Рішення

від 16.10.2024 по справі 915/719/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року Справа № 915/719/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код 00022579)

до відповідача: Прибузької сільської ради (56445, Миколаївська область, Вознесенський район, село Прибужжя, вул. Акмечетська, буд. 50; ідентифікаційний код 04375041)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А; ідентифікаційний код 44768034)

про: усунення перешкод у користуванні землями державного лісового фонду шляхом визнання незаконними та скасування рішення, скасування державної реєстрації права комунальної власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: прокурор Григорян Е.Р., за посвідченням,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

Суть спору:

17.06.2024 Перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області, в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) з позовною заявою № 15/1-405вих-24 від 17.06.2024 (з додатками), у якій зазначає відповідачем Прибузьку сільську раду, а третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване сільськогосподарське підприємство «Ліси України», та у якій просить суд:

1. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом визнання незаконним і скасування пункту 9 рішення Прибузької сільської ради від 27.04.2021 №14, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 4,6104 з кадастровим номером 4822780900:23:000:0020 в межах Прибузької сільської ради та вказано, що в результаті поділу утворені три земельні ділянки: ділянка №1 площею 2 га з кадастровим номером 4822780900:23:000:0025, ділянка №2 площею 2 га з кадастровим номером 4822780900:23:000:0026 та ділянка 3 площею 0,6104 га з кадастровим номером 4822780900:23:000:0027.

2. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом скасування вчиненої 08.04.2021 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4822780900:23:000:0025 площею 2 га, розташованої в межах Прибузької сільської ради Миколаївської області.

3. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом скасування вчиненої 08.04.2021 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4822780900:23:000:0026 площею 2 га, розташованої в межах Прибузької сільської ради Миколаївської області.

4. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом скасування вчиненої 08.04.2021 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4822780900:23:000:0027 площею 0,6104 га, розташованої в межах Прибузької сільської ради Миколаївської області.

5. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади в особі Прибузької сільської ради (ЄРДПОУ 04375041) на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4822780900:23:000:0025 (запис №42212802 від 25.05.2021).

6. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади в особі Прибузької сільської ради (ЄРДПОУ 04375041) на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4822780900:23:000:0026 (запис №42212852 від 25.05.2021).

7. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади в особі Прибузької сільської ради (ЄРДПОУ 04375041) на земельну ділянку площею 0,6104 га з кадастровим номером 4822780900:23:000:0027 (запис №42212911 від 25.05.2021).

8. Стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) сплачений судовий збір за подачу позову.

9. Про дату, час і місце розгляду справи повідомити Миколаївську обласну прокуратуру.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2021 у справі №915/1640/20; рішення Прибузької сільської ради №17 від 27.04.2021; Витягу з технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки; Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 382533297 від 12.06.2024, № 382533180 від 12.06.2024, № 382532967 від 12.06.2024; Інформаційних довідок з Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4822780900:23:000:0025, 4822780900:23:000:0026, 4822780900:23:000:0027; листування учасників справи; кольорових викопіювань з геопорталу Ліси України та НКС ДЗК; наказів Державного агентства лісових ресурсів України № 641 від 12.20.2021, № 986 від 04.11.2022; застосування норм ст.ст. 79-1, 152, 155, Земельного кодексу України, ст.ст. 13, 16, 21, 391, 393 Цивільного кодексу України, ст.ст. 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 1, 15, 16, 24, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр»; та мотивовані, зокрема, таким:

Миколаївською обласною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлені порушення інтересів держави під час використання земель державного лісового фонду. Так, рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.06.2021 у справі №915/1640/20 задоволено позов обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Веселинівське лісове господарство» до Доманівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру в області, Прибузької сільської ради, визнано незаконними та скасовано розпорядження райдержадміністрації від 13.12.2013 №268, наказ ГУ ДГК в області від 26.09.2018 №65150/0/14-18-СГ, припинено право комунальної власності Прибузької сільської ради на земельну ділянку площею 4,6104 га з кадастровим номером 4822780900:23:000:0020 та скасовано державну реєстрацію останньої. Задовольняючи позов прокурора суд погодився з доводами прокурора про незаконність рішень Доманівської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру в області про передачу у комунальну власність вказаної земельної ділянки зі зміною цільового призначення, оскільки остання частково належить до земель державного лісового фонду (кв. 9 вид. 14, 15 Доманівського лісництва) та перебуває у постійному користуванні державного підприємства «Веселинівське лісове господарство». Вказане також підтверджується інформаціями ВО «Укрдержліспроект» від 28.08.2020 №549, від 15.10.2020 №639, ДП «Веселинівське лісове господарство» від 25.08.2020 №173, від 17.09.2020 №210. Отже судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено належність спірної ділянки до державної власності та її цільове призначення -землі лісогосподарського призначення, як наслідок, неможливість її вилучення із державної власності.

Водночас, прокурор зазначає, що опрацюванням даних Національної кадастрової системи та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно установлено, що будучи стороною у справі №915/1640/20 та достовірно знаючи про незаконність вилучення цієї ділянки державного лісового фонду з постійного користування державного підприємства та її передачі до земель комунальної власності, Прибузькою сільською радою вжито заходів до поділу вказаної ділянки та, відповідно, неможливості виконання рішення суду у майбутньому. Так, пунктом 23 рішення сільської ради від 09.03.2021 №10 надано згоду на поділ земельних ділянок комунальної власності, у тому числі і земельної ділянки державного лісового фонду площею 4,6104 га з кадастровим номером 4822780900:23:000:0020 на 3 окремих земельних ділянки, а саме: дві земельні ділянки площею по 2 га кожна та на одну земельну ділянку площею 0,6104 га без зміни цільового призначення. Пунктом 9 рішенням цієї ж сільської ради від 27.04.2021 №14 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 4,6104 з кадастровим номером 4822780900:23:000:0020 в межах Прибузької сільської ради та вказано, що в результаті поділу утворені три земельні ділянки: ділянка №1 площею 2 га з кадастровим номером 4822780900:23:000:0025, ділянка №2 площею 2 га з кадастровим номером 4822780900:23:000:0026 та ділянка 3 площею 0,6104 га з кадастровим номером 4822780900:23:000:0027. Право комунальної власності на вказані земельні ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такі дії Прибузької сільської ради щодо прийняття рішення від 27.04.2021 № 4 щодо затвердження документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки лісового фонду державної власності та реєстрації права комунальної власності на новостворені земельні ділянки, на переконання прокурора, унеможливлюють виконання рішення суду у справі №915/1640/20.

Прокурор зазначає, що Прибузька сільська не наділена повноваженнями щодо розпорядження землями державного лісового фонду, а тому не могла вирішувати питання щодо поділу вказаної ділянки та реєстрації права комунальної власності на новосформовані земельні ділянки. Тому пункт 9 рішення Прибузької сільської ради від 27.04.2021 №14 підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Ураховуючи викладене, державна реєстрація права комунальної власності Прибузької сільської ради на новосформовані земельні ділянки з кадастровими номерами 4822780900:23:000:0025 (запис від 25.05.2021 №42212802), 4822780900:23:000:0026 (запис від 25.05.2021 №42212852), 4822780900:23:000:0027 (запис від 25.05.2021 №42212911) підлягає скасуванню. Окрім того, відновлення порушених інтересів держави потребує скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Ухвалою суду від 24.06.2024 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/719/24 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 23 липня 2024 року об 11:20; залучено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

08.07.2024 до суду від Миколаївської обласної державної адміністрації надійшла заява б/н від 05.07.2024 (вх. № 8117/24) про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами. При цьому, за текстом заяви позивач повідомляє суд про те, що підтримує позовні вимоги заявлені прокурором в повному обсязі, та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

15.07.2024 до суду від Прибузької сільської ради надійшов відзив б/н від 12.07.2024 (вх. № 8470/24) на позовну заяву, у якому заявник просить суд здійснити заміну відповідача (Прибузька сільска рада) та визнати належним відповідачем по даній справі Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

17.07.2024 до суду від Миколаївської обласної прокуратури надійшла відповідь б/н від 16.07.2024 (вх. № 8610/24) на відзив Прибузької сільської ради на позовну заяву, у якій заявник зазначає, що прокурором обрано належного відповідача у спорі щодо усунення перешкод у користуванні землями лісового фонду. Усі заявлені позовні вимоги адресовані саме Прибузькій сільській раді як юридично закріпленому (але незаконному) власнику спірних земель. За такого, в силу ч. 4 ст. 45 ГПК України відповідачем у цій справі визначена Прибузька сільська рада.

Ухвалою суду від 23.07.2024 було відмовлено в задоволення клопотання Прибузької сільської ради про заміну відповідача у справі № 915/719/24; продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 915/719/24 на 30 днів; відкладено підготовче засідання у справі № 915/719/24 на 17 вересня 2024 року о 10:30.

Ухвалою суду від 17.09.2024 було закрито підготовче провадження у справі № 915/719/24 та призначено її до судового розгляду по суті на 16 жовтня 2024 року о 09:50.

Станом на момент проведення підготовчого засідання від учасників справи заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

16.10.2024 в судове засідання з`явився лише прокурор у справі, якого суд заслухав. Інші учасники справи своїх представників в судове засідання не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за участю прокурора та за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи.

В засіданні суд заслухав прокурора у справі, та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення. Після виходу з нарадчої кімнати, за відсутності представників учасників справи, відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд 16.10.2024 підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях прокурора, суд

В С Т А Н О В И В:

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

У даній справі наявність «інтересу держави» полягає у стверджуваному прокурором порушенні права держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

З огляду на зазначене землі лісового фонду за особливостями свого цільового призначення і правового режиму не можуть використовуватися для інших потреб.

У той же час, незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та їх подальше надання у комунальну власність як земель сільськогосподарського призначення, не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Зокрема, такі дії порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Незаконне вилучення земельної ділянки державного лісового фонду, реєстрація права комунальної власності на неї, порушує виключне право власності держави на розпорядження землями лісового фонду, яке реалізується через відповідні органи державної виконавчої влади. В цьому контексті важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землі лісу в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. ст. 13, 19 Конституції України).

За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокуратури до суду з цим позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання незаконного вилучення та зміни цільового призначення земель лісового фонду та їх передачі у комунальну власність, недопущення можливості розпорядження у майбутньому спірною ділянкою не уповноваженим суб`єктом Прибузькою сільською радою. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землі лісового фонду, захист такого права шляхом скасування незаконних рішень, державної реєстрації права комунальної власності та державної реєстрації земельної ділянки.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

У даному випадку у зв`язку з не здійсненням захисту інтересів держави, прокурор звертається до суду в інтересах Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), враховуючи наступне.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Статтею 17 Цивільного кодексу України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Враховуючи викладене, Миколаївська обласна державна адміністрація має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, однак заходів до усунення порушень законодавства дотепер нею не вжито.

Матеріали справи свідчать, що Миколаївською обласною прокуратурою 23.01.2024 скеровано до Миколаївської обласної державної адміністрації запит № 15/1-45вих-24, де вказано про прийняті Прибузькою сільською радою рішення щодо поділу земельної ділянки державного лісового фонду та реєстрацію права комунальної власності на новосформовані земельні ділянки. Окрім того у вказаному запиті зазначено про прийняте 10.06.2021 господарським судом Миколаївської області рішення у справі №915/1640/20, яким підтверджено факт належності первісної спірної земельної ділянки до земель лісового фонду державної власності та неможливість її передачі до комунальної власності зі зміною цільового призначення. Миколаївська обласна державна адміністрація була стороною у справі, а отже достеменно обізнана про порушення свої прав, як власника (розпорядника) спірних земель державного лісового фонду.

Водночас, Миколаївська обласна державна адміністрація листом від 15.02.2024 № 05-67/441/5-24 повідомила, що позови до повернення новосформованих земельних ділянок не пред`являлись. При цьому вказано, що облдержадміністрація не заперечує щодо пред`явлення обласною прокуратурою позовів з метою захисту інтересів держави та усунення виявлених порушень чинного законодавства.

Отже, нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави і стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом.

Про подання позовної заяви Миколаївською окружною прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» попередньо повідомлено Миколаївську обласну державну адміністрацію (Миколаївську обласну військову адміністрацію) листом № 15-1-389вих-24 від 11.06.2024.

З урахуванням вищевикладеного, судом по суті спірних правовідносин встановлено такі обставини.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.06.2021 у справі №915/1640/20 задоволено позов обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Веселинівське лісове господарство» до Доманівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру в області, Прибузької сільської ради, визнано незаконними та скасовано розпорядження райдержадміністрації від 13.12.2013 №268, наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 26.09.2018 №65150/0/14-18-СГ, припинено право комунальної власності Прибузької сільської ради на земельну ділянку площею 4,6104 га з кадастровим номером 4822780900:23:000:0020 та скасовано державну реєстрацію останньої.

Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 06.07.2021.

