Рішення

від 28.10.2024 по справі 214/6027/24

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/6027/24

2-о/214/227/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 жовтня 2024 року м Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Сіденка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Чаплиги О.О.,

у відсутність учасників процесу,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Подберезька Наталія Валеріївна, заінтересована особа: Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Рукаівцина Ніна Володимирівна про встановлення факту припинення застави та скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

04.07.2024 через систему «Електронний суд» адвокат Подберезька Н. В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту припинення застави та скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна, вказавши заінтересованою особою Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Рукаівцину Н. В.

В обгрунтування заявлений вимог посилається на те, що ОСОБА_1 є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізського міського нотаріального округу Волошко О.М. Її право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером 519537, що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРП за № 379272712 від 20.05.2024 року. 10 квітня 2003 року між ОСОБА_1 , як Заставодавцем, з однією сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тасман», в особі директора ОСОБА_2 , як Заставодержателя, з другої сторони, а також ОСОБА_3 , Боржником, був укладений договір Застави. Цим договором забезпечувалося виконання зобов`язання, що виникло у ОСОБА_3 на підставі договору безвідсоткової позики, укладеного нею із Заставодержателем ТОВ «Тасман» у простій письмовій формі від 10.04.2003 р. на суму 9200,00 грн., з обумовленим в Основному договорі строком повернення боргу до десятого вересня 2003 року. Для забезпечення своєчасного виконання Боржником зобов`язань, які обумовлені цим договором, ОСОБА_1 Заставодавець, передала Заставодержателю в заставу майно, яке належало їй на праві власності, а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Зазначений договір Застави був посвідчений приватним нотаріусом Криворізського міського нотаріального округу Рукавіциною Н.В. та зареєстровано в реєстрі під номером У-541. В той же день, 10 квітня 2003 року приватним нотаріусом Криворізського міського нотаріального округу Рукавіциною Н.В. на підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат» та в зв`язку з посвідченням договору Застави було внесено запис щодо заборони відчуження квартири АДРЕСА_2 до припинення договору застави.

15.01.2015 року була проведена Державна реєстрація припинення юридичноії особи ТОВ «Тасман», у зв`язку з визнанням її банкрутом на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 року по справі № 38/5005/2852/2012 про припинення юридичноії особи у зв`язку з визнанням її банкрутом. Правонаступників ТОВ «Тасман» не має.

До свого припинення ТОВ «Тасман» з позовами до Боржника щодо стягнення боргу не зверталося, судових спорів між тими сторонами, а само ТОВ «Тасман» та ОСОБА_3 не існує. Звернувшись до нотаріуса з метою відчуження належного їй майна, ОСОБА_1 стало відомо, що відомості щодо наявності Застави не виключені з реєстру.

З огляду на вказані обставини представник ОСОБА_1 просить ухвалити рішення яким:

1.Встановити факт припинення застави квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , за договором Застави від 10 квітня 2003 року, укладеним між ОСОБА_1 , як Заставодавцем, з однією сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тасман», в особі директора ОСОБА_2 , як Заставодержателя, з другої сторони, посвідчений приватним нотаріусом Криворізського міського нотаріального округу Рукавіциною Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № У-541, право заставодержателя за яким перейшло до ТОВ «Тасман»;

2.Скасувати запис про заборону відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер обтяження 4814714, зареєстрований 17.04.2007 р., архівний номер: 4037319DNIPER20310, архівна дата: 10.04.2003, дата виникнення: 10.04.2003.

Ухвалою від 17.07.2024 суд прийняв заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд якої постановив здійснювати в порядку окремого проваджееня з викликом (повідомленням) сторін.

В судове засідання заявник не прибув, його представник подав письмову заяву у якій просить слухати справу у його відсутності, заяву підтримує, просять встановити факт припинення зобов`язання неможливістю його виконання та припинення застави, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна.

Заінтересована особа Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Рукаівцина Ніна Володимирівна у судове засідання не прибув, хоч про день та час місця розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 379272712 від 20.05.2024, квартира за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності (1/1 частка) ОСОБА_1 , реєстраційний номер майна 519537 (а. с. 28).

10 квітня 2003 року між ОСОБА_1 , як Заставодавцем, з однією сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тасман», як Заставодержателя, з другої сторони, а також ОСОБА_3 , як боржником, був укладений договір Застави, за умовами якого для забезпечення своєчасного виконання Боржником зобов`язань, які обумовлені цим договором, ОСОБА_1 Заставодавець, передала Заставодержателю в заставу майно, яке належало їй на праві власності, а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу у звязку з посвідченням цього договору застави накладається заборона відчуження на квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 13 - 14).

Відомості про заборону відчуження внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 4814714, зареєстрований 17.04.2007 р., архівний номер: 4037319DNIPER20310, архівна дата: 10.04.2003, дата виникнення: 10.04.2003 (а. с. 28).

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ТОВ «ТАСМАН» має статус «припинено» (а. с. 52).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 по справі № 38/5005/2852/2012 Затвердижено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Тасман", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Саксаганський район, вул. Телевізійна, буд. 5Г (ЄДРПОУ 30734995); ліквідувано юридичну особу- Товариство з обмеженою відповідальністю "Тасман", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Саксаганський район, вул. Телевізійна, буд. 5Г(ЄДРПОУ 30734995) (а. с. 32 - 34).

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 по справі № 38/5005/2852/2012 набрала законної сили 18.12.2014.

Отже судом встановлено, що ТОВ «ТАСМАН» не зареєстроване як юридична особа, на даний час юридичної особи, яка б мала прав вимоги за договором застави на підставі якого було накладено заборону відчуження нерухомого майна - немає.

Оскільки на даний час існування обтяжень речових прав щодо майна є безпідставним та таким, що порушує охоронювані законом майнові права заявника на розпорядження цим майна, а тому встановлене обтяження підлягає припиненню у спосіб визначений заявником.

Враховуючи наведене, а також те, що обтяження у вигляді заборони формально залишає право власності за заявником, однак суттєво обмежує його право у розпорядженні таким, а відтак порушене право ОСОБА_1 на володіння та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст.316Цивільного кодексуУкраїни правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 зазначеного вище Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно п. п. 5.1. п. 5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення кредитора про погашення позики; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень ст.607 ЦК України, зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Відповідно до положень статті 609ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи, тому зобов`язання за договором застави є припиненими через ліквідацію ТОВ «ТАСМАН».

За частиною 2статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно ст.26Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127(в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 року № 553) порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно доЗакону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст.34Закону України«Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва та майбутніх об`єктів нерухомості, що підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат», нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позик (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотеко держателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно із п.п. 5.1. п. 5 гл. 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки з рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п`ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину, на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; в інших випадках, передбачених законом.

У даних правовідносинах посвідчено нотаріально Договір про заставу та накладено заборону відчуження нерухомого майна приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциною Н. В. на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» (а. с. 13).

Відповідно до п. 1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, від 25.12.2015 року № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

У даному випадку без встановлення судом факту припинення застави у зв`язку з ліквідацією юридичної особи заставодержателя без правонаступництва є неможливим скасування відомостей про заставу та заборону його відчуження.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі ЄСПЛ «Sunday Times v. United Kingdom» суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін «передбачено законом» передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені в суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція прозахист правлюдини іосновоположних свобод вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом» зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

У постанові Верховного Суду від 13.09.2023 року у справі № 295/7291/20 (провадження № 61-11106св21) сформована послідовна практика правозастосування, роз`яснено зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших подібних справах з вказівкою на обставини, які потрібно враховувати при застосуванні, у зв`язку з тим, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації).

Касаційний Суд підкреслює, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Згідно з частиною першою статті 316Цивільного кодексуУкраїни правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст.190ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно із ч. 2 ст.11Цивільного кодексуУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема договори та інші правочини.

У даному випадку майно заявника перебуває в заставі на підставі відповідного договору, сторона за яким (іпотекодержатель) ліквідована (припинена) без правонаступництва, отже договір є припиненим і тому безпідставно майно перебуває під забороною.

Під відсутністю правової підстави розуміється таке перебування майна під обтяженням, що суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту (майном не може бути реалізоване забезпечення, з метою чого укладалися іпотечні договори, так як кредитор відсутній і вимоги до заявника не заявлялися).

За даних обставин грубо порушується право власності.

Частиною першою статті 16Цивільного кодексуУкраїни визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї ж статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Статтею 13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод визначено право особи на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Тлумачення, як статті 3ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 року у справі№180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 року у справі № 214/7462/20).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (частина першастатті 8 ЦК України).

Тлумачення частини першої статті 8ЦК України свідчить: законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватно-правових нормах безпосередньо; умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (статті 1, 9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.

У постанові Верховного Суду від 13.09.2023 року у справі № 295/7291/20 (провадження №61-11106св21) Касаційний суд зауважує, що можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації).

Також Касаційний суд констатує, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертоїстатті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертоїстатті 277 ЦК України).

Тому Касаційний Суд у своїй постанові від 13.09.2023 року у справі № 295/7291/2 підкреслює, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертоїстатті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

З урахуванням встановлених судом обставин, підстав для відмови в задоволенні заяви про встановлення факту припинення застави та скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.12,13,77,141,263-265,315 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Рукаівцина Ніна Володимирівна про встановлення факту припинення застави та скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна - задовольнити.

Встановити факт припинення застави нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_3 за договором Застави від 10 квітня 2003 року, укладеним між ОСОБА_1 , як Заставодавцем, з однією сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тасман», в особі директора ОСОБА_2 , як Заставодержателя, з другої сторони, посвідчений приватним нотаріусом Криворізського міського нотаріального округу Рукавіциною Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № У-541.

Скасувати запис про заборону відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер обтяження 4814714, зареєстрований 17.04.2007 р., архівний номер: 4037319DNIPER20310, архівна дата: 10.04.2003, дата виникнення: 10.04.2003.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його підписання шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сіденко С. І.