Рішення

від 23.10.2024 по справі 910/9583/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2024Справа № 910/9583/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продфудтрейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко»

про стягнення 530.684,17 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

02.08.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Продфудтрейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» про стягнення 530.684,17 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 19601к від 01.07.2022 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3.723.059,35 грн, що підтверджується видатковими накладними, проте відповідачем було здійснено оплату частково на загальну суму 3.192.375,18 грн. Позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 01 від 25.07.2024 з вимогою сплатити заборгованість, яка залишена відповідачем без задоволення. У зв`язку з тим, що відповідачем взяті на себе зобов`язання за договором виконано не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 530.684,17 грн боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9583/24 від 09.08.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

16.08.2024 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2024 відкрито провадження у справі № 910/9583/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.08.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 27.08.2024 о 18:07 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 12.09.2024 включно.

03.09.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить закрити провадження у справі № 910/9583/24 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України посилаючись на те, що відповідачем перераховано позивачу за договором кошти 29.07.2024, 13.09.2024 та 15.09.2024 в загальному розмірі 563.000,00 грн.

20.09.2024 від позивача до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 588.030,37 грн боргу.

30.09.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких просить провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 563.000,00 грн.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продфудтрейд» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 19601К (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцеві товар на підставі замовлення остатнього та у відповідності до специфікації, а покупець зобов`язується прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату поставленого товару повністю не здійснив, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 588.030,37 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 12.1. договору він набуває чинності з 01.07.2022 та діє до 31.12.2022 (включно), а в частині невиконання своїх зобов`язань сторін, що виникли на момент дії даного договору - до їх повного виконання.

Згідно з п. 12.4 договору якщо за 1 (один) календарний місяць до закінчення терміну дії договору, визначеному п. 12.1 договору, жодна із сторін не висловить в письмовій формі свій намір припинити дію договору, даний договір вважається продовженим на один календарний рік на тих самих умовах.

23.08.2023 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до п. 1 якої узгодили внести зміни до п. 12.4 договору та викласти його в наступній редакції: Якщо за 1 (один) календарний місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не висловить в письмовій формі свій намір припинити дію договору, даний договір вважається автоматично продовженим щоразу на один календарний рік на тих самих умовах без необхідності підписання будь-яких змін у цей договір. Пролонгація цього договору на умовах визначених в цьому пунктів договору застосовується не обмежену кількість разів до моменту повідомлення стороною про намір припинити дію договору.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Умовами ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 3.780.405,55 грн, що підтверджується наступними підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними:

№ 1869/11 від 11.07.2022 на суму 10,228,40 грн;

№ 1870/11 від 11.07.2022 на суму 7.709,53 грн;

№ 1871/11 від 11.07.2022 на суму 7.047,48 грн;

№ 1872/11 від 11.07.2022 на суму 592,60 грн;

№ 1898/13 від 13.07.2022 на суму 12.105,83 грн;

№ 1899/13 від 13.07.2022 на суму 10.494,39 грн;

№ 1995/15 від 15.07.2022 на суму 3.450,68 грн;

№ 2036/19 від 19.07.2022 на суму 12.664,19 грн;

№ 2035/19 від 19.07.2022 на суму 12.454,82 грн;

№ 2235/1 від 01.08.2022 на суму 2.918,46 грн;

№ 2234/2 від 02.08.2022 на суму 12.431,19 грн;

№ 2233/2 від 02.08.2022 на суму 22.254,72 грн;

№ 2231/2 від 02.08.2022 на суму 15.716,90 грн;

№ 2232/2 від 02.08.2022 на суму 11.409,66 грн;

№ 2261/3 від 03.08.2022 на суму 525,48 грн;

№ 2288/4 від 04.08.2022 на суму 703,24 грн;

№ 2345/9 від 09.08.2022 на суму 17.013,36 грн;

№ 2346/9 від 09.08.2022 на суму 15.205,29 грн;

№ 2354/10 від 10.08.2022 на суму 355,23 грн;

№ 2353/10 від 10.08.2022 на суму 426,24 грн;

№ 2555/23 від 23.08.2022 на суму 13.612,46 грн;

№ 2556/23 від 23.08.2022 на суму 12.989,70 грн;

№ 2569/24 від 24.08.2022 на суму 96,00 грн;

