Рішення

від 28.10.2024 по справі 916/2659/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2659/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (код ЄДРПОУ 33010822, 62495, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Васищеве, вул. Промислова, буд.1)

до відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосвіт Сервіс" (код ЄДРПОУ 38480708, 75100, Херсонська обл., Олешківський р-н, місто Олешки, вул.Гвардійська, буд.103)

про стягнення 191964,00 грн.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 191964,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.

Ухвалою суду від 01.07.2024 витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості про реєстрацію у якості внутрішньо переміщеної особи відповідача - ОСОБА_1 ; витребувано у Державної прикордонної служби України відомості щодо перетину державного кордону України за період часу після 24.02.2022 відповідачем - ОСОБА_1 .

Ухвалою від 15.07.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Міністерством соціальної політики України листом від 18.07.2024 №17154/0/2-24/3 повідомлено про відсутність інформації щодо реєстрації ОСОБА_1 в якості внутрішньо переміщеної особи.

Листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 22.07.2024 №19-49981/18/24-Вих повідомлено, що 12.12.2022 ОСОБА_1 в`їхав на територію України через пункт пропуску Рава-Руська.

При цьому, ухвала суду про відкриття провадження у справі, направлена відповідачу за адресою, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному демографічному реєстрі, повернулась до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.

Суд враховує, що відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17,від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19,від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б,від 21.01.2021 у справі №910/16249/19,від 19.05.2021 у справі №910/16033/20,від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

За наведеного суд констатує, що судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відзив на позовну заяву, будь-які заяви та клопотання від відповідача не надходили.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.

Також, ухвалою від 07.10.2024, з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, було постановлено розглянути справу у розумні строки; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосвіт Сервіс" (код ЄДРПОУ 38480708, 75100, Херсонська обл., Олешківський р-н, місто Олешки, вул.Гвардійська, буд.103); ухвалено повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосвіт Сервіс" про розгляд даної справи шляхом публікації оголошення на офіційному вебсайті судової влади України; запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Автосвіт Сервіс" подати пояснення по суті спору протягом десяти днів з дня публікації оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

Оголошення на офіційному вебсайті судової влади України опубліковано 10.10.2024, проте у встановлений судом строк від третьої особи пояснень або будь-яких клопотань до суду не надходило.

У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 18.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (далі-постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосвіт Сервіс" (далі-покупець) укладено договір поставки товару №043268-15.

За умовами п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставляти покупцю товари (запчастини та або шини до транспортних засобів) в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно з заявками покупця, що узгоджуються сторонами за допомогою факсимільного або електронного зв`язку, чи в усній формі, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити його на умовах даного договору. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній постачальником, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації в розумінні ст. 266 ГК України. Товар, прийнятий покупцем по видатковій накладній, не підлягає поверненню за ініціативою покупця, окрім випадків його невідповідності якості, або якщо кількість переданого товару перевищує кількість, що заявлена покупцем, або у випадку передбаченому п. 7 додатку №1 до цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, по заявці покупця, узгодженій сторонами в порядку, передбаченому п. 1.1. договору, постачальник може надавати покупцю складські послуги щодо швидкісного формування замовлення покупця з конкретної заявки. Підтвердженням факту узгодження і надання послуги є підписання покупцем видаткової накладної, окремим рядком в якій вказана надана послуга або відповідного акту про надання послуг.

За умовами п. 2.1. договору, умови поставки товару: СРТ (Інкотермс 2010) склад покупця. Адреса складу покупця узгоджується сторонами в заявці в порядку, передбаченому п. 1.1. договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що моментом поставки вважається дата підписання представником покупця видаткової накладної та товар, що поставляється.

Відповідно до п. 4.1. та 4.2. договору, орієнтовна сума договору складає 300000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Остаточна загальна сума договору визначається як сума усіх первинних документів, підписаних з обох сторін.

За умовами п. 4.4. договору, оплата здійснюється на умовах 100% відстрочення платежу в строк, вказаний у видатковій накладній, згідно з якою був поставлений товар (надана послуга). Якщо у видатковій накладній не вказано строк оплати, то товар (надана послуга) має бути сплачена покупцем протягом 14 календарних днів з моменту поставки. Якщо сторонами підписувався акт про надання послуг, строк оплати таких послуг не може перевищувати 14 календарних днів з дати підписання сторонами відповідного акту.

Пунктом 10.3. договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2015 включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором. У разі коли жодна зі сторін за 15 календарних днів до закінчення строку дії договору письмово не повідомлять іншу сторону про розірвання договору, дія цього договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень, підписи скріплено печатками.

18.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосвіт Сервіс" підписано додаток №1 до договору, з метою впорядкування документообігу і фізичного переміщення товару між постачальником і покупцем при виявлені у момент прийому товару невідповідності фактично поставленого товару і даними товаросупровідних документів, а також порядок повернення покупцем товару постачальнику, узгодження порядку оформлення претензій, виставлених в момент прийому товару покупцем і розгляду їх постачальником.

01.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосвіт Сервіс" укладено додаткову угоду, за умовами п. 2.1. якої сторони домовилися оформлювати видаткові накладні в електронному вигляді - як електронні документи у розумінні Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Відповідно до п. 2.2 додаткової угоди, видаткові накладні, оформлені в електронному вигляді, являють собою електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних. Електронні накладні містять всі реквізити аналогічних паперових документів, а також деякі інші реквізити, передбачені дійсною додатковою угодою.

Згідно з п. 4.1. додаткової угоди, електронні накладні підписуються електронним цифровим підписом уповноважених працівників або представника постачальника, з одного боку, і покупця, з іншого боку, електронна накладна, підписана уповноваженим працівником або представником постачальника або покупця, вважається підписаною відповідно постачальником або покупцем.

Відповідно до п. 4.2. додаткової угоди, якщо сторони не домовилися про інше, товар за договором поставляється на умовах СРТ. За окремою письмово оформленою домовленістю сторін товар за договором може поставлятися на умовах FCA або EXW. Під час поставки товару покупцю на умовах СРТ, або FCA, або EXW постачальник у день передачі товару перевізнику направляє покупцю підписану зі свого боку електронну накладну. Право власності на товар і ризики втрати товару переходять від постачальника до покупця в момент передачі товару перевізнику (за умов СРТ чи FCA) або покупцю чи його представнику (за умов EXW). Датою складення і оформлення електронної накладної і датою поставки товару вважається дата складання електронної накладної з боку постачальника. Постачальник зобов`язаний передати перевізнику товар у день складення і оформлення електронної накладної. Якщо з якої-небудь причини, як правило, не залежної від постачальника, у день складання і оформлення електронної накладної передача товару перевізнику не відбулася, постачальник зобов`язаний анулювати таку електронну накладну не пізніше наступного робочого дня. Оформлення товарно-транспортної накладної у формі паперового документа є обов`язковим. Під час поставки на умовах EXW до моменту підписання електронної накладної постачальником і покупцем, товарно-транспортна накладна також виконує функцію документа (розписки), що підтверджує виконання постачальником зобов`язання з поставки товару покупцю.

За умовами п. 4.3. додаткової угоди, покупець зобов`язаний підписати електронну накладну впродовж десяти робочих днів з дати її складання і направлення постачальником. Підписання покупцем електронної накладної не є датою її складання, або датою переходу права власності, або моментом поставки. Підпис покупця на електронній накладній означає підтвердження участі покупця в оформленні первинного документа. З третього дня, наступного за днем надіслання електронної накладної, постачальник має право надсилати покупцю повідомлення або нагадування про необхідність підписання електронних накладних.

