Рішення

від 24.10.2024 по справі 927/789/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

24 жовтня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/789/24

Господарський суд Чернігівської області у складі: судді Кузьменко Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М.,

від представника позивача 1: не з`явився,

від представника позивача 2: не з`явився,

від представника відповідача: Городничої Т.В.

від представника прокуратури: Оліфір А.В.

розглянув у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Козелецької окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 0291011421), вул. Євгена Лоскота, 1, сел. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000

в інтересах держави в особі

позивача 1: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 38053846), вул. Пантелеймонівська, 12, м. Чернігів, 14017

позивача 2: Кіптівської сільської ради (код 04413360), вул. Слов`янська, 51а, с. Кіпті, Чернігівський район, Чернігівська область, 17050

до відповідача: Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" (код ЄДРПОУ 31187172), с. Кошани, Чернігівський район, Чернігівська область, 17061

про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, в розмірі 943247,94 грн.

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

Козелецькою окружною прокуратурою подано позов в інтересах держави в особі позивача 1: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, позивача 2: Кіптівської сільської ради до відповідача: Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу в розмірі 943 247,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною поведінкою Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп", яка полягає у незабезпеченні ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій території, що призвело до незаконної порубки 90 сироростучих дерев породи сосна звичайна в кварталі № 76 виділі 28 ДП "Козелецьрайагролісгосп" на земельній ділянці поблизу с. Котів Чернігівського району Чернігівської області.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 19.09.2024, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

09.09.2024 відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив з огляду на таке:

- відповідач наводить доводи, що вживав заходів для забезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок, у тому числі проводив спеціальні рейди, в ході одного з яких і виявив незаконну порубку сироростучих дерев сосни і повідомив про цей факт органам поліції; встановив камери фото- і відеофіксації; вважає, що в його діях відсутня протиправна поведінка у вигляді бездіяльності, а сам він є потерпілим у кримінальному провадженні №12021270350000165, відкритому за фактом незаконної вирубки дерев;

- стверджує про відсутність підстави для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності відповідно до вимог статті 1172 ЦК України, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів вини відповідних працівників відповідача, а прокурор має намір стягнути збитки, вчинені третьою особою, з потерпілої сторони, що не відповідає нормам чинного законодавства;

- звертає увагу суду, що заподіяна шкода частково стягується з винної особи, зокрема з ОСОБА_1 , в рамках кримінального провадження № 1202127035000288 та стверджує, що матеріали кримінального провадження №12021270350000288, які направлені з обвинувальним актом до суду, не можуть бути підтвердженням розміру шкоди в рамках кримінального провадження №12023270350000456;

- зазначає, що прокуратурою не надано доказів, які підтверджують заходи, що вживалися останньою стосовно документального підтвердження неефективної роботи Державної екологічної служби та сільської ради по стягненню збитків та вказує, що у матеріалах справи наявні лише листи, якими прокуратура повідомляє позивачів про свій намір подати позов, натомість не надано належних доказів неможливості здійснення позивачами захисту прав та інтересів у судовому порядку, а відтак - прокурором не наведено належного обґрунтування підстав для представництва інтересів держави в особі позивачів.

Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням відзиву на позов.

Прокурором 13.09.2024 (зареєстровано 16.09.2024 вх.№7809) подана відповідь на відзив, відповідно до якої останній зазначив, що доводи відповідача є необґрунтовані та є такими, що не відповідають дійсності.

Так, прокурор зазначає:

- саме на ДП "Козелецьрайагролісгосп" покладено обов`язки із забезпечення охорони, захисту та відтворення лісових насаджень, а тому і відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов`язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок повинен нести відповідач;

- вжиття посадовими особами відповідача заходів з повідомлення правоохоронних органів по виявлення незаконної порубки не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини відповідача;

- прокурором обґрунтовано підстави представництва інтересів держави при зверненні до суду із цим позовом, поданню якого передувало листування з позивачами, які повідомили, що заходи щодо стягнення спірної шкоди не вживались та не будуть вживатися ними самостійно.

Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

Заперечень у встановлений судом строк до суду не надходило.

17.09.2024 позивачем - Державною екологічною інспекцією подана заява про розгляд справи без участі представника. Позовні вимоги прокурора позивач підтримав.

Суд долучив заяву до матеріалів справи.

Кіптівська сільська рада будь-яких заяв та заперечень не надала.

У судовому засіданні 19.09.2024, заслухавши вступне слово прокурора та відповідача, судом оголошено перерву до 07.10.2024.

07.10.2024 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 24.10.2024.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

У судовому засіданні 24.10.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Згідно з п. 2.1. Статуту Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» Підприємство створене з метою охорони та відновлення лісових ресурсів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та послугах на підставі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу та з врахуванням обмежень, передбачених цим Статутом.

Предметом діяльності Підприємства є, зокрема, охорона і захист лісів від самовільних вирубок та лісових пожеж, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу (п. 2.2. Статуту).

Рішенням Чернігівської обласної ради від 27.03.2021 «Про надання у постійне користування земель лісового фонду» надано у постійне користування земельні ділянки лісового фонду, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, що припинили своє існування в процесі реформування, і належать до земель запасу у постійне користування підприємствам (згідно з додатками №1 та №2) для ведення лісового господарства. Відповідно до Додатку №1 до вказаного рішення Дочірньому підприємству агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Козелецьрайагролісгосп» надано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 14333,6 га на території Козелецького району Чернігівської області.

Підприємство несе відповідальність перед власником лісів (земель лісового фонду), а саме перед радою, за недбале зберігання лісових ресурсів, їх втрату внаслідок незаконних рубок, пожежі тощо в розмірі ринкової вартості лісопродукції, що була втрачена, обрахованої по цінам на момент виявлення лісового порушення (підпункт 3.9.1. Статуту).

Згідно з пунктом 6.4. Статуту Дочірнього підприємства агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Козелецьрайагролісгосп» до обов`язків підприємства відносяться, зокрема, виконання норм та вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Наказом директора ДП «Козелецьрайагролісгосп» від 25.09.2021 №84 створено рейдову бригаду по охороні лісових насаджень в обходах №11 (кв. 69-73, 76-79, 64, 61-63) за участю працівників підприємства.

27.09.2021 працівниками ДП «Козелецьрайагролісгосп» складено акти, в яких зазначено про те, що в ході проведення обстеження в кв. 76 вид. 28 було виявлено самовільний поруб (пнів) в кількості 15 шт. сосни звичайної; в кількості 75 шт. сосни звичайної.

26.09.2021 директор ДП «Козелецьрайагролісгосп» подав начальнику ВП №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області заяву, у якій просив вжити заходів до невідомої особи, яка в період часу (другої половини вересня 2021 року по 26.09.2021) систематично здійснила незаконну порубку 90 дерев породи сосна звичайна різного діаметру та класу продукції та завдала ДП «Козелецьрайагролісгосп» матеріальної шкоди.

Відомості щодо вказаної події були внесені 26.09.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021270350000288 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

26.09.2021 старшим слідчим СВ ЧРУНП ГУНП в Чернігівській області в присутності понятих було проведено огляд місця події та встановлено, що на ділянці місцевості лісу 2-ї майстерської дільниці, 11-го обходу у кварталі №76 виділі № 28 ДП «Козелецьрайагролісгосп» наявні спили дерев сироростучої породи сосни у вигляді пнів в кількості 90 шт., про що складено протокол огляду місця події від 26.09.2021.

27.09.2021 комісією у складі працівників ДП «Козелецьрайагролісгосп» складені акти, у яких наведений перелік спиляних дерев та діаметри пнів (а.с.57-58). У вказаному акті зазначено, що пні були замріяні рулеткою та відбиті молотком СП (клеймом).

В межах кримінального провадження № 12021270350000288 були проведені судові інженерно-екологічні експертизи.

Згідно з висновком експерта № 30385/21-48 від 22.02.2022 за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12021270350000288 розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки 15 (п`ятнадцяти) сироростучих дерев породи сосна звичайна, в кварталі № 76 виділі № 28 ДП «Козелецьрайагролісгосп» становить 151433,73 грн. Розрахунок виконано по Таксах обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665.

