Рішення

від 24.10.2024 по справі 922/2353/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2024м. ХарківСправа № 922/2353/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фон Дю Лак" (61052, м. Харків, вул. Ізмайлівська, 11 А, код ЄДРПОУ 41920962) про стягнення 522 941,01грн за участю учасників справи:

позивача - Меркулова Н.А.

відповідача - Бородіна Є.А.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 423 968,64грн та пеню в розмірі 98972,37грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Докази, які підтверджують фактичний розмір понесених позивачем судових витрат, зокрема, витрат, пов`язаних з правничою допомогою, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди № 1989 від 02.09.2019 в частині здійснення своєчасної орендної плати, з посиланням на норми Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 10.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 31.07.2024 за клопотанням відповідача подальший розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що до початку військової агресії Російської Федерації проти України він добросовісно та в повній мірі виконував свої зобов`язання за договором, в тому числі і щодо здійснення орендної плати.

Проте 06.03.2022 внаслідок атаки Російської Федерації орендоване відповідачем майно значною мірою постраждало внаслідок вибухової хвилі, що утворилась через влучання ракети у житловий будинок, що знаходиться поруч (вибиті всі вікна, наявні тріщини у стінах, пробито дах та ін.), відсутні опалення, водопостачання, водовідведення та електропостачання, що зумовило неможливість орендаря знаходитися у орендованому приміщенні, зберігати у ньому речі, тощо, та призвело до об`єктивної неможливості відповідача користуватися орендованим майном та стало на заваді у використанні відповідачем майна, відповідно до мети договору, визначеної у п.1.2.

За наявною у відповідача інформацією, відкрите кримінальне провадження за ст.438 КК України за фактом руйнування будівлі № 10, літ. "А-4", по провулку Руставелі, в місті Харкові та 16.06.2022 слідчо-оперативною групою проведені відповідні слідчі дії (фото та відеофіксація) за місцезнаходженням майна.

Щодо нарахування позивачем пені на заборгованість з орендної плати, відповідач наголошує на необґрунтованості вимог про її стягнення, оскільки впровадження воєнного стану з 24.02.2022 вплинуло на виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Як зазначає відповідач, до обставин непереборної сили (форс-мажору) законодавство України прирівнює, зокрема, і війну (оголошену та неоголошену), дії іноземного ворога, загальну мобілізацію, військові дії, збройний конфлікт. Тобто військова агресія з боку Російської Федерації може бути форс-мажором. За період з початку введення на території України військового стану відповідач направляв на адресу позивача звернення з метою врегулювання ситуації, з приводу неможливості користування орендованим майном, неможливості сплати орендної плати в зв`язку із настанням обставин непереборної сили.

Позивач відповідь на відзив не надав.

В судовому засіданні 03.10.2024 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.10.2024.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, просить суд в їх задоволенні відмовити повністю.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

02.09.2019 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фон Дю Лак" (відповідач) укладено договір оренди № 1989 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-:-18, 12а, 20-:-40, 43-:-58, І, ІІІ-:-VІІІ, VІа площею 688,5кв.м, 1-го поверху № 1-:-11, 4а, 23-:-42, 40а, І ІІІ-:-VІ, ІVа, площею 730,6кв.м, загальною площею 1419,1кв.м в нежитловій будівлі (технічний паспорт від 05.04.2018, інвентаризаційна справа № 36095), (далі - майно), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, пров. Руставелі, 10, літ. "А-4" та знаходиться на балансі позивача. Право на оренду цього майна отримано відповідачем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.08.2019 № 647 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень". Право комунальної власності на нерухоме майно, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 1552564163101.

Майно передається в оренду з метою використання: для розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору набуття відповідачем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Порядок нарахування та сплати орендної плати визначено сторонами у розділі 3 договору.

Так, за умовами п.3.2 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 № 755/17.

Базова орендна плата становить - 19 845,00грн.

Ставка орендної плати становить - 5%.

Відповідно до п.3.3 договору нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі та згідно п.3.4 цього договору, нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акту приймання-передачі майна або з моменту розірвання договору відповідно до п.10.6 договору.

Орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця (п.3.5 договору).

Сторони погодили, що розмір орендної плати за кожний місяць, за умовами п.3.6 договору, визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць та сплачується ним самостійно. Відповідач зобов`язався сплачувати орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

За умовами п.3.10 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

У разі прострочення орендарем виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п.3.10 договору порядку незалежно від строку та моменту коли зобов`язання повинно було бути виконано (п.7.3 договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу в оренду нежитлові приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі від 02.09.2019, скріпленим печатками та підписами сторін.

Відповідач неодноразово звертався на адресу позивача з повідомленням про пошкодження орендованих приміщень внаслідок вибухової хвилі, що утворилася через влучання ракети у житловий будинок, що знаходиться поруч (лист за вих. № 2001/1/2023 від 20.01.2023), та листом за вих. № 06 від 14.11.2023 повідомив позивача про неможливість вести в них господарську діяльність, у зв`язку з чим просив останнього прийняти у орендаря приміщення із строкового платного користування за актом приймання-передачі та припинити дію договору за згодою сторін.

15.11.2023 між сторонами підписано акт приймання-передачі нежитлових приміщень, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-:-18, 12а, 20-:-40, 43-:-58, І, ІІІ-:-VІІІ, VІа площею 688,5кв.м, 1-го поверху № 1-:-11, 4а, 23-:-42, 40а, І ІІІ-:-VІ, ІVа, площею 730,6кв.м, загальною площею 1419,1кв.м в нежитловій будівлі, розташованої за адресою: м. Харків, пров. Руставелі, 10, літ. "А-4".

Відповідно до даного акту, опалення, електроенергія, водопровід та водовідведення є, але знаходяться в неробочому стані. Приміщення потребують проведення ремонтних робіт.

Листом від 30.05.2024 за вих. № 3756 позивач повідомив відповідача, що наказом управління № 335 від 09.05.2024 "Про припинення договору оренди № 1989 від 02.09.2019", опублікованого на офіційній сторінці Харківської міської ради в мережі інтернет, договір оренди, а також нарахування орендної плати та пені припинено з 15.11.2023.

Як зазначає позивач, відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, орендні платежі у строк, порядок та розмірі, встановлені договором не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість з оплати орендної плати за спірним договором в розмірі 423968,64грн, що підтверджується реєстром платежів, а також розрахунком заборгованості по договору № 1989 від 02.09.2019.

Оскільки відповідач порушив строки сплати орендної плати, позивач відповідно до умов договору здійснив нарахування пені в розмірі 98 972,37грн.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 Господарського кодексу України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.286 Господарського кодексу України).

Частинами 1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Норма права, закріплена в ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті, можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.

Для застосування ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Суд враховує, що в ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.

Вказаний висновок узгоджується з позицією викладеною в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20, від 14.06.2022 у справі № 910/3536/21, від 07.06.2022 у справі № 922/1010/21, від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20, від 07.12.2022 у справі № 911/1064/21.

Відповідно до п.а, ч.3 ст.127 Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оренди державного та комунального майна" № 483 від 03.06.2020, не допускається внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування тощо) протягом строку його дії, крім випадку, коли можливість користування майном істотно зменшилася через обставини, за які орендар не відповідає, зокрема у разі істотного пошкодження об`єкта оренди внаслідок дії обставин непереборної сили, які настали після підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта, за умови, що відновлення об`єкта до того стану, в якому він перебував до настання таких обставин, потребуватиме капітального ремонту об`єкта оренди.

З листа слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області за вих. № 70/6-Б-1213 від 30.07.2024, судом вбачається, що слідчим відділом управління СБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022220000000134 від 15.03.2022 за ч.1 ст.438 Кримінального кодексу України за фактом обстрілу 14.03.2022 з боку ВС ЗС РФ будівлі за адресою: м. Харків, провулок Руставелі, 10, що належить Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Як зазначає відповідач, орендоване ним майно в значній мірі постраждало внаслідок вибухової хвилі, що утворилась через влучання ракети у житловий будинок, що знаходиться поруч (вибиті всі вікна, наявні тріщини у стінах, пробито дах та ін.), відсутні опалення, водопостачання та водовідведення та електропостачання, що зумовило, неможливість орендаря знаходитися у орендованому приміщенні, зберігати у ньому речі, тощо, та призвело до об`єктивної неможливості відповідача користуватися орендованим майном та стало на заваді у використанні відповідачем майна, відповідно до мети договору, визначеної п.1.2 договору оренди.

Факт знаходження в нерабочому стані систем опалення, електроенергії, водопровіду та водовідведення підтверджується актом приймання-передачі (повернення) нежитлових приміщень від 15.11.2023, наданих позивачем в оренду відповідачу.

Даний акт з боку позивача підписано без будь-яких зауважень та заперечень.

Також, як вбачається судом з фотографій орендованих приміщень, наданих відповідачем до матеріалів справи, пошкодження зазнали фасади приміщень, також деформації зазнали стелі та стіни орендованих приміщень, що в свою чергу свідчить про те, що об`єкт оренди зазнав істотної шкоди та став непридатним для використання за цільовим призначенням.

Даний факт позивачем не спростовано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично не міг використовувати орендовані ним приміщення з березня 2022 року, оскільки вони були пошкоджені через військову агресію Російської Федерації.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Отже, кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо.

Частиною 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Застосовуючи концепцію вірогідності доказів, суд зауважує, що в даній справі позивач не надав доказів, які б могли свідчити про факт безперешкодної можливості користування відповідачем у спірний період або факт безпосереднього користування відповідачем орендованим приміщенням. Натоміть відповідач надав докази, які свідчать про неможливість використання ним орендованого приміщення у спірний період через обставини, за які він не відповідає. Отже, за висновком суду, покладення на відповідача обов`язку з оплати за оренду приміщення, яким він з об`єктивних причин не міг користуватися, буде суперечити засадам справедливості.

Відтак, доводи та аргументи позивача судом відхиляються як безпідставні, позбавлені належного доказового обґрунтування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що доводи відповідача щодо звільнення його від сплати орендної плати в силу приписів ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення орендної плати в розмірі 423 968,64грн є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо заявлених у справі позовних вимог про стягнення пені в розмірі 98972,37грн, такі вимоги є похідними та, відповідно, не підлягають задоволенню через відмову в задоволенні позову в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 423 968,64грн.

Таким чином у задоволенні позовних вимог суд відмовляє у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керуєтьсястаттею 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями ст.ст.42, 46, 73, 74, 76-79, 123, 145, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "28" жовтня 2024 р.

СуддяТ.А. Лавренюк