Рішення

від 21.10.2024 по справі 610/3561/24

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 610/3561/24

Провадження № 2/610/1199/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2024 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Феленка Ю.А.,

за участю: секретаря судового засідання Петрової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Балаклія Ізюмського району Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТИЦІЙНА АГРАРНА КОМПАНІЯ „БАЛІНВЕСТ" про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

17 вересня 2024 року представник позивача адвокат Турка-Романюк А.С. звернулась в інтересах ОСОБА_1 до Балаклійського районного суду Харківської області із позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТИЦІЙНА АГРАРНА КОМПАНІЯ „БАЛІНВЕСТ" (далі ТОВ ІАК „БАЛІНВЕСТ", у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки площею 10,0031 га, кадастровий номер 6320288000:02:000:0237, укладеним між сторонами 22.10.2007, за 2022 та 2023 роки у загальному розмірі 45800,03 гривні та розірвати вказаний вище договір оренди (з урахуванням додаткової угоди від 14.10.2014).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , отримала у спадок земельну ділянку, площею 10,0031 га, кадастровий номер 6320288000:02:000:0237, розташовану на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області. За життя ОСОБА_3 був власником цієї земельної ділянки на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХР №113436 від 05.11.2003, та 22.10.2007 між ним і ТОВ ІАК „БАЛІНВЕСТ" було укладено договір оренди земельної ділянки від 22.10.2007.

Відповідно до умов договору оренди відповідачу було надано в строкове платне користування на 15 років земельну ділянку загальною площею 10,0031 га, у тому числі ріллі 10,0031 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Грошова нормативна оцінка земельної ділянки становить 114576,07 грн. Договором обумовлено внесення орендної плати до 01 березня наступного року у розмірі 1,5% від грошової нормативної оцінки земельної ділянки, що становить 1718,64 грн на рік у натуральній та відробітковій формі за домовленістю. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Договором передбачено припинення його дії шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

14.10.2014 між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору оренди, якою було збільшено строк договору оренди земельної ділянки на 20 років до 2034 року включно, встановлено орендну плату в розмірі п`ять відсотків від проіндексованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки, нарахування якої визначено здійснити з 01.01.2014.

На виконання вищевикладених умов договору оренди і додаткової угоди до цього договору відповідач повинен був сплатити позивачу до 01 березня 2023 року орендну плату за 2022 рік 23939,08 грн, за 2023 рік до 01 березня 2024 року 21860,95 грн.

Оскільки відповідачем у порушення умов договору оренди не сплачено позивачу орендну плату за 2022 та 2023 роки у визначені договором строки, договір оренди підлягає розірванню за рішенням суду.

09.10.2024 через особистий кабінет у системі "Електронний суд" представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди, та зменшити розмір стягнення суми заборгованості зі сплати орендної плати.

На обґрунтування своїх пояснень зазначив, що розірвання порушеного договору як санкція має бути максимально збалансованим, відповідати тяжкості правопорушення й застосовується у випадку систематичного порушення договору оренди земельної ділянки. Так, не можна застосовувати розірвання договору як наслідок порушення зобов`язання з огляду на неможливість використання відповідачем земельної ділянки за цільовим призначенням протягом 2022 року у зв`язку з тимчасовою окупацією с.Яковенкове (місце розташування земельної ділянки), яке перебувало під тимчасовою окупацією з 28.02.2022 по 11.09.2022. У зв`язку з цим відповідач був позбавлений можливості користуватися земельною ділянкою протягом цього періоду для отримання доходів, які є джерелом сплати орендної плати.

Більш того, наслідком активних бойових дій та окупації є забруднення полів та інших територій вибухонебезпечними предметами. Оскільки земельна ділянка, що орендується, знаходиться на території с.Яковенкове, яке з 28.02.2022 було окупованим, а з 11.09.2022 є територією можливих бойових дій, вона не могла використовуватися одразу після деокупації у зв`язку із її можливим забрудненням вибухонебезпечними предметами, а тому відповідач не мав вільного безпечного доступу до об`єкту оренди.

Так, з метою встановлення дійсної можливості використовувати земельну ділянку відповідачем після деокупації с. Яковенкове, до Головного управління ДСНС у Харківській області був надісланий адвокатський запит щодо надання інформації про проведені обстеження та/або розмінування території, на яких розташована земельна ділянка, а також відомостей щодо її замінування, проте на момент подання відзиву відповідь не отримана.

Не маючи об`єктивної можливості провести весняну чи осінню посівну кампанію у 2022 році, орендар фактично залишився без доходу та не міг використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням протягом всього періоду до наступної (в 2023-му році) посівної кампанії.

Окрім цього, оброблення спірної земельної ділянки з метою захисту посівів є способом її використання, що цілком відповідає її цільовому призначенню та можливість проведення якого очікується орендарем. Хоча саме по собі не оброблення земельної ділянки, що призвело до втрати її родючості, не можна вважати підставою для звільнення відповідача від відповідальності, проте об`єктивна неможливість (зумовлена перебуванням земельної ділянки на тимчасово окупованій території та забрудненням вибухонебезпечними предметами) використання об`єкту оренди за його цільовим призначенням (здійснення посівів, догляд та обробка врожаю) дійсно виключає вину орендаря та звільняє його від сплати орендної плати.

У своєму відзиві відповідач посилається на ч.4 ст.762 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає. Таким чином, орендар як сторона спірного договору оренди не допустив порушення умов договору, суб`єктивна сторона яких знаходилася б у сфері його впливу або контролю. За вказаних обставин, при відсутності вини орендаря у простроченні сплати орендної плати за 2022 рік, не можна вважати порушення строків сплати орендної плати систематичними, що виключає у даному випадку наявність умов для розірвання договору із заявленої позивачем підстави.

Торгово-промисловою палатою України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 військову агресію РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року, визнано форс-мажорною обставиною, а 20.08.2023 спрощено процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що надасть можливість за необхідністю роздрукувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується.

Відповідно до рішення Харківської обласної ради від 14.02.2023 №502- VIII "Про наявність обставин непереборної сили та затвердження переліку суб`єктів господарювання - юридичних осіб сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили", обставини, що склалися на території Харківської області у зв`язку з російською військовою агресією проти України та стали підставою введення воєнного стану в Україні, були визнані обставинами непереборної сили з 24 лютого 2022 року до дня припинення чи скасування воєнного стану. Рішенням було затверджено перелік суб`єктів господарювання - юридичних осіб сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, до якого віднесено ТОВ "ІАК "БАЛІНВЕСТ".

Таким чином, прострочення сплати орендної плати не можна вважати порушенням зобов`язання, що мало місце з вини орендаря, а тому до такого орендаря не можна застосовувати заходи відповідальності, передбачені ст.611 ЦК України, серед яких і припинення зобов`язання внаслідок його розірвання.

Також відповідач не погоджується з проведеним позивачем розрахунком розміру заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за 2022 та 2023 роки в частині застосування до нормативної грошової оцінки землі коефіцієнта 1,756 одночасно з використанням індексації нормативно грошової оцінки землі та індексації орендної плати, а також нарахування орендної плати за період з 28.02.2022 до 11.09.2022, коли відповідач не мав можливості використовувати земельну ділянку. Відповідач зазначає, що дія "Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", до якої постановою КМУ №1185 від 31.10.2011 було внесено зміни, застосовується лише до визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Отже коефіцієнт 1,756 не є коефіцієнтом індексації нормативно грошової оцінки землі, на який вона уточняється позивачем під час розрахунку розміру орендної плати, тому відсутні підстави для його застосування без згоди на це орендаря.

11.10.2024 представник позивача подав через систему "Електронний суд" відповідь на відзив на позовну заяву, де зазначив, що договором оренди передбачено право орендодавця на своєчасну виплату орендної плати, в свою чергу орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату. Вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості використання земельної ділянки у період з 28.02.2022 до 11.09.2022, оскільки сільськогосподарське виробництво (вирощування зернових, зернобобових та олійних культур) є сезонним видом господарювання і використання спірної ділянки відбувається не постійно, кожного дня, а лише з певною періодичністю, тобто навіть тоді, коли фактично відповідач нею не користувався. Зазначає, що відповідачем не надано доказів, що спірна ділянка в 2021 році не була засіяна озимою пшеницею або у 2022 ярими культурами та після 11.09.2022 не відбувалося збирання врожаю внаслідок цієї сівби. Також нічим не підтверджено, що відповідач фактично залишився без доходу на весь період до збору врожаю після наступної посівної кампанії у 2023 році. Також представник позивача не погоджується доводами відповідача стосовно неправильності проведення позивачем розрахунку заборгованості зі сплати орендної плати за 2022 та 2023 років.

16.10.2024 представником відповідача через систему "Електронний суд" подані письмові пояснення, в яких він наполягає на своїх раніше наведених доводах та зауважує на тому, що 28.02.2022 до 11.09.2022 с.Яковенкове перебувало під тимчасовою окупацією, а тому відповідач був позбавлений можливості провести весняну посівну кампанію ярих зернових, бобових і олійних культур, а також не мав можливості здійснювати догляд та обробку врожаю зимових культур з метою попередження їхньої загибелі. В цілому пояснення, викладені відповідачем у поданій заяві консолідуються з раніше поданими поясненнями від 09.10.2024.

Представник позивача адвокат Романюк Р.Г. у судове засідання не прибув, через систему "Електронний суд" подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Волторніст С.І. у судове засідання не прибув, через систему "Електронний суд" подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 23.09.2024 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНА АГРАРНА КОМПАНІЯ „БАЛІНВЕСТ" про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 21.10.2024 (а.с.34).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Голуб В.М. 05.05.2023, та зареєстрованого в реєстрі за №186, ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_4 набула права власності на земельну ділянку, площею 10,0031 га, кадастровий номер 6320288000:02:000:0237, розташованої на території Балаклійської територіальної громади Ізюмського району Харківської області (до утворення ОТГ територія Яковенківської сільської ради), з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, яка в свою чергу на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХР №113436, виданого Балаклійською районною державною адміністрацією Харківської області 05.11.2003, належала ОСОБА_4 (а.с.19, 24).

22 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 і ТОВ ""ІНВЕСТИЦІЙНА АГРАРНА КОМПАНІЯ „БАЛІНВЕСТ" було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 10,0031 га, кадастровий номер 6320288000:02:000:0237, розташованої на території Яковенківської сільської ради (натепер Балаклійської територіальної громади Ізюмського району Харківської області) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 15 років. Згідно з договором грошова нормативна оцінка земельної ділянки становить 114576,07 грн; орендна плата вноситься орендарем до 01 березня наступного року у розмірі 1,5% від грошової нормативної оцінки земельної ділянки і становить 1718,64 грн на рік у натуральній та відробітковій формі за домовленістю між суб`єктами договору; обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації. За умовами договору орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати, орендар, в свою чергу, зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату. Договором передбачено припинення його дії шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором. Разом з цим, договором визначено відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору. При цьому сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що це порушення сталося не з її вини (а.с.20-21).

14 жовтня 2014 року між ОСОБА_2 і ТОВ ""ІНВЕСТИЦІЙНА АГРАРНА КОМПАНІЯ „БАЛІНВЕСТ" було підписано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, якою було збільшено строк дії договору на 20 років до 2034 року, встановлено орендну плату в розмірі 5 % від проіндексованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку слід нараховувати з 01.01.2014 (а.с.23 зворот).

02.12.2016 здійснено державну реєстрацію права власності земельної ділянки площею 10,0031 га, кадастровий номер 6320288000:02:000:0237 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32700532 від 02.12.2016 приватного нотаріуса Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області) (а.с.24).

