Рішення

від 23.10.2024 по справі 910/9292/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2024Справа № 910/9292/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «УКРСПЕЦСТАЛЬ»

про стягнення 1 616 950,61 грн,

Представники сторін:

від позивача: Боровець М.С. (в режимі відеоконференції),

від відповідача: не з`явились,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «УКРСПЕЦСТАЛЬ» про стягнення 1 616 950,61 грн, з яких: 1 539 952,96 грн попередньої оплати за непоставлений товар, 76 997,65 грн неустойки (штрафу) за порушення строків поставки товару.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором № ПМ-2803/23 від 28.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9292/24, підготовче засідання призначено на 11.09.2024. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив. Крім того, наголошено відповідачу на обов`язковості реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС.

06.09.2024 до суду через систему Електронний Суд від представника позивача надійшла заява про участь у підготовчому засіданні 11.09.2024 та в усіх подальших судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 вище вказану заяву представника позивача задоволено, вирішено забезпечити участь останнього у розгляді справи № 910/9292/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

В підготовче засідання 11.09.2024 з`явився представник позивача в режимі відеоконференції, представник відповідача не з`явився.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, судом було надіслано на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «УКРСПЕЦСТАЛЬ» (вул. Євгена Сверстюка, 2А, м. Київ, 02002) копію ухвали про відкриття провадження у справі від 05.08.2024, однак поштовий конверт № 0600281579387 із вказаною ухвалою повернувся до суду не врученим, причиною повернення зазначено «неправильно зазначена адреса (відсутня) адреса».

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, з Єдиного державного реєстру.

Так, судом встановлено, що адреса, на яку відповідачу судом направлялась копія ухвали від 05.08.2024 у справі № 910/9292/24 значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тоді як іншої адреси свого місцезнаходження відповідач суду не повідомляв.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет в системі ЄСІТС, єдиним можливим способом повідомлення останнього про розгляд справи було надсилання судової кореспонденції засобами поштового зв`язку на адресу місцезнаходження юридичної особи.

Отже, зважаючи на вищевикладене, судом належним чином виконано свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.08.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач в установлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, як і не подавав жодних клопотань про відкладення підготовчого засідання, про причини неявки свого представника в підготовче засідання 11.09.2024 не повідомив.

Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 23.10.2024.

В судове засідання 23.10.2024 з`явився представник позивача в режимі відеоконференції. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд уважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності вказаного учасника справи.

Представник позивача в судовому засіданні 23.10.2024 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 23.10.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «УКРСПЕЦСТАЛЬ» (УСС ГК ТОВ), як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор», як покупцем, укладено договір № ПМ-2803/23 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого відповідач зобов`язався протягом дії Договору поставляти позивачу товарно-матеріальні цінності (надалі - товар) в асортименті, кількості, якості, строки і на умовах цього Договору та додатків до нього, а позивач зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити товар.

Відповідно до п. 2.1. Договору поставка кожної партії товару здійснюється на підставі замовлення (заявки) покупця, направленого (поштою, кур`єром, електронною поштою, факсимільним зв`язком чи по телефону) на адресу постачальника із зазначенням чіткого асортиментного переліку та кількості товару, який покупець має намір придбати.

Після отримання замовлення від покупця сторони погоджують специфікацію та/або видаткову накладну з вказаним найменуванням, характеристикою, ціною за одиницю товару, кількістю товару, термінами та умовами поставки, гарантійним терміном та ін., яка з моменту підписання сторонами є підтвердженням виконання замовлення (п. 2.3. Договору).

Передача товару та перехід права власності від постачальника покупцю здійснюється відповідальними особами за товаророзпорядчими документами (видатковою накладною), в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана покупцем у видатковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником (п. 2.4. Договору).

В п. 4.1. Договору визначено, що загальна сума Договору складається з суми вартостей фактично поставленого відповідно до умов цього Договору товару згідно видаткових накладних.

Згідно з п. 5.1. Договору розрахунки за даним Договором між постачальником та покупцем здійснюються у гривнях, на умовах 100% післяплати протягом 15 банківських днів з моменту отримання товару, якщо інші умови не зазначені у специфікації та/або видатковій накладній.

Водночас, 30.03.2023 сторони підписали Специфікацію № 1, яка є Додатком до Договору, у якій погодили найменування/асортимент, кількість та вартість товару, який передбачається поставити за Договором. Загальна вартість товару визначена у розмірі 1 539 952,96 грн.

Умовами вказаної Специфікації сторони також погодили термін поставки товару, який складає 14 робочих днів з моменту оплати авансу. Оплата за товар здійснюється у такому порядку: 50% - попередня оплата, 50% - протягом 5 робочих днів з моменту поставки товару на склад покупця (пункти 2, 3 Специфікації № 1).

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що Договір вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє до 31.12.2023. Припинення дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим Договором у повному обсязі.

На виконання умов Договору позивач 31.03.2023 перерахував відповідачу кошти авансу у розмірі 769 976,48 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 1С5913.

13.04.2023 позивач сплатив на користь відповідача залишок коштів за товар у розмірі 769 976,48 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 1С6698.

Всього позивачем сплачено відповідачу коштів у розмірі 1 539 952,96 грн в якості авансу за товар.

25.06.2024 позивач направив відповідачу претензію-вимогу щодо невиконання умов Договору від 20.06.2024 № 517, у якій вказувало на порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару в обумовлений Специфікацією до Договору строк, у зв`язку з чим вимагав повернути сплачені кошти авансу у розмірі 1 539 952,96 грн та сплатити штраф за порушення строків поставки товару відповідно до п. 7.2. Договору у розмірі 76 997,65 грн.

Враховуючи, що відповідач вказану претензію-вимогу залишив без відповіді та задоволення, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому заявив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «УКРСПЕЦСТАЛЬ» на свою користь 1 539 952,96 грн попередньої оплати за непоставлений товар та 76 997,65 грн неустойки (штрафу) за порушення строків поставки товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд встановив, що внаслідок укладення Договору між сторонами виникли правовідносини із поставки.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статей 692, 693 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач здійснив оплату товару на загальну суму 1 539 952,96 грн, що підтверджується платіжними інструкціями кредитового переказу коштів № 1С5913 та № 1С6698.

Однак, доказів поставки оплаченого позивачем товару у встановлені Договором (Специфікацією № 1) строки, матеріали справи не містять.

За ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17.

За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснив поставку товару у повному обсязі та не здійснив повернення суми попередньої оплати, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1 539 952,96 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Поряд з викладеним, позивач заявив до стягнення з відповідача неустойку (штраф) за порушення строків поставки товару у розмірі 76 997,65 грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У п. 7.2. Договору, на який посилається позивач, сторони визначили, що за порушення умов цього Договору постачальник сплачує покупцю разовий штраф у розмірі 5 (п`ять) % від вартості непоставленого товару або товару невідповідної якості й в подальшому по 1 (одному)% від вартості несвоєчасно поставленого товару або поставки товару невідповідної якості за кожен день порушення поставки, але не більше ніж 15 (п`ятнадцять) % від вартості товару.

Оскільки матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем товару у передбачені Специфікацією № 1 до Договору строки, а саме, у строк до 20.04.2023, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення своїх договірних зобов`язань у вигляді штрафу відповідно до п. 7.2. Договору.

Суд перевірив здійснений позивачем розрахунок штрафу та встановив, що сума штрафу в розмірі 76 997,65 грн визначена правильно, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення неустойки (штрафу) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене вище, положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236- 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «УКРСПЕЦСТАЛЬ» (вул. Сверстюка Євгена, буд. 2-А, м. Київ, 02002; ідентифікаційний код 42829938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» (проспект Юності, буд. 39, с. Павлів, Червоноградський район, Львівська область, 80250; ідентифікаційний код 36153189) 1 539 952,96 грн попередньої оплати за непоставлений товар, 76 997,65 неустойки (штрафу) та 24 254,26 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 28.10.2024.

Суддя Т.Ю. Трофименко