Рішення

від 23.10.2024 по справі 914/3708/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2024 Справа № 914/3708/23(914/3580/23)

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Цурак У.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Белойл Сістема, м. Київ

до відповідача: Дочірнього підприємства Львівський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, м. Львів

про стягнення 1 442 828,86 грн заборгованості

в межах провадження у справі № 914/3708/23

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Статусінвестгруп, м. Вінниця

про банкрутство: Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (79053, м. Львів, вул. В. Великого, буд. 54, ЄДРПОУ 31978981)

Представники сторін:

від позивача: Оберемок Д.О.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Белойл Сістема звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства Львівський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення заборгованості у розмірі 1 442 828,86 грн.

Ухвалою суду від 18.12.2023 (суддя Кітаєва С.Б.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.01.2024. Хід розгляд справи викладено у відповідних ухвалах суду у справі.

Ухвалою суду від 27.03.2024 передано матеріали справи № 914/3580/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Белойл Сістема до Дочірнього підприємства Львівський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення заборгованості у розмірі 1 442 828,86 грн для розгляду в межах справи № 914/3708/23 про банкрутство Дочірнього підприємства Львівський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, що розглядається Господарським судом Львівської області (суддя Чорній Л.З.).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.04.2024, справу № 914/3580/23 передано судді Чорній Л.З. в провадженні якої перебуває справа № 914/3708/23 про банкрутство Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України.

Так, 20.11.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Статусінвестгруп про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (79053, м. Львів, вул. В. Великого, буд. 54, ЄДРПОУ 31978981).

Ухвалою суду від 22.12.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Статусінвестгруп про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України прийнято до розгляду. Підготовче засідання суду призначено на 17.01.2024.

Рух справи викладено у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою від 20.03.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича, попереднє засідання суду призначено на 08.05.2024.

Офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (79053, м. Львів, вул. В. Великого, буд. 54, ЄДРПОУ 31978981) у встановленому законодавством порядку.

Ухвалою суду від 04.04.2024 справу № 914/3580/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Белойл Сістема до Дочірнього підприємства Львівський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення заборгованості у розмірі 1442828,86 грн прийнято до розгляду в межах провадження справи №914/3708/23 про банкрутство Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України та присвоєно справі номер провадження № 914/3708/23(914/3580/23). Справу призначено до розгляду на 15.05.2024.

В судове засідання 15.05.2024 сторони не з`явилися. Через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника.

Ухвалою суду від 15.05.2024 розгляд справи відкладено на 12.06.2024.

Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду від 12.06.2024 та 14.08.2024. Ухвалою суду від 14.08.2024 розгляд справи відкладено на 18.09.2024.

В судове засідання 18.09.2024 представник позивача з`явився в режимі відеконференцзв`язку, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судове засідання 18.09.2024 не з`явився.

Ухвалою суду від 18.09.2024 розгляд справи відкладено на 03.10.2024.

03.10.2024 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Чорній Л.З.

У зв`язку з виходом на роботу судді Чорній Л.З., ухвалою суду від 10.10.2024 розгляд справи призначено на 23.10.2024. Судом ухвалено проведення судових засідань здійснювати за допомогою підсистеми відеоонференцзв`язку vkz.court.gov.ua та забезпечити участь представника ТОВ «Белойл Сістема» Оберемка Д.О. в судовому засіданні у справі № 914/3708/23(914/3580/23), призначеному на 23.10.2024 на 10 год. 20 хв. в режимі відеоконференції відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21.

У судове засідання 23.10.2024 представник позивача з`явився, просив задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У судовому засіданні 23.10.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов договору поставки нафтопродуктів № ПММ 27-06/22-001 від 27.06.2022 року, за умовами якого постачальник передає у власність покупцю нафтопродукти, а покупець приймає і сплачує їх вартість, не здійснив оплати в повному обсязі за поставлений товар. Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 580 168,00 грн основної заборгованості, 405 043,83 грн - пені, 72 376,69 грн втрат від інфляції, 25 206,74 грн - 3 % річних та 360 033,60 грн. штрафу за несплату пені, а також понесені позивачем судові витрати, а саме: судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 144 282,88 грн