Відповідно до п. 4.5. додаткової угоди, якщо постачальник направив електронну накладну покупцю, а останній не підписав її у десятиденний строк з дня отримання, або ж не відхилив із зауваженнями, на одинадцятий день електронна накладна вважається такою, що прийнята покупцем без зауважень. Момент одержання електронної накладної покупцем фіксується програмним забезпеченням шляхом присвоєння електронній накладній відповідного статусу, який дозволив покупцю прийняти і підписати електронну накладну, або ж відхилити, зазначивши зауваження.

За умовами п. 5.1. додаткової угоди, додаткова угода набирає чинності з 01.12.2017 і є невід`ємною частиною договору.

Додаткова угода підписана між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосвіт Сервіс" без будь-яких зауважень.

03.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (далі - постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосвіт Сервіс" (далі - покупець) та ОСОБА_1 (далі - поручитель) укладено договір поруки.

За умовами п. 1.1. договору від 03.08.2016, поручитель зобов`язується відповідати перед постачальником за виконання покупцем усіх його зобов`язань перед постачальником в повному обсязі, що виникли з договору №043268-15 від 18.09.2015, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Згідно з п. 1.3. договору поруки від 03.08.2016, поручитель відповідає перед постачальником у тому ж обсязі, що і покупець, в тому числі за повернення основної суми боргу, відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених у вищеназваному договорі поставки.

Відповідно до п. 2.2. договору поруки від 03.08.2016, у випадку невиконання покупцем своїх зобов`язань по договору поставки постачальник має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Поручитель зобов`язаний сплатити постачальнику несплачену покупцем суму в строк 3 банківських днів з моменту пред`явлення постачальником вимоги.

Відповідно до п. 3.1. договору поруки від 03.08.2016, цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.

Договір поруки підписано між постачальником, покупцем та поручителем без будь-яких зауважень.

11.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (далі - сторона-1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосвіт Сервіс" (далі - сторона-2) та ОСОБА_1 (далі - поручитель) укладено договір поруки №036962-21.

За умовами розділу 1 договору поруки від 11.03.2021, поручитель зобов`язується перед стороною-1 відповідати за виконання стороною-2 усіх його зобов`язань перед стороною-1 в повному обсязі, що виникли з договору № 043268-15 від 18 вересня 2015 року (далі - основний договір), як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Поручителю добре відомі усі умови вищеназваного основного договору, укладеного між стороною-1 і стороною-2, у тому числі щодо суми договору, термінів оплати, штрафних санкцій. Поручитель відповідає перед стороною-1 у тому ж обсязі, що і сторона-2, у тому числі: за повернення основної суми боргу, за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених у вищеназваному основному договорі. Відповідальність поручителя і сторони-2 є солідарною. Причини невиконання стороною-2 своїх зобов`язань по основному договору ніяким чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов`язань по даному договору.

Відповідно до п. 2.2. договору поруки від 11.03.2021, у випадку невиконання стороною-2 своїх зобов`язань по основному договору сторона-1 має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Поручитель зобов`язаний сплатити стороні-1 несплачену стороною-2 суму в строк три банківських дні з моменту пред`явлення стороною-1 вимоги.

За умовами п. 2.3.-2.4. договору поруки від 11.03.2021, поручитель зобов`язаний виконати свої зобов`язання на користь сторони-1 в термін, визначений п.2.2. цього договору, шляхом перерахування суми заборгованості сторони-2 (простроченої заборгованості, штрафні санкції та інше) на рахунок/рахунки, вказані стороною-1. Моментом оплати суми боргу поручителем, в порядку п. 2.3 цього договору, є дата зарахування такої суми на рахунок сторони-1.

Згідно з п.2.5. договору поруки від 11.03.2021, до поручителя, що виконав зобов`язання сторони-2 по основному договору, переходять усі права сторони-1 по цьому зобов`язанню. Поручитель має право вимагати надання усіх підтверджуючих документів, що обґрунтовують вимоги сторони-1 до сторони-2, а також передачі інших прав, які забезпечують вказані вище зобов`язання (договір застави і інше).

За умовами п. 2.6. договору поруки від 11.03.2021, поручитель заявляє, що він має право виконати зобов`язання поручителя по цьому договору, і його дії не є перевищенням дієздатності.

Відповідно до п. 3.1. договору поруки від 11.03.2021, цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.

За умовами п. 3.2. договору поруки від 11.03.2021, порука припиняється з припиненням всіх зобов`язань сторони-2 по вищевказаному основному договору.

Договір поруки підписано між сторонами без будь-яких зауважень.

На виконання умов договору поставки позивачем поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Автосвіт Сервіс" товар на загальну суму 191964,00 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними: ХВ-3934839 від 02.12.2021 на суму 17702,52 грн., ХВ-3967095 від 06.12.2021 на суму 964,08 грн., ХВ-3971249 від 06.12.2021 на суму 157,44 грн., ХВ-3971782 від 06.12.2021 на суму 513,90 грн., ХВ-3970865 від 06.12.2021 на суму 1376,04 грн., ХВ-3967067 від 06.12.2021 на суму 44,88 грн., ХВ-3971087 від 06.12.2021 на суму 3081,12 грн., ХВ-3968721 від 06.12.2021 на суму 1293,90 грн., ХВ-3974942 від 07.12.2021 на суму 129,24 грн., ХВ-3976478 від 07.12.2021 на суму 86,28 грн., ХВ-3988219 від 07.12.2021 на суму 495,42 грн., ХВ-3988360 від 07.12.2021 на суму 474,48 грн., ХВ-3975997 від 07.12.2021 на суму 239,76 грн., ХВ-3988173 від 07.12.2021 на суму 3266,76 грн., ХВ-3988295 від 07.12.2021 на суму 2361,24 грн., ХВ-4000684 від 08.12.2021 на суму 1661,76 грн., ХВ-4018490 від 09.12.2021 на суму 64,68 грн., ХВ-4018170 від 09.12.2021 на суму 302,22 грн., ХВ-4013111 від 09.12.2021 на суму 860,34 грн., ХВ-4014617 від 09.12.2021 на суму 939,54 грн., ХВ-4019129 від 09.12.2021 на суму 175,20 грн., ХВ-4018133 від 09.12.2021 на суму 1756,20 грн., ХВ-4013776 від 09.12.2021 на суму 1176,96 грн., В-4018393 від 09.12.2021 на суму 2682,84 грн., ХВ-4031393 від 10.12.2021 на суму 437,40 грн., ХВ-4036271 від 13.12.2021 на суму 362,64 грн., ХВ-4051194 від 13.12.2021 на суму 102,18 грн., ХВ-4051145 від 13.12.2021 на суму 1914,96 грн., ХВ-4054334 від 13.12.2021 на суму 457,44 грн., ХВ-4044541 від 13.12.2021 на суму 1495,32 грн., ХВ-4060058 від 14.12.2021 на суму 266,76 грн., ХВ-4068311 від 14.12.2021 на суму 139,98 грн., ХВ-4061078 від 14.12.2021 на суму 332,40 грн., ХВ-4068011 від 14.12.2021 на суму 388,20 грн., ХВ-4068271 від 14.12.2021 на суму 1629,00 грн., ХВ-4071562 від 15.12.2021 на суму 359,76 грн., ХВ-4072034 від 15.12.2021 на суму 291,18 грн., ХВ-4072022 від 15.12.2021 на суму 811,38 грн., ХВ-4079094 від 15.12.2021 на суму 1236,78 грн., ХВ-4093428 від 16.12.2021 на суму 838,14 грн., ХВ-4092027 від 16.12.2021 на суму 2968,02 грн., ХВ-4102056 від 17.12.2021 на суму 1192,74 грн., ХВ-4101547 від 17.12.2021 на суму 884,76 грн., ХВ-4110434 від 17.12.2021 на суму 1624,92 грн., ХВ-4110308 від 17.12.2021 на суму 1744,20 грн., ХВ-4113697 від 20.12.2021 на суму 750,24 грн., ХВ-4123383 від 20.12.2021 на суму 1275,12 грн., ХВ-4125981 від 20.12.2021 на суму 812,88 грн., ХВ-4126009 від 20.12.2021 на суму 170,40 грн., ХВ-4148037 від 21.12.2021 на суму 388,02 грн., ХВ-4148071 від 21.12.2021 на суму 1495,44 грн., ХВ-4149334 від 22.12.2021 на суму 99,66 грн., ХВ-4161689 від 22.12.2021 на суму 178,74 ХВ-4160620 від 22.12.2021 на суму 4401,30 грн., ХВ-4161593 від 22.12.2021 на суму 3202,98 грн., ХВ-4164823 від 23.12.20211 на суму 390,50 грн., ХВ-4172990 від 23.12.2021 на суму 86,82 грн., ХВ-4174656 від 23.12.2021 на суму 1766,70 грн., ХВ-4166501 від 23.12.2021 на суму 149,88 грн., ХВ-4176990 