ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"28" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2605/24
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши матеріали позовної заяви:
до
про зняття заборони з нерухомого майна,
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Київської області 27.09.2024 надійшла позовна заява Шевченківської районної в місті Києві Державної адміністрації до Ірпінської державної нотаріальної контори про наступне:
скасувати заборону (архівний запис) на будинок АДРЕСА_1 ;
зобов`язати Ірпінську державну нотаріальну контору зареєструвати припинення обтяження, а саме заборони (архівний запис) на будинок АДРЕСА_1 , зареєстрованого Ірпінською міською державною нотаріальною конторою 18.06.2004 за зареєстрованим номером обтяження № 34547.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради № 1112 від 10.12.2010 до сфери його управління було віднесено дитячий санаторій «Ясний», що знаходиться за адресою вулиця Миколи Леонтовича (стара назва вулиця Глінки) будинок № 4 у м. Ірпінь Київської області.
Проте, в процесі державної реєстрації права власності позивача на вищезгаданий будинок було виявлено наявність заборони (архівного запису) щодо останнього в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, зареєстрованого Ірпінською міською державною нотаріальною конторою 18.06.2004 за номером 34547, що унеможливлює процедуру державної реєстрації права власності за територіальною громадою міста Києва на об`єкти нерухомого майна комунальної власності.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Сферу господарських відносин відповідно до ч. 4 ст. 3 Господарського кодексу України становлять:
- господарсько-виробничі майнові та інші відносини, що виникають між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійснені господарської діяльності (частина четверта статті 3 Господарського кодексу України);
- організаційно-господарські - відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю, під якою відповідно до частини першої даної статті розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованих на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність;
- внутрішньо господарські відносини, що складаються між структурними підрозділами суб`єкта господарювання, та відносини суб`єкта господарювання з його структурними підрозділами.
Згідно зі ст. 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Відповідно до статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, державних та інших органів, що звертаються до господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Підвідомчість справ господарським судам визначено статтею 12 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що визначені цією нормою крім тих спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.
Згідно п. п. 6, 10, 15 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою для звернення позивача до суду є відмова державного реєстратора у скасуванні заборони (архівного запису) у Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна.
Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав та її публічність; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ч. 1 ст. 3 цього Закону).
За змістом статті 10 зазначеного Закону під час прийняття рішення щодо реєстраційних дій державний реєстратор, яким у тому числі, але не виключено є нотаріус, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, у тому числі й відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 07.12.2022 по справі № 383/1263/21 та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі № 820/3534/17, від 26.02.2020 по справі № 304/284/18, від 07.07.2020 по справі № 438/610/14-ц.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що спір «зняття заборони з нерухомого майна» не підлягає розгляду в господарських судах України, суд дійшов висновку, про наявність достатніх підстав для відмови у прийняття позовної заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Зважаючи на вказане, виходячи з аналізу спірних правовідносин, надаючи правову оцінку позову, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи наведене вище суд дійшов висновку, що вказаний спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Враховуючи відмову у відкритті провадження у справі, суд не розглядає клопотання позивача щодо залучення до участі у справі Київської міської ради та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», які вказані у позовній заяві як треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Керуючись ст. ст. 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Шевченківської районної в місті Києві Державної адміністрації.
Ухвала складена та підписана 28.10.2024, набирає законної сили з моменту її підписання суддею, може бути оскаржена в апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ст. ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.М. Колесник
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 28.10.2024 |
Оприлюднено | 29.10.2024 |
Номер документу | 122593822 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань спонукання виконати або припинити певні дії |
Господарське
Господарський суд Київської області
Колесник Р.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні