Рішення

від 23.10.2024 по справі 120/8322/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 жовтня 2024 р. Справа № 120/8322/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом приватного підприємства "ЕКО-МОЛОПРОДУКТ" до відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник приватного підприємства "ЕКО-МОЛОКОПРОДУКТ" звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятої відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Зокрема, позивач вказує на те, що законодавством чіткою визначено, що водій має мати при собі або картку водія або картку водія, натомість контролюючи органом не враховано, що картка водія була наявна у водія під час здійснення перевірки. Разом з тим, відповідачем помилково кваліфіковано порушення правил використання картки водія із її фактичною відсутністю.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову. Серед іншого наголошує, що водій повинен на місці здійснення контролю пред`явити на місці здійснення контролю ті документи, які від нього вимагаються. Окрім того наголошує, що можливість встановити посадовою особою Укртрансбезпеки дотримання чи порушення водієм транспортного засобу режимів праці та відпочинку водія можливе лише за наявності особистої картки водія у слоті тахографа з початку здійснення ним руху транспортного засобу та до його завершення.

Окрім того, представником позивача до суду було подано клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 23.09.2024 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ознайомившись з наявними матеріалами справи, суд встановив наступні обставини справи.

01.05.2024 року Державною службою України з безпеки на транспорті відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки MAN TGS 18.440 із д.н.з. НОМЕР_1 , що перебуває на праві власності приватного підприємства "ЕКО-МОЛОКОПРОДУКТ" за кермуванням водія ОСОБА_1 .

Під час перевірки встановлено порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутність особистої картки водія у слоті цифрового тахографа, роздруківки даних роботи тахографа, відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа. Вказане відображено у акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт № 001456 від 01.05.2024 року.

Вказаний акт було направлено позивачеві разом із повідомленням від 06.05.2024 року про призначення розгляду адміністративної справи на 03.06.2024 року.

За результатом розгляду цієї справи, за участі позивача, винесено постанову № ПШ 036802 від 03.06.2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 17000 грн.

Не погоджуючи з вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїм прав.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України від 05.04.2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Стаття 5 Закону № 2344-ІІІ визначає, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ встановлені документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Частиною 1 статті 18 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 2344-ІІІ положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення № 340), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

При цьому, пунктом 1.3 Положення № 340, встановлено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Відповідно до пунктів 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3).

Згідно з п. 7.1 Положення № 340 перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567.

Пунктом 7.2 Положення № 340 визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.

24.06.2010 Міністерством транспорту та зв`язку України на виконання вимог законодавства про автомобільний транспорт видано Наказ № 385 про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385), яку розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Інструкція № 385 визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до положень Інструкції № 385 адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам`яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа «k», характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу «w», ефективного кола шини «l», а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності).

Пунктом 1.4 Інструкції № 385 встановлено, що контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Суд зауважує, що відповідно до матеріалів справи, транспортний засіб позивач був обладнаний тахографом. Вказане не заперечується сторонами.

Згідно п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;

- заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно ч. 8 ст. 53 Закону № 2344-III водії транспортних засобів (при виконанні міжнародних перевезень), що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Як описано вище, п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом у разі використання цифрового тахографа - використовує особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.

Використання особистої картки водія в розумінні Інструкції № 385 здійснюється наступним чином: на початку робочого дня картку належить вставити в слот тахографа, що під дисплеєм, в кінці робочого дня вийняти картку.

Відповідно до абзацу третього ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, відповідно до матеріалів справи, водій, який кермував транспортним засобом здійснював перевезення вантажу не встановивши у слот цифрового тахографа особисту картку водія, що унеможливило здійснення роздруківки даних роботи цифрового тахографа.

Суд наголошує, що доводи представника позивача фактично зводяться до того, що під час перевірки у водія при собі було наявна особиста картка водія.

Разом з тим, вищезазначене спростовується наявними матеріалами справи.

Так, відповідно до долучених до відзиву матеріалів рейдової перевірки, водієм під час здійснення цієї перевірки було надано лише посвідчення водія, товарно-транспортну накладну та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

При цьому акт перевірки не містить будь-яких заперечень водія з приводу його змісту та вказівки про те, що особиста картка водія на момент перевірки була наявна. Натомість, водій відмовився від підписання акту та надання пояснень.

Суд звертає увагу на те, що надання відповідних документів контролюючим органом є обов`язком водія.

Окрім того, суд зауважує, що наявність особистої картки водія, яка не вставлена в цифровий тахограф, не звільняє автомобільного перевізника від обов`язку згідно Інструкції № 385 мати при собі роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Так, виготовлення роздруківки даних роботи цифрового тахографа, яким був обладнаний автомобіль на момент перевірки, є неможливим без використання в слоті такого тахографа особистої карти цього водія.

Отже, на момент перевірки водій ОСОБА_1 був зобов`язаний надати перевіряючим свою особисту картку водія і роздруківку даних цифрового тахографа автомобіля.

Оскільки на момент перевірки водій не надавав контролюючому органу а ні діючої картки водія, що у свою чергу виключало і наявність відповідної роздруківки з такого тахографу на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок такого водія, то вказаний обов`язок не було виконано, що, в свою чергу, вірно було кваліфіковано постановою № ПШ036802 від 03.06.2024 року як правопорушення, передбачене абз.3 ч.1 ст.60 Закону 2344-ІІІ, а саме: перевезення вантажів за відсутності документів, передбачених ст.48 Закону 2344-ІІІ.

На підставі вищевикладених обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень ч. 2 ст. 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на вимоги ст.139 КАС України, а також з урахуванням ухвалення рішення в інтересах відповідача, сума сплаченого позивачем судового збору відшкодуванню не підлягає. Про наявність інших судових витрат сторонами не повідомлено.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "ЕКО-МОЛОКОПРОДУКТ" (вул. Некрасова, 1а, с. Некрасове, Вінницький р-н, Вінницька обл., код ЄДРПОУ 35346395) до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Василя Порика, 29, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович