Рішення

від 15.10.2024 по справі 910/6915/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2024Справа № 910/6915/19Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національний банк України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про стягнення 6 785 342,57 Євро, що еквівалентно 200 028 499,50 грн

за участю представників:

від позивача: Гловацький О.С., Дусановський С.К.

від відповідача: Суденко Р.В.

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

від третьої особи-3: Лемешев Р.О.

від третьої особи-4: Кібець Р.Р.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Департамент автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення 6 785 342,57 Євро.

На обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", банк) видав Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії (далі - Департамент автомобільних доріг) гарантію за вимогою на суму 6 785 342,57 Євро у забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (далі - ТОВ "ШБ "Альтком", боржник) зобов`язань за укладеним із Департаментом автомобільних доріг контрактом від 12.12.2013 № EWHG/CW/ICB-01 (далі - контракт від 12.12.2013). У зв`язку з достроковим розірванням вказаного контракту Департамент автомобільних доріг звернувся до банку з вимогою про виплату гарантії, яка була відхилена останнім. За доводами позивача відповідно до умов гарантії вона підлягає безумовному виконанню банком, для чого достатньо факту звернення бенефіціара з вимогою, оформленою відповідно до умов гарантії. При цьому всі підстави для відхилення вимоги мали бути вказані банком у першій відмові від виконання гарантії, що прямо передбачено Уніфікованими правилами для гарантій за вимогою Міжнародної торговельної палати у редакції 2010 року, публікація № 758 (далі - Уніфіковані правила № 758). У період із 14.12.2017 по 07.03.2019 банк сім разів відхиляв вимоги Департаменту автомобільних доріг щодо виконання гарантії, при цьому кожного разу вказував нові підстави для відхилення вимоги. З огляду на наведене, позивач стверджує, що ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" безпідставно ухиляється від виконання зобов`язань за гарантією, чим порушує права позивача.

Процесуальні дії у справі

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021, первісний позов задоволений, стягнуто з Банку на користь Департаменту 6 785 342, 57 Євро. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 910/6915/19 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі №910/6915/19 в частині розгляду первісного позову Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення 6 785 342,57 Євро скасовано, справу № 910/6915/19 в частині розгляду первісного позову направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В частині відмови у зустрічному позові, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів про відсутність правових підстав для визнання банківської гарантії недійсною, які визнав законними та обґрунтованими.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 у справі № 910/6915/19 залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 25.06.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 у справі № 910/6915/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

05.07.2024 матеріали справи №910/6915/19 надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу передані судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 прийнято справу №910/6915/19 до свого провадження, призначено підготовче засідання у справі на 30.07.2024, запропоновано учасникам справи в строк до 30.07.2024 надати суду пояснення по суті спору та з урахуванням постанови Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 910/6915/19.

25.07.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення, з урахуванням постанови Верховного суду від 25.06.2024.

29.07.2024 через відділ діловодства суду від третьої особи-3 надійшли письмові пояснення, з урахуванням постанови Верховного суду від 25.06.2024.

29.07.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення, з урахуванням постанови Верховного суду від 25.06.2024.

30.07.2024 через систему «Електронний суд» від третьої особи-4 надійшли письмові пояснення, з урахуванням постанови Верховного суду від 25.06.2024.

У судовому засіданні 30.07.2024 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 10.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 призначено підготовче засідання по справі №910/6915/19 на 18.09.2024.

У судовому засіданні 18.09.2024 судом оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.10.2024, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

У судове засідання 01.10.2024 представники третіх осіб 1,2 не з`явилися, про розгляд справи по суті повідомлені ухвалою суду від 18.09.2024.

У судовому засіданні 01.10.2024 представники позивача надали пояснення по суті позову, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті своїх заперечень, просив суд у позові відмовити.

Представники третіх осіб 3,4 надали пояснення, проти позову заперечили.

У судовому засіданні 01.10.2024 на стадії дослідження доказів суд оголосив про відкладення розгляду справи по суті на 15.10.2024.

У судове засідання 15.10.2024 представник третіх осіб 1,2 не з`явилися, про розгляд справи по суті повідомлені ухвалою суду від 01.10.2024.

У судовому засіданні 15.10.2024 представники позивача надали пояснення по суті позову, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті своїх заперечень, просив суд у позові відмовити.

Представники третіх осіб 3,4 надали пояснення, проти позову заперечили.

У судовому засіданні 15.10.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до умов гарантії, остання підлягає безумовному виконанню банком, для чого достатньо факту звернення бенефіціара з вимогою, оформленою відповідно до умов гарантії. При цьому всі підстави для відхилення вимоги мали бути вказані банком у першій відмові від виконання гарантії, що прямо передбачено Уніфікованими правилами №758. Натомість банк безпідставно ухиляється від виконання зобов`язань за гарантією, чим порушує права позивача.

Після направлення справи на новий розгляд позивач у письмових поясненнях звернув увагу, що при винесенні рішення Верховний Суд, зокрема, керувався позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20.

Також позивач зазначив, що спір у справі № 910/17772/20 стосується стягнення банківської гарантії з банку, що увійшов у процедуру ліквідації, тобто відносини є подібними до даної справи, що свідчить, зокрема, про ефективність обраного Департаментом способу захисту.

Позивач зазначає, що невиконання контракту від 12.12.2013 № EWHG/CW/ICB-01 на виконання робіт ТОВ "ШБ "Альтком" перед Департаментом не впливає на обов`язок банка (гаранта) по сплаті відповідної суми за банківською гарантією.

У поясненнях позивач вказав, що банківська гарантія є самостійним зобов`язанням і таке зобов`язання не пов`язане з зобов`язанням ТОВ "ШБ "Альтком" щодо виконанням контракту.

Крім того, позивач зазначає, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а зобов`язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просить суд стягнути суму з відповідача за Банківською гарантією у розмірі 6 785 342 Євро 57 євроцентів.

Позиція відповідача

Відповідач заперечив проти позовних вимог посилаючись на те, що позивач не підтвердив порушення боржником зобов`язань за контрактом № EWHG/CW/ICB-01 від 12.12.2013, а отже і наявність підстав для виконання гарантії.

Відповідач надав пояснення по суті спору з урахуванням позиції Верховного Суду від 25.06.2024, в яких зазначив наступне:

- гарантія дає можливість бенефіціару звернутись до гаранта з метою отримання коштів виключно внаслідок невиконання принципалом основного зобов`язання та пред`явлення документів, передбачених гарантією. Обов`язковою вимогою до такого звернення, зокрема, є наявність обґрунтування, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією, а також документи, визначені в самій гарантії;

- при надсиланні кожної вимоги позивачем допускались нові помилки, а банком про розгляді вимог встановлено, що за формальними ознаками вимоги не відповідають вимогам, що пред`являлись до вимог по банківській гарантії;

- позивач, пред`являючи вимоги до відповідача мав в обов`язковому порядку навести в них аргументацію, у зв`язку з чим відбулось порушення зобов`язань третьої особи за контрактом, яке саме положення порушене, та у чому таке порушення полягає;

- враховуючи, що в обґрунтування заявлених позовних вимог покладено контракт, укладений між Департаментом та Альткомом, який містить умову про надання банківської гарантії, стягнення якої є предметом позову, позивач мав вказати порушення умов контракту, зокрема зобов`язання сторін та правові наслідки припинення контракту;

- у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії у банку-боржника та прийняття Фондом гарантування рішення про початок процедури його ліквідації, стягнення коштів з такого банку неможливе в силу нормативних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Закону України «Про виконавче провадження».

Позиція третьої особи-1

Третя особа-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" письмових пояснень у порядку ст.168 ГПК України щодо позову або відзиву не надала.

Позиція третьої особи-2

Національний банк України у письмових поясненнях зазначив, що звертаючись з вимогою до гаранта, бенефіціар мав підтвердити та ідентифікувати порушення принципалом зобов`язань за договором, що є підставою для виплати суми, яка визначена банківською гарантією.

Також Національний банк України звернув увагу, що на підставі рішення Правління Національного банку України № 90-рш/БТ від 25.02.2022 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Промінвестбанк».

Після направлення справи на новий розгляд третя особа-2 письмових пояснень з урахуванням позиції Верховного Суду від 25.06.2024 не надала.

Позиція третьої особи-3

Кабінет Міністрів України заперечило проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень третя особа-3 посилалась на те, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду, яка є загальною щодо спорів про стягнення боргу за гарантією, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК України, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (постанови Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі №910/8297/17, від 14.11.2019 у справі № 910/20326/17, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, від 07.12.2021 у справі 910/2831/20).

У своїх поясненнях Кабінет Міністрів України наголосив на тому, що посилання на Інвойс від 30.10.2017 із вимогою до боржника здійснити платіж протягом 28 днів після його отримання не свідчать про порушення принципалом своїх зобов`язань за контрактом.

У зв`язку з викладеним, третя особа-3 вважає, що вимога про виконання гарантії не є достовірною та належно представленою, оскільки не містить обґрунтування порушення зобов`язань принципалом для настання гарантійного випадку.

Позиція третьої особи-4

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у своїх поясненнях заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що у ПАТ «Промінвестбанк» було розпочато процедуру ліквідації, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вважає, що вимога про стягнення коштів з ПАТ «Промінвестбанк» не відповідає ефективному способу захисту, оскільки у разі задоволення цієї позовної вимоги вона не може бути виконана примусово, а майнова сфера позивача не буде відновлена.

Отже, третя особа-4 звертає увагу, що позов Департаменту не направлений на реальний захист порушеного права, а на вставлення певних фактів, що мають юридичне значення, для ініціювання подальших судових процесів, що не належить до повноважень господарського суду.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначає, що Департамент не звертався до банку з вимогами про включення кредиторських вимог за банківською гарантією до Реєстру акцептованих вимог кредиторів у спірній сумі, а тому такі вимоги вважаються погашеними відповідно до частин 1, 8 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

12 грудня 2013 року між Департаментом автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії (надалі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" (надалі - підрядник, третя особа-1) укладено Контракт № EWHG/CW/ICB-01 на виконання робіт з будівництва ділянки дороги Самтредія - Гріголеті Лот 1 - км. 0+000-км.11+500 (надалі- Контракт).

Відповідно до п. 4.2. Контракту підрядник отримує (за свій рахунок) забезпечення виконання Контракту для належного виконання зобов`язань на суму, зазначену у Відомостях про Контракт, та у валюті(-ах) Контракту або у вільно конвертованій валюті, прийнятій для Замовника. Якщо сума не вказана у Відомостях про Контракт, цей пункт не застосовується.

Підрядник надає забезпечення виконання Контракту Замовнику протягом 28 днів після отримання листа про прийняття і надсилає копію Інженеру. Забезпечення виконання Контракту видається банком або фінансовою установою, що мають високу репутацію, обраними Підрядником, і складається за формою, до додається до Спеціальних умов, як передбачено Замовником у Відомостях про Контракт, або в іншій форм, затвердженій Замовником.

11.12.2013 ПАТ "Акціонерний Комерційний Промислово-Інвестиційний банк" видав банківську гарантію за вимогою № GА/13/2103/SS на забезпечення виконання підрядником зобов`язань за Контрактом (далі - банківська гарантія).

Відповідно до умов банківської гарантії Гарант безвідклично зобов`язується виплатити Бенефіціару у Євро будь-яку суму або суми, що не перевищують 6 785 342,57 Євро, (3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент 7 674 900, 98 Ларі, після одержання належної вимоги Бенефіціара, що підтверджується заявою Бенефіціара, або в самій вимозі, або в окремому підписаному документі, що підтверджує або ідентифікує вимогу про те, що Принципал порушив свої зобов`язання за Контрактом, при цьому Бенефіціар не зобов`язаний доводити чи обґрунтовувати свою вимогу або зазначені в ній суми. Ця гарантія регулюється Уніфікованими правилами №758, окрім того, що підтверджуюча заява на підставі Статті 15 (а) виключається з тексту цієї гарантії.

Додатком № 1 від 17.03.2017 строк дії банківської гарантії був продовжений до 24.07.2019.

06.12.2017 Бенефіціар звернувся до гаранта з вимогою № 2-10/14094 про виконання гарантії на загальну суму 6 785 342,57 Євро, посилаючись на дострокове розірвання Контракту, відповідно до повідомлення замовника листом №2-07/7574 від 18.07.2017 про припинення Контракту, яке мотивовано невиконанням підрядником робіт відповідно до умов Контракту. 30.10.2017 замовник надіслав підряднику засвідчений Інвойс про припинення/завершення інженером, із вимогою до підрядника (боржника) здійснити платіж протягом 28 днів після отримання Інвойсу.

14.12.2017 Банк направив Бенефіціару повідомлення № 15-2/2-147, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, посилаючись на використання Бенефіціаром факсимільного підпису при оформленні вимоги за гарантією.

27.12.2017 Бенефіціар повторно направив до Банку вимогу № 2-10/15220 щодо виконання Банківської гарантії на загальну суму 6 785 342, 57 Євро із використанням власноручного підпису уповноваженої особи Бенефіціара.

09.01.2018 Банк направив Бенефіціару повідомлення № 15-2/2-4, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, посилаючись на відсутність документів, що підтверджують повноваження особи, яка підписала вимогу за гарантією.

02.02.2018 Бенефіціаром була направлена наступна вимога № 2-10/1018 щодо виконання Банківської гарантії, яка супроводжувалась документами, що підтверджували повноваження особи, яка її підписала, представництво Бенефіціара та автентичність підпису.

12.02.2018 Банк направив Бенефіціару повідомлення № 15-2/2-32, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, аргументуючи це тим, що (і) сума Гарантії в Євро визначена як сума 3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент суми 7 674 900,98 Ларі, розрахований за курсом Ларі/Євро на відповідну дату; (іі) якщо у результаті таких розрахунків перевищено суму 6 785 342,57 Євро, то максимальна сума, що виплачується за Гарантією, становитиме 6 785 342,57 Євро; (ііі) сума 6 785 342,57 Євро, зазначена у вимозі про сплату, не відповідає сумі, що може вимагатися за Гарантією, якщо розрахована як вказано вище.

20.02.2018 позивач направив відповідачу вимогу № 2-10/1740 з відкоригованим текстом у зв`язку з попередньою відповіддю Банку. У вимозі позивач вимагав виконати Банківську гарантію на суму 3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент суми 7 674 900,98 Ларі та просив розрахувати вказану суму відповідно до прийнятного курсу згідно з Банківською гарантією та Уніфікованими правилами для гарантій за вимогою у редакції 2010, Публікація МТП № 758. Дана вимога була підписана власноручним підписом особи, уповноваженої діяти від імені бенефіціара, та супроводжувалась документами, що підтверджують автентичність підпису та повноваження даної особи представляти бенефіціара.

01.03.2018 Банк направив бенефіціару повідомлення № 15-2/2-39, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, посилаючись на те, що (і) умовами Гарантії встановлено, що частина зобов`язань, виражених у Євро, становить 3 392 671,29 Євро; (іі) сума 3 392 671,29 Євро, зазначена у вимогі про сплату, не відповідає сумі взятих зобов`язань, що може вимагатися за Гарантією; (ііі) нотаріальний документ, що підтверджує справжність власноручного підпису підписанта на вимогі про сплату, містить неузгодженості в імені особи, справжність підпису якої засвідчується, між грузинською та англійською мовами.

15.03.2018 бенефіціар повторно направив відповідачу вимогу № 2-10/2313 щодо виконання Банківської гарантії на суму 3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент суми 7 674 900,98 Ларі із проханням розрахувати вказану суму відповідно до прийнятного курсу згідно з Банківською гарантією та Правилами №758.

27.03.2018 Банк направив бенефіціару повідомлення № 15-2/2-55, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, з посиланням на те, що (і) сума Гарантії у Євро визначена як сума у розмірі 3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент 7 674 900,98 Ларі, розрахований за курсом Ларі до Євро на відповідну дату; (іі) якщо у результаті таких розрахунків сума у Євро перевищує 6 785 342,57 Євро, то максимальна сума, що виплачується за Гарантією, становитиме 6 785 342,57 Євро; (ііі) оскільки умовами Гарантії не передбачено прийнятний курс для платежу євро-еквіваланту суми 7 674 900,98 Ларі, Банк не може визначити суму, що підлягає сплаті за пред`явленою вимогою про сплату.

11.06.2018 бенефіціар звернувся до гаранта з вимогою № 2-10/6717, згідно якої вимагав, щоб гарант сплатив бенефіціару суму у розмірі 3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент 7 674 900,98 Ларі відповідно до прийнятного курсу валют 2,2622. В обгрунтування застосування курсу 2,2622 для визначення євро-еквіваленту суми 7 674 900,98 Ларі, бенефіціар вказав, що "така сума підлягає сплаті у видах валют та пропорціях валют, у яких сплачується Ціна Контракту. Відповідно до частини Контракту - Перелік валют платежу, курс валют (місцева валюта (Ларі) відносно одиниці іноземної валюти (Євро) становить 2,2622". Крім того, посилаючись на зазначений курс 2,2622, бенефіціар звернув увагу, що, даний курс використовувався також і для розрахунку підрядником та гарантом суми Гарантії на забезпечення виконання зобов`язань. У якості додатку до цієї вимоги бенефіціар додав "Таблицю С. Перелік валют платежу".

20.06.2018 Банк направив бенефіціару повідомлення № 15-23/78, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, з посиланням на те, що (і) поняття "пропорція" (у якій здійснюється платіж у різних валютах) та "встановлені курси валют" (що застосовуються до розрахування платежів) є різними поняттями; (іі) оскільки положення Гарантії "у видах валют та пропорціях валют, у яких сплачується Ціна Контракту" не передбачають курс валют, прийнятний для сплати євро-еквіваленту суми у Ларі, Банк не може визначити суму, що підлягає сплаті за Гарантією та вимогою про сплату відповідно.

26.02.2019 бенефіціар звернувся до гаранта з вимогою № 2-10/1960, згідно якої вимагав сплатити повну суму за Гарантією, що становить 6 785 342,57 Євро (3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент 7 674 900, 98 Ларі), при цьому зазначив, що суми у євро-еквіваленті мають розраховуватись за зазначеним у Контракті курсом валют, який було прямо застосовано для розрахунку суми, вказаної у Гарантії виконання зобов`язань, тобто 2, 2622. Крім того, бенефіціар посилався на положення Гарантії, відповідно до яких бенефіціар не зобов`язаний доводити чи обґрунтовувати свою вимогу або зазначені в ній суми.

07.03.2019 Банк направив бенефіціару повідомлення № 15/23-33, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, з посиланням на те, що (і) оскільки умовами Гарантії не передбачено порядок конвертації у євро частини зобов`язання за Гарантією, вираженої в грузинських ларі, Банк не може визначити євро-еквівалент суми 7 674 900,98 Ларі; (іі) в контрактній документації розрізнено поняття "пропорція" (у якій здійснюється платіж у різних валютах) та "встановлені курси валют" (що застосовуються до розрахування платежів); (ііі) оскільки положення Гарантії "у видах валют та пропорціях валют, у яких сплачується Ціна Контракту" не передбачають курс валют, прийнятний для сплати євро-еквіваленту суми у Ларі, Банк не може визначити суму, що підлягає сплаті за Гарантією та вимогою про сплату відповідно.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідно до умов Гарантії вона підлягає безумовному виконанню Банком, для чого достатньо факту звернення бенефіціара з вимогою, оформленою відповідно до умов Гарантії. При цьому всі підстави для відхилення вимоги мали бути вказані Банком у першій відмові від виконання Гарантії, що прямо передбачено Уніфікованими правилами для гарантій за вимогою Міжнародної торговельної палати у редакції 2010 року, публікація №758. У період з 14.12.2017 по 07.03.2019 Банк сім разів відхиляв вимоги Департамента щодо виконання гарантії, при цьому кожного разу вказував нові підстави для відхилення вимоги.

З огляду на наведене, Департамент стверджує, що Банк безпідставно ухиляється від виконання зобов`язань за Гарантією, чим порушує права Департамента.

Оскільки відповідачем систематично та безпідставно вживаються дії щодо невиконання Банківської гарантії, позивач просить суд стягнути з відповідача суму за Банківською гарантією у розмірі 6 785 342 Євро 57 євроцентів в судовому порядку.

Верховний суд постановою від 25.06.2024 у справі № 910/6915/19 постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 у справі № 910/6915/19 скасував, справу передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Верховний Суд у постанові від 25.06.2024 у справі № 910/6915/19 зазначив, що з огляду на положення частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне вийти за межі касаційної скарги та врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, до розгляду якої зупинялося провадження у справі № 910/6915/19 та, відповідно, ухваленій вже після подання касаційної скарги у цій справі, оскільки вони прийняті у подібних правовідносинах (у спорі про стягнення банківської гарантії з банку, що увійшов у процедуру ліквідації).

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що для правильного вирішення спору у цій справі судам попередніх інстанцій слід врахувати вказані висновки та вирішити спір по суті заявлених позовних вимог, чого ними зроблено не було, дослідити обставини, що входять до предмета доказування у спорі про існування у гаранта обов`язку сплатити за гарантією, зокрема щодо обставин відповідності/невідповідності вимоги умовам виданої банківської гарантії.

Частиною 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Як встановлено судом, на виконання умов Контракту № EWHG/CW/ICB-01 від 12.12.2013, який укладений між Департаментом автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ", ПАТ "Акціонерний Комерційний Промислово-Інвестиційний банк" було видано банківську гарантію від 11.12.2013 за вимогою № GА/13/2103/SS на забезпечення виконання підрядником зобов`язань за Контрактом.

Відповідно до умов банківської гарантії № GА/13/2103/SS від 11.12.2013 Гарант безвідклично зобов`язується виплатити Бенефіціару у Євро будь-яку суму або суми, що не перевищують 6 785 342,57 Євро, (3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент 7 674 900, 98 Ларі), така сума підлягає сплаті у видах валют та пропорціях, у яких сплачується ціна Контракту, після одержання належної вимоги Бенефіціара, що підтверджується заявою Бенефіціара, або в самій вимозі, або в окремому підписаному документі, що підтверджує або ідентифікує вимогу про те, що Принципал порушив свої зобов`язання за Контрактом, при цьому Бенефіціар не зобов`язаний доводити чи обґрунтовувати свою вимогу або зазначені в ній суми.

Ця гарантія регулюється Уніфікованими правилами №758, окрім того, що підтверджуюча заява на підставі Статті 15 (а) виключається з тексту цієї гарантії.

Додатком № 1 від 17.03.2017 строк дії банківської гарантії був продовжений до 24.07.2019.

Відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України, зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004 (надалі - Положення).

Так, у розділі I Положення№ 639 (в редакції, чинній станом на дату надання гарантії) визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов`язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов`язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом.

Вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта/банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією/контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту. Вимога за контргарантією складається банком-гарантом (або іншим банком-контргарантом) і подається за довільною, якщо інше не визначено умовами контргарантії, формою або надсилається у формі повідомлення банку-контргаранту.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (ч. 2 ст. 200 ГК України).

Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (ч. 3 ст. 200 ГК України).

Згідно із ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 563 ЦК України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Судом встановлено, що 06.12.2017 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 2-10/14094 про виконання гарантії на загальну суму 6 785 342,57 Євро, посилаючись на дострокове розірвання Контракту, відповідно до повідомлення замовника листом №2-07/7574 від 18.07.2017 про припинення Контракту, яке мотивовано невиконанням підрядником робіт відповідно до умов Контракту. 30.10.2017 замовник надіслав підряднику засвідчений Інвойс про припинення/завершення інженером, із вимогою до підрядника (боржника) здійснити платіж протягом 28 днів після отримання Інвойсу.

За результатами розгляду вказаної вимоги відповідач 14.12.2017 направив позивачу повідомлення № 15-2/2-147, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, посилаючись на використання Бенефіціаром факсимільного підпису при оформленні вимоги за гарантією.

27.12.2017 позивач повторно направив до Банку вимогу № 2-10/15220 щодо виконання Банківської гарантії на загальну суму 6 785 342, 57 Євро із використанням власноручного підпису уповноваженої особи Бенефіціара.

09.01.2018 Банк направив Бенефіціару повідомлення № 15-2/2-4, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, посилаючись на відсутність документів, що підтверджують повноваження особи, яка підписала вимогу за гарантією.

02.02.2018 Бенефіціаром була направлена вимога № 2-10/1018 щодо виконання Банківської гарантії, яка супроводжувалась документами, що підтверджували повноваження особи, яка її підписала, представництво Бенефіціара та автентичність підпису.

За результатами розгляду вимоги Банк направив Бенефіціару повідомлення № 15-2/2-32 від 12.02.2018, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, оскільки (і) сума Гарантії в Євро визначена як сума 3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент суми 7 674 900,98 Ларі, розрахований за курсом Ларі/Євро на відповідну дату; (іі) якщо у результаті таких розрахунків перевищено суму 6 785 342,57 Євро, то максимальна сума, що виплачується за Гарантією, становитиме 6 785 342,57 Євро; (ііі) сума 6 785 342,57 Євро, зазначена у вимозі про сплату, не відповідає сумі, що може вимагатися за Гарантією, якщо розрахована як вказано вище.

Як встановлено судом, у подальшому у період з лютого 2018 року по березень 2019 року відповідач відхиляв вимоги Бенефіціара, мотивуючи такі відмови неможливістю обрахувати загальну суму, що підлягає сплаті за пред`явленою вимогою.

Право гаранта на відмову в задоволенні вимоги кредитора встановлено ст. 565 ЦК України, згідно з частиною першою якої гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Відмовляючи у задоволенні першої вимоги Бенефіціара № 2-10/14094 відповідач посилався на використання факсимільного відтворення підпису при оформленні вимоги щодо виконання банківської гарантії.

Матеріалами справи підтверджено, що вимоги Бенефіціара, які направлялись Гаранту в період з 02.02.2018 по 07.03.2019, відповідали умовам гарантії та були належним чином підписані власноручним підписом особи, уповноваженої діяти від імені Бенефіціара, та супроводжувалась документами, що підтверджують автентичність підпису та повноваження даної особи представляти позивача.

Вказані вимоги отримані відповідачем в межах терміну дії гарантії, у зв`язку із чим, згідно зі ст. 565 ЦК України у відповідача були відсутні підстави для відмови у сплаті коштів за гарантією.

Однак, вимоги позивача відхилялись Гарантом із зазначенням нових підстав та розбіжностей вимоги Бенефіціара, зокрема, з посиланням на невідповідність суми, що може вимагатися за Банківською гарантією та на нездатність визначити загальну суму, що підлягає сплаті за пред`явленою вимогою.

Як встановлено судом вище, відповідно до умов гарантія регулюється Уніфікованими правилами №758, окрім того, що підтверджуюча заява на підставі Статті 15 (а) виключається з тексту цієї гарантії.

Відповідно до статті 1 (а) Уніфікованих правил №758 ці правила застосовуються до будь-якої гарантії за вимогою або контр-гарантії, в якій прямо вказується, що вона їм підпорядкована. Вони є обов`язковими для всіх сторін по гарантії за вимогою або контр-гарантії, за винятком тих випадків і в той мірі, в якій вони змінені або виключені гарантією на вимогу або контр-гарантією.

Отже, Уніфіковані правила № 758 є обов`язковим для сторін гарантії з огляду на пряму вказівку на її підпорядкування цим Правилам в тексті гарантії. Водночас, оскільки інше не передбачено гарантією вона також регулюється національним законодавством України в частині, яка не суперечить положенням Уніфікованих правил № 758.

Поряд з тим, відповідно до ст. 24 (а) Правил № 758 якщо гарант встановить, що вимога за гарантією не є належною, він має право відхилити таку вимогу або, діючи виключно на власний розсуд, звернутися до особи, яка надає доручення, або, в разі контр-гарантії, до контр-гаранта за отриманням згоди прийняти вимогу з розбіжностями.

Статтею 24 (d) Правил № 758 встановлено, що якщо гарант відхиляє вимогу, він зобов`язаний направити особі, яка представила вимогу, одне єдине повідомлення. У повідомленні має бути зазначено:

і. що гарант відхиляє вимогу, і

іі. кожну розбіжність, на підставі якої гарант відхиляє вимогу.

Відповідно до ст. 24 (f) Правил № 758 встановлено, що при недотриманні Гарантом положень пунктів (d) і (е) цієї статті він позбавляється права посилатися на те, що вимога і будь-які пов`язані з нею документи не є належною вимогою.

З огляду на викладене, за умовами Правил № 758 у разі відхилення вимоги за банківською гарантією, Гарант направляє Бенефіціару одне повідомлення із посиланням на кожну розбіжність, на підставі якої відхиляє вимогу Бенефіціара.

Однак, судом встановлено, що відповідач у першій відмові від виконання Банківської гарантії не вказав всі розбіжності та підстави для відхилення вимоги Бенефіціара, відтак в силу положень ст. 24 (f) Правил № 758, був позбавлений права в майбутньому робити посилання, що вимога Бенефіціара не є належною вимогою та не підлягає виконанню.

За таких обставин, доводи відповідача про вчинення позивачем нових помилок при надісланні кожної вимоги та встановлення Банком не відповідність вимог до вимог банківської гарантії, за висновками суду є необґрунтованими.

Відповідачем належними та достатніми доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач та треті особи зазначили, що позивач мав в обов`язковому порядку навести аргументацію, у зв`язку з чим відбулось порушення зобов`язань третьої особи-1 за Контрактом, яке саме положення порушене, та у чому таке порушення полягає. Крім того, відповідач посилався на те, що в обґрунтування заявлених позовних вимог покладено Контракт, який містить умову про надання банківської гарантії, стягнення якої є предметом позову, позивач мав вказати порушення умов контракту, зокрема зобов`язання сторін та правові наслідки припинення контракту

Суд вважає наведені заперечення відповідача та третіх осіб необґрунтованими, з огляду на наступне.

Як вже зазначено судом вище Верховний Суд, скасовуючи рішення судів у цій справі, врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 у подібних правовідносинах (у спорі про стягнення банківської гарантії з банку, що увійшов у процедуру ліквідації), до розгляду якої зупинялося провадження у справі № 910/6915/19.

У розгляді зазначеної справи перед об`єднаною палатою касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постало питання чи вправі гарант робити власні висновки щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, чи гарант зобов`язаний платити, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/17772/20 відступила від висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 910/16898/19, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить дослідження наявності чи відсутності виникнення порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Так, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 вказала, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування не входить дослідження наявності чи відсутності порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Аналізуючи законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, об`єднана палата вважає, що слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов`язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.

За результатами касаційного розгляду об`єднана палата дійшла висновку, що гарант не вправі робити власні висновки щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а зобов`язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов`язання боржником. Законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов`язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.

Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (частина 3 статті 563 ЦК України), слугує меті ідентифікації порушення зобов`язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов`язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв`язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках.

Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом частини першої статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України.

При цьому, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 зазначила, що забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, незалежне від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі.

Отже, на підставі викладеного у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, суд зазначає, що дотримання / порушення зобов`язання підрядника за Контрактом не впливає на чинність вимоги Департаменту про виплату за банківською гарантією.

Встановлені вище обставини спростовують доводи відповідача та третіх осіб щодо необхідності дослідження наявності чи відсутності виникнення порушення третьою особою-1 зобов`язання за Контрактом, забезпеченого банківською гарантією.

Таким чином, наявність чи відсутність порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" зобов`язання, забезпеченого банківською гарантією, не входить до предмета доказування у даній справі.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Наявні у матеріалах справи докази у сукупності підтверджують належне представлення позивачем вимоги відповідачу, звернення позивача з вимогами про виплату у строки дії гарантії.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок зі сплати гарантійних зобов`язань.

Враховуючи те, що відповідачем не подано до матеріалів справи доказів виплати ним по гарантії, суд дійшов до висновку, що позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 6 785 342,57 Євро за банківською гарантією.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звертався із зустрічним позовом про визнання недійсною банківської гарантії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24 травня 2021 року та постановою Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у даній справі № 910/6915/19, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Отже, станом на час розгляду спору докази визнання недійсною банківську гарантію та/або її окремих положень відсутні в матеріалах справи.

Твердження відповідача, що вимоги позивача про стягнення коштів з Банку не відповідають ефективному способу захисту, з огляду на перебуванням АТ «Промінвестбанк» в процедурі ліквідації та у разі задоволення позовної вимоги вона не зможе бути виконана примусово, а майнові права позивача не буде відновлено, судом відхиляються з огляду на наступне.

На підставі рішення Правління Національного банку України № 90-рш/БТ від 25.02.2022 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Промінвестбанк».

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.02.2022 року №130 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Промінвестбанк» строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора банку, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже, ПАТ «Промінвестбанк» з 25.02.2022 перебуває у процедурі ліквідації.

Водночас, позивач звернувся з даним позовом у травні 2019 року, тобто до відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації відповідача.

Таким чином, процедуру ліквідації відповідача запроваджено після виникнення спірних правовідносин, які між сторонами виникли у 2019 році, при цьому задоволення позовних вимог підтверджує безспірні вимоги позивача до відповідача, проте, не звільняє позивача від обов`язків в силу приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» дотриматись процедури пред`явлення кредиторських вимог, а також не позбавляє відповідача здійснити їх оцінку з урахуванням ступеня черговості виконання, з урахуванням вимог наведеного закону.

Близькі зі змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 495/10362/13-ц.

Крім того, аналогічна правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 16 березня 2023 року у справі № 910/17772/20, яка залишена без змін постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, водночас на яку звернув увагу Верховний Суд направляючи дану справу на новий розгляд, оскільки постанова від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 прийнята у подібних правовідносинах (у спорі про стягнення банківської гарантії з банку, що увійшов у процедуру ліквідації).

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 785 342,57 Євро є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 25 червня 2024 року, суд задовольняє позовні вимоги Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка,12, ідентифікаційний код 00039002) на користь Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії (0160, Грузія, м. Тбілісі, пр-т. О.Казбегі,12, ідентифікаційний код 211343982) 6 785 342,57 Євро, судовий збір у розмірі 22 554,94 Євро, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 008 525,23 грн та судовий забір за подання касаційної скарги у розмірі 1 344 700,30 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 28.10.2024.

Суддя О.В. Гулевець