Рішення

від 16.10.2024 по справі 646/994/24

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

16.10.24

Справа № 646/994/24

№ провадження 2-а/646/9/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2024 року Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Харківській області Кизима Анатолія Миколайовича, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 у січні 2024 року звернувся до суду з позовом до інспектора 1 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Харківській області ОСОБА_2 , в обґрунтування якого зазначив, що 20.01.2024 року, близько 13 год. 00 хв., біля 4 під`їзду, будинку № 1 по майдану Конституції в м. Харкові стояв його припаркований автомобіль Lexus, моделі IS 250, д.н.з. НОМЕР_1 , на тротуарі біля бордюру який відділяє проїзджу частину від тротуару напроти вказаного вище під`їзду. Так, 20.01.2024 року працівниками патрульної поліції, а саме інспектором 1 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Харківській області ОСОБА_2 було складено відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме здійснення руху транспортного засобу по тротуару, який дозволяє рух пішоходам, чим порушив п.п. 11.13 ПДР України.

ОСОБА_1 у позовній заяві зазначив, що винним себе не визнає, вимогип. 11.13 Правил дорожнього рухуУкраїни (даліПДРУкраїни) не порушував. Також, зазначив, що тягар доказування вини особи, як в адміністративних так і в кримінальних справах покладається на сторону обвинувачення. Доказами невинуватості в даній справі є виключно тлумаченняпунктів ПДРУкраїни, аналіз позиції ВС/КАС та дії водія в порядку п. 15.10 вПДРУкраїни. Не погоджуючись із вказаною постановою, просив скасувати постанову Інспектора 1 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Харківській області Кизима А.М. від 20.01.2024 року, серія ЕНА №1278598 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Ухвалою суду від 09.02.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

09.04.2024 року Інспектором взводу № 1 роти №1 батальйону №2 УПП в Харківській області ДПП капітаном поліції ОСОБА_3 було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що заявлені вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки, 20.01.2024 року приблизно о 13 год. 12 хв. за адресою: м. Харків, майдан Конституції, 1, працівниками патрульної поліції було виявлено транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого здійснив рух по тротуару, після чого, здійснив стоянку транспортного засобу на тротуарі, чим порушив п.п. 11.13. ПДР України. Інспектор, оцінивши докази, які були зафіксовані на портативний реєстратор, виніс постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1278598 за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Крім того, відповідач зазначив, що він провів розгляд справи в межах своїх повноважень, з дотриманням положень Закону, особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності, були роз`яснені права, передбаченіст. 63Конституції України,ст. 268 КУпАП. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

01.05.2024 року позивачем було подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що викладені відповідачем у відзиві пояснення не відповідають дійсності, оскільки Інспектором взводу № 1 роти №1 батальйону №2 УПП в Харківській області ДПП капітаном поліції ОСОБА_3 не надано доказів на підтвердження наведених у постанові про накладення адміністративного стягнення обставин, а отже не доведено порушення позивачем п.11.13 Правил дорожнього руху. Враховуючи викладене, вважає, що доводи відповідача у його відзиві є хибними, та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а оскаржувана постанова є такою, що підлягає скасуванню як така, що прийнята з численними порушеннями процедури розгляду справ та норм матеріального права.

Ухвалою суду від 13.05.2024 року за клопотанням позивача було залучено до участі у справі у якості співвідповідача Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції.

Ухвалою суду від 27.08.2024 року закрито підготовче засідання у справі. Справа призначена до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Подав до канцелярії суду заяву, в якій заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили. Заяв, клопотань до суду не надходило.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданнямКодексу України про адміністративні правопорушенняє охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідност. 7 цього кодексуніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно дост. 280 КУпАП Україниорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Постановою від 20.01.2024 року, серії ЕНА №1278598, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 122 КУпАПта застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. за те, що він о 13 год. 12 хв. за адресою: м. Харків, майдан Конституції, 1, керуючи транспортним засобом Lexus IS 250, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив рух транспортного засобу по тротуару, чим порушивп.11.13ПДР(а.с. 3-4).

Згідно із ст. 222 КУпАПоргани Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 1ст. 122 КУпАП.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно доЗакону України від 30.06.1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух»(далі Закон № 3353-XII) визначаєтьсяПДРУкраїни, які встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно доп. 1.9. ПДРУкраїни, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 11.13. ПДРУкраїни забороняється рухтранспортних засобівпо тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коливонизастосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів і за умови виконання вимогпунктів 26.1-26.3цих Правил.

Відповідно до ч. 1ст. 122 КУпАП,порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюєтьсяКУпАП.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимогст. 245 КУпАПщодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КУпАП).

Згідно з ч. 1ст. 268 КУпАПособа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який зазакономмає право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

У наведених положенняхКУпАПвизначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 280 КУпАПустановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом частин першої-третьої ст. 283 КУпАПрозглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Означене кореспондує нормам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоюнаказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395(надалі - Інструкція), яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Так, відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), ч.ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 121, ст. ст. 121-1, 121-2, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ст. 124-1, ст. ст. 125, 126, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 127, ст. ст. 128, 129, ст. 132-1, ч.ч. 6, 11 ст. 133-1, ч.ч. 1, 2, 3, ст. 140 КУпАП.

Відповідно дост. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеномузакономпорядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч. 1, 2ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно дост. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи відео-запис на диску, який було надано інспектором 1 взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_2 судом було встановлено, що автомобіль ОСОБА_1 марки Lexus, моделі IS 250, д.н.з. НОМЕР_1 , був припаркований з дотриманням п. 15.10 «в» ПДР, а саме на краю тротуару. Вимірювання відстані для руху пішоходів працівниками патрульної поліції не здійснювалося.

Відповідно до приписівстатті 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Верховний Суд в постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього рухупрацівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленомузакономпорядку.

Відповідно до правової позиції, яка міститься в постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року по справі № 177/525/17 факт визнання особою вини у порушенніПДРне може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем ч. 1ст. 122 КУпАП.

Викладені у відзиві доводи відповідача спростовуються правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у пунктах 32-33 постанови від 07.11.2019 року № 524/9162/16-а, де зазначено що очевидним і зрозумілим є те, що здійсненню стоянки легкового автомобіля у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, тобто на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри, передує рух, пов`язаний із заїздом на таке місце, а після її зупинення рух, пов`язаний із виїздом автомобіля з такого місця стоянки. За таких обставин, рух автомобіля тротуаром пов`язаний із заїздом/виїздом на місце стоянки у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, не може містити склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Суд зазначає, що сам факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи, що відповідачем, окрім наданого оптичного диску з нагрудної бодікамери поліцейського більш не надано інших належних та допустимих доказів в обґрунтування винесеної постанови, суд вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а провадження по вказаній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, що відповідає положенням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.

Інші, наведені сторонами доводи в обґрунтування своїх позицій, не спростовують наведених висновків суду. Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно положеньст. 132 КАС Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 5 ст. 134 КАС України.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Відповідно до поданих позивачем доказіввбачається, що 22.01.2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Муратовим С.А.було укладено договір про надання правової професійної допомоги (а.с. 60-62).

Згідно детального опису виконаних робіт до вказаного договору вартість послуг адвоката склала 18200 грн. 00 коп. (а.с. 50-53, 65).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати професійної правової допомоги надано квитанцію № б/н від 21.01.2024 року про внесення на рахунок адвоката Муратова С.А. 3550 грн. 00 коп., та квитанцію № б/н від 24.01.2024 року про внесення 14650 грн. 00 коп. на рахунок адвоката Муратова С.А. за договором від 22.01.2024 року (а.с. 58,64).

Враховуючи досліджені під час розгляду справи докази, а також беручи до уваги принцип обґрунтованості та пропорційності розмірувитрат на сплату послуг адвоката (правничу допомогу) до вказаного предмета спору, суд вважає, що у даномувипадку наявні достатні правові підстави стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 9, 19, 90, 139, 243, 245, 250, 257, 286 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Інспектора 1 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Харківській області Кизима Анатолія Миколайовича, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Постанову 1 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Харківській області Кизима Анатолія Миколайовича у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 1278598 від 20.01.2024 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст.122КУпАП на ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп. - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст.122КУпАП - закрити.

Стягнутиза рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на судове рішення у справі може бути подана Другому апеляційному адміністративному суду протягом десяти днів з дня проголошення до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі його апеляційного оскарження - моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач Інспектор 1 взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Харківській області, адреса для листування: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315А.

Третя особа Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції в Харківській області, адреса для листування: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А.

Суддя