Рішення

від 28.10.2024 по справі 522/2087/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/2087/24

Провадження №2/522/7018/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НАШ ДОМ КОМФОРТ до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,-

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю НАШ ДОМ КОМФОРТ до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, у якій позивач просить солідарно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 25 170,08 гривні, а також суму сплаченого судового збору.

За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2024 року провадження у справі відкрито. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

27 березня 2024 року до суду надійшло клопотання представника позивача, у якому заявник вказує на те, що не заперечує проти постановлення заочного рішення по справі.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2024 року позовну заяву задоволено, стягнуто з солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 25 170,08 гривень, здійснено розподіл судових витрат.

12 серпня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Попова Романа Михайловича про перегляд заочного рішення, у якій заявник просить переглянути та скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.03.2024 року у справі №522/2087/24 та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 13 серпня 2024 року заяву прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 09 вересня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Попова Романа Михайловича про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2024 року у справі №522/2087/24 задоволено, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2024 року у справі №522/2087/24 за позовом ОСОБА_1 адвоката Попова Романа Михайловича про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2024 року у справі №522/2087/24 скасовано.

Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Надано відповідачам 15-ти денний строк для подання відзив.

24 вересня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_3 надійшов відзив.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №35061635 від 17.10.2023 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках (1/2) належить право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4).

З акту приймання-передачі житлово комплексу з балансу на баланс від 12.01.2017 року вбачається, що на баланс ТОВ НАШ ДОМ КОМФОРТ передано багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

16 лютого 2017 року між ТОВ НАШ ДОМ КОМФОРТ та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території № 2/173, за яким ТОВ НАШ ДОМ КОМФОРТ зобов`язався надати послуги утримання будинку і споруд та прибудинкової території, а також ремонт приладдя та обладнання, яке використовується для обслуговування потреб, зокрема, у житловому будинку АДРЕСА_3 . У додатку №1 до договору № 2/173 визначено перелік послуг і тариф за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, для споживачів житлового будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, у межах АДРЕСА_4 (а.с.14).

16 лютого 2017 року між ТОВ НАШ ДОМ КОМФОРТ та ОСОБА_1 було укладено договір про користування електричною енергією №2/173, за яким ТОВ НАШ ДОМ КОМФОРТ зобов`язався передати споживачеві від ПАТ Одесаобленерго електричну енергію відповідно до потужності 10 КВТ у межах АДРЕСА_4 . У додатку №1 до договору № 2/173 визначено тарифи на користування електричною енергією для споживачів житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.18).

16 лютого 2017 року між ТОВ НАШ ДОМ КОМФОРТ та ОСОБА_1 було укладено договір про надання додаткових послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території №2/173, за яким ТОВ НАШ ДОМ КОМФОРТ зобов`язався надавати додаткові послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території житлового будинку. У додатку №1 до договору № 2/173 визначено перелік та вартість додаткових послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території для споживачів житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.21).

16 лютого 2017 року між ТОВ НАШ ДОМ КОМФОРТ та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення №2/173, а яким ТОВ НАШ ДОМ КОМФОРТ зобов`язався вчасно надавати відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. У додатку №1 до договору № 2/173 визначено тарифи на послуги з централізованого оплалення, водопостачання холодної та гарячої води та водовідведення для споживачів житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.23).

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що до житлово-комунальних послуг належать: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

У постанові КЦС ВС від 23.11.2022 у справі № 761/43664/18 вказано, що частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

У ч.1 ст. 10 Закону вказано, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно з положеннями статей 530, 612, 625 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

На підставі наданих суду доказів, було встановлено, що ТОВ НАШ ДОМ КОМФОРТ надає житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 , де, зокрема, розташовано майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тоді як останні належним чином не виконують свої обов`язки, які є похідними від належних їм, як абсолютним володарям майна, правомочностей володіння, користування та розпорядження майном, не вносячи плати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Доказів зворотного суду не було надано.

Згідно наданого позивачем розрахунку, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з грудня 2021 року по жовтень 2022 року становить 25 170,08 гривень.

У позовній заяві позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначену заборгованість.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності, а тому, обов`язок у тримання об`єкта нерухомого майна не є солідарним.

Суд погоджується із зазначеними доводами з огляду на наступне.

Солідарна відповідальність - це у зобов`язальному праві відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

В тойже час,часткова (дольова)відповідальність полягаєв тому,що коженіз учасників зобов`язання несе відповідальність у межах своєї частки.

З матеріалів справи вбачається що об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві часткової власності двом особам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Розмір їх частки у праві власності чітко визначений та становить частки.

Зазначення позивачем певної правової норми, наведеної в обґрунтуванні позову, не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися під час вирішення спору, оскільки підставою позову визнаються обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (постанова Верховного Суду від 07 вересня 2023 року у справі № 509/2517/20, провадження № 61-1349св23).

У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який судами вірно застосовано.

Застосування судом цього принципу полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У пункті 11.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц (провадження № 14-58цс22) вказано про те, що згідно з принципом «jura novit curia» («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи.

У постанові ККС ВС від 19.11.2019 у справі № 396/1802/17 зазначено, що суд не позбавлений права змінити солідарний порядок стягнення коштів на дольовий.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) від 04 вересня 2018 року вказано, що «ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)».

Обраний позивачем спосіб захисту на думку суду є ефективним, проте, внаслідок посилання позивача не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, було обрано такий вид стягнення заборгованості, який не відповідає дійсним обставинам справи.

Тому, керуючись принципом «jura novit curia», суд вважає, що відповідальність власників об`єкта нерухомого майна, яке належить їм на праві спільної часткової власності є частковою, а тому, доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, шляхом стягнення з кожного із відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі частки від загального розміру заборгованості, тобто, 12585,04 гривні.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 3 028,00 гривень.

Згідно платіжної інструкції №6409 від 02.02.2024 року, ТОВ НАШ ДОМ КОМФОРТ сплатило в якості судового збору грошову суму у розмірі 3 028,00 гривень.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, вимога позивача про стягнення суми сплаченого судового збору підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з кожного із відповідачів суми сплаченого судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 530, 612, 625, 628, 638ЦК України, ст.ст. 77, 79, 80, 141, 263 265, 279, 282-283 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю НАШ ДОМ КОМФОРТ до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю НАШ ДОМ КОМФОРТ, м. Одеса, вул. Осипова, 22, ЄДРПОУ - 40998467, частку заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 12585 (дванадцять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 04 (чотири) копійки, а також частки суми сплаченого судового збору у розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю НАШ ДОМ КОМФОРТ, м. Одеса, вул. Осипова, 22, ЄДРПОУ - 40998467, частку заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 12585 (дванадцять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 04 (чотири) копійки, а також частки суми сплаченого судового збору у розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано 28 жовтня 2024 року.

Суддя Косіцина В.В.

28.10.2024