Факт невиплати орендної плати за 2022 та 2023 року ОСОБА_1 , яка набула права власності на вказану вище земельну ділянку внаслідок смерті попереднього її власника ОСОБА_2 , представник відповідача не заперечував у своєму відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ч.1 ст.12, ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення (п.7 ч.2 ст.16 ЦК України).

Відповідно доположень статті3ЦК України,загальними засадамицивільного законодавстває,крім іншого свобода договору ;судовий захистцивільного правата інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ізч.1ст.373ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексомУкраїни законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Як передбачено ст.13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст.792ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки, наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 93 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із ч.1 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою (далі - землекористувач).

Статтею 409 ЦК України визначені права та обов`язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб. Отже власник земельної ділянки має право, зокрема, вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі ,має правона одержанняплати закористування нею.Розмір плати,її форма,умови,порядок тастроки їївиплати встановлюютьсядоговором.

Землекористувач маєправо володітита користуватисяземельною ділянкоюв повномуобсязі відповіднодо умовдоговору. Землекористувачзобов`язанийвносити платуза користуванняземельною ділянкою,а такожінші платежі,встановлені законом (ст.410 ЦК України).

Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом (ч.2 ст.412 ЦК України).

Положеннями ст.141Земельного кодексуУкраїни передбачено припинення права користування землею у разі систематичної несплати земельного податку або орендної плати.

Крім того,за змістомстатей 525та 526ЦК України,зобов`язаннямає виконуватисяналежним чиномвідповідно доумов договорута вимогцього Кодексу,інших актівцивільного законодавства,а завідсутності такихумов тавимог відповідно дозвичаїв діловогообороту абоінших вимог,що звичайноставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно доч.1ст.530ЦК України, якщоу зобов`язаннівстановлений строк(термін)його виконання,то вонопідлягає виконаннюу цейстрок (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разіпорушення зобов`язання,згідно зіст.611ЦК України,настають правовінаслідки,встановлені договоромабо законом,зокрема: припиненнязобов`язаннявнаслідок односторонньоївідмови відзобов`язання,якщо цевстановлено договоромабо законом,або розірваннядоговору; змінаумов зобов`язання; сплатанеустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ізст.629ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно доч.2статті 651ЦК України, договірможе бутизмінено аборозірвано зарішенням судуна вимогуоднієї ізсторін уразі істотногопорушення договорудругою стороноюта вінших випадках,встановлених договоромабо законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зчастинами 2,3ст.653ЦК України, уразі розірваннядоговору зобов`язаннясторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частиною 3 ст.762 ЦК України визначено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

У відповідності до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" визначено право орендодавця, зокрема, вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати.

За змістом положень ст.32 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Таким чином, закон пов`язує можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду у зв`язку з невиконанням сторонами обов`язків, передбачених укладеним між сторонами договором.

Мотиви суду.

Як було встановлено судом, спочатку ОСОБА_2 , а після його смерті ОСОБА_1 було передано в оренду ТОВ "ІАК "БАЛІНВЕСТ" земельну ділянку площею 10,0031 га, кадастровий номер 6320288000:02:000:0237. Сторони не заперечують договірних відносин між ними. До того ж представник відповідача не заперечує факт несплати позивачу орендної плати за 2022 та 2023 роки. Мотивує це неможливістю використовувати земельну ділянку під час окупації с.Яковенкове, на території якого розташована земельна ділянка, з 28.02.2022 до 11.09.2022, а також неотриманням прибутку від користування земельною ділянкою після деокупації, оскільки село і дотепер відноситься до територій можливих бойових дій, що істотно зменшує можливість відповідача використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням: проводити посівну кампанію, збирати врожай.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 №309, с.Яковенкове Ізюмського району Харківської області у період з 28.02.2022 по 11.09.2023 було включено до територій України тимчасово окупованих РФ.

Тому суд погоджується з доводами представника відповідача щодо неможливості використання ним земельної ділянки з 28.02.2022 до 11.09.2022 через окупацію с.Яковенкове Ізюмського району Харківської області, що у відповідності до ч.6 ст.762 ЦК України звільняє відповідача від сплати орендної плати за весь час, протягом якого земельна ділянка не могла бути використана через обставини, за які він не відповідає.

Разом з цим, з 01.01.2022 до 28.02.2022 та з моменту деокупації с.Яковенкове Ізюмського району Харківської області, тобто з 11.09.2022 до дати звернення позивача до суду із цим позовом відповідач користувався спірною земельною ділянкою.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача щодо неотримання прибутку від користування земельною ділянкою, що є наслідком несплати орендної плати, оскільки неотримання орендарем доходу від використання майна, не звільняє його від обов`язку сплачувати орендну плату. Крім того, представником відповідача не було надано належних та допустимих доказів, що підтверджували б неотримання прибутку від користування спірною земельною ділянкою.

Представником позивача надано детальний розрахунок заборгованості по орендній платі, який становить за 2022 рік 23939,08 грн, за 2023 рік 21860,95 грн, а всього 45800,23 грн.

Згідно з договором оренди від 22.10.2007 нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 114576,07 грн, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1,5% від грошової нормативної оцінки земельної ділянки і становить 1718,64 грн на рік у грошовій формі, або у натуральній чи відробітковій формі за домовленістю між суб`єктами договору. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься до 1 березня наступного року.

Додатковою угодою від 14.10.2014 до договору оренди збільшено строк дії договору оренди земельної ділянки на двадцять років до 2034 року включно, встановлено орендну плату в розмірі п`ять відсотків від проіндексованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку слід нараховувати у зазначеному розмірі з 01.01.2014.

Отже при зміні нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у зв`язку з її індексацією, змінюється також розмір орендної плати за договором оренди, яка повинна бути сплачена до 01 березня року, наступного за тим, за який здійснюється розрахунок зі сплати орендної плати.

Відтак при зміні нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у зв`язку з її індексацією, змінюються права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, оскільки він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За таких умов, у сторін за договором оренди відсутній обов`язок вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає у відповідача, як орендаря, з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.

До такого висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №914/2848/22.

Договором оренди передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на три роки, у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; в інших випадках, передбачених законом.

Аналіз вказаних положень договору оренди в їх сукупності свідчить про те, що орендна плата за договором оренди може бути змінена, в тому числі збільшена, без укладення додаткової угоди до договору оренди.

Зазначене відповідає положенням ч.2 ст.632 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Разом з тим, згідно із пунктом 18 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (надалі Методика), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213 (у редакції Методики, чинній і на момент укладення Договору оренди, так і на момент укладення Додаткової угоди до нього), нормативна грошова оцінка окремої земельної ділянки (території сільськогосподарських угідь, що знаходяться у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб, в тому числі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби) визначається на основі шкал нормативної грошової оцінки агровиробничих груп ґрунтів. Показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 01 липня 1995 року, застосовуються із коефіцієнтом, що визначений абзацом другим пункту 5 цієї Методики (пункт 19-1 Методики, чинний з 01.01.2012) тобто з коефіцієнтом 1,756. Отже, коефіцієнт 1,756 з 01.01.2012 повинен застосовуватися до показників нормативної грошової оцінки ріллі, тобто для розрахунку значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки за договором оренди.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верхового Суду від 04.12.2019 у справі №468/1865/15-ц.

З договору оренди та додаткової угоди вбачається, що нормативна грошова оцінка не була змінена у зв`язку з її індексацією.

Ураховуючи викладене, суд не погоджується з доводами представника відповідача щодо неправильності застосування коефіцієнта 1,756 до нормативної грошової оцінки під час розрахунку орендної плати, оскільки у договорі оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки зазначена без урахування вказаного коефіцієнту.

При цьому, суд враховує існування обставин, за які відповідач не відповідає, і через які не міг використовувати земельну ділянку у період з 28.02.2022 до 11.09.2022, згідно з ч.6 ст.762 ЦК України, отже вимоги позивача в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за цей період задоволенню не підлягають.

Водночас суд відхиляє доводи відповідача, в яких він посилається на лист Торгово - промислової палати України та рішення Харківської обласної ради від 14.02.2023 №502-VІІІ та зазначає, що не можна вважати порушенням зобов`язання, що мало місце не з вини орендаря, а тому до такого орендаря не можна застосовувати заходи відповідальності, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок його розірвання, виходячи з такого.

Торгово-промислова палата України (далі ТТП України) у своєму листі від 28.02.2022 вказала, що: "…засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Однак, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Стаття 617 ЦК України звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору, але, сама по собі війна з рф не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом 7 днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Таким чином, лист ТПП України не є сертифікатом у розумінні наведеного положення Закону, та разом з тим, не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верхового Суду від 10.03.2023 у справі №922/1093/22.

До того ж факт наявності заборгованості зі сплати орендної плати частково за 2022 рік та за 2023 рік представник відповідача визнав у своєму відзиві та письмових поясненнях.

Таким чином, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість зі сплати орендної плати за 2022 рік в сумі 11084,12 грн, виходячи із такого розрахунку:

114576,07х1,028х1,152х1,059х1,0х1,0х1,0х1,0х1,249х1,2х1,0х1,0х

х1,0х1,0х1,0х 1,0х1,756х5%х1,266=23939,08 (грн),

23939,08:365х169=11084,12(грн), де

1,028, 1,152, 1,059, 1,0; 1,0; 1,0; 1,0; 1,249, 1,2, 1,0, 1,0, 1,0, 1,0, 1,0, 1,0 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки відповідно,

1,756 коефіцієнт, який застосовано для розрахунку значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки за договором оренди,

1,266 індекс інфляції за 2022 рік;

23939,08 грн сума орендної плати за 2022 рік,

169 кількість днів у 2022 році, за які підлягає стягненню заборгованість зі сплати орендної плати (періоди з 01.01.2022 до 28.02.2022 та з 11.09.2022 до 31.12.2022).

За 2023 рік підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 21860,95 грн:

114576,07х1,028х1,152х1,059х1,0х1,0х1,0х1,0х1,249х1,2х1,0х1,0х

х1,0х1,0х1,0х 1,0х1,1х1,756х5%х1,051=21860,95 (грн), де

1,028, 1,152, 1,059, 1,0; 1,0; 1,0; 1,0; 1,249, 1,2, 1,0, 1,0, 1,0, 1,0, 1,0, 1,0, 1,1 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки відповідно,

1,756 коефіцієнт, який застосовано для розрахунку значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки за договором оренди,

1,051 індекс інфляції за 2023 рік.

У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такий висновок про застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18).

У відповідності до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1449цс17, а також у постанові від 27 листопада 2018 року у справі №912/1385/17.

За змістом наведених норм, істотним слід визнавати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Отже, стороною, якою заявлено вимоги про розірвання договору, повинно бути доведено наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, тобто існування цих двох умов у їх сукупності.

Таким чином, в діях відповідача вбачається систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати, що є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору.

Виходячи із визначення основної мети підприємницької діяльності отримання прибутку та визначення суті договору оренди, слідує, що смислом оренди є отримання орендарем у користування певного, відсутнього в його власності майна для використання цього майна в своїй підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку, а для орендодавця отримання плати за надання такого майна в користування.

Неотримання орендодавцем орендної плати протягом більше ніж двох років, безумовно, свідчить, що орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.

Несплата відповідачем у 2022-2023 роках орендної плати позивачу по договору оренди землі від 22.10.2007 є істотним порушенням умов договору, отже наявні юридичні підстави для розірвання спірного договору оренди.

