Рішення

від 25.10.2024 по справі 914/430/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2024 Справа № 914/430/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.,

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.,

розглянувши у порядку загального провадження справу

за позовом: Керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Позивача: Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

до відповідача - 1: Дрогобицька районна державна адміністрація, м. Дрогобич,

до відповідача - 2: Дрогобицька міська рада Львівської області, м. Дрогобич,

до відповідача - 3: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне Спеціалізоване Господарське Підприємство Ліси України, м. Київ

про: визнання недійсним акта, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4621282100:05:000:0502 площею 0,2082 га

за участю представників:

прокурор: Германович Ю.А.;

від позивача: Старий Р.А.;

від відповідача 1: Крамар В.О.;

від відповідача-2: Сенців М.М.;

від відповідача-3: Радченко М.І.;

від третьої особи: Думич Н.Б.;

Хід розгляду справи.

Керівник Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації з позовом до Дрогобицької районної державної адміністрації, Дрогобицької міської ради Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсним акта, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4621282100:05:000:0502 площею 0,2082 га.

Ухвалою від 06.03.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 09.04.2024 та витребував у відповідача 3 матеріали технічної документації (сканкопії матеріалів) із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Нижньогаївської сільської ради Дрогобицького району щодо земельної ділянки площею 0,2082 га, кадастровий номер 4621282100:05:000:0502, ділянка № 5, в тому числі - схему (план) розташування вказаної земельної ділянки.

19.03.2024 відповідачем 2 через систему Електронний суд подано суду відзив на позов (вх. № 7774/24).

21.03.2024 відповідачем 3 через систему Електронний суд сформовано відзив на позов (зареєстровано судом 22.03.2024 вх. № 8097/24).

26.03.2024 прокуратурою через систему Електронний суд сформовано відповідь на відзиви (зареєстровано судом 27.03.2024 за вх. № 8471/24).

Ухвалою від 09.04.2024 суд залучив до участі у справі Державне Спеціалізоване Господарське Підприємство Ліси України третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача та відклав розгляд справи на 23.04.2024.

10.04.2024 від відповідача 3 надійшли пояснення, в яких він зазначив про неможливість подання витребуваної судом технічної документації із землеустрою, оскільки така вилучена на підставі протоколу про тимчасовий доступ до речей та їх вилучення від 03.04.2023 (вх. № 8098/24).

12.04.2024 відповідачем 2 через систему Електронний суд сформовано додаткові пояснення (зареєстровано судом 15.04.2024 за вх. № 10209/24).

Ухвалою суду від 23.04.2024 підготовче засідання відкладено на 13.05.2024.

Також 23.04.2024 прокуратурою через систему Електронний суд сформовано клопотання про долучення доказів (зареєстровано судом 24.04.2024 за вх. № 11178/24).

Ухвалою суду від 13.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 11.06.2024.

27.05.2024 прокуратурою подано суду обґрунтування способу захисту щодо скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області (вх. № 14111/24).

05.06.2024 прокуратурою через систему Електронний суд подано клопотання про долучення доказів (вх. № 14995/24).

10.06.2024 відповідачем 3 подано через систему Електронний суд додаткові пояснення (вх. № 15289/24).

Протокольною ухвалою суду від 11.06.2024 розгляд справи відкладено на 09.07.2024.

12.06.2024 від відповідача 2 надійшла заява (вх.№ 15550/24) про повернення до стадії підготовчого провадження та аналогічна заява (Вх. № 15551/24).

09.07.2024 прокурором подано пояснення у справі (Вх. № 17673/24).

Ухвалою суду від 09.07.2024 суд повернувся зі стадії розгляду по суті справи до стадії підготовчого провадження та призначив підготовче засідання на 30.07.2024.

Ухвалою суду від 30.07.2024 підготовче засідання відкладено на 11.09.2024.

06.09.2024 відповідачем 2 через систему Електронний суд сформовано додаткові пояснення (зареєстровано судом 09.09.2024 за вх. № 21900/24).

Протокольною ухвалою суду від 11.09.2024 підготовче засідання відкладено на 25.09.2024.

25.09.2024 від третьої особи надійшло клопотання про приєднання доказів (вх. № 23319/24).

Ухвалою суду від 25.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.10.2024.

Протокольною ухвалою суду від 22.10.2024 розгляд справи відкладено на 25.10.2024.

В судове засідання 25.10.2024 з`явився прокурор, надала пояснення по суті спору, просила позовні вимоги задоволити. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив такі задоволити.

Представник відповідача 1 зазначив, що при вирішенні спору покладається на розсуд суду. Представники відповідача 2, 3 надали свої заперечення щодо позовних вимог, просили у задоволенні таких відмовити.

Представник третьої особи підтримала позицію прокуратури та просила задоволити позов.

В судовому засіданні 25.10.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує наступним.

Розпорядженням Дрогобицької РДА № 257 від 28.08.2013 вирішено провести інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності на території орієнтовною площею 4506 га та скласти за їх результатами технічну документацію. 14.11.2013 розпорядженням голови Дрогобицької РДА № 337 затверджено матеріали інвентаризації земель загальною площею 4511,5228 га сільськогосподарського призначення державної власності на території місцевих рад Дрогобицького району.

ГУ Держгеокадастру у ЛО наказом № 19-ОТГ від 10.12.2020 передало у комунальну власність Дрогобицькій МР у тому числі і земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502 площею 0,2082 га (порядковий номер до акта приймання-передачі - 204).

Однак за результатами інвентаризації земель ДП "Дрогобицьке лісове господарство" виявлено, що частина цієї земельної ділянки (0,1999 га) належить до земель державного лісового фонду. Спірна земельна ділянка зареєстрована за територіальною громадою в особі Дрогобицької МР за рахунок земель державної власності без виключення її з Державного лісового фонду України.

Прокуратура стверджує про порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки під час реєстрації комунальної власності на неї, що слугує підставою для визнання недійсним рішення про передачу земельних ділянок.

Щодо суб`єктного складу, зокрема, позивача у справі, то прокуратура визначила таким Львівську ОДА, оскільки розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення для лісогосподарських потреб покладено на обласні державні адміністрації.

Тому прокуратура звернулась до суду з позовом, спрямованим на захист цивільних прав держави на земельну ділянку, речові права держави щодо якої виникли відповідно до вимог земельного законодавства, та збереглись за державою і у встановленому законом порядку не припинялися, є таким, що спрямований на усунення порушень, які не пов`язані з позбавленням права володіння.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Правова позиція відповідача 1.

Представник Дрогобицької РДА усно зазначив, що вирішення спору покладає на розсуд суду.

Правова позиція відповідача 2.

Відповідач 2 заперечив проти позову, просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне.

Дрогобицька міська рада діяла в межах повноважень, визначених чинним законодавством та вчинила усі дії, передбачені законом для набуття права власності на спірну земельну ділянку, а тому є належним власником та добросовісним набувачем такої земельної ділянки, яка належить до земель запасу.

Відповідно до матеріалів інвентаризації 2013 року та відповідно до інформації Держгеокадастру спірна земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення. Держгеокадастр є єдиною системою відомостей про землі в межах України, який містить відомості про цільове призначення земель, обмеження у їх використанні, права власності та користування.

Умовою застосування пункту 5 Перехідних положень Лісового кодексу України до спірних правовідносин є підтвердження факту надання спірної земельної ділянки у постійне користування ДП "Дрогобицьке лісове господарство" до 28.03.2006. Однак надані прокурором докази не містять відомостей, що їх склали до 29.03.2006, тому такі є неналежними та недопустимими для підтвердження факту наявності права постійного користування земельною ділянкою.

Прокурор обрав неналежний спосіб захисту, оскільки такий мав заявити негаторний, а не віндикаційний позов, що є самостійною підставою для відмови у його задоволенні.

Правова позиція відповідача 3.

Відповідач 3 заперечив проти позову, просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне.

Спірний наказ ГУ Держгеокадастру у ЛО від 10.12.2020 № 19-ОТГ прийнятий відповідно до вимог статей 15-1, 117, 122 ЗК України, указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", постанови КМУ від 16.11.2020 № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", наказу Держгеокадастру від 17.11.2020 № 485 та Положення про ГУ Держгеокадастру у Львівській області.

ГУ Держгеокадастру у Львівській області при прийнятті оскаржуваного наказу, зважаючи на затверджені матеріали інвентаризації сільськогосподарського призначення державної власності на території Дрогобицького району діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Належним та допустимим доказом у справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, тому подані прокуратурою докази є неналежними, недопустимими та недостатніми.

Оскаржуваний наказ є актом одноразового застосування і вичерпав свою дію шляхом виконання. Такі акти не можуть бути скасовані, адже їх скасування не породжує наслідків для власника земельних ділянок.

Оскільки позовна вимога про визнання недійсним акта не підлягає задоволенню, то і підстави для задоволення похідної вимоги - скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку відсутні.

Правова позиція третьої особи.

Третя особа підтримала позовні вимоги.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Розпорядженням Дрогобицької РДА № 257 від 28.08.2013 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території місцевих рад Дрогобицького району" вирішено провести інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дрогобицького району орієнтовною площею 4506 га, скласти за їх результатами технічну документацію із землеустрою та затвердити в установленому порядку технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Розпорядженнями Дрогобицької РДА № 337 від 14.11.2013 затверджено матеріали інвентаризації земель загальною площею 4511,52228 га сільськогосподарського призначення державної власності на території Дрогобицького району Львівської області згідно з додатком (зі змінами, внесеними розпорядженням Дрогобицької РДА № 414 від 30.12.2013).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр землеустрою» у 2013 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Нижньогаївської сільської ради Дрогобицького району Львівської області

Зазначена технічна документація містить схему розташування земельної ділянки № 5 площею 0,2082 га кадастровий номер 4621282100:05:000:0502 та акт погодження меж землекористування такої земельної ділянки від 09.10.2013, який не містить погодження меж суміжними землекористувачами.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області № 19-ОТГ від 10.12.2020 вирішено передати Дрогобицькій МР у комунальну власність земельну ділянку № 5 сільськогосподарського призначення державної власності.

У пункті 2 наказу зазначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Факт передачі підтверджується актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 10.12.2020, а також пунктом 204 додатку до акта.

Рішенням державного реєстратора Дрогобицької міської ради Львівської області 15.02.2021 здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку.

ДП "Дрогобицьке лісове господарство" отримало в постійне користування лісові землі на території Дрогобицької МР ще за актом від квітня 1959 року на право користування землею.

Також згідно з витягами Державного земельного кадастру спірну земельну ділянку зареєстровано Управлінням Держземагенства у Львівській області 17.10.2013.

Зважаючи на величезну площу земель лісогосподарського призначення, отримання спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами цих земель ще в радянський період, а також необхідність значного часу для приведення усієї землевпорядної документації із сучасними вимогами, Законом України "Про внесення змін до Лісового кодексу України" цей кодекс було викладено в новій редакції та доповнено прикінцевими положеннями.

Станом на теперішній час пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Третьою особою надано суду докази затвердження матеріалів лісовпорядкування щодо спірної земельної ділянки, які оформлені Протоколом другої лісовпорядної наради від 26 березня 2009 року з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Дрогобицький лісгосп" Львівської області.

Зазначений протокол погоджено Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Львівській області та затверджений Львівським обласним управлінням лісового і мисливського господарства.

Також суду надано витяг з проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Дрогобицьке лісове господарство" Львівського обласного управління лісового і мисливського господарства (Летнянське лісництво), таксаційний опис, планшет № 2.

22.12.2021 ДП «Дрогобицький лісгосп» звернувся до Львівської обласної державної адміністрації з листом, в якому просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державного лісового фонду, зокрема, Дрогобицька ОТГ 8319, 0 га.

Розпорядженням Львівської ОДА № 45/0/5-22 від 24.01.2022 зобов`язано надати ДП "Дрогобицький лісгосп" дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель орієнтовною площею 8319,0000 га, що розташовані на території Дрогобицької МР для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

26.01.2022 ДП «Дрогобицький лісгосп» звернувся із заявою до ПП «Земсвіт» з метою виготовлення технічної документації із землеустрою.

В ході розроблення технічної документації розробник документації - Приватне підприємство "Земсвіт" на планах території відобразив, що частина лісових земель площею 0,2082 га частково накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502, а саме, на 0,1999 га.

Листом від 29.08.2022 Виконавчий комітет Дрогобицької МР відмовив ДП "Дрогобицьке лісове господарство" у погодженні технічної документації з інвентаризації земель Летнянського лісництва у зв`язку з частковим накладенням земельних ділянок та неправильно зазначеними землекористувачами.

Листами № 794 від 07.09.2023, № 858 від 15.09.2022, № 842 від 27.09.2023 ДП "Дрогобицьке лісове господарство" повідомляло, що згідно з матеріалами лісовпорядкування 2008 року земельна ділянка з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502 із земель державного лісового фонду не вилучалась, цільове призначення не змінювалось та зміни у матеріали не вносились.

Також прокуратура звернулась із запитом до Кабінету Міністрів України та у відповіді на нього останній зазначив, що ним не ухвалювались рішення про зміну цільового призначення, вилучення з постійного користування ДП "Дрогобицьке лісове господарство" земельної ділянки з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502.

Враховуючи викладене, прокуратура, з метою усунення перешкод у користуванні та розпорядженні Львівською ОДА землями лісового фонду, звернулась із цим позовом.

Оцінка суду.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Водночас згідно з положеннями частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких відповідний орган не здійснює захисту своїх інтересів (правові висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, від 16.08.2018 у справі №910/21265/17).

Предметом позовних вимог у справі є визнання недійсним акта, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4621282100:05:000:0502 площею 0,2082 га.

Підставою позову є стаття 391 ЦК України створення Дрогобицькою МР перешкод у користуванні та розпорядженні Львівською ОДА землями лісового фонду.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 31 Лісового кодексу України обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території. Отже, землі лісового фонду перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.

Тому розпорядником земель лісового фонду у межах Львівської області є Львівська ОДА та саме вона мала повноваження звертатися до суду з метою усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою лісового фонду.

До позовної заяви долучено листування прокуратури та позивача. Зокрема, керівник Дрогобицької окружної прокуратури у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до Львівської ОДА з листом від 08.09.2023, у якому, серед іншого, просив повідомити про вжиті заходи щодо відновлення інтересів держави.

Львівська ОДА листом від 19.09.2023 повідомила, що інформація про передачу земельних ділянок у комунальну власність встала їм відома лише з листа прокуратури, заходи реагування не вживались. Тому Львівська ОДА просила окружну прокуратуру розглянути можливість вжиття заходів реагування позовного характеру.

Прокурор листом від 01.12.2023 повідомив ЛОДА про подання позову до суду та подав його 14.02.2024.

Враховуючи наведене, прокурор вживав заходів щодо забезпечення позивачем можливості самостійного здійснення своїх функцій та подання позову, проте такі вчинено не було. Тому у цій справі прокурор не виступає як альтернативний суб`єкт звернення до суду, а правомірно та відповідно до закону захищає інтереси держави.

Щодо позовних вимог.

Статтею 41 Конституції України визначено, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту наведених правових норм, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 цього Кодексу визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Водночас за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17.

Звертаючись до суду із негаторним позовом, позивач має довести наявність у нього права власності або речового права на майно, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні яким є предметом спору, а також неправомірність дій відповідача стосовно використання даного майна.

Відповідно до частини 1 статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 363/2877/18, від 16.02 2022 у справі № 363/669/17, від 18.01.2023 у справі № 369/10847/19 та від 20.12.2023 у справі № 916/1517/22 висловлено позицію, що зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом часткового накладання, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цим майном. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. При цьому негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Отже, твердження відповідача 2 щодо обрання прокурором неналежного способу захисту не відповідають наведеним вище висновкам Верховного Суду.

Впродовж розгляду справи прокурор надавала суду пояснення, що незаконно сформована спірна земельна ділянка частково (площею 0,1999 га) накладається на землі державного лісового фонду, отже лише частина спірної земельної ділянки є власністю держави, інша її частина належить до земель комунальної власності.

Тому повернення земельної ділянки загальною площею 0,2082 га у власність держави порушуватиме право комунальної власності Дрогобицької МР на частину земельної ділянки, а часткове її повернення (площею 0,1999 га) неможливе у зв`язку з її сформованістю як єдиного об`єкта цивільних прав. Відповідно, зобов`язати Дрогобицьку МР повернути незаконно сформовану земельну ділянку площею 0,2082 га на користь Львівської ОДА у такому випадку буде неправомірним, при цьому здійснити її поділ неможливо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 y справі № 910/5201/19 наголосила, що рішення органу влади чи місцевого самоврядування у сфері земельних правовідносин можна оспорювати з погляду його законності.

Отже, суд відхиляє як необґрунтовані твердження ГУ Держгеокадастру у ЛО, що наказ № 19-ОТГ від 10.12.2020 вичерпав свою дію та не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Статтею 24 Законом України Про Державний земельний кадастр встановлено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності) (абзац 5 частини 10).

Тому єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації разом із скасуванням рішення органу державної виконавчої влади, яким затверджено документацію на підставі якої сформовано відповідну земельну ділянку. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 20.12.2023 у справі № 916/1517/22.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно з частиною 1 статті 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону (частини перша, друга статті 84 Земельного кодексу України).

Згідно з пунктом б) частини 1 статті 164 Земельного кодексу України охорона земель включає захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.

У статті 57 Лісового кодексу України визначено вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок в такому разі провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Аналогічне положення міститься у статті 20 Земельного кодексу України.

Порядок вилучення земельних ділянок визначено статтею 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

У частині 5 статті 149 Земельного кодексу України встановлено, що районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Відповідно до частини 9 статті 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема ліси для нелісогосподарських потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Отже, вилучення земельних лісових ділянок, а також зміна їх цільового призначення, належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Суд встановив, що спірна земельна ділянка частково накладається на землі виділу 1 кварталу 37 Летнянського лісництва, що підтверджується планово картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Цю обставину фактично визнала і Дрогобицька МР, яка листом від 29.08.2022 відмовила у погодженні технічної документації із інвентаризації земель ДП «Дрогобицьке лісове господарство» та не заперечувала впродовж розгляду справи, наголошуючи лише про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Також суд враховує, що спірна земельна ділянка не вилучалась з державного лісового фонду України із земель державного лісового фонду в установленому законом порядку, її цільове призначення не змінювалось, що підтверджується матеріалами землеустрою, листом Кабінету Міністрів України від 25.10.2022 та відображено у листі ДП «Дрогобицьке лісове господарство» від 15.11.2022.

Тобто реєстрація права власності на спірну земельну ділянку стала можливою за порушення допоміжної стадії у процедурі виділення земельної ділянки, спрямованої на уникнення технічних помилок, зокрема, погодження її меж із суміжними землекористувачами.

Відповідач 3, заперечуючи позовні вимоги, звертав увагу, що належним та допустимим доказом у справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи.

Суд відхиляє такі доводи, оскільки сторони справи не були позбавлені можливості подати суду висновок експерта, складений на їх замовлення для спростування доводів прокуратури та третьої особи.

Однак ні висновку експерта, складеного на замовлення сторони, ні ініціювання питання стосовно проведення судової експертизи впродовж розгляду справи не було.

Землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання, передача у комунальну власність Дрогобицької МР земельної ділянки частково за рахунок земель лісогосподарського призначення для цілей, не пов`язаних з веденням лісового господарства, суперечить приписам Земельного та Лісового кодексів України.

Тому розпорядження Дрогобицької РДА № 337 від 14.11.2013 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Дрогобицького району" зі змінами, внесеними розпорядженням Дрогобицька РДА № 414 від 30.12.2013 згідно з додатком № 1 у частині інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності Нижньогаївської сільської ради щодо земельної ділянки площею 0,2082 га з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502 та наказ ГУ Держгеокадастру у ЛО № 19-ОТГ від 10.12.2020 в частині передачі Дрогобицькій міській раді у комунальну власність земельної ділянки площею 0,2082 га з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502, згідно з пунктом 204 акта приймання-передачі, є незаконними.

Зазначені розпорядження та наказ стали підставою для незаконного формування земельної ділянки площею 0,2082 га з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502 як ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення, що відбулось внаслідок неправомірного вилучення з державної власності і постійного користування ДП Дрогобицьке лісове господарство земель державного лісового фонду площею 0,1999 га і як наслідок, призвело до незаконної державної реєстрації права комунальної власності на цю землю.

Враховуючи викладене обґрунтованими є вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Посилання відповідача 2 на те, що матеріали справи не містять розпоряджень про передачу у постійне користування спірної земельної ділянки третій особі та відсутність реєстрації акта право користування землею, суд відхиляє, оскільки матеріали справи містять також і планово-картографічні матеріали лісовпорядкування та планшети.

Суд має обов`язок оцінювати докази у їх сукупності, керуючись у тому числі і принципом вірогідності доказів.

Виявлення недоліків при оформленні документів визнається судом як прояв значного формалізму. Зазначені обставини не свідчать про те, що земельна ділянка не відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Також відповідач 2 доводить відсутність певних реквізитів у матеріалів лісовпорядкування.

У судовому засіданні 25.10.2024 представник третьої особи надала суду пояснення, що 26.03.2009 і є датою затвердження документів, а додатками до них є також планшети.

Більше того, за відсутності затверджених документів, неможливо було б сформувати земельну ділянку.

Тому суд дійшов висновку, що матеріали лісовпорядкування були затверджені та погоджені належними органами виконавчої влади, що спростовує заперечення відповідача 2 в цій частині.

У контексті вище наведеного, урахувавши наведені положення законодавства, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що обраний прокурором спосіб захисту є належним, а позовні вимоги підлягають до задоволення.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати.

Витрати на оплату судового збору покладаються на відповідачів на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 10, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 238 ГПК України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Визнати недійсним розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації № 337 від 14.11.2013 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Дрогобицького району" зі змінами, внесеними розпорядженням Дрогобицької районної державної адміністрації № 414 від 30.12.2013 згідно з додатком № 1 у частині інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності Нижньогаївської сільської ради щодо земельної ділянки площею 0,2082 га з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502.

3. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 19-ОТГ від 10.12.2020 в частині передачі Дрогобицькій міській раді у комунальну власність земельної ділянки площею 0,2082 га з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502 згідно з п. 204 акту приймання-передачі.

4. Скасувати вчинену 17.10.2013 у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2082 га з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502 та припинити права комунальної власності за Дрогобицькою міською радою.

5. Стягнути з Дрогобицької районної державної адміністрації (адреса: 82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця 22 січня, будинок 37; ідентифікаційний код: 04056477) на користь Львівської обласної прокуратури (адреса: 79005, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код 02910031) 3 028, 00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

6. Стягнути з Дрогобицької міської ради Львівської області (адреса: 82100, Львівська область, місто Дрогобич, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код: 04055972) на користь Львівської обласної прокуратури (адреса: 79005, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код 02910031) 3 028, 00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

7. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, Львівська область, місто Львів, проспект В`ячеслава Чорновола, будинок 4; ідентифікаційний код 39769942) на користь Львівської обласної прокуратури (адреса: 79005, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код 02910031) 3 028, 00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2024.

СуддяЗапотічняк О.Д.