З наданого розрахунку вбачається, що шкода, заподіяна внаслідок незаконної вирубки дерев, розрахована за кожне дерево, вирубане до ступеня припинення росту, наступних діаметрів: 26,1-30 см 2 шт., 30,1-34,0 см - 1 шт., 34,1-38,0 см - 2 шт., 38,1-42,0 см - 1 шт., 42,1-46,0 см - 6 шт., 46,1-50,0 см - 3 шт.

Згідно з висновком експерта № 30386/21-48 від 25.02.2022 за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12021270350000288 розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки 75 (сімдесяти п`яти) сироростучих дерев породи сосна звичайна, в кварталі № 76 виділі № 28 ДП «Козелецьрайагролісгосп» становить 791814,21 грн. Розрахунок виконано по Таксах обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665.

З наданого розрахунку вбачається, що шкода, заподіяна внаслідок незаконної вирубки дерев, розрахована за кожне дерево, вирубане до ступеня припинення росту, наступних діаметрів: 22,1-26,0 см - 4 шт., 26,1-30,0 см - 4 шт., 30,1-34,0 см - 4 шт., 34,1-38,0 см - 14 шт., 38,1-42,0 см - 8 шт., 42,1-46,0 см - 16 шт., 46,1-50,0 см - 12 шт., 51 см - 1 шт., 52 см - 3 шт., 53 см - 2 шт., 54 см - 2 шт., 55 см.- 3 шт., 57 см - 1 шт., 60 см - 1 шт.

Постановою процесуального прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Козелецької окружної прокуратури ОСОБА_2 від 20.09.2023 виділено в окреме провадження з матеріалів досудового розслідування №12021270350000288 від 26.09.2021 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України у матеріали досудового розслідування.

Постановою процесуального прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Козелецької окружної прокуратури ОСОБА_2 від 20.09.2023 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні №12021270350000288 від 26.09.2021 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, під час реалізації представницьких повноважень прокурора в частині використання документів та їх копій, перелік яких вказаний у постанові.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.09.2023, кримінальне провадження № 12023270350000456, внесені відомості щодо факту незаконної порубки 90 сироростучих дерев породи сосна звичайна у кварталі № 76 виділі № 28 ДП «Козелецьрайагролісгосп» поблизу с. Котів Чернігівського району та області.

Постановою процесуального прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Козелецької окружної прокуратури ОСОБА_3 від 03.07.2024 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні №12023270350000456 від 20.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, під час реалізації представницьких повноважень прокурора в частині використання документів та їх копій, перелік яких вказаний у постанові.

19.07.2024 старшим слідчим СВ ВП №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області - начальником СВ ВП №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023270350000456 від 20.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

У вказаній постанові про закриття кримінального провадження зазначено, що під час досудового розслідування кримінального провадження проведено ряд слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, однак осіб, причетних до вчинення злочину, не встановлено та вичерпані можливості отримати будь-які відомості про вчинення кримінального правопорушення.

Прокурор вважає, що наявність кримінального провадження, розпочатого за фактом незаконної вирубки дерев, не спростовує бездіяльності відповідача у забезпеченні належної охорони лісу, а тому саме на нього покладається обов`язок з відшкодування завданої шкоди у розмірі 943247,94 грн.

Доказів сплати коштів у розмірі 943247,94 грн відповідач не надав, що і стало підставою для звернення прокурора з даною позовною заявою до суду.

Щодо представництва прокурора інтересів держави в суді, суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 1311 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями частин третьої та четвертої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Водночас, згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Однією з підстав для представництва прокурора є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на встановлене порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Бездіяльність компетентного органу (суб`єкта владних повноважень) слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; зазначене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення відповідного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.08.2020 у справі № 923/787/18, від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 25.08.2020 у справі № 910/12285/18, № 922/3025/20 від 06.07.2021, а також Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Кіптівської сільської ради у зв`язку із невиконанням ними своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275, Державна екологічна Інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2020 року за № 350/34633 (далі - Положення №230) Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.

На підставі пункту 2 розділу 2 Положення Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.

Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України на території Чернігівської області, який здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону та захист лісів, а отже є компетентним органом у спірних правовідносинах.

Прокурор звернувся до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області з листом від 18.12.2023 №50-75-4991ВИХ-23, у якому повідомив, що внаслідок незаконної вирубки дерев породи сосна звичайна державі завдано збитки та просив повідомити позицію Інспекції щодо можливості звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, чи можливості подачі такого позову безпосередньо прокурором.

Державна екологічна інспекція у Чернігівській області у листі № 06/89 від 09.01.2024, адресованому Козелецькій окружній прокуратурі, повідомила про те, що Інспекція до суду із позовом про стягнення з ДП «Козелецьрайагролісгоп» не зверталась та не заперечує проти здійснення прокуратурою представництва інтересів Інспекції у суді.

Відтак Державною екологічної інспекцією у Чернігівській області особисто підтверджено нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про її бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Кіптівської сільської ради.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»)

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси є її національним багатством. Усі ліси на території України, незалежно від форми власності становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно зі статтями 1, 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», є збереження природних ресурсів у тому числі лісів.

Оскільки ліси є невід`ємним елементом екосистеми, незаконне вирубування лісового фонду призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля.

Статтею 15 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 29 частини 3 пункту 7 та статті 69-1 частини 1 пункту 4 Бюджетного кодексу України, збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних місцевих рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

Як встановлено судом, незаконна вирубка дерев була здійснена у кварталі № 76 виділі № 28 лісового фонду ДП «Козелецьрайагролісгосп».

Відповідно до плану лісонасаджень та планшет № 30 лісовпорядкування ДП «Козелецьрайагролісгосп» квартал № 76 виділ № 28 знаходиться на території Олбинського старостинського округу.

У свою чергу, Олбинський старостинський округ знаходиться у підпорядкуванні Кіптівської територіальної громади Чернігівської області.

З урахуванням вищевиклаеного, Кіптівська сільська рада є уповноваженим органом у спірних правовідносинах.

Прокурор звернувся до Кіптівської сільської ради з листом від 15.03.2024 №50-77-1227ВИХ-24, у якому повідомив, що внаслідок незаконної вирубки дерев породи сосна звичайна державі завдано збитки та просив повідомити позицію сільської ради щодо можливості звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, чи можливості подачі такого позову безпосередньо прокурором.

Кіптівська сільська рада у листі №03-10/326 від 21.03.2024, адресованому Козелецькій окружній прокуратурі, повідомила про те, що інформація стосовно шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев породи сосна звичайна їй не надходила. Кіптівська сільска рада не заперечує щодо можливості звернення до суду з позовом до ДП «Козелецьрайагролісгосп» про відшкодування шкоди.

Отже, зі змісту вказаного листа вбачається, що позивач-2 не вжив жодних належних та ефективних заходів для усунення порушень, про які повідомлено прокурором, та не збирається їх вживати.

Суд встановив, що прокурором було повідомлено про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави як Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, так і Кіптівську сільську раду, які зі свого боку підтвердили невжиття ними заходів для усунення зазначених порушень, а тому доводи відповідача про відсутність належних доказів нездійснення позивачами заходів судового захисту інтересів держави в матеріалах справи та недоведеність бездіяльності позивачів є необґрунтованими та відхиляються судом.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", до позовної заяви додано повідомлення №50-77-3517ВИХ-24 від 20.08.2024, згідно з яким Козелецька окружна прокуратура повідомила Кіптівську сільську рад та Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області про підготовку позовної заяви до ДП "Козелецьрайагролісгосп" про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незаконної порубки лісів, яку буде скеровано до Господарського суду Чернігівської області для розгляду по суті.

Надавши оцінку наявним у справі доказам та перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів в порушенні інтересів держави, необхідність їх захисту та обґрунтування підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов висновку про наявність в даному випадку у прокуратури законних підстав для представництва інтересів держави, визначених ст.23 Закону України "Про прокуратуру", а також правильному визначенні у позові Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Кіптівської сільської ради, як органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Надіслання прокурором позивачам повідомлення №50-77-3517ВИХ-24 від 20.08.2024 про підготовку позовної заяви стосовно захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, є належним повідомленням останніх про звернення прокурора до суду з даним позовом, у зв`язку з чим позивачі не були позбавлені можливості оскаржити підстави для представництва інтересів держави прокурором, але наразі не зробили цього.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про виключність даного випадку і дотримання прокурором встановленого чинним законодавством порядку здійснення представництва інтересів держави в суді, а тому відхиляє доводи відповідача про неправомірність підстав представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивачів та твердження про неналежне обґрунтування представницьких повноважень прокурора щодо звернення з відповідним позовом до суду.

З приводу посилань відповідача, що позивачі мають самостійно звертатися до суду за захистом порушених прав суд зазначає наступне.

Державна екологічна інспекція у Чернігівській області і Кіптівська сільська рада, за наявності процесуального права на подання позову до суду, передбаченого положеннями статті 4 ГПК Україна, не скористались зазначеним правом, що дає підстави для висновку про неналежний захист державних інтересів як Інспекцією, так і сільською радою.

При цьому суд зазначає, що Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є в цьому випадку суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено повноваження щодо здійснення необхідного захисту інтересів держави, тому бездіяльність та невиконання покладених на інспекцію обов`язків відповідно до статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не лише підтверджує наявність виключного випадку щодо представництва прокурором інтересів держави в суді у спірних правовідносинах, але і зобов`язує органи прокуратури здійснити відповідне представництво, з огляду порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля внаслідок незаконного вирубування лісового фонду.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 943247,94 грн шкоди, заподіяної лісовому фонду внаслідок порушення лісового та природоохоронного законодавства в частині неналежної охорони лісів від незаконної порубки.

Статтею 11 Цивільного кодексу України установлено, що цивільні права і обов`язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також внаслідок завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до приписів ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Частинами 1-3 статті 1 Лісового кодексу України встановлено, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), в якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані в своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються приписами Земельного кодексу, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (ч.2 ст. 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (п. «е» ч. 1 ст. 19 ЗК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 5 ЛК України).

Водночас, у частиною 2 статті 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства.

Отже, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. «б» ч. 1 ст. 164 ЗК України).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання з лісокористуванням.

Приписами статей 16, 17 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід`ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України передбачено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями статті 63 та пункту 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Охорону і захист лісів на території України здійснюють зокрема лісова охорона постійних лісокористувачів і власників лісів (стаття 89 Лісового кодексу України).

Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є забезпечення реалізації державної політики в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушенням законодавства в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст.107 Лісового кодексу України).

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства суд зазначає, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Згідно з пунктом е) частини 1 статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частиною 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Приписами частини четвертої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Частиною 2 статті 40 Закону України "Про рослинний світ" також визначено, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.

Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Права і обов`язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов`язання.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено в статті 1166 ЦК України, за змістом якої передбачено, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).

Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавств, зокрема Лісовим кодексом України та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.08.2018 № 909/976/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 30.11.2021 у справі № 926/2174/20.

Згідно з п. 2.1 статуту Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп», затвердженого наказом генерального директора КП «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради № 9 від 19.02.2018 (нова редакція), підприємство створене з метою охорони та відновлення лісових ресурсів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та супутніх послугах на підставі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу та з врахуванням обмежень, передбачених цим Статутом.

Предметом діяльності підприємства є охорона і захист лісів від самовільних рубок та лісових пожеж (п. 2.2.1 Статуту).

Пунктом 3.8 Статуту визначено, що підприємство є лісокористувачем згідно рішення обласної ради від 27.03.2001 «Про надання у постійне користування земель лісового фонду» та здійснює діяльність згідно з положеннями Лісового кодексу та інших нормативних актів.

Згідно з п. 6.4 Статуту обов`язком підприємства є виконання норм і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Згідно з посадовою інструкцією лісника, затвердженою директором ДП «Козелецьрайагролісгосп», до посадових обов`язків лісника, зокрема входить: охорона лісів і увіреного йому майна в закріпленому обході; контроль за станом, використанням, відтворенням, охороною та захистом лісу.

Відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду агролісгоспу, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.

Зазначене свідчить, що відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку (кв. 76 вид. 28), проте не здійснював належних заходів охорони лісу.

Таким чином, наведені обставини у їх сукупності суд вважає належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.

Посилання відповідача на те, що факт самовільної порубки дерев було виявлено безпосередньо його працівниками, про що самостійно повідомлено правоохоронні органи, жодним чином не спростовують факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу.

Щодо розрахунку шкоди, завданої державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища, суд дійшов наступних висновків.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов`язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.

На підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки дерев, прокурор надав висновки експерта № 32285/21-48 від 22.02.2022 та № 32286/21-48 від 25.02.2022 за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12021270350000288.

З наданих висновків експерта вбачається, що розрахунок виконано на підставі вихідних даних щодо кількості, стану, місця виявлення незаконно зрізаних дерев, які наведені в матеріалах кримінального провадження, по Таксах обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, додаток № 1 (далі - Такси).

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться відповідно до «Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, в якій зазначено, що індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу проводиться починаючи з 01.01.2009 за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.

У разі коли індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік не перевищує 100 відсотків, індексація такс не проводиться.

З урахуванням індексації Такс, розмір шкоди становить 943247,94 грн, що і заявлено до стягнення прокурором.

Доводи відповідача про неможливість підтвердження розміру шкоди матеріалами кримінальних проваджень суд відхиляє, звертаючи увагу відповідача, що відповідно до викладеної у постанові від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 Великої Палати Верховного Суду правової позиції: "чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 461/3675/17). Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи" (пункт 105).

Такий же висновок зроблений Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у постановах від 07.02.2024 у справі № 904/4267/22 та від 17.04.2024 року у справі № 917/16/23.

При цьому твердження відповідача про часткове стягнення заподіяної шкоди з винної особи, зокрема з ОСОБА_1 , в рамках кримінального провадження № 1202127035000288 не знайшли свого підтвердження матеріалами господарської справи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (нанесення збитків).

Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.

Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Зважаючи на усвідомлення відповідачем ризику здійснення незаконної вирубки дерев, суд вважає, що відповідач передбачав можливість настання шкідливих наслідків, здійснюючи заходи по організації охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду лісгоспу, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про недостатність таких заходів щодо забезпечення збереження лісу відповідачем та про наявність відповідної вини.

Згідно з приписами частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з статтею 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків

Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавств, зокрема Лісовим кодексом та Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.

Зі змісту статей 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України вбачається, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони та захисту лісів серед інших покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу положень пункту 1 частини 2 статті 19, пункту 5 статті 64, частин 1 та 5 статті 86, пункту 5 частини 2 статті 105 та статті 107 Лісового кодексу України лісові господарства як постійні лісокористувачі мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства зокрема незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, від 20.02.2020 у справі №920/1106/17, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17.

Юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин, суть якого полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів з метою впорядкування суспільних відносин, надання їм системності і стабільності, уникнення різких загострень соціальних конфліктів, втілення принципів соціальної справедливості тощо. Саме існування права як регулятора суспільних відносин обумовлене необхідністю підтримувати соціальний порядок у неоднорідному суспільстві, попереджаючи будь-які відхилення від встановлених правил поведінки.

Юридична відповідальність є важливим засобом забезпечення законності та правопорядку, належної реалізації чинного законодавства. З іншого боку, вона стимулює правомірну поведінку суб`єктів суспільних відносин, сприяє формуванню в населення поваги до права та закону, а отже, виступає істотним фактором побудови правової держави в Україні.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

А тому покладення відповідальності виключно на осіб, що безпосередньо здійснюють незаконне вирубування, та звільнення від юридичної відповідальності, як засобу державного примусу, лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов`язків з охорони лісу.

За наведених обставин у їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків, завданих внаслідок незаконної вирубки дерев.

Крім того, суд зазначає, що за змістом частин 1, 2, 4 статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Таким чином, стягнення шкоди має здійснюватись у відповідності до вищевказаних норм Бюджетного кодексу України та бути зарахована у такому порядку: 30% до спеціального фонду Державного бюджету України; 50% шкоди до спеціального фонду сільської ради та 20% до спеціального фонду обласного бюджету.

Враховуючи подані прокурором докази та норми чинного законодавства, суд доходить висновку, що:

- обов`язок по охороні лісів від незаконних порубок та обов`язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на відповідача - ДП "Козелецьрайагролісництво";

- розмір заподіяної та невідшкодованої шкоди обґрунтовано та правомірно розраховано у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" складає 943247,94 грн;

- доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем всіх заходів для забезпечення збереження, охорони лісу та недопущення самовільної рубки дерев відповідачем не подано;

- матеріали справи містять докази, які підтверджують наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (бездіяльності), збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини;

- відповідач - ДП «Козелецьрайагролісництво» не дотримався вимог чинного законодавства та не забезпечив належну охорону, захист і збереження на підвідомчій йому території лісового фонду, чим допустив самовільну порубку дерев; своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів для їх усунення, внаслідок чого навколишньому природному середовищу та лісовому фонду України заподіяно 943247,94 грн матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача;

- станом на момент вирішення даного спору матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем шкоди, завданої навколишньому природному середовищу у розмірі 943247,94 грн.

Таким чином, ДП «Козелецьрайагролісництво», як користувач, на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів від незаконних порубок на підвідомчій лісовому господарству території, несе відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, незалежно від того, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування.

За приписами частини 1 статті 74, частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Обов`язок доказування відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини, якими обґрунтовуються його вимоги або заперечення.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов судом до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження.

Зокрема, заперечення відповідача та доводи щодо відсутності вини останнього у вчиненні незаконної порубки лісу з підстав невстановлення осіб, причетних до самовільної рубки дерев, судом до уваги не приймаються виходячи з такого:

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Разом з тим, твердження відповідача про вжиття його посадовими особами дій щодо належного повідомлення про подію (порубку лісу) правоохоронні органи; документування відповідного лісопорушення; негайну передачу до правоохоронних органів для розшуку та притягнення винних осіб до відповідальності; недоведеність прокурором конкретних дій, виконання яких покладено на відповідача законом, що не були вчинені ним, та відповідно відсутність вини відповідача у вчиненні незаконної порубки дерев, не спростовує факт наявності вини відповідача, як постійного лісокористувача, щодо неналежної охорони та захисту ним лісових насаджень від порубки.

Посилання відповідача на встановлення (вже після проведення незаконної порубки) камер фото- і відеоспостереження, як додатковий захід посилення охорони лісів від незаконних порубок, свідчить лише про те, що відповідачем вживаються заходи щодо можливої фіксації правопорушення, проте вказані обставини не звільняють відповідача від відповідальності, завданої таким порушенням.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене, приписи статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та пункту 7 частини 3 статті 29, пункту 4 частини 1 статті 691 Бюджетного кодексу України, суд доходить висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню та спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а тому на останнього покладається судовий збір в сумі 14148,72 грн.

Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю повністю.

2. Стягнути з Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" (код ЄДРПОУ 31187172, вул. Польова, 1, с. Кошани, Чернігівський район, Чернігівська область, 17061) шкоду у сумі 943247,94 грн, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з подальшим розподілом до спеціального фонду Державного бюджету України, спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету та фонду охорони навколишнього природного середовища Кіптівської сільської ради.

3. Стягнути з Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" (код ЄДРПОУ 31187172, вул. Польова, 1, с. Кошани, Чернігівський район, Чернігівська область, 17061) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) судовий збір в сумі 14148,72 грн.

4. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2024.

Суддя Т.О.Кузьменко