Доводи представника відповідача щодо відсутності систематичності несплати орендної плати у зв`язку з окупацією території на якій знаходиться спірна земельна ділянка протягом певного періоду 2022 року суд вважає безпідставними, оскільки самим представником відповідача було визнано наявність заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за 2022 рік. Користування орендованим майном протягом лише частини певного періоду також є його використанням, що тягне за собою обов`язок зі сплати орендної плати.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що діями відповідача, які полягали у несплаті позивачу орендної плати за 2022 та 2023 роки у передбачені договором оренди строки, було порушено цивільні права позивача, що свідчить про наявність, передбаченого ст.651 ЦК України, істотного порушення відповідачем договору оренди і як наслідок підстав для його розірвання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди підлягають задоволенню; позовні вимоги про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати підлягають частковому задоволенню: за 2022 рік в сумі 11084,12 гривень, за 2023 рік в сумі 21860,95 гривень, а всього 32945,07 гривень.

Судові витрати.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено за дві позовні вимоги 2422,40 грн судового збору, по 1211,20 грн за кожну вимогу, одна з яких вимога немайнового характеру (а.с.1).

Оскільки позовну вимогу майнового характеру про стягнення орендної плати задоволено частково, а позовну вимогу немайнового характеру задоволено повністю, у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у сумі 1771,99 гривень (1211,20+560,79=1771,99).

Стосовно витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн, суд зазначає таке.

За приписами ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

На підставі п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно із ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Положеннями ч.8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

17.06.2024 між АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ ПРАВА" і Пономарьовою С.Г. укладено договір №68/24 про надання правової допомоги, і угоду №1 про встановлення гонорару, відповідно до яких вартість наданих послуг (складання позовної заяви, її подання до суду, участь у судових засіданнях та підготовка інших судових документів під час розгляді справи в суді першої інстанції) становить: 8000 грн (а.с.13, 14).

З квитанцій до платіжних інструкцій про переказ готівки №0202610047 від 04.07.2024 і №0202610065 від 08.07.2024 вбачається, що ОСОБА_5 сплатила АО "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ ПРАВА" грошові кошти у загальній сумі 8000 гривень за надання правової допомоги за договором №68/24 від 17.06.2024 і угодою №1 про встановлення гонорару від 17.06.2024 (а.с.25).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, оскільки вони є фактично понесеними.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Дослідивши матеріали справи та зміст поданих позивачем документів, суд вважає співмірним наданий адвокатом обсяг послуг з їх вартістю 8000 грн, враховуючи фактичний вид правової допомоги, складність справи, затрачений час на надання таких послуг.

Внаслідок часткового задоволення позову витрати на професійну правничу допомогу на підставі п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають витрати на правову допомогу в сумі 5852 гривень (4000+1852=5852).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", №63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене,керуючись ст.19Конституції України,статтями 3,11,15,16,373,407,409,410,412,525,526,530,610,611,629,651,653,762ЦК України,статтями 93,141ЗК України,1,2,13,24,25,32 Закону України "Про оренду землі", статтями 12, 13, 77, 81, 82, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТИЦІЙНА АГРАРНА КОМПАНІЯ „БАЛІНВЕСТ" про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТИЦІЙНА АГРАРНА КОМПАНІЯ „БАЛІНВЕСТ" на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки б/н від 22 жовтня 2007 року за 2022 та 2023 роки в загальній сумі 32945 (тридцять дві тисячі дев`ятсот сорок п`ять) гривень 07 копійок.

Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 10,0031 га, кадастровий номер 6320288000:02:000:0237, укладений між ОСОБА_1 і ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТИЦІЙНА АГРАРНА КОМПАНІЯ „БАЛІНВЕСТ" 22 жовтня 2007 року (з урахуванням додаткової угоди від 14.10.2014 до договору оренди земельної ділянки від 22.10.2007).

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТИЦІЙНА АГРАРНА КОМПАНІЯ „БАЛІНВЕСТ" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1771,99 гривень.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТИЦІЙНА АГРАРНА КОМПАНІЯ „БАЛІНВЕСТ" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5852 гривні.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТИЦІЙНА АГРАРНА КОМПАНІЯ „БАЛІНВЕСТ", місцезнаходження: 64225, Харківська область, Ізюмський район, с.Яковенкове, вул.Миру, буд.27, код ЄДРПОУ 32934058.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2024 року.

СуддяЮ.А. Феленко