Вказаним рішенням, зокрема, було встановлено таке:

«Згідно інформаційних довідок Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО Укрдержліспроект від 28.08.2020 № 549, від 15.10.2020 № 639, земельна ділянка з кадастровим номером 4822780900:08:000:0107 накладається на землі державного лісового фонду квартал 1 виділи 1, 2, 3, 4, 6 ДП Веселинівське ЛГ, площа накладення становить 7,9 га; земельна ділянка з кадастровим номером 4822780900:23:000:0020 накладається на квартал 9 виділи 14, 15 Доманівського лісництва ДП Веселинівське ЛГ, площа накладення становить 4,4 га.

Згідно листів ДП Веселинівське ЛГ від 25.08.2020 № 173, від 17.09.2020 № 210, земельні ділянки за кадастровими номерами 4822780900:08:000:0107, 4822780900:23:000:0020 станом на 26.09.2018 входили в межі земель державного лісового фонду; добровільна відмова, згода на вилучення або відведення цієї ділянки у комунальну власність ДП Веселинівське ЛГ не надавалась.

Накладення земельних ділянок за кадастровими номерами 4822780900:08:000:0107, 4822780900:23:000:0020 на землі державного лісового фонду також підтверджується доданими до листа від 25.08.2020 № 173 документами: копіями державних актів на право користування землею, планшетів лісовпорядкування 2013 р. з зображеннями кв. 1 урочища Мар?ївка та кв. 9 урочища Виноградний сад ДП Веселинівське ЛГ; копією проекту організації та розвитку ДП Веселинівське ЛГ ? кв. 1 урочища Мар?ївка та кв. 9 урочища Виноградний сад ДП Веселинівське ЛГ.

Згідно листа Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 17.09.2020 за № 210, земельні ділянки за кадастровими номерами 4822780900:08:000:0107, 4822780900:23:000:0020 частково розміщені в межах земель лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП Веселинівське ЛГ; проекти землеустрою або інша землевпорядна документація стосовно відведення цих земельних ділянок певним особам, зміни цільового призначення ділянок або вилучення їх зі складу земель ДП Веселинівське ЛГ на розгляд та погодження до управління не надходили.

Згідно інформації Миколаївської обласної державної адміністрації від 18.09.2020 № 05/67-2625/5-20, розпорядження щодо вилучення спірних ділянок з користування ДП Веселинівське ЛГ, припинення права користування підприємства цими ділянками, а також про зміну цільового призначення цих ділянок ? не приймалися.

У відповідності до листа Кабінету Міністрів України від 15.09.2020 № 31635/0/2-20, рішення про вилучення або припинення права постійного користування ДП Веселинівське ЛГ спірними земельними ділянками не приймалися.

…

Матеріалами справи підтверджується, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4822780900:08:000:0107, 4822780900:23:000:0020 частково накладаються на землі державного лісового фонду, а отже не можуть у цій частині відноситися до земель сільськогосподарського призначення та існувати у встановлених межах.

Водночас, без скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок, землі державного лісового фонду будуть рахуватися у їх складі як землі сільськогосподарського призначення, а отже не зможуть бути проінвентаризовані під час наступного лісовпорядкування.

Таким чином, ділянки з кадастровими номерами 4822780900:08:000:0107, 4822780900:23:000:0020 не можуть існувати у встановлених межах, а тому їх державна реєстрація повинна бути скасована».

Суд зауважує, що за приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з абз. 1, 3 п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від у 03.07.2018 у справі № 917/1345/17: преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом; преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/28079/14 зазначено, що не встановлено залежності звільнення від доказування обставин справи від підстав і предмета позову у справах, подібності правовідносин тощо.

Таким чином, оскільки факт незаконності рішень Доманівської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру в області про передачу у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 4822780900:23:000:0020 зі зміною цільового призначення, позаяк остання частково належить до земель державного лісового фонду (кв. 9 вид. 14, 15 Доманівського лісництва) та перебуває у постійному користуванні державного підприємства «Веселинівське лісове господарство» встановлено рішенням суду від 10.06.2021 у справі №915/1640/20, яке набрало законної сили 06.07.2021, то вказані обставини не потребують доказування при розгляді даної справи.

Прокурор додатково підтверджує відповідні факти інформаціями ВО «Укрдержліспроект» від 28.08.2020 №549, від 15.10.2020 №639, ДП «Веселинівське лісове господарство» від 25.08.2020 №173, від 17.09.2020 №210.

У подальшому, Прибузькою сільською радою прийнято рішення № 10 від 09.03.2021, яким надано згоду на поділ земельних ділянок комунальної власності, у тому числі і земельної ділянки державного лісового фонду площею 4,6104 га з кадастровим номером 4822780900:23:000:0020 на 3 окремих земельних ділянки, а саме: дві земельні ділянки площею по 2 га кожна та на одну земельну ділянку площею 0,6104 га без зміни цільового призначення.

Крім того, Прибузькою сільською радою прийнято рішення № 14 від 27.04.2021, пунктом 9 якого затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 4,6104 з кадастровим номером 4822780900:23:000:0020 в межах Прибузької сільської ради та вказано, що в результаті поділу утворені три земельні ділянки: ділянка №1 площею 2 га з кадастровим номером 4822780900:23:000:0025, ділянка №2 площею 2 га з кадастровим номером 4822780900:23:000:0026 та ділянка 3 площею 0,6104 га з кадастровим номером 4822780900:23:000:0027.

Вказане також підтверджується інформацією Головного управління Держгеокадастру в області від 19.01.2024 №10-14-0.120-303/2-24.

Право комунальної власності на вказані земельні ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме:

- право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4822780900:23:000:0025 зареєстровано 25.05.2021 за Прибузькою сільською радою, про що вчинено запис №42212802;

- право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4822780900:23:000:0026 зареєстровано 25.05.2021 за Прибузькою сільською радою, про що вчинено запис №42212852;

- право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4822780900:23:000:0027 зареєстровано 25.05.2021 за Прибузькою сільською радою, про що вчинено запис №42212911.

На переконання прокурора такі дії Прибузької сільської ради щодо прийняття рішення від 27.04.2021 № 14 щодо затвердження документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки лісового фонду державної власності та реєстрації права комунальної власності на новостворені земельні ділянки унеможливлюють виконання рішення суду у справі №915/1640/20.

З урахуванням викладеного вище суд зауважує, що предметом даного позову виступають немайнові вимоги прокурора в інтересах держави щодо усунення власнику перешкод у користуванні землями державного лісового фонду шляхом визнання незаконними та скасування рішення, скасування державної реєстрації права комунальної власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем вимог земельного та лісового законодавства при виданні оскаржуваного рішення, а також наявності підстав для скасування державної реєстрації права комунальної власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Прокурор підтверджує власну правову позицію щодо суті спору такими доказами:

- рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2021 у справі №915/1640/20;

- рішення Прибузької сільської ради №17 від 27.04.2021;

- Витяг з технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки;

- Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 382533297 від 12.06.2024, № 382533180 від 12.06.2024, № 382532967 від 12.06.2024;

- Інформаційні довідки з Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4822780900:23:000:0025, 4822780900:23:000:0026, 4822780900:23:000:0027;

- кольорові викопіювання з геопорталу Ліси України та НКС ДЗК;

- листи Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання № 549 від 28.08.2020 (з фрагментом публічної кадастрової карти України), № 639 від 15.10.2020 (з фрагментом публічної кадастрової карти України;

- листи Державного підприємства «Веселинівське лісове господарство» № 173 від 25.08.2020 (з копією Актами на право користування землею, планшетами лісовпорядкування та проектами організації та розвитку лісового господарства), № 210 від 17.09.2020;

- лист Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 10-14-0.120-303/2-24 від 19.01.2024;

- лист Прибузької сільської ради № 124 від 26.02.2024;

- лист Миколаївської обласної військової адміністрації № 5-67/441/5-24 від 15.02.2024;

- запит Миколаївської обласної прокуратури № 15/1-45вих-24 від 23.01.2024, лист Миколаївської обласної прокуратури № 15-1-389вих-24 від 11.06.2024;

- накази Державного агентства лісових ресурсів України № 641 від 12.20.2021, № 986 від 04.11.2022.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- рішення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 6515/0/14-18-СГ від 26.09.2018 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність».

Інші учасники справи доказів на підтвердження власних правових позицій по суті спору суду не надавали.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Як уже було зазначено вище, судовим рішенням у справі № 915/1640/20, яке набрало законної сили, підтверджено, що первісна земельна ділянка з кадастровим номером 4822780900:23:000:0020 частково належить до земель державного лісового фонду (виділи 14, 15, кварталу 9 Доманівського лісництва) та перебуває у постійному користуванні спеціалізованого лісогосподарського підприємства, а її належним власником (розпорядником) є Миколаївська обласна державна адміністрація.

Зокрема згідно вимог ст.ст.122, 149 Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження землями державного лісового фонду, у тому числі їх вилучення з постійного користування спеціалізованих лісогосподарських підприємств, поділу або об`єднання з іншими ділянками, належить до повноважень районних, обласних державних адміністрацій та Кабінету Міністрів України

У свою чергу сільські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб та/або вилучають їх.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 13 Цивільного кодексу України установлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Відповідно до ст.ст. 16, 21, 393 ЦК України, ст. 152 ЗК України, одним зі способів захисту цивільних прав є визнання незаконними рішень органів державної влади або місцевого самоврядування.

Правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним і скасовується.

Відповідно до ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За таких обставин Прибузька сільська не наділена повноваженнями щодо розпорядження землями державного лісового фонду, а тому не могла вирішувати питання щодо поділу вказаної ділянки та реєстрації права комунальної власності на новосформовані земельні ділянки.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами прокурора про те, що пункт 9 рішення Прибузької сільської ради від 27.04.2021 №14 підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Крім того, судом враховано, що відповідно до вимог п. 9) ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування на підставі судового рішення про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки та рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Ураховуючи викладене, державна реєстрація права комунальної власності Прибузької сільської ради на новосформовані земельні ділянки з кадастровими номерами 4822780900:23:000:0025 (запис від 25.05.2021 №42212802), 4822780900:23:000:0026 (запис від 25.05.2021 №42212852), 4822780900:23:000:0027 (запис від 25.05.2021 №42212911) підлягає скасуванню, а, отже позовні вимоги прокурора в цій частині також є обґрунтованими.

Окрім того, відновлення порушених інтересів держави потребує скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Так, Закон України «Про Державний земельний кадастр» установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються відомості щодо цільового призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель). Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Приписами ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Аналогічна підстава скасування державної реєстрації земельної ділянки передбачена ч. 13 ст. 79-1 ЗК України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2021 у справі №915/1640/20, яке набрало законної сили, а також долученими до матеріалів справи листами Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання № 549 від 28.08.2020, № 639 від 15.10.2020 та Державного підприємства «Веселинівське лісове господарство» № 173 від 25.08.2020, № 210 від 17.09.2020, підтверджується, що первісна земельна ділянка з кадастровим номером 4822780900:23:000:0020 частково належить до земель державного лісового фонду (кв. 9 вид. 14, 15 Доманівського лісництва) та перебуває у постійному користуванні державного підприємства «Веселинівське лісове господарство». Площа накладення складає 4,4 га.

Окрім того, за даними геопорталу «Ліси України» - веб ресурсу надання публічного та авторизованого доступу користувачам до інформації про ліси України (за посиланням https://forestry.org.ua/), Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру (із застосуванням шару «Ліси»), новоутворені земельні ділянки з кадастровими номерами 4822780900:23:000:0025, 4822780900:23:000:0026 4822780900:23:000:0027, переважною своєю частиною накладаються на землі державного лісового фонду.

З огляду на це не можуть в цій частині відноситися до земель запасу земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам (кодом КВЦПЗ 16), та існувати у встановлених межах.

Водночас, без скасування державної реєстрації вказаних земельних ділянок, землі державного лісового фонду будуть рахуватися у їх складі як землі запасу сільськогосподарського призначення, а отже не зможуть бути проінвентаризовані під час наступного лісовпорядкування.

Таким чином, земельні ділянки з кадастровими номерами 4822780900:23:000:0025, 4822780900:23:000:0026 4822780900:23:000:0027 не можуть існувати у встановлених межах, їх державна реєстрація повинна бути скасована та створено новий(-і) об`єкт(-и) земельних відносин з іншими межами, цільовим призначенням та кадастровим(-и) номером(-ами).

Статтями 16, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна Поземельна книга.

Отже, суд вважає слушними доводи прокурора про те, що з метою реального поновлення інтересів позивача державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 4822780900:23:000:0025, 4822780900:23:000:0026 4822780900:23:000:0027 підлягає скасуванню.

Оцінюючи ефективність обраного прокурором способу захисту порушеного права, суд зауважує, що уожна особа має право в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Відповідно до висновків, зроблених Верховним Судом у постановах від 18.01.2023 у справі № 369/10847/19, від 19.01.2022 у справі №363/2877/18 та від 16.02.2022 у справі №363/669/17, зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним з позбавленням власника його володіння цими ділянками. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

У постановах Верховного Суду від 06.06.2023 в справі № 715/2080/18 та від 14.06.2023 у справі №305/1855/19, у схожих правовідносинах щодо накладення земельних ділянок (у даному випадку на землі смуги відведення залізниці), вказано, що належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав. Тобто, від того, повністю чи частково спірна земельна ділянка накладається на земельну ділянку смуги відведення залізниці, залежить, який зі способів захисту порушеного права підлягає застосуванню, а саме: скасування рішення про державну реєстрацію в разі часткового накладення спірних земельних ділянок або ж витребування земельної ділянки у випадку повного їх перетину.

Спірні земельні ділянки будучи землею лісогосподарського призначення, що надані у постійне користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства, не можуть належати до комунальної власності, тому порушення прав держави щодо цієї ділянки не пов`язані із позбавленням володіння та підлягають захисту шляхом заявлення вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Водночас, оскільки, спірні земельні ділянки лише частково входять до земель державного лісового фонду, то вказане позбавляє можливості вимагати їх повернення у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, так як окремо ділянки лісогосподарського призначення не сформовані. При цьому, формування обласною державною адміністрацією земель лісового фонду в частині їх накладення на вже сформовані спірні ділянки, державна реєстрація яких не скасована, є неможливим, з огляду на існування цих ділянок у встановлених межах.

Отже, на законодавчому рівні відсутній інший правовий механізм усунення порушених інтересів держави у спірних правовідносинах (у випадку часткового накладення сформованої як об`єкт цивільних прав земельної ділянки на землі державного лісового фонду), крім розгляду заявленого прокурором позову.

Крім наведеного, слід наголосити, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 (заява № 4241/03) зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За такого, суд дійшов висновку про те, що всі інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище зроблених висновків суду, а тому до уваги судом не приймаються.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код 00022579) у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом визнання незаконним і скасування пункту 9 рішення Прибузької сільської ради від 27.04.2021 №14, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 4,6104 з кадастровим номером 4822780900:23:000:0020 в межах Прибузької сільської ради та вказано, що в результаті поділу утворені три земельні ділянки: ділянка №1 площею 2 га з кадастровим номером 4822780900:23:000:0025, ділянка №2 площею 2 га з кадастровим номером 4822780900:23:000:0026 та ділянка 3 площею 0,6104 га з кадастровим номером 4822780900:23:000:0027.

3. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код 00022579) у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом скасування вчиненої 08.04.2021 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4822780900:23:000:0025 площею 2 га, розташованої в межах Прибузької сільської ради Миколаївської області.

4. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код 00022579) у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом скасування вчиненої 08.04.2021 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4822780900:23:000:0026 площею 2 га, розташованої в межах Прибузької сільської ради Миколаївської області.

5. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код 00022579) у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом скасування вчиненої 08.04.2021 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4822780900:23:000:0027 площею 0,6104 га, розташованої в межах Прибузької сільської ради Миколаївської області.

6. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади в особі Прибузької сільської ради (ЄРДПОУ 04375041) на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4822780900:23:000:0025 (запис №42212802 від 25.05.2021).

7. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади в особі Прибузької сільської ради (ЄРДПОУ 04375041) на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4822780900:23:000:0026 (запис №42212852 від 25.05.2021).

8. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади в особі Прибузької сільської ради (ЄРДПОУ 04375041) на земельну ділянку площею 0,6104 га з кадастровим номером 4822780900:23:000:0027 (запис №42212911 від 25.05.2021).

9. Стягнути з Прибузької сільської ради (56445, Миколаївська область, Вознесенський район, село Прибужжя, вул. Акмечетська, буд. 50; ідентифікаційний код 04375041) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідентифікаційний код 02910048; р/р № UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) 16 956,80 грн судового збору.

10. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб: Перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28).

Позивач: Миколаївська обласна державна адміністрація (Миколаївська обласна військова адміністрація) (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код 00022579).

Відповідач: Прибузька сільська рада (56445, Миколаївська область, Вознесенський район, село Прибужжя, вул. Акмечетська, буд. 50; ідентифікаційний код 04375041).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А; ідентифікаційний код 44768034).

Повне рішення складено та підписано судом 28.10.2024.

Суддя О.Г. Смородінова