Постанова

від 23.10.2024 по справі 545/3376/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 545/3376/20

провадження № 61-1604св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Сидоренко Юлія Юріївна, Департамент з питань реєстрації, Акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк», Міськрайонне управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Щербанівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, Приватне виробничо-комерційне підприємство «Кроква», Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 травня 2023 року у складі судді Потетій А. Г. та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Панченка О. О., Пікуля В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (далі - ПАТ «МТБ Банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Сидоренко Ю. Ю., Департамент з питань реєстрації, Акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк», Міськрайонне управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Щербанівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, Приватне виробничо-комерційне підприємство «Кроква», ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення речових прав.

В обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що 04 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» (далі - ВАТ «Морський транспортний банк»), правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 00526/RР, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у сумі 65 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,9 % і терміном погашення по 03 квітня 2023 року включно.

З метою забезпечення виконання вказаного договору, 04 квітня 2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 00610rР, відповідно до умов якого в забезпечення виконання своїх зобов`язань за кредитним договором № 00526/ RР від 04 квітня 2008 року позичальником було передано в іпотеку, зокрема, земельну ділянку загальною площею 0,1126 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5324087707:07:002:0013, за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Шмиглі.

04 квітня 2008 року було зареєстровано заборону на нерухоме майно за реєстраційним номером обтяження 6946089 та іпотеку за реєстраційним номером обтяження 6946114; Об`єкт обтяження: земельна ділянка, площею 0,1126 га в с. Шмиглі Полтавського району, кадастровий номер 5324087707:07:002:0013; Іпотекодержатель: ВАТ «Морський транспортний банк»; Іпотекодавець: ОСОБА_1 .

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 грудня 2018 року у справі № 554/2320/15-ц (провадження № 2/554/102/2018), яке набрало законної сили, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за вищевказаним кредитним договором у сумі 53 427,55 доларів США.

На виконання указаного рішення суду банком було отримано виконавчий лист та пред`явлено його до примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л.

При проведенні виконавчих дій, а саме при зверненні стягнення на земельну ділянку в с. Шмиглі, Полтавського району, площею 0,1126 га, з кадастровим номером 5324087707:07:002:0013, яка належала боржнику ОСОБА_1 , було встановлено фактичну відсутність даної земельної ділянки у зв`язку з її об`єднанням із земельною ділянкою з кадастровим номером 5324087707:07:002:0021 та присвоєнням нового кадастрового номеру 5324087707:07:002:0038, цільове призначення: для будівництва і обслуговування будівель торгівлі.

Таким чином, незважаючи на наявне іпотечне обтяження, ОСОБА_6 здійснив незаконне об`єднання двох належних йому земельних ділянок, внаслідок яких утворилася нова земельна ділянка з новим кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, загальною площею 0,2170. Будь-якої згоди на це ПАТ «МТБ БАНК» не надавало.

Вказане об`єднання земельних ділянок було здійснено на підставі рішення 21-ї сесії 5-го скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 24 квітня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 зі зміною цільового призначення».

У зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки скасовано державні акти на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 , зареєстрований за № 010554600309 від 16 грудня 2005 року та серії ЯГ № 680007 зареєстрований за № 010754600222 від 18 травня 2007 року з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , загальною площею 0,2170 га, з цільовим призначенням: для комерційного призначення - землі автотехобслуговування по АДРЕСА_1 .

У подальшому, 28 березня 2009 року, приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сидоренко Ю. Ю. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, на підставі якого право власності на вказану земельну ділянку перейшло від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2

21 грудня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 271, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В., було здійснено відчуження ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, загальною площею 0,2170, ОСОБА_3 про що 04 лютого 2014 року було здійснено запис про реєстрацію права власності № 4557447 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В рамках порушеного за заявою ПАТ «МТБ Банк» кримінального провадження № 12019170300001195 за статтею 356 Кримінального кодексу України було встановлено, що рішенням 21-ї сесії 5-го скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 24 квітня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 зі зміною цільового призначення» було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 для розміщення виробничих і торгівельних приміщень та станції технічного обслуговування автомобілів з урахуванням громадської думки стосовно будівництва об`єкту та вимог зазначених погоджувальними службами із земель, які знаходяться у власності ОСОБА_6 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору у землі комерційного призначення з цільовим призначенням - землі автотехобслуговування земельної ділянки загальною площею 0,2170 га сільськогосподарського призначення під ріллею, що знаходиться по АДРЕСА_1 на території Щербанівської сільської ради, Полтавського району Полтавської області.

