язкових даних, які вносяться особою з метою визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, наведений у додатку 1 до цього Порядку.

На підставі даних про об`єкт нерухомості Модуль Єдиної бази розраховує оціночну вартість такого об`єкта нерухомості.

За результатом визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості Модулем формується довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості відповідно до додатка 2 цього Порядку, з автоматичним присвоєнням кожній довідці унікального реєстраційного номера.

Якщо особа не погоджується з результатами автоматичного визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, вона має право звернутися до суб`єкта оціночної діяльності (оцінювача) з метою визначення ринкової вартості такого об`єкта та обрати суб`єкта оціночної діяльності (оцінювача) шляхом використання Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності або Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Позивачем враховуючі наявні відомості про об`єкт нерухомого майна - 105- холодильно-компресорна станція інв.№ 100984, загальною площею 5107,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Теплична, 16, і розташована на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:02:026:0008 було сформовано таку довідку про оцінку майна від 17.04.2024 № 201-20240417-0007660972.

Позивач зазначив, що відомості про рік введення в експлуатацію об`єкта нерухомого майна позивачем достовірно невідомі і були зазначені для формування довідки саме 2003 (відповідно до дати держреєстрації колишнього власника майна - ПАТ "Завод напівпровідників" з загальнодоступних джерел).

Суд, приймає дану довідку, але зазначає, відповідно до її змісту вона носить інформаційно-довідковий характер, однак є доречними та доцільними для врахування при порівнянні фактичних цін на нерухоме майно, зокрема й те, що було предметом оспорюваного договору.

Згідно з довідкової інформації, яка міститься у вищенаведеній довідці, оціночна вартість об`єкта оцінки 94 932 513,41 грн, яка складається з: оціночної вартості поліпшень 8 630 228,49 грн. та оціночної вартості земельної ділянки 86 302 284,92 грн.

Ціна оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.10.2023 (105- холодильно-компресорна станція інв. № 100984, загальною площею 5107,9 кв.м.) складала 208 261,51 грн. без ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які дають змогу вважати висновок про існування певної обставини істинним з певною вірогідністю, яка задовольняє встановлений для доведення цієї обставини стандарт доведення.

З огляду на викладене, досліджуючи питання недійсності правочину, укладеного боржником в підозрілий період, суд в межах наявних в них повноважень, передбачених статтею 86 ГПК України, має надати належну правову оцінку заявленим вимогам позивача з урахуванням визначених ним підстав заявлених вимог.

Господарський суд зазначає, що відповідачами-1,-2 під час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.10.2023 (105- холодильно-компресорна станція інв. № 100984, загальною площею 5107,9 кв.м.) допущено зловживання своїм правом на зміну умов договору, здійснивши заниження ціни купівлі-продажу нерухомого майна.

Підсумовуючи вищевикладене, вбачається необґрунтованість, упередженість, у розрахунку "балансової вартості" відчужуваного нерухомого майна відповідачем-1 за укладеним оспорюваним договором купівлі-продажу нерухомого майна від 27.10.2023 (105- холодильно-компресорна станція інв. № 100984, загальною площею 5107,9 кв.м.), а також істотно занижена ціна правочину, як мінімум у 300 разів від реальної вартості відчужуваного відповідачем-1 нерухомого майна.

До того ж, "занижена" вартість майна вбачає також можливе ухилення відповідачів від сплати належного розміру ПДВ 20% при укладенні договору, фіктивно зменшивши його ціну.

По даній справі дії відповідачів суд кваліфікує як фраудаторний правочин, оскільки умисно вчинений для створення приводів та підстав для заниження ціни договору, зменшення відповідачем-1 своїх майнових активів, платоспроможності задля ухилення від звернення на них стягнення на користь Запорізької міської ради за зобов`язаннями боржника, завдавши тим самим шкоду місцевому бюджету міста Запоріжжя.

За викладених обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав вважати оспорюваний правочин таким, що містить критерії фраудторності, у зв`язку з чим позовні вимоги в щодо визнання оскаржуваного правочину недійсним підлягають задоволенню судом.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав докази в підтвердження наявності підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Відповідачі 1,2 не спростували доводи позивача, заперечення відповідача 1 спростовуються вищевикладеним.

Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору у цій справі покладаються на відповідачів, і з кожного з них на користь позивача підлягає стягненню 1 211,20 грн за позовними вимогами.

Крім того, ухвалою суду від 21.05.2024 задоволено заяву Запорізької міської ради про вжиття заходів забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна: 105- холодильно-компресорна станція інв.№ 100984, загальною площею 5107,9 кв.м., розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Теплична, будинок 16, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 236403623101.

Враховуючи викладене, з відповідачів-1,-2 підлягає стягненню сума судового збору за заявою про забезпечення позову по 605 грн 60 коп. з кожного.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (105 - холодильно-компресорної станції інв. №100984, загальною площею 5107,9 кв.м.) від 27.10.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" (03127, м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 132, ідентифікаційний номер юридичної особи 43746308) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маштехконструкція" (0315, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 346, офіс 3, ідентифікаційний номер юридичної особи 44650580), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшенко В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1206 від 27.10.2023 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 236403623101, номер відомостей про речове право 52299518).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" (03127, м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 132, ідентифікаційний номер юридичної особи 43746308) на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний номер юридичної особи 02140892; отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, ідентифікаційний код юридичної особи 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ.) судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову в розмірі 1816,80 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 80 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маштехконструкція" (0315, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 346, офіс 3, ідентифікаційний номер юридичної особи 44650580) на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний номер юридичної особи 02140892; отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, ідентифікаційний код юридичної особи 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ.) судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову в розмірі 1816,80 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 80 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.10.2024.

Суддя І. С. Горохов