від 23.12.2021 на суму 19,68 грн., ХВ-4183596 від 24.12.2021 на суму 198,84 грн., ХВ-4186315 від 24.12.2021 на суму 1604,76 грн., ХВ-4227128 від 29.12.2021 на суму 1482,06 грн., ХВ-0018996 від 04.01.2022 на суму 1078,26 грн., ХВ-0028664 від 05.01.2022 на суму 13418,04 грн., ХВ-0038978 від 06.01.2022 на суму 6165,84 грн., ХВ-0038996 від 06.01.2022 на суму 4608,30 грн., ХВ-0052487 від 10.01.2022 на суму 8818,44 грн., ХВ-0053325 від 10.01.2022 на суму 162,60 грн., ХВ-0055829 від 10.01.2022 на суму 195,12 грн., ХВ-0102039 від 13.01.2022 на суму 89,76 грн., ХВ-0104555 від 14.01.2022 на суму 210,24 грн., ХВ-0114095 від 14.01.2022 на суму 2760,96 грн., ХВ-0114273 від 14.01.2022 на суму 1036,74 грн., ХВ-0115466 від 14.01.2022 на суму 75,06 грн., ХВ-0116266 від 15.01.2022 на суму 101,76 грн., ХВ-0122651 від 17.01.2022 на суму 240,06 грн., ХВ-0138585 від 18.01.2022 на суму 479,52 грн., ХВ-0160934 від 19.01.2022 на суму 90,24 грн., ХВ-0161126 від 19.01.2022 на суму 176,04 грн., ХВ-0160898 від 19.01.2022 на суму 1391,76 грн., ХВ-0160629 від 19.01.2022 на суму 981,24 грн., ХВ-0187405 від 21.01.2022 на суму 2226,36 грн., ХВ-0188127 від 21.01.2022 на суму 112,08 грн., ХВ-0187070 від 21.01.2022 на суму 983,16 грн., ХВ-0207246 від 24.01.2022 на суму 4632,24 грн., ХВ-0208882 від 24.01.2022 на суму 74,52 грн., ХВ-0208802 від 24.01.2022 на суму 141,72 грн., ХВ-0208842 від 24.01.2022 на суму 1013,46 грн., ХВ-0207235 від 24.01.2022 на суму 14318,46 грн., ХВ-0207251 від 24.01.2022 на суму 3028,62 грн., ХВ-0208284 від 24.01.2022 на суму 937,20 грн., ХВ-0212345 від 25.01.2022 на суму 65,40 грн., ХВ-0235419 від 26.01.2022 на суму 97,20 грн., ХВ-0249173 від 27.01.2022 на суму 300,00 грн., ХВ-0242377 від 27.01.2022 на суму 1160,52 грн., ХВ-0249140 від 27.01.2022 на суму 1438,80 грн., ХВ-0258618 від 28.01.2022 на суму 895,14 грн., ХВ-0258548 від 28.01.2022 на суму 5340,96 грн., ХВ-0261408 від 28.01.2022 на суму 74,88 грн., ХВ-0261605 від 28.01.2022 на суму 3737,94 грн., ХВ-0258262 від 28.01.2022 на суму 5025,84 грн., ХВ-0272480 від 31.01.2022 на суму 188,76 грн., ХВ-0272955 від 31.01.2022 на суму 130,56 грн., ХВ-0334934 від 04.02.2022 на суму 58,32 грн., ХВ-0335143 від 04.02.2022 на суму 1732,98 грн., ХВ-0335948 від 04.02.2022 на суму 101,52 грн., ХВ-0335386 від 04.02.2022 на суму 758,58 грн., ХВ-0334882 від 04.02.2022 на суму 1214,64 грн., ХВ-0335413 від 04.02.2022 на суму 70,74 грн., ХВ-0335197 від 04.02.2022 на суму 217,44 грн., ХВ-0334961 від 04.02.2022 на суму 294,96 грн., ХВ-0343922 від 07.02.2022 на суму 1207,86 грн., на суму 1078,08 грн., ХВ-0353426 від 07.02.2022 на суму 1162,80 грн., ХВ-0352075 від 07.02.2022 на суму 539,52 грн., ХВ-0360117 від 08.02.2022 на суму 369,48 грн., ХВ-0361267 від 08.02.2022 на суму 443,52 грн., ХВ-0361253 від 08.02.2022 на суму 1501,80 грн., ХВ-0362160 від 08.02.2022 на суму 4492,20 грн., ХВ-0364426 від 08.02.2022 на суму 598,08 грн., ХВ-0376413 від 09.02.2022 на суму 183,78 грн., ХВ-0385525 від 09.02.2022 на суму 269,88 грн., ХВ-0385416 від 09.02.2022 на суму 1959,54 грн., ХВ-0386217 від 09.02.2022 на суму 765,36 грн., ХВ-0384351 від 09.02.2022 на суму 2345,70 грн., ХВ-0388035 від 10.02.2022 на суму 102,84 грн., ХВ-0476459 від 17.02.2022 на суму 267,72 грн., ХВ-0478417 від 17.02.2022 на суму 787,80 грн., ХВ-0476404 від 17.02.2022 на суму 479,70 грн.

Вище вказані видаткові містять найменування товару, кількість, ціну, умови поставки та строки здійснення оплати.

У зв`язку з несплатою Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосвіт Сервіс" заборгованості за поставлений товар, 27.02.2024 позивачем було скеровано поручителю ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу на суму 191964,00 грн., яка залишена без відповіді та належного реагування, що і зумовило звернення до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосвіт Сервіс" договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у його сторін взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

У відповідності зі статтею 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст.663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За умовами ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено судом, 18.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосвіт Сервіс" (покупець) укладено договір поставки товару №043268-15, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставляти покупцю товари (запчастини та або шини до транспортних засобів) в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно з заявками покупця, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити його на умовах даного договору.

Факт поставки позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Автосвіт Сервіс" товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними на суму 191964,00 грн.

При цьому, як стверджує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосвіт Сервіс" свої зобов`язання за договором не виконало, оплату вартості поставленого товару в повному обсязі не здійснило, протилежного суду не доведено.

Разом з тим, 03.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (далі - постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосвіт Сервіс" (далі - покупець) та ОСОБА_1 (далі - поручитель) укладено договір поруки.

За умовами п. 1.1. договору від 03.08.2016, поручитель зобов`язується відповідати перед постачальником за виконання покупцем усіх його зобов`язань перед постачальником в повному обсязі, що виникли з договору №043268-15 від 18.09.2015, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Згідно з п. 1.3. договору поруки від 03.08.2016, поручитель відповідає перед постачальником у тому ж обсязі, що і покупець, в тому числі за повернення основної суми боргу, відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених у вищеназваному договорі поставки.

Відповідно до п. 2.2. договору поруки від 03.08.2016, у випадку невиконання покупцем своїх зобов`язань по договору поставки постачальник має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Поручитель зобов`язаний сплатити постачальнику несплачену покупцем суму в строк 3 банківських днів з моменту пред`явлення постачальником вимоги.

Також, 11.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (далі - сторона-1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосвіт Сервіс" (далі - сторона-2) та ОСОБА_1 (далі - поручитель) укладено договір поруки №036962-21.

За умовами розділу 1 договору поруки від 11.03.2021, поручитель зобов`язується перед стороною-1 відповідати за виконання стороною-2 усіх його зобов`язань перед стороною-1 в повному обсязі, що виникли з договору № 043268-15 від 18 вересня 2015 року (далі - основний договір), як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Поручителю добре відомі усі умови вищеназваного основного договору, укладеного між стороною-1 і стороною-2, у тому числі щодо суми договору, термінів оплати, штрафних санкцій. Поручитель відповідає перед стороною-1 у тому ж обсязі, що і сторона-2, у тому числі: за повернення основної суми боргу, за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених у вищеназваному основному договорі. Відповідальність поручителя і сторони-2 є солідарною. Причини невиконання стороною-2 своїх зобов`язань по основному договору ніяким чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов`язань по даному договору.

Відповідно до п. 2.2. договору поруки від 11.03.2021, у випадку невиконання стороною-2 своїх зобов`язань по основному договору сторона-1 має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Поручитель зобов`язаний сплатити стороні-1 несплачену стороною-2 суму в строк три банківських дні з моменту пред`явлення стороною-1 вимоги.

За умовами п. 2.3.-2.4. договору поруки від 11.03.2021, поручитель зобов`язаний виконати свої зобов`язання на користь сторони-1 в термін, визначений п.2.2. цього договору, шляхом перерахування суми заборгованості сторони-2 (простроченої заборгованості, штрафні санкції та інше) на рахунок/рахунки, вказані стороною-1. Моментом оплати суми боргу поручителем, в порядку п. 2.3 цього договору, є дата зарахування такої суми на рахунок сторони-1.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, позивачем, як кредитором, подано до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення виконання зобов`язання за договором поставки, сторонами якого є юридичні особи. Тобто, між позивачем та відповідачем наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за договором поставки, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями ст. 20 ГПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/1733/18, від 19.03.2019 у справі №904/2526/18, від 20.11.2019 у справі №910/9362/19, від 14.04.2020 у справі №295/5047/18.

Відсутність у поручителів як сторони договорів поруки статусу фізичної особи-підприємця не перешкоджає визначенню їх в якості відповідачів у даній справі, оскільки вони є стороною договору, укладеного на забезпечення основного господарського договору (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13.03.2018 у справі №415/2542/15-ц).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 528 ЦК України, виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам.

Частиною 1 ст. 618 ЦК України передбачено, що боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання. Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Згідно ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У ст.554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори (розділи І та II ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема, визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.

Так, під час розгляду справи судом встановлено обставину наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт Сервіс" заборгованості перед позивачем на підставі договору поставки № 043268-15 від 18.09.2015.

В свою чергу, 03.08.2016 і 11.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (сторона-1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосвіт Сервіс" (сторона-2) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договори поруки, за умовами яких поручитель зобов`язується перед стороною-1 відповідати за виконання стороною-2 усіх його зобов`язань перед стороною-1 в повному обсязі, що виникли з договору № 043268-15 від 18.09.2015. У випадку невиконання стороною-2 своїх зобов`язань по основному договору сторона-1 має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя.

З урахуванням умов договорів поруки та норм чинного законодавства, суд зазначає про наявність у відповідача ОСОБА_1 обов`язку щодо виконання зобов`язання ТОВ "Автосвіт Сервіс" за договором поставки №043268-15 від 18.09.2015, а отже суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно і документально доведеним, та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За приписами ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (код ЄДРПОУ 33010822, 62495, Харківська обл., Харківський р-н, смт.Васищеве, вул. Промислова, буд.1) - 191964 (сто дев`яносто одну тисячу дев`ятсот шістдесят чотири) грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Рішення складено і підписано 28 жовтня 2024 р.