Відповідач заперечуючи щодо позовних вимог у відзиві на позовну заяву посилається на те, що позивачем здійснено розрахунок, з порушенням встановлених строків нарахування пені, тобто за період, що перевищує шість місяців. Відповідач також зазначає, що позивачем застосовано до відповідача штраф за несплату пені, тобто, на думку відповідача, штраф у розмірі 20% застосовується за несплату іншої штрафної санкції, що є неправомірним. На думку, відповідача позивачем здійснено розрахунок штрафу від загальної вартості товару, поставленого згідно договору, а не від суми простроченої заборгованості за товар, що на думку відповідача, не відповідає вимогам ст. 549 ЦК України. Також відповідач вказує на те, що враховуючи ступінь виконання зобов`язань відповідачем (понад 70%), наявність об`єктивних причин неналежного виконання зобов`язання, які полягають у накладених органами ДВС арештах на кошти відповідача, невідповідність розмірів штрафних санкцій наслідкам порушення застосування штрафу за несвоєчасну сплату іншого виду санкцій (пені), на думку відповідача, є достатні підстави для зменшення судом розміру штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до відповідача.

Обставини справи встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕЛОЙЛ КОМОДІТІ» (постачальник) та Дочірнім підприємством «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № ПММ 27-06/22-001.

Згідно п. 1.1 договору постачальник передає у власність покупцю нафтопродукти, а покупець приймає і сплачує їх вартість. Кількість, асортимент, ціна та інші необхідні для поставки партії товару дані визначаються у заявках, що складаються покупцем в електронному вигляді та надсилаються на електронну адресу постачальника на умовах даного Договору.

27.06.2022 сторонами укладено Додаткову угоду до договору поставки нафтопродуктів № ПММ 27-06/22-001 від 27.06.2022.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди до договору поставки нафтопродуктів № ПММ 27-06/22-001 від 27.06.2022, сторони погодили, що покупець зобов`язується оплатити кожну партію товару на умовах 100% оплати на підставі рахунку-фактури постачальника протягом 14 календарних днів з дати фактичного отримання товару покупцем. Сторони погодили, що ця додаткова угода діє виключно за поставкою товару на загальну кількість 30 000,00 літрів (п. 2).

27.06.2022 року ТОВ «Белойл Комодіті» здійснив поставку нафтопродуктів відповідачу на загальну суму 1 800 168,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №179 від 27.06.2022 на суму 1 800 168,00 грн та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №179 від 27.06.2022, які долучені позивачем до матеріалів справи, підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Враховуючи домовленості викладенні в Додатковій угоді до договору поставки, оплата відповідача за поставлений товар мала відбутись в строк 14 днів з фактичної поставки товару, товар доставлено відповідачу 27.06.2022 року згідно видаткової накладної №179 від 27.06.2022, тобто останнім днем для здійснення оплати за поставку нафтопродуктів було 11.07.2022 року. Однак в цей період відповідач не здійснив оплату поставленого товару.

12.07.2022 року ТОВ «Белойл Комодіті» (за договором первісний кредитор) уклало з ТОВ «Белойл Сістема» (новий кредитор) та ДП «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (відповідач у справі) трьохсторонній Договір про відступлення права вимоги за договором поставки нафтопродуктів № ПММ 27-06/22-001 від 27.06.2022 та Додаткової Угоди від 27.06.2022 до Договору поставки нафтопродуктів № ПММ 27-06/22-001 від 27.06.2022 вже за виконаною поставкою нафтопродуктів.

Згідно з п. 1.1, 1.2 договору про відступлення права вимоги від 12.07.2022 за цим договором первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за наступним договором: договором поставки нафтопродуктів № ПММ 27-06/22-001 від 27.06.2022 та Додаткової Угоди від 27.06.2022 до Договору поставки нафтопродуктів № ПММ 27-06/22-001 від 27.06.2022. За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів № ПММ 27-06/22-001 від 27.06.2022 та Додаткової Угоди від 27.06.2022 до Договору поставки нафтопродуктів № ПММ 27-06/22-001 від 27.06.2022 в сумі 1 800 168,00 грн та зобов`язується сплатити первісному кредитору суму, що дорівнює вартості такого зобов`язання боржника, без урахування штрафних санкцій, пені та інших обов`язкових платежів, передбачених договорами поставки.

