Справа № 420/28422/24
У Х В А Л А
24 жовтня 2024 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державної установи «Одеська виправна колонія (№14)», в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Одеської виправної колонія (№14)» (код ЄДРПОУ 08564127) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 24.02.2022 року до 04.07.2022 року у розмірі 30000 гривень щомісячно;
зобов`язати Державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» (код ЄДРПОУ 08564127) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткової винагороди у розмірі 30000 грн., передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 24.02.2022 року до 04.07.2022 року.
Представником відповідача до суду подано клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, в якому зазначає, що позивачку було звільнено за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) 04.07.2022 року. При цьому до суду вона звернулися лише 09.09.2024 року, тобто через 2 роки 3 місяці після її звільнення. Позивачка зазначає, що вона дізналася, про не донараховані їй суми додаткової винагороди з довідки № 21 від 02.08.2024 року, разом з чим, до цього часу будь яких заперечень стосовно нарахованої під час проходження служби грошового утримання, та під час звільнення останньої до установи не надходило.
Вказане, за твердженням представника відповідача, свідчить про пропуск позивачкою місячного процесуального строку на звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України. Інші докази, на підтвердження поважності причин його пропуску, разом з позовною заявою останньою не надано, будь яких обґрунтувань позовна заява з цього приводу не містить.
Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Ухвалою суду від 23.09.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Суд зазначає, що питання застосування частини п`ятої статті 122 КАС України у правовідносинах про виплату передбаченої Постановою № 168 додаткової грошової винагороди вже було предметом оцінки Верховного Суду у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, яка полягає у тому, що вказана норма процесуального закону не підлягає застосуванню при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовами цієї категорії, якщо спірні правовідносини виникли до 19.07.2022. Рішення у справі № 260/3564/22 набрало законної сили 20.09.2023 на підставі постанови Великої Палати Верховного Суду, якою це рішення залишено без змін.
При цьому, незважаючи на те, що справа №420/28422/24 за позовом ОСОБА_1 не відповідає усім ознакам типової справи, визначених Верховним Судом у рішенні 06.04.2023, вищенаведені висновки щодо застосування норм процесуального права, які регулюють питання строку звернення до суду із позовом щодо нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на їх подібність.
Так, у справі № 260/3564/22 вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, а саме положеннями частини п`ятої статті 122 КАС України чи КЗпП України, Верховний Суд зауважив на тому, що обов`язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов`язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом у справі №260/3564/22, Суд виходив із того, що спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Верховний Суд зауважив, що до 19.07.2022 частина друга статті 233 КЗпП України не обмежувала будь-яким строком право працівника на звернення до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Водночас після цієї дати, з огляду на внесення змін згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд зауважив про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Поруч із цим, приписами частин третьої і п`ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, Верховний Суд у справі №260/3564/22 дійшов висновку, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Повертаючись до обставин цієї справи необхідно зазначити, що позивач звернувся до суду із позовом, в тому числі про нарахування та виплату додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 04.07.2022 відповідно до Постанови № 168. Отже, ОСОБА_1 не пропустив строк звернення до суду із цими позовними вимогами.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
Керуючись ст. 122, 123, 240 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви представника відповідача про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 до державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії без розгляду на підставі ст. 123 КАС України відмовити.
Ухвала окремо від остаточного рішення оскарженню не підлягає.
Суддя Марин П.П.
Суд | Одеський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 24.10.2024 |
Оприлюднено | 30.10.2024 |
Номер документу | 122602730 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них |
Адміністративне
Одеський окружний адміністративний суд
Марин П.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні