Рішення

від 21.10.2024 по справі 910/6105/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2024Справа № 910/6105/24Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промін Буд Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК» Смарт Реновейшен»

про стягнення 845 171, 06 грн.

За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 21.10.2024.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промін Буд Сервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК» Смарт Реновейшен» про стягнення 845 171, 06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ним та відповідачем за умовами договору поставки було погоджено поставку товару на суму 845 171, 06 грн, за яку відповідач не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

20.06.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та відмовити позивачеві в задоволені його позову.

Крім того, відповідачем до відзиву на позовну заяву додано клопотання про призначення у справі почеркознавчої та судово-технічної експертизи.

01.07.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 задоволено клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження у справі призначено на 02.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 продовжено строк підготовчого провадження, розгляд справи відкладено на 16.09.2024.

10.09.2024 та 12.09.2024 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач просив позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні 16.09.2021 під розписку, підписану уповноваженими учасниками справи було відкладено розгляд справи на 30.09.2024.

26.09.2024 та 27.09.2024 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення у справі, в яких відповідач просив в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 30.09.2021 під розписку підписану уповноваженими учасниками справи було відкладено розгляд справи на 07.10.2024.

04.10.2024 до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Господарський суд в судовому засіданні 07.10.2024, заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи відсутність на спірній накладній реквізитів підписантів, яких неможливо встановити та враховуючи приписи ч. 1 ст. 581 ГК України протокольною ухвалою вирішив відмовити в призначенні почеркознавчої та судово-технічної експертизи.

Протокольною ухвалою Господарський суд міста Києва вирішив закрити підготовче провадження по справі та призначити розгляду справи по суті на 21.10.2024, що підтверджується відповідною розпискою, підписаною учасниками справи у судовому засідання 07.10.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 21.10.2024 надав пояснення суду та просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання 21.10.2024 надав пояснення суду та просив в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 21.10.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

Як стверджує позивач, між ним (постачальник) та відповідачем (покупець) 23.10.2023 було узгоджено договір поставки № 231023/01П про поставку будівельних матеріалів згідно Специфікації.

На виконання п. 1.1 Договору поставки постачальником було поставлено і передано у власність відповідача будівельні матеріали згідно специфікації за переліком матеріалів, наведених в видатковій накладній № ПБС1 від 18.01.2024.

Позивачем наголошено, що відповідно до підписаної та засвідченої печатками сторін Видаткової накладної № ПБС1 від 18.01.2024 постачальником видано, а покупцем прийнято товари на загальну вартість 845 171, 06 грн.

Позивач вказує, що відповідач підписаний та погоджений примірник договору не повернув на адресу позивача та не оплатив отриманий товар на загальну суму 845 171, 06 грн, що був поставлений за вказаною видатковою накладною.

Позивачем направлялась на адресу відповідача претензія від 29.04.2024 № 127/1904, в якій просив відповідача сплатити суму заборгованості у розмірі 845 171, 06 грн до 10.05.2024, яка не була задоволена відповідачем, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує наявність будь-яких правовідносин з позивачем щодо поставки товару та зазначає, що останнім не надано суду доказів дійсного існування договору поставки, укладеного з відповідачем та погодження сторонами його умов. Так само, матеріали справи не містять належних та переконливих доказів укладення такого договору в спрощений спосіб. В матеріалах справи також відсутні належні докази, що підтверджують факт реального руху товару на суму 845 171, 06 грн від позивача до відповідача та його прийняття останнім. Сама спірна видаткова накладна підписана не встановленою особою, що взагалі позбавляє можливість ідентифікувати особу, яка нібито підписала видаткову накладну з боку відповідача.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення коштів за поставлений товар в розмірі 845 171, 06 грн, посилаючись на те, що вказана сума боргу виникла у зв`язку із поставкою товару за видатковою накладною № ПБС1 від 18.01.2024, яка відповідачем не була оплачена.

З видаткової накладної № ПБС1 від 18.01.2024 на суму 845 171, 06 грн вбачається, що в якості постачальника зазначено - ТОВ «Промін Буд Сервіс», в якості покупця - ТОВ «ІБК» Смарт Реновейшен»; підставою для здійснення поставки зазначений договір № 231023/01П від 23.10.2023; рахунок на оплату покупцю - № ПБС4 від 18.01.2024: зазначено товар, що поставлявся: паробарєр, дошка обрізна, металочерепиця, лист гладкий, утеплювач всього на загальну суму 845 171, 06 грн. Видаткова накладна містить підпис і печатку від постачальника - ТОВ «Промін Буд Сервіс» без реквізитів П.І.Б. хто підписав та містить підпис і печатку від отримувача - ТОВ «ІБК» Смарт Реновейшен» без реквізитів П.І.Б. хто підписав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За змістом пункту 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення) первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

Згідно п. 2.1. Положення, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у пункті 2.3 Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг (абз. 1 п. 2.4 Положення).

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Відповідно до ст. 581 ГК України, суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Як вже зазначалось вище, видаткова накладна № ПБС1 від 18.01.2024 на суму 845 171, 06 грн з боку постачальника - ТОВ «Промін Буд Сервіс» та з боку отримувача - ТОВ «ІБК» Смарт Реновейшен» не містить обов`язкових реквізитів таких як прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарський суд зазначає, що відсутність вищевказаних відомостей перешкоджає можливості ідентифікувати особу отримувача, та як наслідок унеможливлює висновок, що саме уповноважена особа Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК» Смарт Реновейшен» брала участь у господарській операції з отримання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «Промін Буд Сервіс».

При цьому, суд зауважує, що вищевказані недоліки в документах не можуть вважатись неістотними в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.3. Положення, оскільки останні перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, як від відповідача так і від позивача.

Наведені вище обставини свідчать про те, що вищевказана видаткова накладна не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, у зв`язку із чим не може вважатись належним та допустимим доказом поставки відповідачу відповідного товару. Подібний правовий висновок викладено в постанові Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 № 910/2781/24.

Під час вирішення даного спору суд враховує, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

У зв`язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій. Вказаний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 № 916/922/19, від 10.12.2020 № 910/14900/19, від 28.08.2024 № 922/4820/23.

З цього приводу суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази перевезення, зберігання або використання Товариством з обмеженою відповідальністю «ІБК» Смарт Реновейшен» товару, вказаного у спірній видатковій накладній або інші докази, які би свідчили про факт постачання товару позивачем відповідачу саме за видатковою накладною № ПБС1 від 18.01.2024.

Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Враховуючи наведене, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту здійснення поставки товару на користь відповідача за видатковою накладною № ПБС1 від 18.01.2024.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 28.10.2024.

Суддя І.В. Алєєва