№ 2566/24 від 24.08.2022 на суму 838,50 грн;

№ 2619/30 від 30.08.2022 на суму 10.301,10 грн;

№ 2618/30 від 30.08.2022 на суму 7.213,60 грн;

№ 2635/2 від 02.09.2022 на суму 1.228,50 грн;

№ 2638/3 від 03.09.2022 на суму 1.161,60 грн;

№ 2857/5 від 05.10.2022 на суму 242.178,45 грн;

№ 2940/19 від 19.10.2022 на суму 78.217,20 грн;

№ 3056/3 від 03.11.2022 на суму 143.879,50 грн;

№ 3216/17 від 17.11.2022 на суму 40.304,00 грн;

№ 3379/9 від 09.12.2022 на суму 188.504,40 грн;

№ 234/1 від 01.02.2023 на суму 222.780,20 грн;

№ 314/9 від 09.02.2023 на суму 233.884,60 грн;

№ 454/23 від 23.02.2023 на суму 28.750,00 грн;

№ 444/23 від 23.02.2023 на суму 141.896,90 грн;

№ 453/23 від 23.02.2023 на суму 28.405,00 грн;

№ 455/23 від 23.02.2023 на суму 9.062,00 грн;

№ 567/9 від 09.03.2023 на суму 31.395,00 грн;

№ 568/9 від 09.03.2023 на суму 130.394,70 грн;

№ 742/27 від 27.03.2023 на суму 54.610,00 грн;

№ 743/27 від 27.03.2023 на суму 78.750,20 грн;

№ 1150/4 від 04.04.2023 на суму 9.531,20 грн;

№ 1151/4 від 04.05.2023 на суму 59.642,10 грн;

№ 1152/4 від 04.05.2023 на суму 69.540,00 грн;

№ 1211/11 від 11.05.2023 на суму 72.834,00 грн;

№ 1210/11 від 11.05.2023 на суму 103.247,60 грн;

№ 1256/18 від 18.05.2023 на суму 13.552,40 грн;

№ 1257/18 від 18.05.2023 на суму 62.220,00 грн;

№ 1306/25 від 25.05.2023 на суму 66.924,00 грн;

№ 1357/1 від 01.06.2023 на суму 175.686,50 грн;

№ 1521/15 від 15.06.2023 на суму 30.960,00 грн;

№ 1571/22 від 22.06.2023 на суму 25.882,60грн;

№ 1806/20 від 20.07.2023 на суму 74.105,40 грн;

№ 1981/11 від 11.08.2023 на суму 26.400,00 грн;

№ 2451/18 від 18.10.2023 на суму 16.389,00 грн;

№ 2450/18 від 18.10.2023 на суму 34.920,30 грн;

№ 2503/25 від 25.10.2023 на суму 24.300,00 грн;

№ 2501/25 від 25.10.2023 на суму 39.330,00 грн;

№ 2558/1 від 01.11.2023 на суму 24.705,00 грн;

№ 2621/8 від 08.11.2023 на суму 10.408,50 грн;

№ 2622/8 від 08.11.2023 на суму 5.157,00 грн;

№ 2758/23 від 23.11.2023 на суму 14.175,00 грн;

№ 2760/23 від 23.11.2023 на суму 12.082,50 грн;

№ 2902/6 від 06.12.2023 на суму 27.000,00 грн;

№ 2978/13 від 13.12.2023 на суму 40.095,00 грн;

№ 3056/20 від 20.12.2023 на суму 16.740,00 грн;

№ 63/5 від 05.01.2024 на суму 9.380,00 грн;

№ 401/31 від 31.01.2024 на суму 14.300,00 грн;

№ 600/12 від 12.02.2024 на суму 16.720,00 грн;

№ 714/22 від 22.02.2024 на суму 18.590,00 грн;

№ 791/27 від 27.02.2024 на суму 69.770,00 грн;

№ 895/6 від 06.03.2024 на суму 10.340,00 грн;

№ 997/13 від 13.03.2024 на суму 13.530,00 грн;

№ 1088/20 від 20.03.2024 на суму 65.406,00 грн;

№ 1087/20 від 20.03.2024 на суму 9.977,00 грн;

№ 1219/28 від 28.03.2024 на суму 18.150,00 грн;

№ 1313/3 від 03.04.2024 на суму 15.950,00 грн;

№ 1314/3 від 03.04.2024 на суму 71.937,40 грн;

№ 1476/11 від 11.04.2024 на суму 65.962,40 грн;

№ 1558/18 від 18.04.2024 на суму 8.250,00 грн;

№ 1559/18 від 18.04.2024 на суму 14.992,00 грн;

№ 1646/25 від 25.04.2024 на суму 17.380,00 грн;

№ 1647/25 від 25.04.2024 на суму 79.531,20 грн;

№ 1645/25 від 25.04.2024 на суму 8.470,00 грн;

№ 1739/2 від 02.05.2024 на суму 18.964,00 грн;

№ 1740/2 від 02.05.2024 на суму 38.208,00 грн;

№ 1741/2 від 02.05.2024 на суму 15.070,00 грн;

№ 1816/7 від 07.05.2024 на суму 14.580,00 грн;

№ 1817/7 від 07.05.2024 на суму 75.226,50 грн;

№ 1818/7 від 07.05.2024 на суму 13.740,00 грн;

№ 1819/7 від 07.05.2024 на суму 16.499,45 грн;

№ 1840/9 від 09.05.2024 на суму 14.497,00 грн;

№ 1841/9 від 09.05.2024 на суму 3.619,20 грн;

№ 1913/15 від 15.05.2024 на суму 41.534,00 грн;

№ 2178/30 від 30.05.2024 на суму 43.465,00 грн;

№ 2231/6 від 06.06.2024 на суму 31.200,00 грн;

№ 2351/12 від 12.06.2024 на суму 21.058,20 грн;

№ 2561/3 від 03.07.2024 на суму 5.088,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 21.04.2023 відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 32.969,20 грн, що підтверджується накладною на повернення постачальнику за № КВ01-000605.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 8.1.1. договору передбачено, що покупець оплачує поставлений товар постачальником товар по закінченню 35 (тридцяти п`яти) календарних днів від дати реєстрації податкової накладної постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Матеріали справи не містять складені позивачем та зареєстровані податкові накладні, проте дана обставина відповідачем не заперечується, а отже у суду відсутні підстави вважати, що позивачем податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач вказує на порушення відповідачем зобов`язання щодо сплати вартості поставленого товару в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка на момент звернення позивача з позовом до суду становила 588.030,37 грн.

Проте, відповідачем подано платіжні інструкції № 8876 від 29.07.2024 на суму 100.000,00 грн, № 9558 від 13.08.2024 на суму 400.000,00 грн, № 9680 від 15.08.2024 на суму 63.000,00 грн, які свідчать, що відповідач перерахував позивачу вартість поставленого товару в загальному розмірі 563.000,00 грн.

Таким чином, подані платіжні інструкції № 9558 від 13.08.2024, № 9680 від 15.08.2024 на загальну суму 463.000,00 грн свідчать, що відповідач частково перерахував борг після звернення позивача з позовом до суду (подано до відправлення до поштового відділення зв`язку 30.07.2024).

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Надані докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 463.000,00 грн основного боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, оспорені або не визнані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених, оспорених або не визнаних прав та інтересів позивач. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже цих прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладені вище норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

У рішенні Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, не визначається чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Однак, позивачем не доведено суду, в чому саме та з яких підстав його права та законні інтереси є порушеними з боку відповідача в частині стягнення боргу за поставлений товар в розмірі 100.000,00 грн, які сплачені відповідачем позивачу згідно платіжної інструкції № 8876 від 29.07.2024, тобто до звернення позивача з позовом до суду (30.07.2024).

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 100.000,00 грн боргу безпідставні та задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав зобов`язання по сплаті поставленого товару, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка підтверджена відповідачем та становить 25.030,37 грн (588.030,37 грн - 100.000,00 грн - 463.000,00 грн).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 25.030,37 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Продфудтрейд» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При розподілі судового збору судом враховану ту обставину, що суму основного боргу сплачено відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 231, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 463.000,00 грн основного боргу закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» (03039, м. Київ, просп. Науки, 8; код ЄДРПОУ 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продфудтрейд» (36039, м. Полтава, вул. Новий базар, 2/37; код ЄДРПОУ 42937322) 25.030 (двадцять п`ять тисяч тридцять) грн 37 коп. боргу, 7.320 (сім тисяч двадцять) грн 45 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова