Рішення

від 27.09.2024 по справі 457/1676/24

ТРУСКАВЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 457/1676/24

провадження №2/457/317/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого-судді Марчука В.І.,

секретар судового засідання Ярова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба усправах дітейТрускавецької міськоїради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба усправах дітейТрускавецької міськоїради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 13.06.2019року між ним та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась дочка ОСОБА_4 . З середини2023року із відповідачкою почали виникати конфліктні ситуації, перестали розуміти один одного та вести спільне господарство, кожен почав фактично жити своїм особистим самостійним життям. Більше того, відповідач із початку2024року запланувала виїхати закордон на постійне місце проживання, а відтак, має намір забрати разом із собою малолітню дочку, з чим не погоджується позивач, оскільки постійно працює та забезпечує сім?ю матеріально усім чим потрібно. На початку2024року ОСОБА_1 прийняв рішення, що більше не бажає жити із своєю дружиною та разом із малолітньою дочкою ОСОБА_4 переїхав проживати у власну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , де є зареєстрованими. Відповідач ОСОБА_2 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Із моменту припинення із відповідачем фактичних шлюбних відносин, повним утриманням, доглядом та вихованням малолітньої дочки ОСОБА_4 займається ОСОБА_1 . На даний час позивач та відповідач проживають окремо. Позивач працює, добре забезпечений, відповідач має намір їхати проживати за кордон. Донька дуже активна, відвідує різні гуртки, має багато друзів як в садочку так і в будинку де проживає разом з батьком, і позивач, як батько, не хоче позбавляти свою доньку її позиції та способу життя, а тому хоче визначити в судовому порядку місце проживання своєї доньки разом із батьком. Просив розірвати шлюб між ним та відповідачкою та залишити проживати ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_1 , яка перебуває на його самостійному утриманні та вихованні за адресою: АДРЕСА_1 .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, проте подав заяву в якій просить справу розглянути без участі позивача, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба усправах дітейТрускавецької міськоїради у судове засідання не з`явилася, однак скерувала на адресу суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без участі їх представника.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони 13 червня 2019 року зареєстрували шлюб у Львівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 1408, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 13 червня 2009 року.

В періодшлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилась донькаОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ).

З позовної заяви встановлено, що подружнє життя у сторін не склалося, сторони не підтримують подружніх відносин, не проживають разом, шлюб існує лише формально. Причиною розпаду сім`ї є відсутність між подружжям взаєморозуміння та поваги, відсутність наміру зберігати шлюб.

Згідно зіст. 24 СК Українишлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Принцип добровільності шлюбу закріплений уст. 51 Конституції України, в силу якої шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Положенням частин 3 і 4 статті 56 СК України за кожним з подружжя визнано право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин, як і примушення до їх припинення, є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу.

Відповідно доч. 3ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

За змістом ст.ст.105,106,110 СК України вказана вище форма припинення шлюбу у випадку відсутності у подружжя спільних неповнолітніх дітей та за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу можлива за позовною заявою одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2ст.112 СК Українисуд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.

Судом встановлено, що шлюб між сторонами фактично розпався, сторони не підтримують подружніх відносин та суперечитьінтересам сторін, а тому суд приходить до переконання, що вимоги позивача є доведеними та такими що підлягають задоволенню. Суд вважає, що шлюб слід розірвати.

В частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини разом із позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно достатті 3 Сімейного кодексу України сім`яє первинним та основним осередком суспільства, дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно з ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно дост. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу.

Згідно ізст. 142 СК України, діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Згідно ч. 1ст. 157 СК Українипитання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Згідно ч.3 цієї статті той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За змістомст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Приписамист. 161 СК Українивизначається, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц зазначила, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага, в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини, приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07.12.2006).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16.07.2015).

У постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) вказано, що "Під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов`язково враховує стан здоров`я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище позивача), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло".

Так, згідно Акту про фактичне проживання, виданий головою ОСББ «Престиж 2016» ОСОБА_1 , про те, що він фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Разом з ним проживає донька ОСОБА_4 .

З акту обстеження умов проживання від 23 вересня 2024 року щодо обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , відомо, що ОСОБА_4 , дійсно проживає разом з батьком (позивачем по справі ОСОБА_1 ). Для дитини створені належні умови для проживання

Згідно довідки № 199/40-2024 від 18 липня 2024 року виданої ОСОБА_1 , останній є працівником відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області та проходить службу в Національній поліції України з 07 листопада 2015 року.

Крім цього, згідно матеріалів справи встановлено, що рапортом ОСОБА_1 до начальника ГУНП у Львівській області від 09 вересня 2024 року, останній просить надати йому відпустку для догляду за дитиною з 25 вересня 2024 року по 08 березня 2025 року.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 разом з дитиною донькою ОСОБА_4 , фактично проживають за адресою: АДРЕСА_3 . Позивач ОСОБА_1 самостійно, без участі матері, виховує, утримує та здійснює догляд за донькою.

За місцем свого проживання ОСОБА_1 створив доньці всі належні умови для проживання, повноцінного розвитку та виховання.

У відповідності до ч. 2, 3 ст. Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідностатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Конвенція ООН про права дитини 1989, яка ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), в статті 3 закріплює наступне - в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.1 ст.18, ч.1 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Тобто, при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Зважаючи на те, що позивач, будучи працевлаштованим, займається вихованням доньки ОСОБА_4 , піклується про неї, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, із урахуванням віку дитини, суд вважає, що на даний час проживання малолітньої доньки з батьком, яка фактично проживає з ним, в тому числі перебуває на його утриманні, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи й позитивно сприятиме її розвитку, як психологічному, так і фізичному.

Крім цього, визначення місця проживання дітей разом із батьком чи матір`ю не позбавляє їх права на особисте спілкування з дітьми та прийняття участі у їх вихованні.

Таким чином, враховуючи, що на даний час визначення місця проживання доньки ОСОБА_4 разом з батьком відповідає її інтересам, зважаючи на те, що відповідачка самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, разом з донькою не проживає, участі у вихованні та утриманні доньки не бере, а також те, що дитина проживає разом із батьком, який дбає про її належні умови прожиття та розвиток, тобто є її основним та єдиним утримувачем, самостійно виховує її, суд дійшов висновку про його задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81,82,89, 141, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 141,161 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 13 червня 2019 року у Львівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівської області, актовий запис № 1408.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_1 , яка перебуває на його самостійномуутриманні та вихованні за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаєза адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради, ЄРДПОУ: 36518184, юридична адреса: 82200, м. Трускавець, вул.Бориславська, 2.

Суддя: В. І. Марчук