Рішення

від 22.10.2024 по справі 398/5635/23

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/5635/23

провадження №: 2/398/841/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"22" жовтня 2024 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Подоляк Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Буличової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Олександрія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Ковальов Андрій Ігорович до Виконавчого комітету Олександрійської міської ради та ОСОБА_2 про визнання частково незаконним та скасування розпорядження (наказу) органу приватизації, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Ковальов А.І., який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до Виконавчого комітету Олександрійської міської ради та ОСОБА_2 про визнання частково незаконним та скасування розпорядження (наказу) органу приватизації, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 26.05.1997 року ОСОБА_1 було реалізовано право на безоплатну приватизацію об`єкта державного житлового фонду - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 47,9 м2, що підтверджується виданою їй та членам її сім`ї згідно з розпорядження (наказом) від 26.05.1997 року № 10890 свідоцтвом про право власності на житло, зареєстрованим Олександрійським КМБТІ 26.05.1997р. за реєстр. № 9317/63. До вказаного свідоцтва в якості суб`єктів приватизації (членів сім`ї квартиронаймача) було автоматично вписано сина позивачки ОСОБА_2 , що свідчить про набуття ним права власності на спірну квартиру у рівних з матір`ю частках. При цьому, вважає, що право власності на спірну квартиру набуте ОСОБА_2 без належної правової підстави, у зв`язку, з чим свідоцтво про право власності на житло підлягає визнанню частково недійсним, а розпорядження (наказ) органу приватизації скасуванню у частині визнання ОСОБА_2 суб`єктом приватизації. Так, законодавством, яке діяло у період приватизації спірної квартири, було передбачено, що приватизація державного житлового фонду може бути здійснена лише уповноваженим наймачем та членами його сім`ї, які постійно мешкають разом з наймачем та з обов`язковим письмовим погодженням всіх повнолітніх членів сім`ї на здійснення такої приватизації та визначення часток кожного з них. У контексті визначення права на житло нормами законодавства, чинного як на момент здійснення приватизації спірного об`єкта житлового фонду, так і на час звернення до суду з позовом, встановлено, що до членів сім`ї власника житла належать лише особи, які проживають спільно. Статтею 71 ЖК Української PCP (у редакції чинній на момент приватизації спірної квартири) визначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідач з 1995 року по 2000 рік у спірній квартирі не мешкав, оскільки фактично проживав зі своїм батьком ОСОБА_3 без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою Петрівської селищної ради Олександрійського району № 1682 від 09.10.2023р.

Встановлених законом підстав для збереження за ним жилого приміщення ОСОБА_2 не мав, у зв`язку з чим втратив право на житло через шість місяців після припинення спільного проживання з матір`ю.

Враховуючи відсутність у ОСОБА_2 правових підстав для участі у приватизації спірної квартири, зміст оспорюваного свідоцтва, на думку представника позивача, суперечить чинним на час приватизації актам цивільного законодавства, а все вище викладене свідчить про незаконність вказаного акта індивідуальної дії та необхідність його скасування в частині визнання права на приватизацію державного житлового фонду за ОСОБА_2 .

Позовна заява надійшла до суду 07.11.2023 року.

Ухвалою від 02.02.2024 року позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою від 15.03.2024 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивача, на позовних вимогах наполягають та просять їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач виконавчий комітет Олександрійської міської ради, свого представника в судове засідання не направив, подав заяву про розгляд справи без участі його представника у зв`язку з відсутністю у нього будь-яких додаткових пояснень та доказів.

Відповідач ОСОБА_2 , в судові засідання жодного разу не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Так, судові повістки про виклик відповідача в судові засідання, які було надіслано на адресу місця його проживання, зареєстровану в установленому порядку, повернулись на адресу суду з відміткою про невручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Враховуючи викладене, виклик відповідача було здійснено шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України. Будь-яких заяв чи клопотань відповідач не подав, відзив на позов від нього на адресу суду не надходив.

Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 8 статті178 ЦПК України.

За таких обставин, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва серія НОМЕР_1 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його матір`ю є ОСОБА_1 .

28.11.1991 року виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів м.Олександрія на підставі рішення від 28.11.1991 року №479, ОСОБА_1 видано ордер на житлове приміщення №343, згідно якого остання у складі сім`ї: син - ОСОБА_2 , набула права на заняття у порядку обміну житлового приміщення жилою площею 26,5 кв.м, яке складається з двох кімнат у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією вказаного ордеру, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до копії свідоцтва на право власності на житло від 26.05.1997 року, виданого виконкомом Олександрійської міської Ради народних депутатів згідно розпорядження (наказу) від 26.05.1997 року, №10890, квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на праві власності належить ОСОБА_1 та члену її сім`ї ОСОБА_2 . Право власності на квартиру Олександрійським КМБТІ зареєстровано 26.05.1997р. за реєстр. № 9317/63.

11.06.1997 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було сплачено вартість об`єкту приватизації, що підтверджується копіями приватизаційних платіжних доручень від 11.06.1997 року.

Згідно копії технічного паспорта на приватизовану квартиру АДРЕСА_1 , вказана квартира знаходиться у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Як вбачається з відмітки в паспорті ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 , вона з 14.05.1999 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 09.10.2023 року №1682, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 1995 року по 2000 рік проживав без реєстрації (зі слів трьох сусідів) за адресою місця проживання свого батька ОСОБА_3 , а саме, АДРЕСА_2 .

Згідно з ч.2ст.9Житлового кодексуУкраїнськоїРСР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду.

Відповідно дост.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон), визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження зазначених квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два й більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв) державного житлового фонду на користь громадян України.

До об`єктів приватизації, як це встановленост. 2 Закону, належать квартири в багатоповерхових будинках, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках (де мешкають два і більше наймачів), які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно зі ст.3Закону приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 5 Закону якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно. До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло. Кожний громадянин має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлових чеків або з частковою доплатою. Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності-грошима. Сума доплат визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра.

Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення. (ч.5 ст.8).

Передачаквартир(будинків)увласністьгромадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, щоприймаютьсянепізнішемісяця з дня одержання заяви громадянина (ч.3 ст.8).

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом (ст. 8 ч.10).

Відповідно до п. 1 «Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян», затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 15.09.1992 N 56 (далі - Положення), вбачається, що таке Положення складене відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» і визначає порядок передачі квартир (будинків у власність громадян та склад документів, що підлягають оформленню.

Відповідно до змісту п. 18, 23 Положення громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви (додатки 2, 3) та необхідну консультацію. Громадянином до органу приватизації подається оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданими до неї довідкою про склад сім`ї та займані приміщення, а також документом, що підтверджує право на пільгові умови приватизації.

Відповідно до змісту п. 20, 21 Положення при оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення (додатки 4, 5). У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. У довідці вказуються новонароджені і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Відповідно до змісту п. 20, п. 21 Положення зареєстрована заява передається підприємству по оформленню документів. Орган приватизації, в разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані в залежності від складу сім`ї і розміру загальної площі квартири (будинку), оформляє розрахунки (додатки 6, 7) та видає розпорядження (додаток 8). На підставі оформленого розпорядження орган приватизації готує паспорт на квартиру (додаток 9), а на одноквартирний будинок - паспорт на домоволодіння, свідоцтво про право власності на житло (додаток 10) та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі (додаток 11). Відомості про реєстрацію права власності на житло, копії свідоцтв про право власності на житло та паспорт на квартиру (домоволодіння) передаються один раз в квартал органом приватизації до бюро технічної інвентаризації. При видачі власнику квартири (будинку) свідоцтва про право власності на житло у паспортах усіх повнолітніх членів сім`ї власника і у свідоцтвах про народження неповнолітніх осіб робиться така помітка: «Право на безоплатну приватизацію житла використано в обсязі кв.м при нормі кв. м загальної площі» (п.28,30 Положення).

Відповідно до ст.64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їхдітиі батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 КпШС України захист прав та інтересівнеповнолітніхдітей лежить на їхніх батьках, які діють без особливих на те повноважень.

Стаття 14 ЦКУРСР 1963 року закріплювала, що занеповнолітніх, які не досягли п`ятнадцяти років, угоди укладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун.

Так, приватизація квартири, в розумінні, чинного на момент виникнення правовідносин законодавства, є цивільно-правовою угодою, підстави визнання її недійсною передбачені ЦК УРСР.

За змістомст. 48 ЦКУРСР 1963року, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові праванеповнолітніхдітей.

Виходячи із системного аналізу приписів ЖК України, ЦКУРСР 1963 року, КпШС України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду"рішення щодо приватизації житла за неповнолітніх членів сім`ї наймача приймають батьки (усиновителі).

Судом встановлено, що на час видачі ОСОБА_1 свідоцтва на право власності на житло від 26.05.1997 року, її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був малолітньою особою, отже рішення про приватизацію приймалось самою позивачкою ОСОБА_1 , яка на момент виникнення правовідносин являлися його законними представниками.

З розрахунку площі квартири (будинку), що безоплатно приватизується від 26.05.1997 року №10890 за адресою: АДРЕСА_3 встановлено, що розмір загальної площіквартири, що підлягає приватизації згідно закону, розраховувався на кожного члена сім`ї позивача та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю (21*2) +10 =52,0. Сума житлових чеків, яка підлягає видачі мешканцям (52,0-47,9) = 4,1*17500 = 71 750=0,72 грн.

З свідоцтва на право власності на житло від 26.05.1997 року, виданого виконкомом Олександрійської міської Ради народних депутатів згідно розпорядження (наказу) від 26.05.1997 року, №10890, на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що загальна площаквартири, що була безоплатно приватизована ОСОБА_1 , становить 47,9 кв. м, тобто є більшою ніж та житлова площа, що могла бути виділена їй в одноосібне володіння і включає в себе житлову площу виділену їй у спільну власність з малолітнім сином.

Слід зазначити, що свідоцтво про право власності на житло могло бути видано виключно на підставі документів передбачених п. 18,23 «Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян», зокрема довідки про склад сім`ї та займані приміщення в якій вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло та виходячи з розрахунку санітарної норми житлового приміщення на наймача і кожного члена його сім`ї відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Твердження позивача, що її малолітній син разом з нею в квартирі АДРЕСА_1 не проживав, а до свідоцтва про право власності на житло, в якості суб`єктів приватизації (членів сім`ї квартиронаймача) його було автоматично вписано, перед судом не доведено.

Законодавством, що регламентує порядокприватизації державного житлового фонду, не передбачено можливості автоматичного набуття права власності на квартиру.Право на участь у приватизації житла реалізується повнолітніми членами сім`ї шляхом надання ними особистої письмової згоди на це, а права малолітніх/неповнолітніх у встановленому законом порядку вправі реалізовувати їхні батьки.

Згідно відміток в копії свідоцтва серія НОМЕР_1 про народження ОСОБА_2 , з вказівкою на виданий йому паспорт серії НОМЕР_3 від 28.11.2000 року, ним при приватизації використано житлову площу 24,0 м2, при нормі 26,0 м2.

Отже ОСОБА_1 виявила бажання приватизувати займану нею та членами її сім`ї квартиру, та відповідно до вимог закону органом приватизації передано позивачці житлове приміщення з розрахунку санітарної норми на наймача і кожного члена її сім`ї.

Відповідно доч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу.

Стаття 81 ЦПК Українипередбачає обов`язок доказування і подання доказів, де за приписами частини першої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зауважує, що копію приватизаційної справи суду не надано, клопотань про її витребування перед судом не заявлено, отже суд позбавлений можливості перевірити склад документів, які були надані позивачем органу приватизації для реалізації свого права на безоплатну приватизацію, та відповідно перевірити, чивідбулася приватизація державного житлового фонду за ОСОБА_2 з порушенням вимог Закону України «Проприватизацію державного житлового фонду» про які зазначає позивач.

Довідку Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 09.10.2023 року №1682, яка видана зі слів трьох сусідів, про те, що ОСОБА_2 , у період з 1995 року по 2000 рік без реєстрації проживав за адресою місця проживання свого батька ОСОБА_3 , а саме, АДРЕСА_2 , суд не вважає належним та достатнім доказом на підтвердження обставин, які існували на час процедури приватизації.

Доводи покладені в основу обґрунтування вимог позову не є достатніми для визнання частково недійсними розпорядження органу приватизації та скасування свідоцтва про право власності на житло в частині визнання права на приватизацію державного житлового фонду за ОСОБА_2 .

Відповідно дост. 393 ЦК України, правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Вимоги ОСОБА_1 про визнання частково незаконним та скасування розпорядження (наказу) органу приватизації та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло, заявлено не у спосіб визначенийст. 16 ЦК України, оскільки судом не встановлено які цивільні права або інтереси позивача порушено, і яким чином, за наслідками розгляду її позовної заяви, вони будуть поновлені.

Враховуючи наведене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, у зв`язку з чим позов до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у зв`язку з відмовою у задоволені позову не підлягають стягненню з відповідача та залишаються за позивачем.

На підставі вищевикладеного, керуючись 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Ковальов Андрій Ігорович, до Виконавчого комітету Олександрійської міської ради та ОСОБА_2 про визнання частково незаконним та скасування розпорядження (наказу) органу приватизації, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло, відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та(або) обов`язки, до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Представник позивача: адвокат Ковальов Андрій Ігорович, адреса місцезнаходження: м.Олександрія Кіровоградської області, вул.Г.Усика,38, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КР №000205 від 02.07.2018 року.

Відповідачі:

Виконавчий комітет Олександрійської міської ради Кіровоградської області, ЄДРПОУ 3088707055, адреса місцезнаходження: м. Олександрія Олександрійського району Кіровоградської області, проспект Соборний,59,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , в/ч.

Суддя Я.М.ПОДОЛЯК