Рішення

від 15.10.2024 по справі 915/1278/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року Справа № 915/1278/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Шевченко Т.В.,

представника позивача: Глушаниці А.Л. (у судовому засіданні 08.10.2024),

представника відповідача: Бондаренка І.О. (у судовому засіданні 08.10.2024),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО-Д.О.Н.,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОМОТІВ МОТОР ГРУП,

про: стягнення 462928,40 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю АВТО-Д.О.Н. звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви б/н від 22.05.2024 про збільшення позовних вимог, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОМОТІВ МОТОР ГРУП грошові кошти у загальному розмірі 462928,40 грн, з яких: 320000,0 грн - заборгованість з орендної плати по Договору №0101/2021 від 01.01.2021 оренди нежитлового приміщення, а саме за другий четвертий квартали 2022 року в сумі 260000,0 грн та за січень лютий 2023 року в сумі 60000,0 грн; 102952,33 грн пеня; 12460,31 грн 3% річних; 27515,76 грн інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 04.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 09.10.2023.

Також, ухвалою суду від 18.08.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-Д.О.Н.» б/н від 16.08.2023 про забезпечення позову до подання позовної заяви. Накладено арешт на грошові кошти, в межах ціни позову в розмірі 320000,0 грн, які обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМОТІВ МОТОР ГРУП» в будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах, виявлених державною виконавчою службою або приватним виконавцем під час виконання ухвали суду.

09.10.2023 судом відкладено підготовче засідання на 13.11.2023 за відповідним клопотанням відповідача та у зв`язку з неявкою сторін.

19.10.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача.

13.11.2023 судом відкладено підготовче засідання на 04.12.2023 за відповідним клопотанням позивача та у зв`язку з неявкою сторін.

Ухвалою від 13.11.2024 за клопотанням відповідача судом зобов`язано позивача надати суду оригінал спірного договору №0101/2021 від 01.01.2021 оренди нежитлового приміщення та оригінали актів надання послуг №1 від 31.03.2021, №2 від 30.06.2021, №3 від 30.09.2021, №4 від 31.12.2021, №5 від 31.03.2022, №6 від 30.06.2022. Підготовче засідання відкладено на 15.01.2024.

Ухвалою суду від 22.11.2023 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання б/н від 12.11.2023 про зустрічне забезпечення.

15.01.2024 позивачем надано витребувані ухвалою від 13.11.2023 оригінали доказів.

15.01.2024 та 29.01.2024 судом відкладалось підготовче засідання відповідно на 29.01.2024 та 19.02.2024 за відповідним клопотанням відповідача та у зв`язку з неявкою сторін.

19.02.2024 та 06.03.2024 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 06.03.2024 розгляд справи призначено на 01.04.2024.

01.04.2024 судом продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 18.04.2024 за відповідним клопотанням відповідача та у зв`язку з неявкою сторін.

18.04.2024 судом відкладено підготовче засідання на 25.04.2024 та визнано обов`язковою явку представника позивача у судове засідання.

У підготовчому засіданні 25.04.2024, 23.05.2024, 13.06.2024 оголошувались перерви.

У підготовчому засіданні 10.07.2024 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та оголошено перерву до 29.07.2024.

Ухвалою суду від 29.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.09.2024.

12.09.2024 судом відкладено розгляд справи на 08.10.2024 за відповідним клопотанням відповідача у зв`язку із зміною його представника.

В ході розгляду справи та в судовому засіданні 08.10.2024 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 08.10.2024 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, зазначивши орієнтовний час проголошення вступної та резолютивної частини.

У зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді Мавродієвої М.В. на лікарняному судом підписано вступну та резолютивну частини рішення у судовому засіданні 15.10.2024 без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 01.01.2021 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір №0101/2021 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), за умовами якого орендодавець зобов`язався надати орендарю в тимчасове платне користування нежитловий об`єкт, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.12 Поздовжня, буд.49-А; що складається з нежитлового приміщення літ.Д-1 площею 110 кв.м та адміністративної будівлі літ.Ж-2 площею 22,6 кв.м (далі за текстом - об`єкт оренди), а орендар зобов`язався своєчасно прийняти та звільнити об`єкт оренди, оплачувати орендодавцю плату за користування на умовах, визначених даним договором (далі за текстом - орендну плату) (п.1.1 Договору).

Згідно п.7.1 Договору, такий договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку оренди. Строк оренди складає 35 місяців (але в будь-якому випадку, не більше трьох років) розпочинається з моменту (дня) підписання акта прийому-передачі об`єкта оренди.

Відповідно до п.2.1.2 Договору, об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта оренди.

Згідно п.3.3.1 Договору, орендна плата починає нараховуватися орендодавцем з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення.

01.01.2021 за актом приймання-передачі нежитлового приміщення орендодавець передав у користування орендаря об`єкт оренди по Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору, орендар сплачує орендодавцю за користування об`єктом оренди орендну плату за квартал в сумі 90000,0 грн, тобто 30000,0 грн за один місяць.

Згідно п.3.2 Договору, орендна плата включає в себе компенсацію за надання комунальних послуг.

Відповідно до п.3.3.2 Договору, орендна плата за користування орендованим приміщенням вноситься орендарем самостійно на підставі цього договору щоквартально до 10 числа місяця, наступним за кварталом, за який здійснюється платіж шляхом безготівкових розрахунків з орендодавцем.

Між сторонами Договору підписані та скріпленні печатками акти наданих послуг №1 від 31.03.2021 на суму 90000,0 грн за перший квартал 2021 року, №2 від 30.06.2021 на суму 90000,0 грн за другий квартал 2021 року, №3 від 30.09.2021 на суму 90000,0 грн за третій квартал 2021 року, №4 від 31.12.2021 на суму 90000,0 грн за четвертий квартал 2021 року, №5 від 31.03.2022 на суму 90000,0 грн за перший квартал 2022 року, №6 від 30.06.2022 на суму 90000,0 грн за другий квартал 2022 року.

Орендодавцем по Договору направлялись орендарю акти наданих послуг №2 від 30.06.2022 на суму 90000,0 грн за другий квартал 2022 року, №3 від 30.09.2022 на суму 90000,0 грн за третій квартал 2022 року, №4 від 31.12.2022 на суму 90000,0 грн за четвертий квартал 2022 року та №1 від 28.02.2023 на суму 60000,0 грн за січень, лютий 2023 року, які повернулись орендодавцю поштовим відправленням №5640101477735 за закінченням терміну зберігання без підписання з боку орендаря.

Позивач вказує, що загальний розмір орендної плати за період 01.01.2021 по 28.02.2023 становить 780000,0 грн (26 місяців оренди х 30000,0 грн орендної плати в місяць).

Також позивач вказує, що орендарем сплачено частково орендну плату на суму 460000,0 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №275 від 02.08.2022 на суму 10000,0 грн, №276 від 02.08.2023 на суму 210000,0 грн, №301 від 13.09.2022 на суму 60000,0 грн, №116 від 17.11.2022 на суму 90000,0 грн, №328 від 07.12.2022 на суму 30000,0 грн, №344 від 04.01.2023 на суму 30000,0 грн та №356 від 25.01.2023 на суму 30000,0 грн.

Відповідачем такі обставини не заперечені та не спростовані.

За такого, позивач вважає, що сума основного боргу по Договору становить 320000,0 грн (780000,0 грн 460000,0 грн).

Позивач вказує, що заборгованість складається із несплачених орендних платежів за такі періоди: частково оплачений другий квартал 2022 року на суму 10000,0 грн, а тому заборгованість по оплаті за 2-й квартал 2022 року становить 80000,0 грн; повністю неоплачені третій квартал 2022 року на суму 90000,0 грн та четвертий квартал 2022 року на суму 90000,00 грн; повністю неоплачені січень, лютий 2023 року на суму 60000,0 грн.

23.03.2023 позивачем направлено відповідачу претензію б/н від 20.03.2023 з вимогою погасити 320000,0 грн заборгованості з орендної плати по Договору, яка повернулась позивачу поштовим відправленням №56401101477735 за закінченням терміну зберігання.

Позивач стверджує, що відповідачем 320000,0 грн боргу з орендної плати по Договору не сплачена, що зумовило звернення з позовом до суду.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказує, що у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією рф проти України, та зокрема активними бойовими діями на території Миколаївської області та м.Миколаєва з червня 2022 року відповідач фактично припинив господарську діяльність, що на його думку зумовило припинення орендних правовідносин між сторонами Договору. Також відповідач вказує, що з 24.02.2022 він не використовував орендоване приміщення, а з червня 2022 року звільнив таке приміщення у зв`язку з релокацією підприємства до Рівненської області; спірним приміщенням користувалась інша юридична особа.

Щодо вимог позивача про стягнення суми основного боргу, суд дійшов таких висновків.

За приписами п.1 ст.193 ГК України та ст.ст.525, 526 ЦК України, передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

За приписами ч.1 ст.759 ЦК України та ч.1 ст.283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3.4 Договору, датою припинення нарахування орендної плати вважається дата підписання обома сторонами акту приймання-передачі приміщення з оренди.

Відповідно до п.7.3 Договору, строк оренди закінчується у день підписання сторонами акта прийому-передачі про повернення об`єкта оренди.

Згідно п.2.2.2 Договору, приміщення вважається повернутим з дати підписання акту приймання-передачі приміщення. Акт приймання-передачі надається орендарем орендодавцю за 1 (один) календарний день до закінчення строку оренди.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний сплачувати орендну плату до повернення позивачу об`єкту оренди за актом приймання-передачі.

Такий акт приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення відповідачем було направлено позивачу лише 25.04.2024.

Однак, відповідач стверджує, що з 24.02.2022 він не використовував орендоване приміщення, а з червня 2022 року звільнив таке приміщення.

Доказів направлення позивачу в порядку встановленому п.2.2.2 Договору акту приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення в період з 01.07.2022 по 01.03.2023 відповідачем суду не надано.

Тобто, вказаним спростовуються доводи відповідача, що з 24.02.2022 він не використовував орендоване приміщення, а з червня 2022 року звільнив таке приміщення.

Крім того, судом прийнято до уваги, що з листа Рівненської обласної державної адміністрації №вих-1463/0/01-72/24 від 06.02.2024 вбачається, що заявка на релокацію відповідача 10.05.2022 зареєстрована на платформі за №44033590. Відповідальними особами від облдержадміністрації було опрацьовано заявку підприємства та запропоновано перелік вільних приміщень з урахуванням сформованих потреб по заявці (записи в заявці на платформі від 12.05.2022 та від 10.08.2022). Однак, жодна із запропонованих локацій заявнику не підійшла. За чергової комунікації (14.06.2023) з представником підприємства, відповідальних осіб від облдержадміністрації в телефонному режимі було повідомлено про те, що потужності підприємства відповідача лишилися за місцем реєстрації (м.Миколаїв), релокація неактуальна, заявку на релокацію на платформі попросили закрити, а відтак - релокація підприємства в Рівненську область не відбулася.

Тобто, вказаним листом спростовуються доводи відповідача про релокацію потужностей його підприємства до Рівненської області.

Посилання відповідача на те, що у період, за який йому нарахована орендна плата, спірними приміщеннями користувалась інша юридична особа ТОВ «Авто-ДОН Моторс», в підтвердження чого відповідач посилається листи МКП «Миколаївводоканал» (а.с.165) та АТ «Миколаївобленерго» (а.с.166), не приймається судом до уваги враховуючи наступне.

Об`єктом оренди по Договору №0101/2021 від 01.01.2021 визначено нежитлове приміщення літ.Д-1 площею 110 кв.м та адміністративна будівля літ.Ж-2 площею 22,6 кв.м розташоване за адресою м.Миколаїв, вул.12 Повздовжня, 49-А, в той час, як згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.183) вбачається, що належний позивачу на праві власності об`єкт за адресою м.Миколаїв, вул.12 Повздовжня, 49-А складається з побутової будівлі літ.В-1 площею 24,5 кв.м, установчого центру літ.Д-1 площею 215,3 кв.м, адміністративної будівлі літ.Ж-2 площею 154,6 кв.м, огорожі №№5,6, споруд №№7, І, що не виключає користування ТОВ «Авто-ДОН Моторс» якимось іншими приміщеннями, розташованими за вказаною адресою та не може достеменно свідчити про користування ТОВ «Авто-ДОН Моторс» приміщеннями переданими в оренду відповідачу.

Таким чином, зазначені у вказаних листах відомості про оплату третьою особою, відмінною від позивача та відповідача, послуг з централізованого водопостачання та послуг з розподілу електричної енергії за адресою м.Миколаїв, вул.12 Повздовжня, 49-А (без визначення конкретних об`єктів користування), за умови чинного Договору оренди від 01.01.2021 та відсутності доказів повернення орендованого нежитлового приміщення орендодавцю по акту приймання-передачі, не можуть виключати обов`язок відповідача зі сплати орендної плати.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).

Відповідачем всупереч вказаних норм ГПК України не надано суду належних та допустимих доказів на спростування вимог позивача, а також доказів на підтвердження сплати позивачу 320000,0 грн боргу з орендної плати по спірному договору за другий четвертий квартали 2022 року та січень, лютий 2023 року, з огляду на що, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків.

В силу приписів ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Відповідно до п.3.3.2 Договору, орендна плата за користування орендованим приміщенням вноситься орендарем самостійно на підставі цього договору щоквартально до 10 числа місяця, наступним за кварталом, за який здійснюється платіж шляхом безготівкових розрахунків з орендодавцем.

Судом встановлено, що у даній справі позивачем, з урахуванням положень п.3.3.2 Договору, нараховано на суму заборгованості по кожному кварталу окремо (другий квартал 2022 року 80000,0 грн боргу, третій та четвертий квартали 2022 року по 90000,0 грн боргу кожний) та заявлено до стягнення з відповідача загалом 12460,31 грн 3% річних за період з 11.07.2022 по 19.05.2024 та 27515,76 грн інфляційних втрат за період з липня 2022 року по квітень 2024 року включно.

Відповідачем такі розрахунки не спростовані та не заперечені.

Судом перевірено розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, суд дійшов наступних висновків.

За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписами п.7 Розділу IX «Прикінцеві положення» ГК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно п.3.3.2 Договору, орендна плата за користування орендованим приміщенням вноситься орендарем самостійно на підставі цього договору щоквартально до 10 числа місяця, наступним за кварталом, за який здійснюється платіж шляхом безготівкових розрахунків з орендодавцем.

Відповідно до п.6.1 Договору, у випадку порушення орендодавцем чи орендарем зобов`язань за даним договором, якщо це призвело до виникнення збитків сторони, винна сторона відшкодовує іншій стороні заподіяні збитки в повному обсязі в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно п.6.2 Договору, орендар несе відповідальність за порушення строків внесення орендної плати у вигляді нарахування та сплати пені на користь орендодавця в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на день прострочення платежу за кожний день такого прострочення.

Судом встановлено, що у даній справі позивачем, з урахуванням положень п.3.3.2 Договору та приписів ч.6 ст.232, п.7 Розділу IX «Прикінцеві положення» ГК України, нараховано на суму заборгованості по кожному кварталу окремо (другий квартал 2022 року 80000,0 грн боргу; третій та четвертий квартали 2022 року по 90000,0 грн боргу кожний; січень, лютий 2023 року 60000,0 грн) та заявлено до стягнення з відповідача загалом 102952,33 грн пені.

Відповідачем такий розрахунок не спростовано та не заперечено.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним та правильним.

Судом також враховано, що відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно частин 2, 3 ст.13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Так, зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки є правом суду, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, тому саме суд на власний розсуд вирішує питання про наявність в даному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Керуючись вказаними нормами права, господарський суд здійснив оцінку ступеня вини відповідача в простроченні виконання зобов`язання з орендної плати за спірним договором саме в період військової агресії Російської Федерації проти України та активних бойових дій на території Миколаївської області та м.Миколаєва, взявши до уваги невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення. Оскільки жодних доказів понесення позивачем збитків внаслідок несвоєчасності внесення відповідачем орендної плати у такий період, то стягнення усієї нарахованої позивачем суми неустойки, вочевидь не відповідає критерію співмірності. Отже, враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені на 70% до 30885,70 грн.

Також, на думку суду, стягнення з відповідача на користь позивача 12460,31 грн - 3% річних, 27515,76 грн інфляційних втрат та певної суми неустойки у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного договору, а застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки. Стягнення ж з відповідача неустойки у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення останнім зобов`язань.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак без урахування зменшення судом суми пені.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОМОТІВ МОТОР ГРУП на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО-Д.О.Н. 320000,0 грн основного боргу, 12460,31 грн - 3% річних, 27515,76 грн інфляційних втрат, 30885,70 грн пені та 6943,93 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 25.10.2024.

Суддя М.В.Мавродієва