18 квітня 2019 року між АТ «Міжнародний інвестиційний банк» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір № 10.17-GR/ІР.104/2 для забезпечення виконання ТОВ «Енергетична Нафтогазова Компанія» зобов`язань у повному обсязі, які встановлюються Договором № 10.17- GR/ІР.104 про надання гарантії від 29 серпня 2017 року.

Предметом іпотечного договору № 10.17-GR/ІР.104/2 від 18 квітня 2019 року є земельна ділянка площею 0,217 га, кадастровий номер 5324087707:07:002:0038, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 грудня 2011 року.

Посилаючись на викладені обставини, банк просив суд:

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 0,2170 га з кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в Державному земельному кадастрі;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 28 березня 2009 року за реєстровим № 463 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сидоренко Ю. Ю., щодо продажу земельної ділянки загальною площею 0,2170 га з кадастровим номером № 5324087707:07:002:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0,2170 га з кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,2170 га з кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , (номер запису про право власності: 4557447 від 04.02.2014);

- припинити запис про іпотеку 31242278 від 18 квітня 2019 року та запис про обтяження № 31242054 від 18 квітня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесений на підставі договору іпотеки, серія та номер: 425, виданий 18 квітня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л. М., Іпотекодержатель/Обтяжувач: Акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк», код ЄДРПОУ: 35810511 щодо земельної ділянки загальною площею 0,2170 га з кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- припинити запис про іпотеку № 28332367 від 10 жовтня 2018 року та запис про обтяження № 28332168 від 10 жовтня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів, нерухомого майна, внесений на підставі договору іпотеки, серія та номер: 897, виданий 10 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л. М., Іпотекодержатель/Обтяжувач: Акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк», код ЄДРПОУ: 35810511 щодо земельної ділянки загальною площею 0,2170 га з кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- припинити запис про іпотеку № 28331794 від 10 жовтня 2018 року та запис про обтяження № 28331497 від 10 жовтня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів, нерухомого майна, внесений на підставі договору іпотеки, серія та номер: 895, виданий 10 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л. М., Іпотекодержатель/Обтяжувач: Акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк», код ЄДРПОУ: 35810511 щодо земельної ділянки загальною площею 0,2170 га з кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- припинити запис про іпотеку № 22224732 від 07 вересня 2017 року та запис про обтяження № 22224600 від 07 вересня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесений на підставі договору іпотеки, серія та номер: 811, виданий 07 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л. М., Іпотекодержатель/Обтяжувач: Акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк», код ЄДРПОУ: 35810511 щодо земельної ділянки загальною площею 0,2170 га з кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- припинити запис про обтяження № 38819181 від 22 жовтня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесений на підставі ухвали суду, серія та номер: 757/40036/20-к, виданої 17 вересня 2020 року Печерським районним судом м. Києва, Обтяжувач: Печерський районний суд м. Києва.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 19 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є добросовісними набувачами земельної ділянки площею 0,2170 га (кадастровий номер 5324087707:07:002:0038), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу.

Тлумачення статті 330 Цивільного кодексу України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 Цивільного кодексу, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2019 року по справі № 2-4352/11 (провадження № 61-12731св18) та від 20 березня 2019 року № 521/8368/15-ц (провадження № 61-12731св18) зроблено висновок, що «конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

При таких обставинах Полтавський районний суд Полтавської області дійшов висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як добросовісні набувачі спірної земельної ділянки не можуть відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

Разом із цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини справи свідчать про пропущення позивачем строку позовної давності, встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України, про застосування якого заявлено відповідачем.

