Рішення

від 21.10.2024 по справі 449/1003/24

ПЕРЕМИШЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Перемишлянський районний суд Львівської області

вул.Галицька, 67а м. м. Перемишляни Львівський район Львівська область Україна 81200

Справа № 449/1003/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2024 р.

Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Савчак А.В.,

секретаря судового засідання Винницька А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м.Перемишляни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ТзОВ «МРІЯ-Перемишляни» про розірвання договору оренди земельної ділянки в зв`язку із закінченням його строку дії , -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТзОВ «МРІЯ-Перемишляни» про розірвання договору оренди земельної ділянки в зв`язку із закінченням його строку дії. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в червні 2009р. їй було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯВ №541441 від 24.06.2009р. площею 1,2855га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території колишньої Чемеринецької сільської ради, кадастровий номер 4623388300:03:000:0063, а відповідно до рішення Перемишлянського районного суду від 07.03.2024р. за неї було визнано право власності на вказану земельну ділянку.

Спірна земельну ділянку вона використовувала за цільовим призначенням здавала в оренду згідно договору оренди від 12.04.2024р. укладеного між нею та ФОП ОСОБА_3 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, слідує, що з цього реєстру не виключені відомості про те, що строк дії без номерного договору оренди від 24.12.2014р. спірної земельної ділянки закінчився ще 06.01.2022р. і продовжує існувати формально. Не виключення відомостей про закінчення строку спірної земельної ділянки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перешкоджає їй зареєструвати новий договір від 12.04.2024р. між нею та ФОП ОСОБА_3 . Добровільно відповідач розірвати договір не бажає.

Ухвалою від 16.07.2024р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 подали заяву про розгляд справи у їх відсутності. Позов підтримують та просить його задоволити в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ТзОВ «МРІЯ-Перемишляни» в судове засідання не з`явився, про час і дату судового засідання повідомлявся належним чином. Заяв та клопотань від нього не надходило.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечувала, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є підставним та підлягає задоволенню з огляду на таке.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Законом, що регулює правовідносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі". Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Суд встановив, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.05.2024р слідує, що згідно договору оренди землі від 24.12.2024р. орендодавець ОСОБА_1 передача орендарю ТзОВ «МРІЯ-Перемишляни» в оренду земельну ділянку площею 1,2855га кадастровий номер 4623388300:03:000:0063, терміном на сім років. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18541702 від 06.01.2015р.

Водночас у частині п`ятій статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Тобто з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки. Можна зробити висновок, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону України «Про оренду землі».

Отже, оспорюваний договір оренди землі почав діяти з 06.01.2015р. та закінчився 06.01.2022р.

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою. Зареєстроване право оренди землі є речовим правом. Відповідні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19.

Згідно із положеннями, викладеними у абзаці першому частини першої статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі". Редакція закону береться на час виникнення спірних правовідносин. Оскільки договір оренди землі укладений строком на 7 років (тобто строк договору до 06.01.2022), а договором оренди передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, то спірні правовідносини щодо поновлення договору за умовами договору відповідно виникають в грудня 2021 року (тобто за 30 днів до закінчення строку дії договору).

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Суд також враховує на те, що відповідач не скористався своїм правом на відзив та не довів протилежного за позовними вимогами позивача.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою-другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України), потрібно зробити висновок про те, що в разі невизнання орендарем припинення його права оренди, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Суд за встановлених обставин дійшов висновку, що дію договору оренди землі від 24.12.2014р. припинено та у встановленому законом порядку не поновлено на новий строк.

Відповідно до норм закріплених уст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Керуючись ст. ст.5,12,13,79,81,258,259,263-265,268,272,273,354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розірвати без номерний договір оренди землі від 24.12.2014р., зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 18541702 від 06.01.2015р. укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ТзОВ «МРІЯ-Перемишляни» земельної ділянки площею 1,2855га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території колишньої Чемеринецької сільської ради, кадастровий номер 4623388300:03:000:0063.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1

АДРЕСА_1

Представник позивача ОСОБА_2

АДРЕСА_2

Відповідач: ТзОВ «МРІЯ-Перемишляни»

м.Київ, вул.Олени Теліги,41

Суддя А. В. Савчак