Відтак, позивач у справі - ТОВ «Белойл Сістема» за договором про відступлення права вимоги від 12.07.2022 набув права вимоги до відповідача.

Таким чином, у зв`язку із укладанням договору про відступлення права вимоги від 12.07.2022 за договором поставки нафтопродуктів № ПММ 27-06/22-001 від 27.06.2022 та Додаткової Угоди від 27.06.2022 до Договору поставки нафтопродуктів № ПММ 27-06/22-001 від 27.06.2022 у ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» виникли зобов`язання з оплати коштів у розмірі 1 800 168,00 грн за вже поставлений товар перед ТОВ «Белойл Сістема».

Відповідач частково здійснив погашення заборгованості перед ТОВ «Белойл Сістема», що підтверджується наступними платіжними інструкціями, а саме: платіжна інструкція №4072 від 28.07.2022 на суму 380 000,00 грн; платіжна інструкція №2218 від 29.07.2022 на суму 400 000,00 грн; платіжна інструкція №2157 від 29.07.2022 на суму 250 000,00 грн; платіжна інструкція №2163 від 03.08.2022 на суму 190 000,00 грн, всього на загальну суму 1 220 000,00 грн

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за поставку нафтопродуктів становить 580 168,00 грн (1 800 168,00 грн - 1 220 000,00 грн).

Згідно з п. 7.1 договору поставки нафтопродуктів № ПММ 27-06/22-001 від 27.06.2022 сторони зобов`язуються належним чином виконувати умови цього Договору, зокрема в частині, пов`язаній із своєчасним проведенням оплат, отриманням рахунків, за якими проводяться оплати, оформленням документів та інше.

У пункті 7.3 договору поставки нафтопродуктів № ПММ 27-06/22-001 від 27.06.2022 передбачено, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений Товар протягом 3-х календарних днів, та з урахуванням ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставку НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зв`язку з наведеним та на підставі 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 72 376,69 грн втрат від інфляції, 25 206,74 грн - 3 % річних та 405 043,83 грн пені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 360 033,60 грн штрафу за несплату пені на підставі п. 7.3.1 договору поставки нафтопродуктів № ПММ 27-06/22-001 від 27.06.2022, відповідно до якого у разі несплати неустойки у вигляді пені, передбаченої п. 7.3 договору, протягом 10 календарних днів, постачальник має право нарахувати штраф у розмірі 20% повної оплати за відвантажений товар.

Позивач звертався до відповідача з письмовою претензією про сплату заборгованості за вих. № 02/06-2023 від 02.06.2023, яка залишилася відповідачем без розгляду.

Оцінка суду.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди до договору поставки нафтопродуктів № ПММ 27-06/22-001 від 27.06.2022, сторони погодили, що покупець зобов`язується оплатити кожну партію товару на умовах 100% оплати на підставі рахунку-фактури постачальника протягом 14 календарних днів з дати фактичного отримання товару покупцем.

Як встановлено судом, відповідач згідно умов договору поставки нафтопродуктів № ПММ 27-06/22-001 від 27.06.2022 зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість. На виконання умов договору, постачальником поставлено товар відповідачу на загальну суму 1 800 168,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №179 від 27.06.2022 на суму 1 800 168,00 грн та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №179 від 27.06.2022, однак за зазначений товар відповідач розрахувався частково на суму 1 220 000,00 грн, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 580 168,00 грн. Доказів оплати поставленого товару суду відповідач не надав.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу на суму 580 168,00 грн

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов`язання за укладеним договором поставки нафтопродуктів № ПММ 27-06/22-001 від 27.06.2022 та Додаткової Угоди від 27.06.2022 до Договору поставки нафтопродуктів № ПММ 27-06/22-001 від 27.06.2022 позивач просить стягнути з відповідача заборгованість із сплати 3 % річних (за період із 12.07.2022 по 08.11.2023) на суму 25 206,74 грн та інфляційні нарахування (за період із 12.07.2022 по 08.11.2023) на суму 72 376,69 грн

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Аналогічна правова позиція наведена у Постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, та встановлено, що такі нараховано позивачем правильно, з урахуванням суми заборгованості, яка існувала на момент таких нарахувань та із врахуванням часткових оплат, проведених відповідачем.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних на суму 25 206,74 грн та втрат від інфляції на суму 72 376,69 грн є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача нарахованої пені в розмірі 405 043,83 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з розрахунком позивача, пеня розрахована за наступні періоди: з 12.07.2022 по 28.07.2022 із суми боргу 1 800 168,00 грн, пеня становить 41 921,72 грн; з 28.07.2022 по 29.07.2022 із суми боргу 1 420 168,00 грн, пеня становить 3 890,87 грн; з 29.07.2022 по 03.08.2022 із суми боргу 770 168,00 грн пеня становить 6 330,15 грн; з 03.08.2022 по 08.11.2023 із суми боргу 580 168,00 грн, пеня становить 352 901,09 грн. Загальна сума пені, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 405 043,83 грн

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. За неналежне виконання зобов`язань сторона повинна нести господарсько-правову відповідальність за наявності її вини, а у випадку нанесення збитків вони повинні бути відшкодовані в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Частиною 2 ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 7.3 договору поставки нафтопродуктів № ПММ 27-06/22-001 від 27.06.2022 сторони погодили, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений Товар протягом 3-х календарних днів, та з урахуванням ч. 2, ст. 551 Цивільного кодексу України постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставку НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивач згідно долученого до матеріалів справи розрахунку здійснює нарахування пені за наступні періоди: з 12.07.2022 по 28.07.2022 із суми боргу 1 800 168,00 грн, пеня становить 41 921,72 грн; з 28.07.2022 по 29.07.2022 із суми боргу 1 420 168,00 грн, пеня становить 3 890,87 грн; з 29.07.2022 по 03.08.2022 із суми боргу 770 168,00 грн пеня становить 6 330,15 грн; з 03.08.2022 по 08.11.2023 із суми боргу 580 168,00 грн, пеня становить 352 901,09 грн.

Суд, здійснивши перерахунок пені, з врахуванням положення ч.6 ст.232 ГК України, вважає обгрунтованим розрахунок з 12.07.2022 по 28.07.2022 із суми боргу 1 800 168,00 грн, пеня становить 41 921,72 грн; з 28.07.2022 по 29.07.2022 із суми боргу 1 420 168,00 грн, пеня становить 3 890,87 грн; з 29.07.2022 по 03.08.2022 із суми боргу 770 168,00 грн пеня становить 6 330,15 грн;

Стосовно розрахунку позивача пені за період з 03.08.2022 по 08.11.2023 із суми боргу 580 168,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом статті 253 ЦК України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконане.

Враховуючи домовленості сторін, які викладені в Додатковій угоді до договору поставки нафтопродуктів від 27.06.2022, оплата відповідача за поставлений товар мала відбутись в строк 14 днів з фактичної поставки товару, товар доставлено відповідачу 27.06.2022 року згідно видаткової накладної №179 від 27.06.2022, тобто останнім днем для здійснення оплати за поставку нафтопродуктів було 11.07.2022 року.

Суд, здійснивши перерахунок пені, з врахуванням положення ч.6 ст.232 ГК України, беручи до уваги дату прострочення виконання зобов`язання відповідачем 11.07.2022, вважає, що обгрунтованим є розрахунок за наступний період з 03.08.2022 по 12.01.2023 і таким чином до стягнення розмір пені за цей період становить 129 544,36 грн

Відтак, обґрунтованою до стягнення з відповідача на користь позивача є сума 181 687,10 грн. пені (41 921,72 + 3 890,87 +6 330,15 +129 544,36). В задоволенні решта позовних вимог, щодо стягнення пені, суд відмовляє позивачу, у зв`язку із безпідставністю нарахування такої.

Стосовно нарахованого позивачем штрафу в розмірі 360 033,60 грн за несплату пені, який нарахований згідно з п. 7.3.1 договору поставки нафтопродуктів № ПММ 27-06/22-001 від 27.06.2022, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 7.3.1 договору поставки нафтопродуктів № ПММ 27-06/22-001 від 27.06.2022 у разі несплати неустойки у вигляді пені, передбаченої п. 7.3 договору, протягом 10 календарних днів, постачальник має право нарахувати штраф у розмірі 20% повної оплати за відвантажений товар.

За розрахунком позивача, розмір штрафу за несплату пені становить 360 033,60 грн (1 800 168,00 х 20%).

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що ним було нараховано пеню та повідомлено про це відповідача претензією за вих. № 02/06-2023 від 02.06.2023. Позивач вважає, що оскільки відповідач не сплатив основний борг, а також не сплатив пеню за прострочення оплати грошових коштів, нараховується штраф за не оплату пені у строк 10 календарного дня.

Позивачем долучено до матеріалів справи претензію за вих. № 02/06-2023 від 02.06.2023, в якій позивач просить відповідача терміново сплатити фактичну заборгованість в розмірі 580 168,00 грн.

Проте доказів отримання відповідачем претензії за вих. № 02/06-2023 від 02.06.2023 позивачем до матеріалів справи не долучено. За твердженням позивача, претензія за вих. № 02/06-2023 від 02.06.2023, яка направлялась на адресу відповідача, повернута Укрпоштою 24.06.2023 із зазначенням причини - «За закінченням встановленого терміну зберігання».

Доказів отримання відповідачем претензії за вих. № 02/06-2023 від 02.06.2023, позивачем суду не надано.

Крім того, як вбачається із тексту претензії за вих. № 02/06-2023 від 02.06.2023 позивач звертався до відповідача про термінову сплату суми фактичної заборгованості в розмірі 580 168,00 грн, а не пені.

Відтак, на переконання суду, відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафу за несплату пені.

Суд відмовляє у стягненні з відповідача нарахованого штрафу за несплату пені в розмірі 360 033,60 грн за необгрунтованістю.

У відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідач зазначає, що нараховані при подані позовної заяви позивачем штрафні санкції (пеня та штраф) перевищують розмір основної заборгованості, позивачем не наведено жодних доказів завдання йому збитків неналежним виконанням зобов`язань з боку відповідача, сума нарахованих інфляційних втрат є в 10 разів меншою у порівнянні із сумою штрафних санкцій. Також відповідач вказує на те, що враховуючи ступінь виконання зобов`язань відповідачем (понад 70%), наявність об`єктивних причин неналежного виконання зобов`язання, які полягають у накладених органами ДВС арештах на кошти відповідача, невідповідність розмірів штрафних санкцій наслідкам порушення застосування штрафу за несвоєчасну сплату іншого виду санкцій (пені), на думку відповідача, є достатні підстави для зменшення судом розміру штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, з огляду на таке.

Частиною першою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Суд зазначає, що відповідно до статті 627 ЦК України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладаючи договір поставки нафтопродуктів № ПММ 27-06/22-001 від 27.06.2022, відповідач погодився зі всіма його умовами, в тому числі усвідомлював наявність та обсяг відповідальності, тягар якої буде покладено на нього у разі невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.

Крім того, суб`єкти господарювання займаються господарською діяльністю на власний ризик та розуміють, що результатами такої діяльності можуть бути не тільки прибуток, а й збитки.

Також суд враховує те, що відповідач не звертався до позивача та не повідомляв про наявність обставин, які перешкоджають йому належним чином виконувати умови договору. Не звертався з пропозицією досудового врегулювання спору тощо.

Відповідач не надав суду жодних доказів та не навів беззаперечних обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов`язання. Відповідачем не доведено наявності обставин його тяжкого фінансового стану, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин та не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення. Також відповідач не вказав на жодні обставини, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для зменшення розміру неустойки.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають задоволенню частково.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача у розмірі 12 891,58 грн.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що фіксована ціна професійно-правничих послуг становить 144 282,88 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-241 ГПК України, ст.ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, м. Львів, вул. В. Великого, буд. 54, ЄДРПОУ 31978981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Белойл Сістема» (04082, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, буд. 8-А, офіс 3; код ЄДРПОУ43017101) 580 168,00 грн основної заборгованості, 181 687,10 грн пені, 72 376,69 грн втрат від інфляції, 25 206,74 грн 3 % річних та 12 891,58 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати згідно з ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складений 28.10.2024.

СуддяЧорній Л.З.