Не погодившись із вказаним судовим рішення, ПАТ «МТБ Банк» звернулося до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року апеляційну скаргу ПАТ «МТБ Банк» задоволено частково, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 травня 2023 року змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позову, а в іншій частині вказане рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були сторонами договору іпотеки від 04 квітня 2008 року та не здійснювали об`єднання предмету іпотеки з іншою земельною ділянкою. У державному реєстрі речових прав відомості про іпотечні права ПАТ «МТБ Банк» на земельну ділянку з кадастровим номером 5324087707:07:002:0038 станом на час вчинення спірних правочинів (2011 рік) були відсутні. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які добросовісно покладалися на ці відомості, тобто не знали і не могли знати про існування цих прав чи обтяжень, набули право власності на таке майно. Тому висновки місцевого суду про відмову в задоволенні позовних вимог є правильними.

Разом із цим, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки такі висновки місцевий суд повинен був робити лише при обґрунтованості позовних вимог.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

23 січня 2024 року ПАТ «МТБ Банк» через засоби поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргу на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 травня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасуватиоскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

13 березня 2024 року від АТ «Міжнародний інвестиційний банк» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому третя особа просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

29 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 04 квітня 2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 00526/RР, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у сумі 65 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,9 % із терміном погашення по 03 квітня 2023 року включно.

04 квітня 2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 00610rР, відповідно до умов якого в забезпечення виконання своїх зобов`язань за кредитним договором № 00526/ RР від 04 квітня 2008 року було передано в іпотеку, зокрема, земельну ділянку загальною площею 0,1126 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5324087707:07:002:0013, яка знаходиться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Шмиглі.

Відповідно до пункту 11 Договору іпотеки № 00610rP від 04 квітня 2008 року на термін дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні іпотекодавця виключно за його цільовим призначенням.

Пунктом 20.7 договору іпотеки № 00610rP від 04 квітня 2008 року передбачено, що іпотекодавець зобов`язується не передавати предмет іпотеки в оренду (майновий найом), у лізинг, у спільну діяльність або у позичку, не здійснювати його відчуження або інше розпорядження предметом іпотеки без попередньої письмової згоди іпотекодержателя. Додержуватися вимог, встановлених статтею 91 Земельного кодексу України для власників земельних ділянок.

Зазначена земельна ділянка належала іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 16 грудня 2005 року, серія бланку ЯА № 907160, зареєстрованого 16 грудня 2005 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010554600309. Державний акт на право власності на земельну ділянку, що є предметом іпотеки за даним договором, виданий на підставі рішення 20 сесії 24 скликання Щербанівської сільської ради від 19 травня 2005 року.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору № 00526/RP від 04 квітня 2008 року банк у лютому 2015 року звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором у сумі 53 427,55 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 43 256,66 доларів США; заборгованості за відсотками у сумі 10 170,89 доларів США; 294 404,11 грн заборгованості за пенею та штрафом.

10 грудня 2018 року Октябрським районним судом м. Полтави винесено рішення суду у справі № 554/2320/15-ц (провадження № 2/554/102/2018), яким задоволено позов банку у повному обсязі, про що видано відповідний виконавчий документ.

Виконавчий лист № 554/2320/15-ц (провадження № 2/554/102/2018), виданий Октябрським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 00526/ RP від 04 квітня 2008 року у сумі 53 427,55 доларів США та 294 404,11 грн заборгованості за пенею та штрафом пред`явлено до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. з метою його примусового виконання.

При проведенні виконавчих дій, а саме при зверненні стягнення на земельну ділянку в с. Шмиглі, Полтавського району, площею 0,1126 га, з кадастровим номером 5324087707:07:002:0013, яка належала ОСОБА_1 , було встановлено фактичну відсутність даної земельної ділянки, у зв`язку з її об`єднанням з земельною ділянкою з кадастровим номером 5324087707:07:002:0021, яка теж належала ОСОБА_1 , та присвоєнням об`єднаній земельній ділянці нового кадастрового номеру 5324087707:07:002:0038.

З`ясувалося, що рішенням 21-ї сесії 5-го скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 24 квітня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 зі зміною цільового призначення» було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 для розміщення виробничих і торгівельних приміщень та станції технічного обслуговування автомобілів з урахуванням громадської думки стосовно будівництва об`єкту та вимог зазначених погоджувальними службами із земель, які знаходяться у власності ОСОБА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору у землі комерційного призначення з цільовим призначенням - землі автотехобслуговування земельної ділянки загальною площею 0,2170 га сільськогосподарського призначення під ріллею, що знаходиться по АДРЕСА_1 на території Щербанівської сільської ради, Полтавського району Полтавської області.

У зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки загальною площею 0,2170 га, скасовані державні акти на право власності на земельну ділянку: серія ЯА № 907160, зареєстрований за № 010554600309 від 16 грудня 2005 року, та серія ЯГ № 680007, зареєстрований за № 010754600222 від 18 травня 2007 року, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 , загальною площею 0,2170 га, з цільовим призначенням: для комерційного призначення - землі автотехобслуговування по АДРЕСА_1 .

ПАТ «МТБ БАНК» не надавало будь-якої згоди на об`єднання вказаних вище земельних ділянок та зміну їх цільового призначення і, відповідно, не надавало згоди на їх відчуження іншим особам.

28 березня 2009 року за реєстровим № 463, приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сидоренко Ю. Ю. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5324087707:07:002:0038 і зареєстровано право власності в поземельну книгу 03 березня 2010 року за № 546070020038001, на підставі якого право власності на вказану земельну ділянку перейшло від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2

21 грудня 2011 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_2 було здійснено відчуження вказаної земельної ділянки ОСОБА_3

18 квітня 2019 року між АТ «Міжнародний інвестиційний банк» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір № 10.17-GR/ІР.104/2 для забезпечення виконання ТОВ «Енергетична Нафтогазова Компанія» зобов`язань у повному обсязі, які встановлюються Договором № 10.17- GR/ІР.104 про надання гарантії від 29 серпня 2017 року.

Предметом іпотечного договору № 10.17-GR/ІР.104/2 від 18 квітня 2019 року є земельна ділянка площею 0,2170 га (кадастровий номер 5324087707:07:002:0038), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 .

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявлено про необхідність застосування судом строку позовної давності.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя:

зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки;

передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку, крім встановлених законом випадків, коли наступну іпотеку заборонено;

відчужувати предмет іпотеки, крім встановлених законом випадків, коли відчуження предмета іпотеки заборонено;

передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування

Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним, крім договору купівлі-продажу, укладеного у процесі приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно.

У справі, яка переглядається, встановлено, що 04 квітня 2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 00526/RР, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у сумі 65 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,9 % і терміном погашення по 03 квітня 2023 року включно.

З метою забезпечення виконання вказаного договору, 04 квітня 2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк», та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 00610rР, відповідно до умов якого останнім в забезпечення виконання своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором було передано в іпотеку земельну ділянку загальною площею 0,1126 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5324087707:07:002:0013, яка знаходиться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Шмиглі.

Пунктом 20.7 договору іпотеки № 00610rP від 04 квітня 2008 року передбачено, що іпотекодавець зобов`язується не передавати предмет іпотеки в оренду (майновий найом), у лізинг, у спільну діяльність або у позичку, не здійснювати його відчуження або інше розпорядження предметом іпотеки без попередньої письмової згоди іпотекодержателя. Додержуватися вимог, встановлених статтею 91 Земельного кодексу України для власників земельних ділянок.

У подальшому, іпотекодавець земельної ділянки, відповідач у справі - ОСОБА_1 , в порушення укладеного між ним та позивачем договору іпотеки майна (земельної ділянки), без згоди іпотекодержателя провів об`єднання переданої в іпотеку земельної ділянки з кадастровим номером 5324087707:07:002:0013 з іншою належною йому земельною ділянкою з кадастровим номером 5324087707:07:002:0021, внаслідок чого утворилася земельна ділянка з кадастровим номером 5324087707:07:002:0038.

Наведені обставини сторонами у справі не заперечуються.

На підставі договору купівлі-продажу від 28 березня 2009 року ОСОБА_1 продав земельну ділянку з кадастровим номером 5324087707:07:002:0038 ОСОБА_2 , який у свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу21 грудня 2011 року, відчужив її ОСОБА_3 .

Отже, власником об`єднаної спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5324087707:07:002:0038 на даний час є відповідач ОСОБА_3 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були сторонами договору іпотеки від 04 квітня 2008 року та не здійснювали об`єднання предмету іпотеки - земельної ділянки з кадастровим номером 5324087707:07:002:0013 з іншою земельною ділянкою. У державному реєстрі речових прав відомості про іпотечні права ПАТ «МТБ Банк» на земельну ділянку з кадастровим номером 5324087707:07:002:0038 станом на час вчинення спірних правочинів були відсутні. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 добросовісно покладалися на ці відомості, тобто не знали і не могли знати про існування цих прав чи обтяжень, набули право власності на таке майно, а томуне можуть відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

Проте, такі висновки судів попередніх інстанцій є помилковими.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам.

Якщо законом установлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінкаособи є добросовісноюта розумною, якщо інше не встановлено судом (частина п`ята статті 12 ЦК України).

У постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

На думку колегії суддів Верховного Суду, за обставин справи, що є предметом касаційного перегляду, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при набутті права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, проявивши розумну обачність, могли і повинні були перевірити історію формування та відчуження вказаної земельної ділянки, із застосуванням ресурсів Державного земельного кадастра та Державного реєстра речових прав на нерухоме майно (відомості яких є відкритими) мали дослідити інформацію про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки за попередніми власниками, а також щодо наявності обтяжень та, за необхідності отримавши правову допомогу, мали би врахувати такі обставини при укладенні правочину купівлі-продажу земельної ділянки, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність вказаних відповідачів під час набуття ними спірного майна у власність.

Суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та дійшли помилкового висновку про те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не могли знати про існування вищевказаних прав чи обтяжень.

Разом із цим, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявлено про необхідність застосування судом строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

При таких обставинах, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ «МТБ Банк» посилалося на те, що про об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 5324087707:07:002:0013 та 5324087707:07:002:0021 та про присвоєння нового кадастрового номеру 5324087707:07:002:0038 дізнався лише від приватного виконавця, який отримав відповідь від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській облаті від 01 жовтня 2019 року за вих. № 28-16-0.2-6161/2-19. До цього часу будь-які підстави вважати, що предмет іпотеки - земельна ділянка з кадастровим номером 5324087707:07:002:0013 вже не існує, державний акт на неї скасований та наявне рішення сільської ради про її об`єднання з іншою земельною ділянкою були відсутні.

Разом із тим, як убачається із пункту 18.2. договору іпотеки №00610rР від 04 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Морський транспортний банк», іпотекодержатель має право в будь-який час (починаючи з моменту укладення кредитного договору і до повного виконання зобов`язань за ним) перевіряти документально і фактично наявність, розмір, стан і умови збереження та цільового використання предмету іпотеки..., а іподекодавець зобов`язаний надати іпотекодержателю необмежені можливості для таких перевірок.

Крім того, пунктом 7.4. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Національного банку України № 279 від 06 липня 2000 року, що було чинним на час виникнення спірних правовідносин, встановлено обов`язок банку здійснювати перевірку наявності та стану предметів застави з періодичністю, установленою внутрішніми положеннями банку, але не рідше одного разу на рік - якщо предметом застави є нерухоме майно та цілісний майновий комплекс.

Таким чином, за умови належного виконання позивачем вказаних положень іпотечного договору та приписів Національного банку України та здійснення щорічної перевірки наявності та стану предмету застави (іпотеки), банк міг би у 2009 році довідатися про порушення свого права, зокрема про об`єднання предмета іпотеки - земельної ділянки з кадастровим номером 5324087707:07:002:0013 з іншою ділянкою та про її подальше відчуження іншій особі.

Але із цим позовом до суду ПАТ «МТБ Банк» звернулося лише у грудні 2020 року, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки загальною площею 0,2170 га з кадастровим номером 5324087707:07:002:0038 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 28 березня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , слід відмовити у зв`язку зі спливом трирічної позовної давності.

При цьому всі інші позовні вимоги ПАТ «МТБ Банк» задоволенню не підлягають як похідні.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції при апеляційному перегляді справи дійшов правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «МТБ Банк», але помилився щодо мотивів такої відмови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

При таких обставинах постанову Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року слід змінити, виклавши мотиви відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «МТБ Банк» в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 402, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року змінити, виклавши мотиви відмови у задоволенні позовних вимог в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов