Рішення

від 25.10.2024 по справі 280/8336/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 жовтня 2024 року (09:15)Справа № 280/8336/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді КалашникЮ.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 34, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

06.09.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

визнати протиправним рішення відповідача від 26.07.2024 №084850001006;

зобов`язати відповідача зарахувати до стажу період роботи з 19.01.1982 по 24.10.1983 на посаді перукаря та період роботи з 31.03.1987 по 20.02.1993 у колгоспі «Україна», у зв`язку із чим повторно розглянути заяву позивача від 15.12.2023 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду по даній справі;

зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до статті 382 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у встановленому порядку звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 26.07.2024 №084850001006 відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач зауважує, що записи у трудовій книжці чітко містять відомості щодо роботи позивача у колгоспі у спірний період. Таким чином, відмова у зарахуванні спірних періодів стажу несумісна з принципами верховенства права та належного урядування. Беручи до уваги вищезазначене просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 11.09.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

30.09.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№45279), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. Зокрема зазначає, що 19.07.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності, вказану заяву було розглянуто ГУ ПФУ в Полтавській області та за результатами такого розгляду прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 26.07.2024 №084850001006. Статтею 26 Закону №1058 визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років. Розглядаючи подані позивачем документи про стаж, відповідачем до загального страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі, оскільки вихододні зазначені у трудовій книжці не завірені належним чином, як це передбачено Основними Положеннями. Враховуючи наведене вище, вбачається, що страховий стаж згідно наданих документів складає 16 років 8 місяців та 19 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

19.07.2024 позивач звернулась до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 26.07.2024 №084850001006 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу від 20 до 30 років (а.с.35).

У рішенні зазначено, що до загального страхового стажу не враховано період роботи в колгоспі 31.03.1987 - 20.02.1993 згідно уточнюючої довідки від 26.06.2024 №05-027/Ю-1513, оскільки відсутні відомості про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів, як передбачено Основними положеннями про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 «Про трудові книжки колгоспників». Вихододні зазначенні в трудовій книжці від 07.09.1978 НОМЕР_2 не завірені належним чином. Не враховано період роботи з 19.01.1982 по 24.10.1983, оскільки між датою наказу на прийняття та датою на прийняття значно більший проміжок. Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж гр. ОСОБА_1 складає 16 років 08 місяців 19 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. Управлінням прийнято рішення: відмовити гр. ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.

Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернувся до суду із вимогами про його скасування та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу спірні періоди.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058), яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частинами 1-3 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 (далі - Закон №1788) гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно положень статті 2 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п.1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Пункт 2 вказаних Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Згідно абзацу 2 пункту 2 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, трудові книжки колгоспників раніше встановленого взірця обміну на нові не підлягають.

Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки (п.6).

Обов`язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Так, судом встановлено, що до стажу позивача не зараховано період її роботи з 31.03.1987 по 20.02.1993 у колгоспі «Україна» згідно уточнюючої довідки від 26.06.2024 №05-027/Ю-1513, оскільки відсутні відомості про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів.

Суд зазначає, що стаж роботи позивача у колгоспі підтверджений документально записами (№№1-2) в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_3 від 11.04.1987, які не вимагають надання додаткових документів (а.с.20-22).

Суд зауважує, що у трудовій книжці міститься інформація про прийнятий колгоспом річний мінімум та фактично відпрацьовані позивачем дні, що у повній мірі надає можливість органам Пенсійного фонду провести обчислення та зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його страхового (трудового) стажу.

Разом з цим, суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 21.06.2019 у справі №727/384/17 та від 10.12.2020 у справі №195/840/17 зазначав, що відсутність додаткових відомостей, а саме уточнюючої довідки про встановлений мінімум трудоднів та кількість відпрацьованих вихододнів (трудоднів) не може бути підставою для не зарахування даного періоду в страховий стаж позивача.

Щодо посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що вихододні у трудовій книжці не завірені належним чином суд зазначає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Суд зазначає, що не завірення належним чином вихододнів у трудовій книжці не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.

Суд критично оцінює позицію відповідача у даній справі та зазначає, що, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудових книжок. Відповідачем не взято до уваги, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у ній. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення трудових книжках.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 (справа №677/277/17), від 17.07.2018 (справа №220/989/17), від 19.12.2019 (справа №307/541/17).

Таким чином, відповідач безпідставно не зарахував ОСОБА_1 до страхового стажу періоду її роботи з 31.03.1987 по 20.02.1993 у колгоспі «Україна» відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 11.04.1987.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що рішення ГУ ПФУ в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 26.07.2024 №084850001006 є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з цим, в оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідачем також не зараховано до страхового стажу позивача періоди її роботи з 19.01.1982 по 24.10.1983, оскільки між датою наказу на прийняття та датою на прийняття значно більший проміжок.

Водночас, судом встановлено, що період з 04.02.1982 по 24.10.1983 зараховано до страхового стажу позивача як догляд за дитиною до 3-х років, що підтверджується розрахунком стажу позивача форми РС-право, сформованого органом Пенсійного фонду України. Період роботи позивача з 19.01.1982 по 03.02.1982 також зараховано відповідачем до страхового стажу позивача (а.с.17).

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача зарахувати до стажу позивача період її роботи з 19.01.1982 по 24.10.1983 на посаді перукаря задоволенню не підлягають, оскільки зазначений період все зарахований відповідачем.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 26.07.2024 №084850001006 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком та зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди її роботи з 31.03.1987 по 20.02.1993 у колгоспі «Україна» відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 від 11.04.1987, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 19.07.2024.

Суд зауважує, що відповідачем розглядалась заява позивача про призначення пенсії від 19.07.2024, за результатами розгляду якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 26.07.2024 №084850001006, яке і оскаржує позивач, у зв`язку із чим повторно підлягає розгляду заява від 19.07.2024.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення у цій справі, слід зазначити про таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проаналізувавши наведені положення КАС України, суд приходить до висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд наділений правом саме під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Зазначена правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові по справі №235/7638/16-а від 31.07.2018.

Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі, оскільки судове рішення є обов`язковим до виконання, у тому числі, в примусовому порядку, а за невиконання рішення суду передбачена відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було ГУ ПФУ в в Полтавській області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 1211,20грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 34, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії від 26.07.2024 №084850001006.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 31.03.1987 по 20.02.1993 у колгоспі «Україна» та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 19.07.2024.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 25.10.2024.

Суддя Ю.В. Калашник