Рішення

від 24.10.2024 по справі 320/4057/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2024 року № 320/4057/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОТРЕЙД АЛЬЯНС» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТОТРЕЙД АЛЬЯНС» (далі також ТОВ «НАФТОТРЕЙД АЛЬЯНС», позивач) до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі також Головне управління, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №196/4833 від 09 грудня 2022 року про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін ТОВ «НАФТОТРЕЙД АЛЬЯНС» необґрунтованої виручки на суму 34 270, 87 грн та застосування адміністративно-господарської санкції на суму 34 270, 87 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року відкрито провадження у справі № 320/4057/23 та встановлено, що її розгляд буде відбуватись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2022 р. № 594 зупинено дію пункту 41-4 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а тому до нього неправомірно застосовано адміністративно-господарські санкції за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що спірне рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, підстави для його скасування відсутні.

Також, Головним управлінням надано суду додаткові пояснення по суті заявлених позовних вимог, в яких наголошено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Порушення позивачем були допущені в період дії пункту 41-4 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з огляду на що його було притягнуто до відповідальності.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТОВ «НАФТОТРЕЙД АЛЬЯНС» здійснює свою господарську діяльність, що полягає у роздрібній торгівлі рідким, газоподібним паливом, подібними продуктами та іншими супутніми товарами на орендованій автозаправній станції, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця В`ячеслава Чорновола, 1.

Посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві (далі також ГУ ДПС у м. Києві), на підставі наказу від 13 травня 2022 року № 1569-п, було проведено фактичну перевірку АЗС № 11 з магазином-кафе, розташовану за адресою: місто Київ, вулиця В`ячеслава Чорновола, 1.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 10 червня 2022 року (далі також акт перевірки), у якому відображено висновки про порушення позивачем вимог пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України від 31 червня 2012 року «Про ціни і ціноутворення», а також абз. 4 пункту 41-4 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а саме порушення вимог законодавства України щодо застосування та встановлення державних регульованих цін на бензин автомобільний марки А-95 та отримання необґрунтовано одержаної виручки на загальну суму 37 392, 98 грн в період з 16 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року. Опис вказаного порушення зазначено в додатку № 1 до акта перевірки.

24 червня 2022 року позивачем подано до Головного управління заперечення на акт перевірки від 10 червня 2022 року.

09 грудня 2022 року відповідачем прийнято рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін № 196/4833, яким до ТОВ «НАФТОТРЕЙД АЛЬЯНС» застосовані адміністративно-господарські санкції:

1) вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання на загальну суму 34 270, 87 грн;

2) штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 34 270, 87 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, який визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення є Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 року № 5007-VI (далі також Закон № 5007-VI).

Статтею 16 Закону № 5007-VI передбачено, що органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами;

інші органи, визначені законом.

Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами.

Положенням про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим постановою КМ України від 02 вересня 2015 року № 667 (далі також Порядок № 667) регламентовано, що Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади.

За змістом пунктів 1 та 3 Положення № 667 Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику, зокрема, у сферах здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів та дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Пунктами 1, 2, 3 та 6 частини першої статті 18 Закону № 5007-VI обумовлено, що уповноважені органи мають право: проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки, зокрема, достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

В силу пункту 1 частини першої статті 20 Закону № 5007-VI до суб`єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки.

Згідно до приписів п. п. 69.27 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, податкові органи здійснюють державний контроль (нагляд) та спостереження у сфері ціноутворення відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення» з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.

Податкові органи здійснюють контроль за дотриманням платниками податків вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) шляхом проведення фактичних перевірок.

Фактична перевірка проводиться за наявності хоча б однієї з таких підстав:

отримання у встановленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства про ціни і ціноутворення;

отримання письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Під час проведення фактичної перевірки податкові органи мають право отримувати від суб`єктів господарювання документи та/або інформацію, які підтверджують вартість придбання товару, що є предметом перевірки.

У разі виявлення порушень законодавства про ціни і ціноутворення за результатами проведення фактичної перевірки такі порушення зазначаються в окремому акті про результати фактичної перевірки, який надсилається до органу, уповноваженого приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

У разі якщо платник податків не погоджується з виявленими під час фактичної перевірки порушеннями законодавства про ціни і ціноутворення, він надсилає свої зауваження до органу, уповноваженого приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Отже, вищевказані норми законодавства свідчать, що законодавець визначив повноваження органів державного нагляду (контролю) в сфері ціноутворення відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення», відокремивши повноваження державних органів (нагляду) - податкової служби щодо проведення перевірки, із наступним оформленням відповідного Акту, від повноважень територіальних органів Держпродспоживслужби щодо розгляду заперечень на відповідний Акт та прийняття Рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Як слідує з акту перевірки, перевірку проведено фахівцями ГУ ДПС у м. Києві, за результатами чого складений акт, де зафіксовані виявлені порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, а саме: отримання необґрунтованої виручки, що виникла в результаті позитивної різниці між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання.

Приписами пункту 41-4 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі також Постанова № 1236) встановлено граничний рівень торговельної надбавки.

Так, пунктом 41-4 Постанови № 1236 в редакції, чинній до 30 квітня 2022 року, установлено, що на період дії карантину граничний рівень торгівельної надбавки в розмірі:

не більше 5 гривень з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра дизельного палива;

не більше 4,55 гривні з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра бензинів автомобільних.

Під час продажу (реалізації) брендового преміального дизельного палива та бензинів автомобільних, із покращеними показниками якості та позначення (маркування) яких включає певну торгову марку (товарний знак), розмір доплати не може перевищувати 5 відсотків до розміру роздрібних цін на відповідні види палива, визначені згідно з абзацами третім - п`ятим цього пункту.

В свою чергу, пунктом 41-4 Постанови № 1236 в редакції, чинній з 30 квітня 2022 року, установлено, що на період дії карантину граничний рівень торговельної надбавки в розмірі:

не більше 7 гривень з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра дизельного палива;

не більше 6,5 гривні з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра бензинів автомобільних.

Під час продажу (реалізації) брендового преміального дизельного палива та бензинів автомобільних, із покращеними показниками якості та позначення (маркування) яких включає певну торгову марку (товарний знак), розмір доплати не може перевищувати 5 відсотків до розміру роздрібних цін на відповідні види палива, визначені згідно з абзацами третім - п`ятим цього пункту.

Контролюючим органом було встановлено реалізацію бензину автомобільного марки А-95 за ціною вищою граничної ціни, яку міг застосувати суб`єкт господарювання за період з 16 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року та отримано необґрунтовану виручку на загальну суму 34 270, 87 грн, з яких по періодам:

- з 16 квітня 2022 року по 20 квітня 2022 року 1 858, 78 грн (реалізація 14 298, 29 літрів бензину);

- з 27 квітня 2022 року по 29 квітня 2022 року 30 368, 06 грн (реалізація 15 184, 03 літрів бензину);

- з 30 квітня 2022 року по 01 травня 2022 року 439, 01 грн (реалізація 8 780, 09 літрів бензину);

- з 06 травня 2022 року по 11 травня 2022 року 502, 92 грн (реалізація 10 058, 25 літрів бензину);

- з 15 травня 2022 року по 16 травня 2022 року 1 102, 10 грн (реалізація 515 літрів бензину).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2022 р. № 594 зупинено дію пункту 41-4 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

На думку позивача, оскільки на момент прийняття спірного рішення відповідальність за порушення граничного рівня торговельної надбавки була відсутня, з огляду на зупинення дії пункту 41-4 Постанови № 1236, до нього неправомірно застосовано адміністративно-господарські санкції за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Суд не погоджується із вказаними твердженнями позивача з огляду на таке.

Актом перевірки встановлено, що ТОВ «НАФТОТРЕЙД АЛЬЯНС» порушено вимоги законодавства України щодо застосування та встановлення державних регульованих цін на бензин автомобільний марки А-95 та отримання необґрунтовано одержаної виручки на загальну суму 37 392, 98 грн в період з 16 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року, тобто за період до зупинення дії пункту 41-4 постанови № 1236, тому Головне управління правомірно притягнуло позивача до відповідальності.

Крім того, частина перша статті 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

У Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб, крім тих випадків коли про це є спеціальна вказівка в самому Законі або іншому нормативно-правовому акті.

Отже, у випадку прийняття рішення про притягнення до юридичної відповідальності суб`єкт владних повноважень застосовує законодавство, що було чинним на момент виявлення правопорушення суб`єктом, що притягається до відповідальності. Факт наступного скасування або зміни умов притягнення до відповідальності (складу правопорушення, санкції тощо), може впливати на можливість суб`єкта владних повноважень приймати рішення лише у випадку, якщо така законодавча зміна зумовлена волею суб`єкта нормотворення визнати певні дії такими, що не потребують визнання правопорушенням та, відповідно, притягнення до відповідальності.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що спірне рішення є обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, з огляду на правомірність застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій.

Так само, судом не приймаються твердження ТОВ «НАФТОТРЕЙД АЛЬЯНС» про порушення ГУ ДПС у м. Києві порядку проведення фактичної перевірки, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують такі обставини, у тому числі але виключно доказів оскарження та/або скасування наказу про призначення фактичної перевірки.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищевикладене, оскаржуване в межах розгляду даної справи рішення вважається таким, що прийнято з урахуванням критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд доходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.